2. Правовий захист інтелектуальної власності

Поряд із зростанням частки технологічної продукції в міжнародному господарському обміні розширюється торгівля фальсифікованими виробами, яка пов'язана з технічним вдосконаленням засобів запису й відтворення звуку, зображення, копіювання та передачі інформації. Випуск фальсифікованої продукції характеризується значними масштабами. У країнах Азії, Африки та Латинської Америки виникли цілі галузі, добробут яких ґрунтується на нелегальному використанні чужих технологічних доробок.

Порушення прав інтелектуальної власності негативно впливає на розвиток передових і наукоємних галузей, які потребують значних витрат на проведення наукових досліджень і випробовувань. Контрфактна (підробна) продукція, як правило, має нижчу ціну і витісняє з ринку товари безпосередніх роз­робників технологій, відчутно зменшуючи моральні та мате­ріальні стимули для подальших досліджень.

Тому в сучасних умовах міжнародна передача технології забезпечується правовим захистом, рівень якого, поряд з іншими чинниками, визначає місце країни в світовому господарстві, розвиток культури, науки, мистецтва, практичне використання досягнень науки та техніки, а також міжнародний обмін ними.

Правовий захист міжнародної передачі технології спрямований на забезпечення права фізичних та юридичних осіб на інтелектуальну власність, тобто виняткового права розпоряджатися своїми винаходами. У 1967 році в Стокгольмі була створена Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка в 1974 році одержала статус спеціалізованої організації ООН. ВОІВ координує діяльність країн-учасниць у сфері захисту прав інтелектуальної власності при укладанні міжнародних угод, з приводу міжнародної передачі технології. Юридичною основою відповідних угод виступають Паризька конвенція (1883 p.) з охорони промислової власності і Бернська конвенція (1886 p.) з охорони літературних і художніх творів, які пізніше неодноразово редагувались.

Відповідно до Конвенції ВОІВ система інтелектуальної власності об'єднує:

1) Титули промислової власності:

а) патенти на винаходи;

б) свідоцтва на корисні моделі;

в) патенти на промислові зразки;

г) свідоцтва на товарні знаки (знаки обслуговування);

д) фірмові найменування (свідоцтва про реєстрацію юридичної особи);

е) свідоцтва на право використання найменування місця походження;

2) Авторські права, які охоплюють наступні об'єкти:

а) наукові публікації, в тому числі дисертації, монографії, статті, звіти про науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та проектні роботи;

б) літературно-драматичні, музично-драматичні та сценарні твори;

в) хореографічні твори та пантоміми;

г) музичні твори з текстом та без тексту;

д) аудіовізуальні твори, твори живопису, скульптури, графіки, дизайн та інші твори образотворчого мистецтва;

е) твори декоративно-прикладного мистецтва;

є) твори архітектури, містобудування та садово-пар­кового мистецтва;

ж) фотографічні твори та твори, одержані способом, аналогічним фотографії;

з) географічні, геологічні та інші карти, плани, ескізи та пластичні твори, які відносяться до географії, топографії та інших наук;

й) програми для ЕОМ, бази даних та інше;