Розрізняють наступні методи валютного котирування.

Пряме котирування - це вираження валютного курсу одиниці національної валюти в одиницях іноземної валюти.

Непряме котирування - це вираження валютного курсу одиниці іноземної валюти в одиницях національної валюти.

В практиці використовується крос-курс котирування - це вираження курсів двох валют: одної до іншої через їхній курс щодо третьої валюти (як правило, до долара США).

За часовим виміром котирування валютного курсу, що використовуються у бізнесовій практиці, мають таку класифікацію.

Курс-спот - це курс, за яким обмінюються валюти лише впродовж двох днів з моменту досягнення угоди про курс.

Фодварний курс - це узгоджений курс, за яким об­мінюються валюти в певний момент в майбутньому, більш ніж через три дні після досягнення угоди про курс.

В практичних цілях використовується також декілька різновидів розрахункових курсів.

Номінальний валютний курс - це відносна ціна двох валют.

Реальний валютний курс - це національний валют­ний курс, скоригований з урахуванням зміни рівня цін у своїй країні та країні, до валюти якої котирується національна валюта.

Багатосторонній валютний курс - це законодавчо встановлене використання ефективних курсів націо­нальної валюти залежно від видів валютних операцій, учасників цих операцій та валют, в яких вони здійсню­ються.

Режими валютних курсів - це організація або правила і процедури визначення валютного курсу, його зміни, використання для здійснення розрахунків, на­лагодження постійних відносин між країнами, обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків.

Вибір режиму курсоутворення залежить від стану економічного розвитку, показників економіки, ступеня її відкритості, стану фінансових ринків, ступеня їх диверсифікованості, стану платіжного балансу, вели­чини резервів іноземної валюти, ступеня залежності економіки від міжнародної торгівлі, стану грошової си­стеми країни тощо. Існує декілька основних режимів валютного курсу.

Фіксований режим валютного курсу. Валютний курс встановлюється урядом як постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну. Він більше підходить для невеликих відкритих економік, які значною мірою залежать від зовнішньої торгівлі. Може також використовуватись у випадку зіткнення країни з "внутрішніми номінальними шоками". Наприклад, змінами у попиті на гроші. Про його недо­ліки і переваги дає уявлення табл. 1.

Таблиця 1.

Переваги і недоліки фіксованого валютного курсу

Переваги

Недоліки

1. Дисциплінує економічну політику. 2. Сприяє взаємозалежності національних економік на основі більш тісної координації макрополітики країн. 3. Створює більш ефективне економічне середовище (наприклад, розподіл ресурсів). 4. Стимулює довгострокові-прямі іноземні інвестиції. 5. Робить більш ефективною фіскальну політику щодо стимулювання зростання національного доходу.

1. Внутрішні економічні цілі підпорядковані зовнішнім цілям забезпечення рівноваги платіжного балансу. 2. Занадто великий обсяг валютних резервів нераціонально прив'язаний до потреб підтримання національного фіксованого валютного курсу. 3. Економіці неможливо ізолюватись від зовнішніх шоків. 4. Недружелюбна спекуляція слабкою валютою не дає змоги підтримувати довгий час зафіксовані пропорції обміну валют. 5. Ігнорує вільну гру попиту і про позиції, тому спотворює економіку.

Плаваючий (гнучкий) режим валютного курсу. Гнучкий валютний курс формується під дією попиту та пропозиції. Уряд не втручається у його формування. Переваги фіксованого валютного курсу є недоліками гнучкого валютного курсу і навпаки.

Гнучкий валютний курс найбільш підходить для великих, відносно "закритих" економік з високодиверсифікованими структурами виробництва, з високорозвиненою економічною і фінансовою системами, а також для тих випадків, коли причиною економічних негараздів виступають так звані "зовнішні номінальні шоки" (наприклад, підвищення світових цін на імпорт).

Сучасні системи валютного курсу є різними сполученнями фіксованих та плаваючих курсів (тобто гібридними).

1. Коригований валютний курс - це курс, що автоматично змінюється залежно від зміни певного набору показників (наприклад, інфляції).

2. Керовано-плаваючий валютний курс - курс, що встановлюється центральним банком, а не валютним ринком, але з частими його змінами (тобто адміністративно).

3. Прямий державний контроль усіх міжнародних трансакцій.

4. Контрольований валютний курс має цільове і при­значення, і термін (наприклад, зниження курсу націо­нальної валюти для збільшення експорту національ­них товарів).

5. Прив'язка до іноземної валюти чи її кошика.

6. Повзуча прив'язка (щонедільна девальвація на певну передбачувану величину).

Валютний коридор (девальвація щодня в певних межах).