6.2. Антропогенний вплив на гідросферу та його негативні наслідки.

Господарська діяльність, що посилюється з кожним роком різко негативно впливає на стан гідросфери нашої планети. Цей негативний вплив проявляється:по-перше, у вигляді виснаження джерел водопостачання ненормованими водовідборами;по-друге, порушення гідрологічного та гідрологічного режимів на значних територіях;по-третє, забруднення і засмічення поверхневих і підземних вод.

Що стосується першого фактору, а саме, виснаження джерел водопостачання ненормованими водозаборами, то він зумовлюється зростаючими промисловими і господарськими потребами у водних ресурсах. Так, нині на промислові і господарські потреби витрачається води в середньому 150-200 тис. куб м на добу. Професор Марко Львович підрахував яку небезпеку має ця величина. Щоб мати у своєму розпорядженні цю кількість води, необхідно із джерел забирати її в 4 рази більше – такий закон водоспоживання. Значний об’єм цієї води (30-40%) втрачається на шляху від водозаборів до споживачів внаслідок неякісної водогінної системи. Крім цього, спостерігаються значні перевитрати води при виробництві промислової продукції та в сільському господарстві. Так, для виплавлення 1 т сталі витрачається до 300 куб. м води, міді – 500, нікелю – 4000, для виготовлення 1 т цементу – 5 куб. м , бавовняних тканин – 630, паперу – 900, капрону – 5000 куб. метрів. Виробництво 1 т пшениці потребує 1500 куб. м води, рису – 4000, бавовни – 10000 куб. метрів. Для зрошення 1 га сільськогосподарських угідь витрачається в середньому 8-12 тис. куб метрів води. За оцінками спеціалістів, близько 50% цієї води або надто швидко профільтровується через ґрунт, або стікає з полів, не зволожуючи коріння рослин, тобто використовується не ефективно.

В усьому світі на знезараження стічних вод щороку затрачається чистої води в 3 рази більше, ніж на всі потреби людства. Світове споживання мінеральних ресурсів становить 7-8 млрд. т, а води витрачається 7-8 млрд. т щодоби.

Щоб вийти з такого становища, слід встановити режим суворої економії для споживання води, запровадити у виробництво та іригаційні роботи низьководоємні технології, ввести замкнуті цикли водоспоживання, більш широко використовувати стічні води. Однак людство здебільшого йде шляхом найменшого опору, безоглядно збільшуючи відбір води з навколишнього середовища. Зовсім не береться до уваги, що, хоч вода належить до відновлюваних ресурсів, але якщо водовідбори перевищують здатність до відновлення поверхневих або підземних вод, це спричинює обміління й пересихання водотоків та водоймищ і до виснаження підземних водоносних горизонтів.

Що стосується другого фактору негативного антропогенного впливу на гідросферу, то до погіршення гідрологічного, гідрогеологічного та кліматичного режиму цілих регіонів призводить нераціональне екстенсивне ведення сільського господарства. Прагнучи розорати і використати під сільськогосподарські угіддя якомога більше площ, здійснювали спрямлення русел річок, проводили широкомасштабні осушувальні меліоративні роботи (особливо зона Полісся), які супроводжувалися значним пониженням рівня підгрунтових вод. Бездумне осушення боліт порушило динамічну рівновагу екосистем на величезних площах, призвело до обезводнення цілих районів, погіршився стан і родючість ґрунтів, скоротилася кількість цінних видів місцевої фауни. Особливо негативно впливає подібна осушувальна меліорація на водність малих річок, веде до зменшення їхнього стоку на 30-40%, що зумовлює їх обміління і навіть повне пересихання.

Так само до негативних наслідків призводить і надмірне зрошування полів у засушливих районах. Це зумовлює розчинення у підґрунті солей лужних металів, які внаслідок зрошення поступають у ґрунт і засолюють його при інтенсивному випаровуванні ґрунтової вологи.

Багато шкоди завдають навколишньому середовищу і людському суспільству численні штучні водоймища, які були створені людиною на рівнинних річках. Внаслідок цього були затоплені величезні площі родючих земель, на місці яких виникли мілководні басейни з гнилою водою, переповненою мікроскопічними синьозеленими водоростями. Відмираючи у колосальних кількостях, ці водорості отруюють воду шкідливими продуктами свого розкладу. Гине риба, вода у водоймищах стає непридатною не лише для пиття, але й для технічних потреб. В результаті створення Дніпровського каскаду із 6 водосховищ було затоплено майже 700 тис. га родючих заплавних земель (близько 2,1% загальної площі України). Знищені під водою сади та городи могли б давати щорічно 3-4 млн. т фруктів та овочів, а інші землі – 1млн т зерна. Економічна, енергетична та рибогосподарська вигода від створення водосховищ порівняно мізерна, й нині ці водойми – накопичувачі промислового та побутового бруду.

До найбільш небезпечних видів негативного антропогенного впливу на гідросферу Землі належить забруднення та засмічення поверхневих і підземних вод відходами господарської діяльності.

Під забрудненням води розуміють викликані антропогенною діяльністю зміни її фізичних, хімічних та біохімічних властивостей у порівнянні з природним станом, які роблять воду цілком або частково непридатною для використання.

У підземні водоносні горизонти забрудники надходять шляхом:

• фільтрації рідких стоків підприємств та атмосферних опадів, що промивають тверді відходи;

• фільтрації з полів зрошуваних забрудненими стічними водами та оброблюваних отрутохімікатами і хімдобривами;

• проникнення через колодязі, свердловини та карстові порожнини;

• бокової та вертикальної фільтрації забруднених річкових і озерних вод;

• інфільтрації забруднених атмосферних опадів.

На сьогодні вважається, що основну загрозу нестачі води породжує не безповоротне промислове використання, а забруднення природної води стічними водами, які вже становлять 30% стійкого стоку всіх річок земної кулі. Тому проблема раціонального комплексного використання і охорони водних ресурсів є нині одним з важливих науково-технічних завдань. Комплексне використання водних ресурсів означає, що для задоволення потреб населення і різних галузей народного господарства економічно виправдане застосування всіх корисних властивостей того чи іншого водного об’єкта.