2.3 Структура українського коміксу

Як відомо комікс – це звичайна історія, представлена у вигляді послідовних малюнків. Одже комікс не дуже відмінний від інших форм написання історій.

Комікс є прикладом креолізованих текстів, фактура якого складається з двох різнорідних частин: вербальної (мовної/мовленнєвої) і невербальної (належить іншим знаковим системам, ніж природний мови).

Відношення взаємозалежності між зображеннями, текстом і малюнком, кожен з яких виконує свої певні функції, робить комікс креолізованим текстом. Тільки сприймаючи одночасно зображення і текст, ми отримуємо повну інформацію, яку автор хотів донести до нас. Так, коли актор коміксу підвищує голос, на це вказується великими літерами. Коли ж актор говорить пошепки, слід використовувати малі.

Також у побудові тексту дуже важливе значення має символ. Подання малюнків і тексту є частина реальності як такої, знаки передають його або вказують на нього, але не є ними.Говорячи про символ як про знак, слід підкреслити його двоякість.Символ, з одного боку, реалізується в своїй інваріантної сутності, а з іншого боку, він активно корелює з культурним контекстом, трансформується під його впливом і сам його трансформує [22].

Незважаючи на всю різноманітність стилів і жанрів, основним завданням коміксу є викликати в читача почуття і емоції. Такі елементи, як діалогові бульбашки або рамки з текстом використовуються для відображення діалогу, і щоб донести до читача потрібну інформацію. Малюнки і їх розташування, а також різні допоміжні елементи покликані підтримати послідовність подій в оповіданні.

Комікс цікава і не надто досліджена тема тому багато вчених береться з досліджувати цей жанр такі як : Космацька Н. B. З її статею «Комікс як синтетичне мистецтво оповіді», Ник Соусанис з роботою «Комиксы — естественный способ формулировать наши мысли», Виктор Ерофеев з ессе «Комиксы и комиксовая болезнь», американський «коміксовед» М. Хорн, А. Г. Сонін з роботою «Комікс: Психолінгвістичний аналіз» та багато інших.

Головна риса саме українського коміксу – це і почуття гумору, і посилання на власну історію. Наша мова дає можливість грати відтінками слів, значеннями та підтекстами. А українська вдача дає можливість показати себе з різних сторін, посміятися над собою і побачити себе в такому світлі, в якому ще не бачили. Тому можна, наприклад, робити українські біографії в коміксі.

А зараз розглянемо структуру і побудову коміксу саме на прикладах вітчизняних видань.

У коміксі за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», основними персонажами є старий Омелько Кайдаш та його дружина Маруся, сини – Карпо та Лаврін, невістки – Мотря і Мелашка.

Комікс відразу привертає увагу своєю яскравістю, гарною та детальною промальовкою як героїв коміксу, так і фону – тобто пейзажу українського села. Художники приділили багато уваги деталям малюнку передаючи емоції, вираз облич та характер і дію постаті.

Комікс складається з сімох дій, в яких відбувається розгортання сюжету за принципом нагнітання епізодів, сцен, колізій, завдяки чому виразно окреслюється характер конфлікту. У першій дії ми бачимо як брат і батько допомагають Карпові обрати дружину – ця сцена показує нам як зухвало вони обмовляють і перебирають дівчатами « - Очі витрішкуваті як у жаби…стан кривий як у баби». Вони не звертаючи уваги на свої недоліки обирають дівчину без недоліків, щоб була працьовита,заможна. Тут починає зароджуватись конфлікт між дітьми та батьками та починається зав’язка всієї повісті.

Друга дія нам показує сцену сватання Карпа до Мотрі. Сім’ї доходять згоди та не заперечують одруження дітей не забуваючи вихваляти своїх нащадків. Сім’ї грають свої ролі показуючи себе не такими якими є насправді дружніми, добрими та щедрими – « Дасть Бог, поженимо дітей, то я для Карпа прироблю хату через сіни»

Третя дія зображує сцену весілля Карпа і Мотрі та подальше життя Мотрі з Кайдашами. Тут завершується зав’язка конфлікту. Спочатку коли Кайдашиха думала що багата родина дівчини дасть велике придане вона поводила себе з невісткою як з улюбленою дочкою – «Мотре! Вставай , моя дівчино…- Візьми ж, моє серце, начість картоплі на борщ…», потім як зрозуміла що не чого не буде так й невістка норовлива почала сваритися – « - Хліб їсти добре тямить. А вже лінива, то й сказати не можна! А сопе як кобила…». З цього моменту починаються постійні конфлікти між сім’ями ініціатором більшості з яких була стара Кайдашиха.

Четверта дія розказує про сварки та деління майна, народження дитини у Мотрі та Карпа. Карпо і Мотря переїхали до своєї хати – « - Тепер я зовсім пані!». Карпо просить батька розділити хазяйство – « Краще, тату, зовсім відділитися з худобою та полем».

П’ята дія зображує зустріч та зародження кохання між Лавріном та Мелашкою. Поїзду Кайдащів до села Бієвців. Ця сцена показує що Кайдаші ставлять себе вище за Балащів , перебирають їжею наговорюють – « Погана у вас в Бієвцях, горілка!...- Чи це житні, чи пшеничні вареники?»

Шоста дія розповідає як на страсний тиждень Мелашка з бабою Палажкою їде до Києва та зостається там ховаючись від злої Кайдашихи, але не витримуючи довгої розлуки з Лавріном повертається. Тут зображується те що через сварливу свекруху яка має за наймичку добру Мелашку остання ладна покинути все і втекти – « Господи, як у Києві гарно! Як подумаю, що треба вертатися додому, то мені здається, що через день треба умирати. Найміть мене, матушко, за наймичку. Не піду я додому»

Сьома дія розповідає про смерть Омелька і подальші чвари між синами за спадщину. Сцена показує що родина не так сумує за втратою батька як хоче відтягати собі більший шмат спадщини. Ця дія являє собою також кульмінацію повісті й коміксу сварку внаслідок якої стара Кайдашиха втрачає око, сварки Мотрі та Мелашки за грушу. Розв'язка твору — примирення двох сімей після того, як всохла груша — причина багатьох сварок - «Діло з грушею скінчилося несподівано. Груша всохла і дві сім'ї помирилися. В обох садибах настала мирнотай тиша.»

Смислову роль відіграють численні діалоги. Текст представлений кількома формами подання. Такі як прямокутники – вони слугують для допомоги читачеві зрозуміти місце дії або ситуацією – «Карпо замріявся. Ці слова запали йому в душу.» Друга форма тексту – речова бульбашка у якій подані діалоги між героями – « - То бери Мотрю Довбишеву. Вона й гарна, й трохи бриклива, а серце має з перцем…»

У самому тексті приділяється менше уваги на описи місця подій, навколишнього середовища та портретів головних героїв. Охоплена сама суть та головні думки повісті, де з оригінальних діалогів виокремлена основна ідея та мета дії , виключаючи душевні поневіряння героїв. Емоційне забарвлення лексики подано чіткіше більш доцільно. Діалоги більш рухливі та динамічні, не зважаючи на те що в тексті оригінального твору багато літературних прийомів, комікс передає ментальність українського характеру – «- Жінко! Де ти двері діла? Чи це я вліз у ставок? Покарала мене свята п’ятниця!»

У коміксі головна увага зосереджується на розкритті суперечностей і закономірностей суспільного життя, соціальній зумовленості дій і вчинків персонажів, зображенні їх у побутовому середовищі.

Повість «Кайдашева сім’я» є яскравим зразком реалістичної соціально-побутової повісті, у якій на матеріалі повсякденного життя селянства розкриваються характерні риси вдачі українського народу, його індивідуалізм, прагнення жити окремим, самостійним життям

Жанрова специфіка коміксу полягає в тому, що зображення повсякденного життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані « - Чого це ти сіла шити? Хата досі не метена! – Та вже бачу, не повилазило! Я вам мамо не наймичка!». Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис характеру українців, елементом національної психіки, багатої на жарти, смішки та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний.

Основний конфлікт повісті як і коміксу – соціальний. Перед читачем проходять епізоди постійних сварок у сім’ї та короткочасних примирень, які знову ж таки швидко перериваються загостренням суперечностей, викликаних відстоюванням своїх прав на власність «Робіть хату через сіни, як обіцяли! – Ти б краще свою жінку трохи приборкав, щоб так високо не літала. – Хіба моя жінка курка, щоб я їй крила обрубував!»Головна думка повісті і коміксу: через показ конкретних буденних ситуацій автор змальовує здрібніння людської душі. Духовна роз’єднаність, спричинена відсутністю прагнення зрозуміти одне одного, – це те лихо, яке отруює кожний день життя і батьків, і їхніх синів та невісток. Комікс у повному обсязі розкриває ідею і тему повісті сміючись крізь сльози: показує духовну деградацію і моральний занепад поневоленого народу, руйнування традиційних підвалин життя українського селянства. [27]

Інший характер має комікс Антолія Василенка «Країна чарівників» з періодичної серії «Пригоди у коміксах», що є прикладом чарівної казки для дітей.

Це історія про хлопчика Тимка та його чотирилапого друга Фросика які завдяки підлості лихого чарівника потрапляють до країни Чарівників і поринають в подекуди небезпечні але разом з тим цікаві пригоди, в яких їм допомагають добрі чарівники і небайдужі люди.

Комікс намальований у класичній реалістичній манері у яскравих кольорах та добре промальованими деталями як самих героїв так і фону, промальовкою виразу обличчя.

Текст подається у вигляді діалогів та пояснень ситуацій та дій у стислій формі. – «Якось Тимко зі своїм другом котиком Фросиком ішли вулицю».Мовленнєвий стиль – розмовний, емоційно забарвлений підкріплений різноманітними вигуками – « Гей, злі чарівники!Сюди!Я злодія впіймав!». У лексиці наявні також лайливі слова такі як: дурник, негідник, старий дурень, півень обскубаний – «Ати, старий дурень, чого розкукурікався? Півень обскубаний!» Також характерні гумористичні та сатиричні діалоги.

Особливістю цього коміксу як фантастичного є те, що товариш головного героя кіт але поводить себе як людина та ще й розмовляє – « Тимку, поглянь, що ці злюки з собою зробили! Ха – ха! Просто звіринець!» так само і інші герої, коли перетворюються з людей на тварин, зберігають здатність говорити.

Головна думка історії що добро завжди перемагає зло, а кривда завжди повертається кривдою і ніколи не йде на користь. Добрі вчинки винагороджуються і повертаються до тебе з лишком. Злий чарівник думав що за всі його злочини він не отримає покарання бо він могутній чарівник якого ніхто не переможе, але герої доводять що будь яке зло навіть наймогутніше можна перемогти. Автор показує важливість справжніх друзів які підтримують тебе у складних ситуаціях та не зрадять незважаючи не на що. [26].

Третій комікс який ми розглянемо намальований художником Валерієм Горбачовим під назвою «Чарівна кулька» в якому розповідається про пригоди друзів на новорічне свято.

Комікс добре промальований у реалістичній манері яскравими фарбами що спонукає до більшої уваги як дітей так і дорослих. Складається з декількох історій які пов’язані між собою головними героями.

А тепер пройдемося по всіх історіях більш докладно. Перша історія розповідає те як головні герої – дівчинка, песик та ведмідь на передодні нового року приходять на новорічну ялинку щоб розповісти як вони врятували Діда Мороза від розбійників. Бабуся Ягуся допомогає їм в цьому і дарує чарівну кульку яка показує їхні пригоди – « Я вам хочу, дітки, до свята подарувати чарівну кульку»

Друга історія розповідає як само вони рятували Діда Мороза і має назву «Дід Мороз та троє розбійників». Лихі розбійники вирали Діда Мороза щоб занапастити новий рік і залишити дітей без подарунків і забрали уі подарунки собі – «Ця сукенка мені до вподоби».У цьому їм допомагає Бабуся Ягуся лякаючи розбійників – «Я й не таких лякала!» - «Спасибі Бабусі Ягусі – діти без подарунків не залишаться!»

Третя історія нам повідує про те як народився злий чаклун Лиходійко - пролітаючи над лісом злий чарівник чхнув аж сльози бризнули і на тому місті, ніби гриб після дощу, виткнувся Лиходійко – « Сам ти гриб! Я – Лиходійко. Злющій – презлющій чарівник». Він зустрічає у лісі розбійників та підбурює їх зламати дитячий майданчик - « Ось на цьому майданчику ми себе покажемо! Хай тільки стемніє»

Четверта історія про те як Лиходійко начаклував піратський корабель – « Корабель? Це нам раз чхнути…», але він не врахував того що всюди трава – « А як же ми попливемо по траві?». Так схотівши зробити собі добро він начаклував собі корабель який став новим майданчиком для гри малятам і дуже страждає через це – « Страждає, бідолаха добре діло зробив».

П’ята історія під назвою «Скарб» розповідає про те як хвору Ягусю діти захотіли вилікувати і пішли до лісу набрати лікарських трав, розбійники подумавши що вони знайшли скарб викрадають кошик але їх чекає розчарування – « Та це звичайнісінька кропива! От дурні! Я вам покажу!»

Шоста історія має назву «Невдалі Хитрощі» в ній розповідається про те як розбійники підманувши Снігуроньку та Діда Мороза вирушили на новорічний маскарад але вчасно помітивши це друзі зупиняють їх – « Це не Снігуронька та Дід Мороз ! Треба швидше знайти справжніх»

Сьома історія «Новорічний дракон» повідує проте - що Лиходійко вирішив зіпсувати свято підіславши розбійників у костюмах дракона налякати їх , даючи їм сірники щоб вони зобразили полум’я він не врахував що розбійники не вміють користуватися їми і підпалять самі себе – « Дракони – створіння вогнедишні. Тож сірники прихопить…Рятуймо! Горимо!», але вчасно нагодилися пожежники і все загасили. У цій історії художник вчить дітей тому як поводити себе з сірниками – не вмієш не бери до рук.

Восьма історія «Розбійники сніговики » це остання історія коміксу яка вчить дітей не їсти дуже холодної їжі бо можна захворіти на ангіну – « Бабусю! Розбійники хочуть малят застудити!».

У коміксі самого тексту розповіді не багато основний акцент зроблено на малюнку сцени. Текст історії служить для того щоб малята більш точно зрозуміли що відбувається на малюнку , поданий у вигляді діалогів – «Наближається Новий Рік. Яке чудове свято! …Тільки б його не проспати». Історія написана зрозумілою мовою для малят не багатої на якісь стилістичні та літературні прийоми. Але разом с тим комікс повчає дітей триматися обережно з вогнем та морозом, робити добро всім оточуючим та тому що зло буде покаране. [28]

Четвертий комікс який ми розглянемо «Як дружити з дракончиком» Валерія Горбачова.

Цей комікс яскравий приклад коли історію не тільки цікаво читати у розважальному плані, а вона може ще чогось навчити. Тож зануримось у комікс більш детально. Головними героями історії є двоє кошенят – братик і сестричка. Кошенята росли неслухняними і частенько робили те що батьки забороняли і тікали гратися у ліс. Найулюбленішою грою кошенят була гра з вогнем, вони не розуміли що вогонь це не іграшка а дуже небезпечна справа. Так одного разу вони вкотре втекли до лісу і натрапили на дракончика який чистив зуби – «Не бійтесь мене. Я маленький дракончик. Це дорослих драконів усі лякаються…». Дракончик їм розповів про свою здатність дихати полум’ям, кошенята дуже зраділи і покликали його гратися вогнем. Але дракончик відмовився – « Вогонь це не іграшка!...». кошенята образились і пішли додому, вдома вони вирішили все ж таки погратися і для того щоб ніхто їм не заважав піднялися на горище знаййшли свічки і сірники і вирішили побешкетувати запросивши до себе дракончика. Побачивши це ворона злякалась і побігла до пожежників розповісти про непослухів. Пожежники заспокоїли її – « Не хвилюйся - ми на сторожі! Та й дракончик правила пожежної безпеки знає…». Прилітівши дракончик і побачивши лахміття попередив що все може спалахнути та кошенята не послухались і почали гру. Раптом все охопилося вогнем і кошенята дуже зляклися, але пожежнии вчасно встигли і загасили полум’я . Після цього кошенята пообіцяли більше не гратися з вогнем і засвоїти урок.Тож як ми бачимо це яскрава і гарна історія яка начить дітей не гратися з вогнем і слухати своїх батьків.

Текст і мова коміксу не різниться стилістичними прийомами, але має емоційне забарвлення – «ПОЖЕЖА!», - «Який жах!!! Що ви робите?!! Тут стільки лахміття. Загориться!» . Мова проста і зрозуміла малятам адже комікс рекомендований для дошкільного віку. Сюжет коміксу простий але багатий на події. Через весь сюжет прокладена нитка повчання яке не давить на дитину, а схоплюється легко і зрозуміло.[29]