stat_3_kurs

проводяться за допомогою коефіцієнтів прискорення чи уповільнення.

Таким чином, при вивченні теми студент повинен оволодіти: знаннями відносно змісту динамічних рядів, умов їх співставлення, методикою розрахунку основних показників аналізу рядів динаміки: їх середніх значень;

навичками розрахунку базисних та ланцюгових показників інтенсивності,

середніх хронологічних, показників співставлення динамічних рядів.

Тема 9. Аналіз тенденцій розвитку

Основна тенденція розвитку явища – це певний напрям зміни явища, який характеризується детермінованою складовою ряду динаміки. Визначення детермінованої складової, її напрямку та закономірності зміни є основною метою теми.

Розрізняють наступні основні способи визначення основної тенденції динамічного ряду: укрупнення інтервалів; розрахунок середніх плинних або емпіричне згладження (вирівнювання); аналітичне вирівнювання.

Для деяких рядів динаміки характерними є періодичні коливання з різною тривалістю періодів, тобто сезонність. Для вимірювання сезонності служить індекс сезонності, який обчислюється в залежності від характеру зміни рівнів ряду. Для визначення сезонних коливань, як правило, об’єднуються декілька років зміни показника для виключення випадкових коливань.

Динамічні ряди, які мають тенденцію розвитку, використовують для прогнозних оцінок на основі методів екстраполяції. Для визначення невідомих рівнів у середині ряду використовуються методи інтерполяції, що аналогічні методом екстраполяції.

Вивчення теми дає можливість студенту оволодіти знанням основних понять: тенденції, закономірності розвитку явищ, компонентами формування рівнів динамічного ряду; методами екстраполяції та інтерполяції рядів динаміки; вмінням вирівнювати ряди динаміки, аналізувати тенденції та закономірності, які склалися, визначати та розраховувати індекси сезонності,

проводити прогнозні розрахунки показників; навичками розрахунку середніх

11

плинних, використання методу найменших квадратів при аналітичному вирівнюванні рядів динаміки, проводити укрупнення інтервалів часу.

Тема 10. Індекси

В темі наводиться визначення індексів в широкому та спрощенному розумінні, в також класифікація індексів за різними ознаками.

В матеріалах теми розкривається методика побудови агрегатних індексів об’ємних, кількісних та якісних показників, основні проблеми, що мають бути розв’язані при побудові агрегатних індексів для сукупності елементів, що не сумуються. Наводяться умови застосування і методика розрахунку середніх із індивідуальних індексів.

В темі викладається також методика аналізу динаміки середніх величин якісних показників за допомогою індексів середніх величин: змінного,

постійного (сталого) складу та структурних зрушень. Порівняння середніх величин ознаки за різні проміжки часу дає змогу дослідити зміну масштабу явища (середньої величини) в часі (індекси змінного складу або індекси загальної зміни), зміну значень самого показника, тобто середньої величини

(індекс сталої структури), а також вплину на його зміну структурних зрушень

(індекс структурних зрушень), виявити виокремлений вплив чинників на загальну зміну середньої величини. В темі розкриваються взаємозв’язки індексів і методика розкладання абсолютного приросту об’ємного показника за факторами, тобто побудова трьох факторних індексних моделей.

Вивчення даної теми забезпечує оволодіння студентом знань з побудови індексів, методики побудови системи індексів та визначення впливу чинників на результуючий показник. Студент набуває вміння побудови індивідуальних,

узагальнених та середніх індексів, індексних мультиплікативних та адитивних моделей, визначити вплив окремих чинників на зміну результуючого показника, побудови системи зв’язаних індексів; аналізу системи індексів та окремих видів індексів; навичками побудови різних видів індексів в залежності від економічного змісту показника і визначення абсолютної зміни

12

результуючого показника, в тому числі за допомогою окремих чинників.

Тема 11. Статистичні методи вивчення взаємозв’язків

соціально-економічних явищ

Закономірності економічних процесів характеризуються взаємозв’язками між статистичними показниками, що виступають при цьому в ролі незалежних

або залежних ознак.

Залежність між ознаками може проявлятися у функціональній або

стохастичній формах. В темі наводиться класифікація зв’язків за наступними

критеріями: за змістом залежностей, за напрямком зв’язку, за формою зв’язку,

за кількістю факторних чинників, за характером зміни показників у часі.

Для вивчення взаємозв’язків найбільше поширення мають наступні методи: для функціональних залежностей – індексний та балансовий; для

стохастичних залежностей – метод порівняння паралельних рядів, метод аналітичних групувань; кореляційно - регресійний аналіз, дисперсійний та

кореляційно-регресійного аналізу, основні його завдання методику його проведення.

В матеріалах теми наводиться система показників щільності зв’язку,

особливості їх розрахунку для лінійної та нелінійних форм зв’язку: лінійний коефіцієнт кореляції, теоретичне кореляційне відношення, коефіцієнт детермінації, коефіцієнт еластичності, а також даються статистичні критерії для перевірки достовірності характеристик кореляційно-регресійного аналізу.

Тема розкриває також умови використання методу „співставлення паралельних рядів”, пов’язаних причинно-наслідковими залежностями, для аналізу взаємозв’язків, дається система показників, що розраховуються при цьому: коефіцієнт Фехнера, коефіцієнт рангової кореляції Спірмена.

В темі наводяться непараметричні методи оцінки зв’язку , умови і

13

особливості їх використання, таблиці спряженості (співзалежності) як основа

побудови непараметричних показників зв’язку між атрибутивними чи

альтернативними ознаками, коефіцієнти взаємного спряження: коефіцієнти Чупрова, Пірсона. Дається методика аналізу зв’язку між альтернативними ознаками за допомогою коефіцієнтів асоціації або контингенції, що в свою чергу розраховуються на підґрунті тетрахоричних таблиць розподілу факторної та висхідної ознаки, визначаються особливості змістовного аналізу непараметричних показників щільності зв’язку, порогові значення їх зміни,

критерії перевірки їх достовірності.

В результаті вивчення теми студент має оволодіти: знанням основних понять та категорій теми, умов і можливостей використання кореляційно-

регресійного аналізу (КРА), задач реалізації КРА, практичного використання результатів КРА; вмінням використовувати методику реалізації КРА для аналізу зв’язку між реальними показниками за умови стохастичного зв’язку поміж ними; побудувати таблиці спряженості чи тетрахоричні таблиці та розрахувати необхідні показники для оцінки щільності зв’язку; провести оцінку достовірності одержаних характеристик, визначити їх статистичну точність і провести змістовний аналіз результатів розрахунку; навичками вибору оптимального методу аналізу взаємозв’язку в залежності від характеру зв’язку та показників, що аналізуються, побудови системи нормальних рівнянь для різних форм регресійних залежностей при визначенні параметрів рівняння регресії, ранжування паралельних рядів при розрахунку показника рангової кореляції, побудови тетрахоричних таблиць для альтернативних показників та відповідних коефіцієнтів зв’язку.

14

2.ЛІТЕРАТУРА

1.Навчальні посібники і методична література

1.Громыко Г.Л. Общая теория статистики. Практикум.- М.: ИНФРА-М.,

2000. – 139с.

2.Еріна А.Н., Пальян З.О. Теорія статистики: Практикум, К.: Товариство

„Знання”, КОО, 1997. – 325с.

3.Елисеева И.И., Юзбашев М.Н. Общая теория статистики: Учебник /под ред.

И.И.Елисеевой – М.: Финансы и статистика, 2000. – 280с.

4.Ефимова Н.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей теории статистики: Учеб.пособие . – 2-е изд. Перераб. и доп. . – М.: Финансы статистика, 2002. – 336с, ил.

5.Н.В.Леонова, А.В.Сидорова. Курс лекций по статистике. 2-е издание,

перераб. и дополн. - Донецк: ДонНУ,2007. – 148с.

6.Мармоза А.Т. Практикум зі статистики. – Київ: Кондор, 2005. – 512с.

7.Масич Л.О. Навчальний посібник з основ теорії статистики / зрозуміло про складну статистику). – Донецьк, ДонНУ, 2003. – 190с.

8.Практикум по теории статистики: Учебное пособие /Сидорова А.В.,

Леонова Н.В., Масич Л.А., и др. – Донецк: ДонНУ, 2003. – 280с.

9.Статистика: теоретичні засади і прикладні аспекти. Навчальний посібник.

Р.В.Фещур, А.Ф.Барвінський, В.П.Кігор та інші: за наук. ред. Р.В.Фещура. 2-е изд. Оновлене і доповнене. – Львів: „Інтелект – Захід”, 2003. – 576с.

10.Теорія статистики: Навчальний посібник /Вашків П.Г., Пастер П.І.,

Сторожук В.П., Ткач Є.І. – К.: Либідь.2001. – 320с.

11.Теорія статистики: Учебник /Под ред. Проф.. Р.А.Шмойловой. – 3-е изд.

перераб. – М.: Финанси статистика, 2002. – 560с.

12.Р.А.Шмойлова и др. Практикум по теории статистики: Учеб. Пособие/

Р.А.Шмойлова, В.Г.Минашкин, М.А.Садовникова; под ред.

Р.А.Шмойловой. – 2-е изд. Перераб и доп. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 416с., ил.

15

П. Збірки документів

1.Методологічні положення зі статистики / Державний комітет статистики України. – К.:ЗАТ „Август , 2002. – вип.1 /Під ред.: О.Г. Осауленко (голова)

та ін. – 555с.

2.Методологічні положення зі статистики вип.2, т.1 /Державний комітет статистики України. – К.:ІВЦ Держкомстату України, 2006. – 504с.

3.Методологічні положення зі статистики. Вип.2 /Державний комітет

статистики України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2006. – 568с. 4.Статистичний щорічник України за 2004-2007рр. /Державний комітет

статистики України.

5.Статистичний збірник „Регіони України” 2004, 2007рр. ч. 1/ Державний комітет статистики України/

6.Статистичний збірник „Регіони України” 2004, 2007рр. ч. 2/ Державний комітет статистики України.

Ш. Монографії і наукові статті

1.Головач А.В. , Ерина А.М., Трофимов В.П. Критерии математической статистики в экономических исследованиях. – М.: Статистика, 1973.– 134с.

2.Елисеева И.И., Рукавишников В.О. Группировка, корреляция, распознавание образов (статистические методі классификации и измерения связей). М.:

Статистика,1977. – 144с.

3.Чекотовский Е.В. Графичній метод у статистиці (на основі програми

ЕХСЕL): Навч. посібник. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 518с.

16