Тема 7. Лісові ресурси, їх використання, відтворення та охорона
Роль лісу в житті людини і збереженні екосистеми.
Лісове господарство та його особливості.
Показники використання та забруднення лісів.
Захисне лісорозведення.
Заходи щодо поліпшення використання, відтворення і охорони лісових ресурсів.
Роль лісу в житті людини і збереженні екосистеми.
Україна має величезні за своїми масштабами і економічним значенням природні ресурси. Невід’ємною складовою природи є ліси, що сприяють розвитку економіки та поліпшенню стану навколишнього природного середовища. З погляду господарського використання ліси є насамперед джерелом деревини й іншої технічної сировини, харчових і кормових продуктів, а також місцем знаходження корисних тварин і рослин. Ліси впливають на клімат, атмосферу, ріки й інші водні об’єкти, зменшують різкість коливань температури і вологості, охороняють грунти від водної і вітрової ерозії. Їх називають “зеленим золотом” , враховуючи особливу цінність і універсальне економічне значення. Отже, від правильного використання лісів значною мірою залежить не тільки успішний розвиток народного господарства, а й стан навколишнього природного середовища.
В даний час лісами вкрито близько 1/3 суші Землі, а загальна їх площа складає близько 40 млн. кв. км. З усіх лісів планети 70% займають хвойні, 30%- листяні породи. Найвища залісненість території Латинської Америки (47%), Західної Європи (34,5%), Північної Америки (29,5). Крім лісової зони помірного клімату, важлива роль належить тропічним і екваторіальним лісам. Саме ці ліси знищуються швидкими темпами. Так, в Африці вже зникло до ½ , Латинській Америці більше 1/3, в Азії 2/5 першопочаткової площі тропічних лісів. Світові потреби в деревній сировині з 2000 року вперше в історії людства підійшли до розрахункових можливостей лісокористування.
Характерною рисою лісу є його здатність до відновлення. При раціональному веденні лісового господарства і лісокористуванні ліси вважаються невичерпними. Проте сучасний стан лісокористування негативно відображається на забезпеченні лісоспоживачів ресурсами деревини і екологічній ситуації.
Згідно зі ст.3 Лісового Кодексу “ліс – це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що у своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.”
Лісовий фонд України становлять усі ліси, розташовані на території України. До лісового фонду також належать земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. До лісового фонду не належать усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів, а також окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках. Загальна площа лісового фонду України складає 10,8 млн. га , з них вкриті лісом землі 9,4 млн. га із загальним запасом деревини 1,74 млрд. куб. м., в тому числі стиглих і перестійних – 250 млн. куб. метрів. У грошовому виразі ресурси деревини оцінюються приблизно в 3,4 млрд. доларів США. Частка вкритих лісом земель в загальній площі території України становить 15,6%. Це значно нижче розрахунково-оптимального показника (20-22%), необхідного для досягнення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.
Ліси України розміщені по території нерівномірно: в Поліссі – 29%, Лісостепу – 14, Карпатах – 40, Степу – 5, Криму (в основному в горах) – 10 відсотків. На одного жителя України припадає 0,18 га вкритих лісом земель і 34 куб. м запасу деревини. Хвойні насадження займають 42,2% від загальної площі вкритих лісом земель (з них сосна – 33,3%, смерека – 7,5%), твердолистяні –43,2% (з них дуб – 24,2, бук – 7,3%), м’яколистяні – 13,6% (вільха –5,7%, береза – 5,6%). Вікова структура лісів нерівномірна, зокрема на молодняки приходиться 31,5%, середньовікові насадження – 44,6%, достигаючі – 12,7%, стиглі і перестійні деревостани – 11,2% вкритих лісом земель. Така вікова структура лісів – наслідок надмірних рубок лісу та посадки лісових насаджень на землях сільськогосподарського призначення. Розподіл лісів за віком не забезпечує розширеного лісокористування. На долю насаджень, придатних для експлуатації, припадає лише 4,0% при нормі 15-20 відсотків.
Майже всі ліси України знаходяться в зоні негативного промислового забруднення. Значної матеріальної шкоди їм завдала Чорнобильська катастрофа. Ліси в різній мірі забрудненні радіонуклідами на площі 3,5 млн. га, вилучено із лісоексплуатації – 200 тис. гектар. Внаслідок цього за останні роки не добирається приблизно 1 млн. куб м. деревини щорічно, значно зменшилися обсяги заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини, завдаються збитки і через скорочення рекреаційного лісокористування.
Ліси – важливий і найефективніший засіб підтримання природного стану біосфери і незамінний фактор культурного та соціального значення. Їх водоохоронні, гідрологічні, ґрунтозахисні функції охороняють ґрунти від водної і вітрової ерозії, а ріки – від висихання і замулення. В результаті позитивного впливу лісу на гідрометеорологічний процес пом’якшується клімат, що сприяє підвищенню ефективності сільського господарства. Як біологічна система ліс краще за інші типи біоценозів суші засвоює і перетворює сонячну енергію, створює первинну біологічну продукцію, оновлює запаси біомаси, прискорює кругообіг речовин і енергії в біосфері.
Важлива роль лісу в забезпеченні рівноваги між киснем, вуглекислим газом і азотом. Всього у повітрі природних лісів виявлено до 300 різних хімічних речовин, які мають цінні профілактичні властивості, оскільки цілюще впливають на нервову систему, сприяють поліпшенню обміну речовин і стимулюють серцеву діяльність. Ліс є основним біологічним очищувачем атмосфери від забруднення. Так, 1 га деревостою поглинає щороку до 6,5 т вуглецю і виділяє до 5,0 т кисню. Коефіцієнт корисної дії лісів залежить від їхнього породного складу. Річну норму кисню для однієї людини (406 кг) може дати 0,3 га насаджень.
Отже, вивчаючи лісові ресурси, необхідно розглядати їх не тільки як стратегічне джерело сировини і енергії, але й як важливий гідрологічний, гідрофізичний та ґрунтозахисний фактор навколишнього природного середовища.
Лісове господарство та його особливості.
З економічної точки зору, ліс – це основний засіб виробництва з особливою групою виробничих фондів: землями лісового фонду і деревними запасами, які водночас є предметом і засобом праці.
Здатність лісу задовольняти різноманітні потреби людини була причиною того, що ліс уже в початковий період розвитку людського суспільства був залучений у сферу матеріального виробництва. Нині важко назвати галузь, яка б обходилася без деревини чи продуктів її переробки. Якщо механічна обробка деревини дає близько 500 найменувань продукції, то її хімічна переробка – до 20 тис. найменувань.
Згідно ст.7 ЛК до лісових ресурсів відносять: деревину, технічну і лікарську сировину, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.
Лісове господарство - це галузь народного господарства, яка займається вивченням, обліком, відтворенням, підвищенням продуктивності і охороною лісів. Весь процес, від закладання лісу до одержання лісоматеріалів можна поділити на два взаємозв’язаних виробництва: лісогосподарське і лісозаготівельне. До завдання лісогосподарського виробництва входять розведення, вирощування, охорона і використання лісів у період їх росту, а лісозаготівельного – рубка лісу, транспортування і переробка. Завдяки значним природним лісовим ресурсам лісозаготівельне виробництво виділилось в окрему галузь – лісову промисловість.
Ця галузь характеризується такими основними особливостями:тривалий час виробництва лісу; потреба у великих виробничих площах; зв’язок процесу праці з біологічними процесами росту і розвитку дерев; різноманітність лісової продукції і її корисності; необхідність урахування грунтово-кліматичних умов.
За екологічним і господарським значенням усі ліси України поділяють на2 групи:1)група- належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції, залежно від яких встановлюються певні категорії захисності. До цієї ж групи належать ліси на територіях природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення, лісоплодові насадження і субальпійські деревні і чагарникові угрупування);2) група– належать ліси, які поряд з екологічним мають експлуатаційне значення. Для збереження захисних функцій, безперервності та не виснажливості використання лісів цієї групи встановлюється режим обмеженого лісокористування.
Під час поділу лісів на групи та віднесення до категорій захисності визначаються межі земель, зайнятих лісами кожної групи, та категорії захисності. Порядок ведення господарства залежно від груп лісів і категорій захисності, використання лісів ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт визначається Кабінетом Міністрів України. У лісах першої і другої груп можуть бути виділені особливо захисні земельні ділянки лісового фонду з режимом обмеженого лісокористування.
Лісові ресурси за своїм значеннямподіляються на:лісові ресурси державного значення (належать деревина від рубок головного користування і живиця);лісові ресурси місцевого значення (належать пні, луб, кора, деревна зелень, другорядні лісові матеріали; лісові дикорослі плоди, горіхи, гриби, ягоди, лікарські рослини і технічна сировина, деревні соки, сіно та інші продукти лісу, які використовуються під час здійснення побічних лісових користувань, у тому числі при випасанні худоби й розміщенні пасік). До лісових ресурсів місцевого значення належить також деревина, яка заготовляється під час проведення рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, рубки, спрямовані на реконструкцію малоцінних молодняків і похідних дерево станів, прокладання просік, створення протипожежних розривів тощо, лісовідновні рубки у дерево станах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості).
З урахуванням виділених груп лісів визначають і основні напрями розвитку лісовогогосподарства:1) захисний;2)захисно-експлуатаційний;3)експлуатаційно-промисловий;4)промисловий.Для кожного з них характерні свої типи лісового господарства, що базуються на певних категоріях лісів. Нині для лісогосподарської науки і практики рекомендовано чотиривиди лісового районування:лісорослинне, лісоекономічне, лісогосподарське, лісоекологічне. Для розв’язання спеціальних завдань можуть бути виділені і інші райони: лісонасінні, лісопожежні, лісомеліоративні та інші.
Показники використання та забруднення лісів.
Розширення галузей використання деревини спричинило зростання обсягу лісозаготівель і зміну структури споживання лісових матеріалів.
Вся продукція, яка створюється в лісі, являє собою комплексну продукціюлісового господарства, вона включає: деревину, недеревну продукцію і послуги, що надаються. Деревна продукція поділяється на валову, товарну, чисту і готову. Продуктивність лісу протягом усього його життя називаєтьсяваловою продуктивністю, а частина її, яка може бути використана з господарською метою– ефективною продуктивністю лісу.
Лісові ресурси належать до відтворюваних природних ресурсів. На місці лісів, що вирубуються, завдяки їх здатності утворювати приріст виростають молоді ліси. Є три видиобліку приросту: 1) за загальною продуктивністю; 2) чистий – за поточною продуктивністю; 3) середній – за наявними запасами.
Показниками приросту деревини, що характеризують продуктивність лісів є: 1) фактична продукція – кількість одержаної продукції; 2) ефективна продукція – яка може бути одержана при сучасній техніці і технології виробництва; 3) потенційна продукція – яка може бути одержана при повному використанні всієї органічної маси, що виробляється в лісогосподарському виробництві.
Показником успішного лісогосподарського виробництва є лісистість території. До основних факторів, які впливають на лісистість належать: зональне розміщення району, рельєф, існуюча лісистість і лісозабезпеченість, загальна господарська освоєність; рівень розвитку основних галузей і місцеві потреби в деревині; гідрографічна мережа, стан водного господарства і потреби у водоохоронно-захисних лісах; стан сільськогосподарських земель і потреби в полезахисних лісах; мережа міст, населених пунктів, курортів, здравниць і потреби в лісах та насадженнях санітарно-гігієнічного і загального захисного призначення.
В економіці природокористування обґрунтована також група показників, що характеризують рівень використання та забруднення лісових ресурсів. До них належать:
продуктивність лісу (обсяги приросту деревини), куб. м/га;
абсолютне і відносне (порівняно із загальним обсягом виробництва продукції) зменшення або збільшення масштабів виробництва лісопродукції;
абсолютні і відносні зміни валової продукції лісоексплуатації, грн.;
абсолютні і відносні зміни товарної продукції і обсягів грошових надходжень від реалізації продукції лісоексплуатації, грн.;
абсолютні і відносні зміни в площах земель, які підлягають залісненню, га;
питома вага залісненої площі у загальній площі, яка використовується господарством, %;
кількість і номенклатура лісової продукції;
загальна кількість шкідливих речовин, що надійшли в навколишнє середовище без очищення;
масова частка забруднених лісів в загальному їх обсязі;
коефіцієнт пожежонебезпечності лісу;
питома вага лісової продукції поліпшеної екологічної якості в загальному її виробництві;
контроль лісової продукції на вміст важких металів, радіонуклідів;
кількість і періодичність санітарних обробок лісу та проведення рубок догляду.