7.4. Захисне лісорозведення.
Ліси є національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.
Захисні насадження– це система полезахисних лісових смуг і деревних насаджень по ярах, балках і неугіддях, створена з метою захисту територій, на яких вона розташована, та прилеглих до неї від катастрофічних природних явищ і стабілізації процесів у екосистемах. Створення системи цих насаджень отримало назвузахисного лісорозведення. Крім цього, захисні лісонасадження – це невід’ємна частина наукової системи ведення сільського господарства, що застосовується з метою попередження негативного впливу природно-антропогенних факторів на сільськогосподарські угіддя.
В умовах України майже всі ліси належать до захисних. Площа захисних насаджень становить близько 896,9 га в т. ч.: грунто-і полезахисні– 440,5 гектара. Найбільші площі захисних лісонасаджень знаходяться в Луганській області – 110,6 га, Харківській – 105,6 га, Рівненській – 63 га, Тернопільській – 60 гектара. У порівнянні з 1990 роком на даний час кількість створених лісосмуг скоротилась на 93% (тобто на 30 тис. га), при цьому за останні 5 років створено стільки лісосмуг, скільки створювалося в минулі роки щорічно. Крім цього основна маса лісосмуг була створена у 60-70 рр., а строк їх функціонування – 60 років. У зв’язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств система доглядів за лісосмугами практично не проводилась.
Згідно ЛК встановлюються такі категорії захисності:водоохоронні(смуги лісів вздовж берегів річок, навколо водоймищ та інших водних об’єктів, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів);захисні(ліси протиерозійні, протиполонинні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища). До цієї категорії належать такожполезахисні лісові смуги,захисні лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг; санітарно-гігієнічні та оздоровчі(ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій).
Найбільшу групу серед захисних насаджень становлять грунто- і полезахисні ліси, які мають особливо важливе значення для сільського господарства. Ґрунтозахисні функції лісу сприяють закріпленню ґрунту, запобіганню його змиванню і розмиванню, закріпленню рухомих пісків, запобіганню яро утворення. Поряд з цим ліс бере участь у ґрунтоутворювальному процесі, поліпшуючи у ньому кругообіг поживних речовин. Одна з важливих грунтозахисних властивостей лісів – протиерозійна. Агролісомеліорація – цілісна система лісогосподарських заходів, що направлені на покращення грунтово-гідрологічних умов певного регіону, забезпечення більш високого рівня еколого-економічної ефективності ведення сільського господарства та нарощування обсягів виробництва в інших галузях АПК за рахунок підвищення якості продукції. Практика господарювання переконує, що зерно з полезахисних полів зберігається краще і тим самим агролісомеліорація обумовлює зменшення втрат сільськогосподарських культур порівняно із землеробством на необліснених полях. Сучасні щорічні втрати продукції рослинництва тільки від ерозії ґрунтів перевищують 10-12 млн. т. зернових одиниць, а загальний збиток становить 10 млрд. доларів на рік. Зменшити та послабити дію ерозійних процесів здатна система лісових полезахисних протиерозійних смуг та загальне підвищення рівня лісистості.
Під впливом полезахисних насаджень зменшується й екологічний ризик загибелі озимих сільськогосподарських культур (втрати від заморозків, буревіїв). Встановлено, що 1 га лісу захищає 30-35 га прилеглих полів, при цьому під впливом захисних лісових смуг урожайність сільськогосподарських культур підвищується на 2-3 ц/га, а в окремих випадках до 6-7 ц/га.
Важливе водоохоронне, водорегулююче, санітарно-гігієнічне, естетичне і рибогосподарське значення мають захисні лісонасадження по берегах річок, великих водойм, тобто – водоохоронні ліси. Вони виконують протиерозійну функцію під час повеней, зменшують швидкість течії паводкових вод, їх руйнівну дію, сприяють відкладенню мулистих частинок. Акумулюючи мулисто-піщаний ілювій, що надходить під час повеней і злив, вони захищають нерестовища від заносів мікрофлори. Захищаючи береги від руйнування, а русла річок від обміління, прирічкові насадження забезпечують регулярний і стабільний рух річкового транспорту. Заплавні і прируслові насадження перешкоджають розмиванню розораних земель, поліпшують мікроклімат заплав, підвищують урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність лук і пасовищ. За підсумками багаторічних досліджень, кожні 10% додаткової лісистості зумовлюють додаткове випадання до 40% опадів, підвищують внутрішньоґрунтовий і ґрунтовий стоки на 6-8%, збільшують живлення річок підземними водами на 0,7-0,9 куб. м на рік.
Особливу групу становлять гірські ліси, які мають не тільки важливе народногосподарське значення як джерело сировини, але і відіграють важливі захисні функції: запобігають змиванню і розмиванню ґрунту, утворенню зсувів та обвалів, захищають нижні частини схилів і прилеглі до них угіддя від селевих потоків та повеней, забезпечують стабільність запасів мінеральних джерел. Вони є регуляторами надходження і витрат води. У гірських та передгірних районах ліси повинні займати не менше 50% площі.
Захисні функції лісів як природного фактора досі не дістали належної економічної оцінки, що відповідно і позначається на екології – руйнівні наслідки безмірного й безсистемного вирубування лісів та зниження лісистості території. Ця корисність лісу інколи ще називається невагомою, хоча за своєю економічною роллю ефект від неї становить значні суми.