- •6.Матеріальна культура первісного населення України у добу палеоліту, мезоліту, неоліту.
- •7.Культура первісних суспільств півдня Східної Європи. Трипільська культура.
- •35, Пробудження інтересу до національної історії і національної культури у першій пол. 19ст.
- •36. І.Котляревський і становлення нової української культури.
- •37. Розвиток освіти у 19ст.
- •38. Істоіографічні розвідки д. Бантиш-Каменьського, м.Маркевича.
- •39. «Руська трійця» та її внесок до української культури.
- •40. Роль т.Шевченко у розвиток української культури.
- •41. Розвиток суспільно-політичної думки в Україні в першій половині 19ст. Кирило-Мефодієвське товариство.
- •42. Образотворче мистецтво і архітектура у першій половині 19ст.
- •43. Наука в системі культури у другій половині 19 ст.
- •44. Розвиток української історичної науки у 19 ст: м. Костомаров, в.Антонович, д. Багалій, о. Єфименко, м.Грушевський.
- •45. Доба реалізму. Література і театр.
- •46. Живопис та архітектура другої половини 19 ст.
- •47. Укр. Музична школа 19 ст.: с. Гулак-Артемовський, м.Лисенко.
- •48. Україна в культурі Росії у другій половині 19ст.
- •57. Модернізм в українській літературі та мистецтві.
- •49. Суперечність розвитку культурного життя в Україні у 19 ст.
- •50. Українська традиційна культура: житло, одяг, система харчування.
- •51. Календарно-побутова обрядовість Українців.
- •53. Історико-географічні регіони України.
- •54. Ідеологія громадорства і Драгоманов.
- •55. Наукові та просвітні товариства. Наукове товариство ім.. Т.Шевченко.
- •56. Розвиток мистецтва, літератури та освіти на західноукраїнських землях у 19ст.
- •58. Культурне відродження в Західній Україні. Творчість і.Франка.
- •59. Леся Українка- видатний діяч української та світової культури.
- •60. Національно-культурне відродження на початку 20 ст.
- •61. Культурні процеси у період української революції.
- •62. Роль Грушевського в організації української історичної науки.
- •64. Освіта та наука у 1920-ті роки.
- •65. Всеукраїнська академія наук.
- •66. Розвиток літератури у 1920-ті р. М.Хвильовий.
- •67. Українській авангард.
- •68. Театр та кіномистецтво у 1920-ті р.
- •69. Загальні умови та особливості розвитку української культури у 1920-30р.
- •70. Вплив рязанської модернізації на культурні процеси в Україні.
- •71. Репресії проти діячів української культури. «Розстріляне відродження»
- •72. «Соціалістичний реалізм» у творчості українських митців.
- •73. Культурні процеси у роки другої світової війни.
- •74. Тема ввв і українській радянській культурі.
- •75. Відновлення ідеологічного тиску після війни в області укр.. Культури.
- •76. «Рядянізіція» Західної України в галузі культури.
- •77. Укр культура наприкінці 1950-х –першій половині 1960-х років.
- •78. «Відлига» та її вплив на розвиток української культури.
- •79. Українська інтелігенція і рух опору у 1960-1980-р.
- •80. Розвиток освіти та науки в Україні у 1960-1980-р.
- •81. Розвиток музики, театру та кіно в Україні у 1960-1980-р.
- •83. Відродження української традиційної культури в сучасних умовах.
- •82. Телебачення та його роль
- •84. Освіта та наука в сучасній Україні.
- •85. Сучасна масова культура в України
- •86. Релігійна ситуація в сучасній Україні
- •87. Молодіжні субкультури в Україні.
- •88. Український культурний процес в еміграції.
- •89. Культурне відродження національних меньшинств в незалежній Україні.
66. Розвиток літератури у 1920-ті р. М.Хвильовий.
20-е годы характеризовались бурным развитием укр литературы и искусства. Нэповский плюрализм содействовал росту активности укр литераторов. Ещё в начале 20 в. в укр литературе появилось неоромантическое течение как альтернатива народовольческому реализму и натурализму. Драматические события 1917-20 гг. стимулировали появление новой модификации неоромантизма пролетарского или революционного романтизма. Этот художественный стиль был присущ произведениям Блакитного, Сосюры, Чумака. В 20-е гг. развернулся процесс организационного объединения литераторов. Литературное объединение «Пролеткульт» стремилось отбросить достижения мировой культуры прошлого, создать новую «пролетарскую культуру». В Украине группа пролетарских писателей создала объединение «Гарт», в которое входили Блакитный, Довженко,Микитенко,Сосюра,Тычина, Хвилевой. Вскоре распалась. Позже писатели этой организации явились основоположниками 2х новых творческих объединений - Вольная академия пролетарской литературы во главе с Хвилевым и Всеукр союз пролетарских писателей. По идеологической и творческой направленности к этим группам примыкал союз крестьянских писателей «Плуг», в который входили Головко, Панч и др.Радикальные модернисты новой волны, которые тяготели к западной культуре, тоже начали организационно объединяться. В 1921 г. в Киеве образовались «Ассоциация панфутуристов» (Семенко, Бажан, Слисаренко и др.), эстафету которой после её распада подхватила харьковская «Новая генерация» (1927-31 гг.). Пропаганда и утверждение техницизма в литературе были положены в основу деятельности Литературного центра конструктивистов (1924-30 гг.). Сторонники классических форм и канонов создали в 1920-е годы свои творческие объединения. Зеров, Рыльский, Пидмогильный, Старицкая-Черняховская принадлежали к литературному объединению «Аспис» (Ассоциация писателей). Активизация культурной жизни содействовала расцвету издательско- публицистической сферы. В 1920-х годах в Украине издавалось около 20 литературно-художественных и общественно-политических альманахов и сборников, 10 республиканских газет и 55 журналов. В обществе возникали дискуссии по вопросам развития укр культуры. Особый резонанс имела литературная дискуссия 1925-1928 гг., которая вышла за пределы литературных проблем. Начатая с выступления Хвилевого против графоманства, приспособленчества, дилетантизма, она поднялась до выяснения противоречий духовного возрождения. Во время дискуссии была предпринята попытка определить ориентиры дальнейшего развития национальной культуры, выработать её эстетическую концепцию. После выдвижения Хвилевым лозунга «Прочь от Москвы», отказ от стиля и канонов российской литературы. Писателей начали обвинять в национализме, подталкиванию народа Украины к выходу из состава СССР. Эти обвинения составили основу политического ярлыка «хвилевизм», который получали представители творческой интеллигенции, в творчестве которых прослеживался национальный акцент.