Курс“Міжнародні економічні відносини”

Тема 8: „Міжнародна передача технологій”

План

1.	Міжнародна передача технологій: поняття та місце в сучасних міжнародних економічних відносинах
2.	Правовий захист інтелектуальної власності
3.	Форми міжнародного обміну технологіями
4.	Механізм зниження податкових втрат у процесі міжнародної передачі технологій

1. Міжнародна передача технологій: поняття та місце в сучасних міжнародних економічних відносинах

В умовах посиленого впливу НТП на темпи, характер і напрями розвитку процесу відтворення інтернаціоналізація світогосподарського життя характеризується виникненням нових форм міжнародного поділу праці, прямо чи опосередковано пов'язаних з наукою, науково-технічними знаннями та технологією.

Технологія - це наукові знання, які використовуються у виробництві. Це комплекс наукових та технічних знань щодо прийомів і методів виробництва, його організації та управління. Це наукові методи досягнення практичних цілей.

Поняття „технологія” об'єднує три групи технологій:

• технологія продуктів;

• технологія процесів;

• технологія управління.

Стрімке зростання науково-технічного обміну на сучасному етапі розвитку дає підстави деяким науковцям говорити про становлення в останній чверті XX ст. нового єдиного ринку - технологічного, який функціонує поряд із традиційними (товарів, капіталу, робочої сили).

Поняття „передача технологій” (трансфер технологій) може розглядатися в широкому та вузькому розумінні.

У вузькому розумінні міжнародний трансфер технологій - це міждержавне переміщення на комерційних засадах або безповоротній основі конструкторських рішень, система­тизованих знань та виробничого досвіду для виробництва товарів, використання процесу чи надання послуг, які включають управлінську діяльність і маркетинг, тобто передача технології в „чистому” вигляді.

У широкому розумінні - це передача поряд з технологією в „чистому вигляді”, технологій матеріалізованих. У міжнародній економіці матеріальними носіями технології можуть виступати:

а) товари - у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними товарами;

б) капітал - у випадках міжнародної торгівлі високотехнологічними капіталоємними товарами, наприклад, машинами та обладнанням, що створені на основі нових технічних рішень, а також поставка комплектних підприємств, які реалізують нові технологічні процеси, системи організації виробництва;

в) праця - у випадку міграції висококваліфікованих науково-технічних кадрів.

Процес міжнародної передачі технології включає такі етапи:

1) відбір і придбання технології;

2) адаптація та освоєння придбаної технології.

Причини міжнародної передачі технології:

1) нерівномірність економічного розвитку окремих держав і неоднаковий рівень розвитку науки та техніки в різних країнах, зосередження окремих їх видів у різних країнах, що зумовлює виробництво ними певних товарів на більш ефективному рівні, ніж в інших країнах. У таких умовах країни, що не мають можливості витрачати великі кошти на наукові дослідження, купують іноземні науково-технічні знання і використовують їх у своїй промисловості. Приклад -Японія. Її доля в світовому імпорті ліцензій складає 16%;

2) для країн, що розвиваються, придбання іноземної технології є важливим засобом подолання технічного відставання і створення власної промисловості;

3) монополізація НТП великими фірмами. Часто тільки їм під силу здійснення довгострокових дорогих науково-дослідних робіт;

4) загострення конкурентної боротьби на світовому ринку. Крупні ТНК розглядають експорт нових досягнень науки та техніки як один із засобів створення своїх філій за кордоном чи встановлення контролю над фірмами інших країн;

5) розвиток місцевих можливостей щодо вдосконалення технології з урахуванням потреб національної економіки.

До міжнародного технологічного обміну залучені:

а) наука - теоретичні закономірності пізнання природи;

б) техніка - досвід перетворення природи;

в) виробництво - створення матеріальних благ;

г) управління - дії щодо вирішення виробничих та інших завдань.