12 До суб’єктів інноваційної діяльності відносяться:

а) фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, що здійснюють на Україні інноваційну діяльність і (чи) залучають майнові й інтелектуальні цінності, вкладають власні чи притягнуті засоби в реалізацію на Україні інноваційних проектів

б) сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх об’єднань, асоціацій, якої-небудь форми власності, що надають послуги по забезпеченню інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікаційні, юридичні, освітні)

в) інноваційні програми і проекти; нові знання й інтелектуальні продукти; виробниче устаткування і процеси; інфраструктура виробництва і підприємництва; організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного чи іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери; сировинні ресурси, способи їхнього видобутку і переробки; товарна продукція; механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції

13 Пріоритетний інноваційний проект – це:

а) інноваційний проект з найбільшим економічним ефектом;

б) інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямків інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;

в) найкращий з інноваційних проектів, які реалізуються на конкретному підприємстві

14 Інноваційне підприємство – це

а) підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційний продукт і (або) продукцію чи послуги;

б) підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційний продукт і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 80 % його загального обсягу продукції і (або) послуг;

в) підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційний продукт і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % його загального обсягу продукції і (або) послуг.

15 Інноваційна інфраструктура – це:

а) сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх об’єднань, асоціацій, якої-небудь форми власності, що надають послуги по забезпеченню інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікаційні, юридичні, освітні);

б) всі підприємства, які займаються реалізацією інноваційних проектів;

в) консалтингові та юридичні фірми, які сприяють реалізації інноваційних проектів через надання відповідних послуг.

Література

Закони: 1 - 4

Основна: 1 – 3, 5, 7

Додаткова: 1 – 14, 19, 20, 26, 27, 28

Тема 2 Інноваційний процес на підприємстві

1 Життєвий цикл інноваційної продукції

2 Організація інноваційного процесу на підприємстві

3 Основні етапи проведення науково-дослідних робіт

4 Основні етапи проведення дослідно-конструкторських розробок та фактори, що визначають витрати на ці розробки

5 Процес комерціалізації та зміст його основних етапів

1 Життєвий цикл інноваційної продукції

Всі економічні процеси, як і життя людини, протікають у часі, тобто мають початок, рух уперед, припинення руху, тобто кінець. Потреби й установки людей змінюються, у міру того як вони переходять від одного етапу життя до іншого. Так само будь-які товари і послуги проходять низку стадій, що у сукупності являють собою деякий різновид життєвого циклу.

Цикл (грец. kyklos – коло) означає сукупність взаємозалежних явищ, процесів, робіт, що утворять закінчене коло розвитку протягом якого-небудь проміжку часу. Життєвий цикл інновації являє собою визначений період часу, протягом якого інновація володіє активною життєвою силою і приносить продуценту (виробнику) і/ чи продавцю прибуток або іншу реальну вигоду.

Продуцент (лат. producens – виробляючий) інновації – це виробник даної інновації.

Концепція життєвого циклу інновації має важливе значення при плануванні виробництва інновацій і при організації інноваційного процесу.

Це значення виявляється в наступному.

1 Концепція життєвого циклу інновації змушує керівника суб’єкта, що хазяює, і його маркетингову службу аналізувати господарську діяльність як з позиції дійсного часу, так і з погляду перспектив її розвитку, тобто з позиції майбутнього часу.

2 Концепція життєвого циклу інновації обґрунтовує необхідність систематичної роботи з планування випуску інновацій (пошук ідеї, організація інноваційного процесу, створення інновації, її просування на ринку і дифузія), а також з придбання інновації (вивчення попиту, банківський маркетинг, бенчмаркинг).

3 Концепція життєвого циклу інновації є основою механізму аналізу і планування інновації. При аналізі інновації можна установити, на якій стадії життєвого циклу знаходиться ця інновація, яка її найближча перспектива, коли починається різкий спад і коли вона закінчить своє існування.

Планування інновації можна здійснити протягом усього життєвого циклу інновації. Зазначена концепція дозволяє всю діяльність з планування інновації на ряд елементів, а саме: дослідження ринку; дослідження ринку даної інновації по конкретному сектору ринку; дослідження самої інновації і тривалості її життя; розробка інновації (її виробництво); політика цін; планування рекламної кампанії; заходу щодо просування інновації; організація продажу (збуту) інновації; дифузія інновації.

Усі зазначені вище складові елементи процесу планування інновації повинні бути відрегульовані (скоректовані) відповідно до їх ролі на різних стадіях життєвого циклу. Метою цього коректування є перебування на кожній стадії життєвого циклу інновації оптимального співвідношення складових елементів маркетингу, що відповідало б конкретній ситуації на ринку.

Продуценту інновації приходиться постійно вирішувати чотири проблеми.

1 Що треба зробити для розширення існуючих і освоєння нових ринків?

2 Що треба почати для розробки інновації?

3 Що треба зробити для впровадження інновації на ринку?

4 Як ефективно керувати інновацією?

Рішення цих проблем створюють основу для визначення необхідного періоду часу, матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів. Ув’язування часу і ресурсів у єдиний процес визначають значимість концепції життєвого циклу інновації для діяльності суб’єкта, що хазяює.

Загальна схема життєвого циклу нового продукту наведена на рисунку 2.1.

Надходження коштів, грн

Межа насичення ринку продуктом

2

3

5

4

6

1

О

Час (місяці, дні)

А

Б

Витрати коштів, грн

I

II III IV V VI VII

(ОА) – вкладення капіталу; (ОБ) – додаткове фінансування витрат;

1 – точка виходу на ринок; 2 – точка насичення ринку продуктом;

3 – точка початку спаду продукту і зменшення продажу;

4 – точка переходу до збільшення продажу;

5 – точка переходу до постійного скорочення ринку;

6 – точка повної реалізації чи продукту повного припинення продажу.

Рисунок 2.1 – Схема життєвого циклу нового продукту

Життєві цикли інновації розрізняються по видах інновацій. Ці розходження стосуються: загального часу циклу; час кожної стадії; особливості розвитку самого циклу; кількість стадій.

Види і кількість стадії життєвого циклу визначаються особливостями тієї чи іншої інновації. Однак у кожної інновації можна визначити „стрижневу”, тобто базову, основу, життєвого циклу з чітко виділеними стадіями.

Схеми життєвого циклу різні в продукту й в операції.

Життєвий цикл нового продукту складається із семи стадій:

1 - розробка нового продукту; 2 - вихід на ринок; 3 - розвиток ринку; 4 - стабілізація ринку; 5 - зменшення ринку; 6 - підйом ринку; 7 - падіння ринку.

Найбільш важливою є перша стадія – стадія розробки нового продукту. Початок завжди визначає всю подальшу долю інновації. Імовірність подальшого успіху реалізації нового продукту, його прибутковість, розмір грошової виручки від його продажу закладаються вже на цій стадії, тобто задовго до того, як продукт надійде на ринок. На цій стадії продуцент нового продукту організує інноваційний процес, тобто проводить роботу з інновації, пошуку ідеї, техніко-економічному обґрунтуванню і створенню нового продукту. Продуцент фінансує усі витрати по створенню нового продукту, тобто, на цій стадії відбувається вкладення капіталу, повернення якого разом з доходом буде відбуватися в наступних стадіях.

Стадія виходу на ринок показує період упровадження нового продукту в господарську діяльність покупця. Ця стадія може охопити період упровадження продукту під впливом реклами в якому-небудь окремому регіоні чи підприємстві. Продукт починає приносити продуценту або продавцю гроші через якийсь час після появи його на ринку. Тривалість цієї стадії залежить від інтенсивності реклами, від рівня інфляції, від наявності й ефективності роботи торгових точок (пунктів із продажу нових продуктів). Саме на цій стадії продуцент чи продавець має у своєму розпорядженні шанси одержати найбільші переваги за рахунок високої конкурентноздатності свого продукту, що пов’язана, насамперед, з відсутністю конкурентів, із проведенням рекламних і інших організаційно-торгових операцій.

Стадія розвитку ринку пов’язана з ростом обсягу продажів продукту на ринку. Тривалість її показує час, протягом якого новий продукт активно продається і ринок досягає визначеної межі насичення цим продуктом.

Зазначені дві стадії, тобто стадія виходу на ринок і стадія розвитку ринку, пов’язані з просуванням і дифузією продукту. Тому на цих стадіях повинні активно й у комплексі проводитися всі операції по просуванню продукту і його дифузії.

Стадія стабілізації ринку означає, що ринок уже насичений даним продуктом. Обсяг продажу його досяг якоїсь визначеної межі і подальшого росту обсягу продажу вже не буде. Увесь час тривалості цієї стадії обсяг продажів продукту відносно стабільний. Тут активно діють економічні закони (закони попиту та пропозиції). Продуцент чи продавець ніяких витрат капіталу для підтримки стабільності продажів не здійснює. На цій стадії велика дія інерції раніше зроблених рекламних заходів, а також психологічних законів (куплю тому, що усі купують; куплю тому, що вигідно і т.д.).

Стадія зменшення ринку – це стадія, на якій відбувається спад збуту продукту. Обсяг продажу його починає зменшуватися. Однак на цій стадії ще існує попит на даний продукт і, отже, існують всі об'єктивні передумови до збільшення обсягу продажу продукту.

Стадія підйому ринку є логічним продовженням попередньої стадії. Якщо попит на продукт існує, то треба обміняти цей попит на пропозицію продукту. Тому продуцент чи продавець починає вивчати умови попиту, змінювати свою кадрову і цінову політику, застосовувати різні форми і методи організації торгівлі (наприклад, вводить безкоштовну консультацію покупця за місцем його роботи (проживання) за умови покупки продукту й ін.), різні форми матеріального стимулювання продажу продукту як продавця (премія), так і покупця (призи, виграші, знижки й ін.), проводити додаткові рекламні заходи, а також рекламний галас, рекламні трюки і т.п.

Усе це дозволяє продуценту чи продавцю збільшити обсяг продажу і тривалість життєвого циклу продукту на якийсь період часу. Однак падіння обсягу продажу продукту вже міцно закріплено чітко поширилася тенденцією до зниження попиту на цей продукт.

Тому обсяг продажу продукту вже не може зрости до раніше досягнутої межі насичення фінансового ринку. Практика показує, що в залежності від конкретного виду продукту і конкретної ситуації на ринку ріст обсягу його продажу після додаткових заходів не перевищує 90-95% раніше досягнутого обсягу продажу.

Стадія підйому ринку продовжується досить короткий час. Ця стадія пов’язана з тенденцією, що вже чітко намітилася до зниження попиту на даний продукт. Стадія підйому ринку переходить в останню стадію – стадію падіння ринку.

Стадія падіння ринку – це різке зниження обсягу продажу продукту, тобто падіння його до нуля. На цій стадії відбувається повна реалізація чи повне припинення продажу продукту через його непотрібність покупцям.