stat_3_kurs

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБЛІКОВО-ФІНАНСОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

З КУРСУ „СТАТИСТИКА” для студентів спеціальностей обліково-фінансового та

економічного факультетів

Затверджено вченою радою обліково-фінансового факультету протокол № 6 від 20 лютого 2009р.

Донецьк - 2009

1

УДК 311 (0.75.8) ББК 60.6 я 73

Автори: Л.Л.Шамілева, Н.В.Леонова

Рецензенти: к.е.н., доц. Масич Л.О., к.е.н., Юріна Н.О.

Рекомендовано до друку вченою радою обліково-фінансового факультету Донецького національного університету (протокол № 6

від 20.02.2009р.).

Навчально-методичний посібник для модульного контролю знань студентів з курсу „Статистика” для студентів спеціальностей обліково-фінансового та економічного факультетів

В навчально - методичному посібнику наведено навчальну програму курсу „Статистика”, список літератури, плани практичних занять, модульне планування, методичні вказівки до виконання розрахункових робіт і їх зміст, завдання для самостійної роботи студентів, контрольні питання, тести змістового модулю і екзаменаційного білету, критерії оцінювання поточного і підсумкового контролю знань студентів.

УДК 311 (0.75.8) ББК 60.6 я73.

© Л.Л.Шамілева © Н.В.Леонова

2

ВСТУП

Статистика є спеціальною дисципліною, яка дає кількісну оцінку соціально-економічним явищам в нерозривному зв’язку з їх якісною стороною.

Мета навчальної дисципліни „Статистика” – подати майбутнім фахівцям-

економістам теоретичні знання зі статистичної науки і допомогти їм набути практичних навичок і вмінь рішення конкретних задач в різноманітних галузях економіки, а також з написання аналітичних оглядів, експрес-доповідей,

курсових і магістерських робіт з економіки на базі знання статистичних методів дослідження.

Вивчення статистики здійснюється на лекціях і практичних заняттях,

також за допомогою самостійного опрацювання матеріалів підручників,

навчальних посібників, а також іншої літератури, що рекомендується викладачем. Для закріплення отриманих теоретичних знань і практичних навичок студенти виконують самостійні розрахункові роботи з подальшим їх захистом, складають залікові модулі та іспит.

В результаті вивчення курсу статистики студент набуває знання з методології статистичної науки, сучасної організації статистики в Україні, з

питань організації статистичного спостереження, з сутності зведення і групування одиниць статистичного спостереження, особливостей застосування графіків в аналізі соціально-економічних явищ, з визначення узагальнюючих показників і показників аналізу рядів розподілу і рядів динаміки, з побудови індексів, умов і можливостей використання різноманітних методів вивчення зв’язків між соціально-економічними явищами.

Вивчивши курс статистики, студент набуває вміння складати програму статистичного спостереження, проводити групування статистичних даних,

правильно застосовувати форми середніх, розраховувати різноманітні показники аналізу рядів розподілу і динаміки, проводити індексний та кореляційно-регресійний аналіз.

3

1. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ

Тема 1. Предмет і метод статистики

В темі розкривається статистика як практична діяльність і як наука.

Статистика як наука почала розвиватися з середини ХУП століття за двома напрямками: описовому і математичному. Відомими представниками описової школи були німецькі вчені Г.Котринг (1606-1681 рр.) і Г. Ахенваль (17191772рр.). Вони не користувались числовими даними, а лише описували територію держав, їх устрій, населення і таке інше. Математичний напрямок зародився в Англії. Представники його - У. Петті (1623-1687рр.) і Дж. Граунт

(1620-1674рр.) виявляли закономірності і взаємозв’язки явищ за допомогою розрахунків. В подальшому цей напрямок було значно розвинуто в роботах Ф.Гальтона, К. Пірсона, Р. Фішера. В темі також наводяться прізвища видатних вчених-статистиків Російської держави, до складу якої входила Україна до недавнього часу: І. Кирилов, В.Татіщев, Д.Журавський, А.Чупров, В.Немчинов,

Б.Ястремський, М.Ряузов, Г.Кільдишев та ін.

В основі методології статистичної науки лежать закони філософії,

політичної економії, методи математики. В темі формулюється предмет статистики. Надаються методи цієї науки, які дозволяють вивчати предмет.

Тема знайомить студента з основними категоріями статистичної науки:

ознака, статистична сукупність, показники і система показників. В ній також запропоновано матеріал, що характеризує сучасну організацію статистики в Україні і її завдання. Таким чином, ознайомившись з даною темою, студент набуває знання з історії, методології статистичної науки і сучасної організації статистики в Україні.

Тема 2. Статистичне спостереження

В цій темі розкривається мета спостереження – збирання статистичних даних для зведення, групування їх і подальшого аналізу за допомогою відповідних статистичних методів. Існує дві основні форми статистичного

4

спостереження: звітність і спеціально організовані спостереження. За повнотою охоплення одиниць сукупності розрізняють суцільне і несуцільне статистичне спостереження. Несуцільне спостереження поділяється на вибіркове,

обстеження основного масиву, монографічне.

Спосіб спостереження визначає характер організації збирання інформації – це документальний облік, експедиційне опитування, анкетне опитування, само-

обчислення і кореспондентське опитування.

Перехід статистики до міжнародних стандартів привів до необхідності зміни організації збору інформації. У зв’язку з цим в Україні відбувається вдосконалення статистичного спостереження за такими напрямками:

-впровадження нового класифікатора галузей народного господарства;

-введення в дію Єдиного державного реєстру підприємств, організацій,

установ і класифікатора видів економічної діяльності.

Статистичне спостереження має відповідну програму, що визначає ціль,

об’єкт і одиницю спостереження. Програма включає також розробку інструментарію, встановлює форму і спосіб спостереження. У даній темі також висвітлюються організаційні питання проведення статистичного спостереження.

Вивчивши тему, студент набуває знання з питань організації статистичного спостереження в Україні, а також вміння складати програму статистичного спостереження, визначити об’єкт, одиницю, час і період спостереження.

Тема 3. Зведення і групування статистичних даних

Зведення і групування статистичних даних – це другий етап економіко-

статистичного дослідження. В даний темі розкривається сутність процесу зведення, групування статистичної інформації, отриманої шляхом статистичного спостереження.

В темі виділяються і визначаються три основні задачі економічного аналізу, що вирішуються за допомогою методу групувань. Відповідно з цим в

5

статистиці розрізняють три види групувань: типологічне, структурне і аналітичне.

Пропонується методика проведення групувань за різними ознаками:

атрибутивною, дискретною і безперервною кількісною ознакою. Розглядається методика визначення розміру інтервалу за умовою, коли кількість груп визначена, або не визначена завданням і студент повинен зробити розрахунок інтервалу групування самостійно за певними формулами.

Результати зведення і групування розміщують в таблицях. В темі вивчаються складові елементи таблиці, види таблиць за характером побудови підмету і присудку. Значна увага приділяється правилам побудови і аналізу статистичних таблиць.

Ця тема студенту дає знання про сутність зведення і групування, види групувань і групувальних ознак, а також знайомить з економічними задачами,

що вирішуються завдяки цьому методу. Студент набуває навички розрахунків кількості груп і величини інтервалу групування. Знання і навички дозволяють студенту набути вміння проводити групування статистичних даних за різними ознаками.

Тема 4. Графічне зображення статистичних даних

Аналіз даних за допомогою графічного методу – це один з ефективних і доступних видів аналізу соціально-економічних явищ. Основною його перевагою являється простота використання і наочність отриманих результатів,

що в подальшому можуть використовуватись для прийняття управлінських рішень.

Елементами графіка є графічний образ, поле, масштабні орієнтири,

експлікація. Основні види графіків – це діаграми і статистичні карти.

В темі розкриваються особливості графічного зображення групувань і рядів розподілу, рядів динаміки, взаємозв’язку, порівнянь і структури.

Розглядаються стовпчикові, площинні, стрічкові, секторні, трикутні діаграми. Значна увага приділяється побудові графіків рядів розподілу:

6

полігону, гістограми, кумуляти. Матеріали теми також знайомлять студента з картограмами і картодіаграмами, що застосовуються в графічному зображенні територіального розміщення одиниць суспільно-економічного явища.

Ознайомившись з матеріалами теми, студент набуває знання з особливостей застосування графіків в аналізі соціально-економічних явищ: при їх порівнянні, групуванні, вивченні структури і динаміки. Він набуває навички в побудові графіків різних видів, а також вміння вибрати потрібний вид графічного зображення для аналізу певного статистичного матеріалу.

Тема 5. Статистичні показники

В темі розкривається значення абсолютних, відносних і середніх показників в економічному аналізі. Абсолютні величини характеризують розмір явища чи чисельність сукупності, завжди іменовані. Відрізняють натуральні,

вартісні, умовно-натуральні і трудові одиниці їх виміру. Відносні величини характеризують розмір явища в порівнянні з другим, який визначено як базу порівняння. Вони бувають семи видів: виконання плану, планового завдання,

динаміки, порівняння, структури, координації та інтенсивності. Методика їх

розрахунку базується на співвідношенні двох показників, один з яких виступає

базою порівняння. В залежності від бази порівняння відносні величини вимірюються: в коефіцієнтах, - якщо база прийнята за 1, в відсотках, - якщо за

100, в промілях, - якщо за 1000. Відносні показники можуть також

вимірюватися в іменованих одиницях в залежності від значення абсолютних показників, що співставляються.

В темі дається визначення середньої величини, її значення і сутність,

методичний підхід до розрахунку середніх величин, - відношення об’єму явищ до чисельності (кількості) одиниць, які володіють цим явищем, а також наукові основи обчислення середніх: однорідність сукупності, масовість явища,

варіація ознак.

В цій темі студент знайомиться з формами середніх величин і правилами вибору форми середньої в залежності від змісту наданої інформації про

7

соціально-економічне явище. Таким чином, вивчення даної теми дає змогу студенту розрізняти види статистичних показників, він набуває також знання з методики обчислення відносних і середніх показників. Студент набуває вмінь застосовувати вивчені методики до конкретних розрахунків і аналізу одержаних результатів.

Тема 6. Аналіз рядів розподілу

В результаті групувань одиниць статистичного спостереження одержують ряди розподілу. В темі розкриваються види рядів розподілу, особливості їх побудови.

Для аналізу рядів розподілу застосовують наступну систему показників:

а) показники центру розподілу: середня арифметична, мода і медіана;

б) показники структури розподілу: децілі, квартілі, квінтілі, коефіцієнт децільної диференціації, показники ступеня концентрації: коефіцієнти Джині і Лоренца;

в) показники варіації, основними з яких є дисперсія, коефіцієнт варіації;

г) показники форми розподілу: асиметрія і ексцес.

Вданій темі вивчаються також види дисперсій, правило складання дисперсій і на основі цього матеріалу пропонуються показники щільності зв’язку: коефіцієнт детермінації та емпіричне кореляційне відношення.

Врезультаті вивчення матеріалу цієї теми студент набуває знання з визначення ряду розподілу, показників аналізу рядів розподілу за різними напрямками. Студент набуває навичок побудови рядів розподілу, а також вміння розраховувати різноманітні показники аналізу ряду розподілу і давати їм економічну інтерпретацію.

Тема 7. Вибіркове спостереження

При вивченні теми здійснюється знайомство з теоретичними основами вибіркового спостереження, які включають визначення понять генеральна та вибіркова сукупність, похибки вибірки, а також з науковими принципами

8

формування вибіркової сукупності, які забезпечують її репрезентативність.

Особлива увага приділяється вивченню видів та способів формування вибіркових сукупностей, при цьому основний акцент наголошується на власне

випадковому відборі, як основі інших видів відбору: механічного, типового та серійного.

З поняттям репрезентативності щільно пов’язане поняття похибки вибірки, тобто розбіжності між показниками генеральної і вибіркової

сукупності. Розрізнюють систематичну і випадкову похибки вибірки.

В процесі вибіркового дослідження розглядають два типи вибіркових

оцінок – точкові та інтервальні. Інтервальні оцінки знаходяться в межах довірчого інтервалу, який розраховується за допомогою точкових оцінок та граничної похибки вибірки.

При формуванні вибіркової сукупності необхідно визначити чисельність вибірки, яка підлягає обстеженню. Для цього за допомогою формул граничних похибок вибірки розраховується відповідне значення чисельності вибірки в

залежності від виду та способу формування вибіркової сукупності.

Вивчення даної теми обумовлює оволодіння наступними навчальними елементами: знати основні поняття: генеральна та вибіркова сукупність,

принципи та умови формування вибіркової сукупності, похибки вибірки,

вибіркові оцінки; уміти розробити програму формування вибіркової сукупності,

розраховувати точкові та інтервальні оцінки ознак, що вивчаються; оволодіти навиками розрахунку середніх та граничних похибок вибірки в залежності від виду та способу формування вибіркової сукупності.

Після вивчення теми студент зможе формувати вибіркові сукупності,

знаходити похибки вибірки, обчислювати довірчі інтервали генеральної

середньої та частки, визначити обсяг вибірки для забезпечення необхідної точності параметрів генеральної сукупності, проводити оцінку істотності вибіркових характеристик.

9

Тема 8. Аналіз інтенсивності динаміки

Дослідження процесів зміни і розвитку явищ у часі відбувається на основі побудови і аналізу рядів динаміки. Рівні динамічного ряду бувають

абсолютними, відносними та середніми. Залежно від характеристики ознаки часу поділяються на інтервальні та моментні. Динамічний ряд об’єктивно

відображає тенденцію розвитку явища лише за умови зіставимості його рівнів.

За допомогою рядів динаміки можна розв’язувати наступний комплекс задач: визначати середні характеристики рівнів ряду динаміки – середні

хронологічні; визначати характеристики інтенсивності зміни рівнів ряду

динаміки і тенденції розвитку досліджуваного явища, як на окремих етапах, так і на загал; проводити співпідставний аналіз динамічних рядів; виконувати

досліджуваному явищі, вказують напрям, швидкість та інтенсивність такої зміни. Їх отримують в результаті порівняння рівнів ряду динаміки, тобто їх зіставлення.

До основних показників зміни рівнів динамічного ряду належать:

абсолютний приріст; темп зміни; темп приросту ; абсолютне значення одного відсотка приросту. Середній рівень інтервального ряду визначається за допомогою середніх, методика розрахунку яких залежить від виду динамічного ряду.

Узагальнюючими показниками інтенсивності та швидкості зміни рядів динаміки являються середній абсолютний приріст, середній темп зміни та середній темп приросту, а також середнє абсолютне значення одного відсотку приросту. Якщо рівні рядів динаміки не співставні, необхідно або зімкнути ряди, або привести їх до однієї основи, в темі наводяться методи, що дозволяють це здійснити.

Порівняльний аналіз рядів динаміки за один і той же період часу проводиться за допомогою коефіцієнтів випередження. Аналіз зміни швидкості та інтенсивності рівнів одного й того ж ряду динаміки за окремі періоди часу

10