Золотий стандарт має три основні правила.

1. Держава фіксує ціну золота, і як наслідок, вар­тість своєї грошової одиниці в золотому вираженні. Звід­си, паритетна вартість золота - це встановлена дер­жавна ціна золота в національній валюті.

2. Держава підтримує конвертованість вітчизняної валюти в золото. По іншому, держава зобов'язана ку­пувати і продавати валюту на першу вимогу. Будь-яка людина (в т. ч. іноземець) може прийти в Центральний банк і за невеликі комісійні обміняти банкноти або чеки, виписані на пред'явника, в банку на золото.

3. Держава дотримується політики золотого забез­печення або стовідсоткового покриття, тобто в неї є запаси золота, які за вартістю не менші за сумарну вартість випущених в обіг грошей. Держава створює гроші, купуючи у населення золото і, навпаки, прода­ючи його, "знищує" їх. Скорочення запасів золота в Центральному банку веде до скорочення випущеної в обіг грошової маси один до одного.

Таким чином, золотий стандарт - це валютна система, заснована на офіційному закріпленні країна­ми золотого вмісту в одиниці національної валюти та зобов'язанні центральних банків купувати і продава­ти національну валюту в обмін на золото. Отже, ва­лютні курси були фіксованими, що називалось монет­ним паритетом.

Валютні курси могли коливатись в межах "золотих" точок, тобто на розмір вартості пересилки золота.

Зміна умов розвитку світового капіталізму наприкінці XIX - початку XX сторіччя, кризові потрясіння у світовому господарстві, що спричинили Першу світову війну, створили революційну ситуацію в багатьох країнах, привели до краху Парижської валютної системи. На зміну їй у 1922 р. була законодавчо оформлена Генуезська валютна система, що базувалася на золото-девізному стандарті (поряд із золотом використовувалися девізи - іноземні валюти). Золоті паритети були збережені, а режим плаваючих валютних курсів відновлений. Якийсь час в окремих країнах (наприклад, США, Великобританії, Франції) використовувався також золотозлитковий стандарт.

Золотодевізний стандарт — це міжнародна ва­лютна система, заснована на офіційно встановлених фіксованих паритетах валют до долара США, який у свою чергу був конвертований в золото за фіксованим курсом. Механізм останнього базувався на золоті та провідних валютах світу. Це було закріплено рішен­нями Генуезької конференції 1922р. Грошові системи 30 країн у цей час також функціонували на базі золо­тодевізного стандарту.

Генуезська система проіснувала недовго. Вже в першій половині 30-х років світова валютна система пережила найсильніші потрясіння, викликані світовою економічною кризою, що охопила і грошово-кредитну сферу. Золото - девізний стандарт зазнав краху. До початку Другої світової війни розмін банкнот на золото здійснювався фактично тільки в США.

Під час Другої світової війни співвідношення світових економічних сил перетерпіло корінні зміни. США перетворилися в найпотужнішу державу світу, позиції Великобританії і Франції були ослаблені, а економіка Німеччини і Японії була зруйнована. В цих умовах розробка проектів реформування світової валютної системи виявилася під сильним впливом США і в найменшій мірі - Великобританії. В основу нової валютної системи, юридично оформленої рішеннями міжнародної конференції в м. Бреттонвуді (США) в 1944 р. і тому отримавшої назву Бреттонвудської валютної системи, лягли наступні принципи.