Головні елементи Бреттон-Вудської валютної систе­ми:

• введення уніфікованої системи валютних курсів відповідно до встановлення паритету, тобто офіційно фіксованого курсу валюти до золота, іншої валюти, або валютного композиту;

• встановлення паритету до золота, або напряму через золотий вміст долара США, фіксований на 1 лип­ня 1944р. у розмірі 0,88571 г чистого золота за 1 дол. або 35 дол. за унцію;

• забезпечення конвертованості двох резервних ва­лют долара і фунта стерлінгів в золото за офіційним курсом;

• підтримка ринкового валютного курсу всіх валют в межах 1% відхилення в будь-який бік від паритету;

• отримання згоди МВФ на будь-яку зміну курсу, що перевищує 10% відхилення від паритету.

Були також створені дві валютно-фінансові і кредитні організації - Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції і розвитку, що були призначені для надання кредитів країнам-членам при виникненні серйозного дефіциту платіжного балансу, втраті стабільності національної валюти, а також здійснювати контроль за дотриманням країнами-членами прийнятих ними зобов'язань.

Бреттон-Вудська валютна система лише тимчасово відповідала структурі економічних зв'язків, що скла­лись у світі. Ще в 1972р., коли стало очевидним, що система фіксованих паритетів більше не відповідає інтересам більшості країн, був створений комітет з реформи міжнародної валютної системи в складі 20 країн (так званий комітет двадцяти, пізніше перейме­нований у Тимчасовий комітет Ради управлінців МВФ). Він сформував принципи нової валютної системи. Вони були проголошені на конференції в Ямайці (Кінгстоні).

Принципи Ямайської валютної системи:

• країни можуть використовувати будь-яку систе­му валютного курсу на вибір - фіксованого чи гнуч­кого;

• скасована офіційна ціна золота, воно перестало бути офіційним засобом платежу між МВФ і його чле­нами;

• МВФ отримав право здійснювати жорсткий кон­троль за змінами валютних курсів і угодами про їх встановлення;

• створені спеціальні права позичання (SDR) як додатковий резервний актив у міжнародній валютній системі. Стандарт SDR (спеціальних прав запозичення), створених ще наприкінці 60-х років і які являють собою міжнародні активи у вигляді записів на спеціальних рахунках в Міжнародному валютному фонді. Вартість 1 одиниці СДР визначалася на основі валютного кошика, до складу якого входили (у відсотках) американський долар (39), японська ієна (18), німецька марка (21), англійський фунт стерлінгів (11) і французький франк (11). У зв’язку з переходом до стандарту SDR юридично завершився процес демонетизації золота, тобто втрата ним грошових функцій.

За своїм характером Ямайська валютна система - це девізна система з комбі­нацією фіксованих і гнучких курсів валют, що регу­люється як на двосторонній основі шляхом угод між країнами, так і на багатосторонній, - через механізм МВФ.

Звичайно, сьогодні існують і досить стійкі регіо­нальні валютні системи, наприклад, європейська.

В Західній Європі наприкінці 70-х років була юридично оформлена регіональна Європейська валютна система (ЄВС), що відобразила поглиблення інтеграційних тенденцій в цьому регіоні. Грошовою одиницею в ЄВС було ЕКЮ, умовна вартість якого визначалася за методом валютного кошика, в який входять грошові одиниці країн Європейського Союзу. В середині грудня 1996 р. лідери Євросоюзу прийняли рішення про перехід з 1 січня 1999 р. до єдиної валюти країн ЄС - "ЄВРО".