6.4. Стадії, види та джерела забруднення поверхневих та підземних вод.

Розрізняють три стадії забруднення природних вод:початкова, небезпечна та дуже небезпечна стадії.

До основних видів забруднення поверхневих та підземних водналежать:хімічне; бактеріальне (мікробне); теплове; радіоактивне забруднення.

Основними забруднюючими речовинамиє:побутові стічні води; синтетичні поверхнево-активні речовини ПАР; залишки хімічних засобів захисту рослин; господарсько-побутові стічні води суден; нафтовмісні води; токсичні речовини; канцерогенні речовини; радіоактивні відходи.

Найбільшими джерелами забруднення поверхневих та підземних водє:промислові підприємства; сільське господарство; гірничодобувна промисловість; атомні електростанції; водний і частково наземний транспорт.

6.5. Наукові основи нормування гдк шкідливих речовин та аналіз якості води.

Показником оцінки допустимого навантаження водних джерел забруднюючими речовинами є ГДК шкідливих речовин у водних об’єктах та їх загальносанітарна характеристика. Затверджено санітарні правила впуску стічних вод у водні об’єкти, окремо для річок і внутрішніх водойм та для морського узбережжя, в яких зазначено ГДК. Для інших водокористувачів єдиних правил немає.

Згідно з правилами, допустимі скиди забруднювальних речовин (стічних вод та ін) визначено для кожного виробництва або селища, залежно від наявності ГДК в зоні водокористування – водоспоживання. При цьому враховуються процеси перетворення речовин між місцем впуску стічних вод і створом водокористування. Контроль за виконанням розпоряджень органів водної інспекції здійснюється за показниками якості води у водному об’єкті – приймачі стічних вод.

Стандартизація і нормування якості водиздійснюється з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки вод шляхом установлення комплексу взаємопов’язаних нормативних документів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об’єктів, що підлягають стандартизації і нормуванню.

У галузі використання і охорони вод установлюються:

• нормативи екологічної безпеки водокористування;

• екологічний норматив якості води водних об’єктів;

• нормативи ГДС (гранично допустимого скидання) забруднюючих речовин;

• галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об’єкти;

• технологічні нормативи використання води.

Разом з тим, визначені ГДК та ГДС не відображають належним чином рівень впливу шкідливих речовин на екосистеми у водоймі, оскільки не враховують фактора впливу часу. Кількість шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище і зокрема, у водойми, з кожним роком збільшується. Багато з них містяться у річках і водоймах у складному взаємозв’язку. Нормування здійснено для порівняно незначної кількості шкідливих речовин, а для груп речовин ГДК майже не визначено. Це призвело до необхідності оцінки якості води в інтегральних показниках, що характеризують вплив деяких речовин на водні екосистеми. Якщо основна маса забруднень, що надходять у водойми, містить легко окислювальні органічні речовини, то таким інтегральним показникомєконцентрація розчиненого у воді кисню, яка не повинна бути нижчою за допустиму. При проектуванні біологічних очисних споруд основним показником є біологічне споживання кисню (БСК).

З розвитком хімічної промисловості і збільшенням використання синтетичних і токсичних речовин характеристика якості води здійснюється за групою показників, основними серед яких є: світлопропускання (прозорість); кольоровість (уявна); загальний вміст домішок, розчинних, завислих речовин; наявність у воді кисню; рівень окислюваності; біологічне споживання кисню БСК; наявність аміаку, нітритів, нітратів, фосфатів заліза; загальна кількість сапрофітних бактерій.