- •Українська державна академія залізничного транспорту
- •Модуль 1. Інноваційний процес на підприємстві і державне регулювання 6
- •Модуль 1 Інноваційний процес на підприємстві і державне регулювання
- •Тема 1 Інновації у ринковій економіці
- •1 Становлення теорії інноватики та її сучасні концепції
- •2 Сутність і класифікація інновацій
- •3 Взаємозв’язок розвитку інновацій, науки і техніки
- •4 Особливості інновацій на залізничному транспорті
- •1 М. Кондратьєв є автором:
- •2 Автором теорії інтелектуальної технології є:
- •3 Автором теорії інноваційної економіки і підприємницького суспільства є:
- •4 Відповідно до Закону України „Про інноваційну діяльність” інновація – це:
- •5 Зміна дизайну виробу – це:
- •12 До суб’єктів інноваційної діяльності відносяться:
- •13 Пріоритетний інноваційний проект – це:
- •14 Інноваційне підприємство – це
- •15 Інноваційна інфраструктура – це:
- •Література
- •Тема 2 Інноваційний процес на підприємстві
- •1 Життєвий цикл інноваційної продукції
- •2 Організація інноваційного процесу на підприємстві
- •3 Основні етапи проведення науково-дослідних робіт
- •4 Основні етапи проведення дослідно-конструкторських розробок та фактори, що визначають витрати на ці розробки
- •5 Процес комерціалізації та зміст його основних етапів
- •1 Життєвий цикл інновації являє собою:
- •2 Концепція життєвого циклу інновації має важливе значення при плануванні виробництва інновацій і при організації інноваційного процесу, що полягає у:
- •3 Стадія стабілізації ринку означає:
- •4 Стадія виходу на ринок показує
- •5 Стадія розвитку ринку пов’язана:
- •6 Інноваційний процес можна визначити як:
- •7 Мета фундаментальних досліджень:
- •8 Прикладні науково-дослідні роботи пов’язані:
- •9 Під дослідно-конструкторськими роботами (дкр) розуміється:
- •10 Сутність дифузійних процесів на різних рівнях виникнення інноваційного середовища визначається:
- •11 Фундаментальні науково-дослідні роботи – це:
- •12 Прикладні науково-дослідні роботи – це:
- •13 Пошукові науково-дослідні роботи – це:
- •14 До факторів, що визначають розмір витрат на дослідно-конструкторські розробки, відносяться:
- •Література
- •Тема 3 Державне регулювання інноваційної діяльності
- •1 Роль держави у стимулюванні інновацій
- •2 Державна інноваційна політика. Цілі, принципи, пріоритети
- •3 Методи впливу держави на ефективність інноваційного процесу
- •4 Закордонний досвід державного регулювання інноваційної діяльності
- •5 Характеристика стану інноваційної діяльності в Україні
- •6 Формування напрямів науково-технічного розвитку виробничої сфери в Україні. Державні пріоритети у сфері науки і техніки
- •1 У сфері наукового розвитку:
- •2 У сфері технологічного розвитку:
- •3 У сфері виробництва:
- •1 Державна інноваційна політика – це:
- •2 У відповідності до Закону України „Про інноваційну діяльність” метою державної інноваційної політики України є:
- •3 Згідно політики технологічного поштовху головні цілі та пріоритетні напрями науково-технологічного та інноваційного розвитку:
- •4 Політика, націлена на зміни економічної структури господарського механізму, передбачає:
- •5 Політика ринкової орієнтації передбачає:
- •6 Сутність політики соціальної орієнтації полягає:
- •7 Довгострокова інноваційна політика спрямована на:
- •8 Поточна інноваційна політика полягає в:
- •9 Методи державного регулювання інноваційної діяльності – це:
- •10 Інструменти (засоби) державного регулювання інноваційної діяльності – це:
- •11 До інструментів створення сприятливого середовища для інноваційного процесу відносять:
- •12 Виходячи з актуальності наявних в Україні проблем, вирішення яких потребує наукового забезпечення, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки у сфері наукового розвитку мають стати:
- •13 Виходячи з актуальності наявних в Україні проблем, вирішення яких потребує наукового забезпечення, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки у сфері технологічного розвитку мають стати:
- •14 Виходячи з актуальності наявних в Україні проблем, вирішення яких потребує наукового забезпечення, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки у сфері виробництва мають стати:
- •15 Регулювання інноваційної діяльності, відповідно до Закону України „Про інноваційну діяльність”, Верховною Радою України полягає у:
- •Література
- •Тема 4 Формування системи фінансового забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва та залізничного транспорту
- •1 Характеристика методів та видів джерел фінансування інноваційної
- •2 Стан фінансового забезпечення інноваційного розвитку підприємств України
- •3 Особливості фінансування інноваційної діяльності на залізничному
- •4 Використання лізингу як методу довгострокового фінансування інновацій
- •1 Планування інноваційних процесів передбачає:
- •2 Суб’єктами фінансування інноваційних процесів можуть бути:
- •3 Система фінансування інноваційної діяльності на рівні держави покликана забезпечити вирішення таких завдань:
- •4 Фінансова політика кожного підприємства має відповідати таким вимогам:
- •5 Інноваційна програма – це:
- •6 Прямі інвестиції використовуються безпосередньо для:
- •7 Супутні інвестиції – це:
- •8 До власних фінансових коштів відносяться:
- •15 Фінансовий лізинг – це:
- •Література
- •2 Різновиди й інноваційна роль спеціалізованих фірм
- •4 Стратегії в сфері дрібного неспеціалізованого бізнесу
- •5. Як розробити інноваційну стратегію фірми
- •6. Інноваційні стратегії залізничного транспорту
- •Тестові питання
- •2 Формування інноваційних підрозділів
- •3 Форми малого інноваційного підприємництва
- •3.1 Нові фірми в рамках старих компаній
- •3.2 Венчурні фірми - ризикофірми
- •3.3 Бізнес-інкубатори
- •4 Міжфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах. Альянси, консорціуми і спільні підприємства
- •5 Парки і технополіси, їхня роль у створенні інновацій
- •6 Організаційні форми інноваційної діяльності на залізничному транспорті
- •1. Назвіть форми малого інноваційного підприємництва (два варіанти відповіді):
- •5. Під фірмою-інкубатором розуміють
- •9. Чому бізнес-інкубатори визнані одним з найбільш результативних елементів підтримки підприємництва у світі?
- •10. Які форми міжфірмового інноваційного співробітництва ви знаєте?
- •11 Науково-технічним альянсом прийнято називати
- •13. Згідно з Законом України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” для технологічних парків спеціальний режим інноваційної діяльності запроваджується строком на
- •2 Експертиза та форма інноваційного проекту за українським
- •4) Методи контролю пов'язуються з перспективами розвитку системи керівництва науково-технічною політикою на державному рівні.
- •3 Види ефекту інноваційних проектів
- •4. Оцінка ефективності інноваційних проектів в умовах командно-адміністративної економіки
- •5. Сучасні методи оцінки ефективності інноваційних проектів
- •6 Аналіз ризикованості проекту
- •7 Експертна оцінка ефективності інноваційного проекту
- •9. Ризик проекту.
- •1. Показники, найширше вживані в вітчизняній і зарубіжній практиці, що характеризують інноваційну активність організації, її інноваційну конкурентоспроможність, підрозділяються на наступні групи:
- •2. Перерахуєте витратні показники, що характеризують інноваційну активність організації (дві відповіді):
- •3. Назвіть три основні методи експертизи інноваційних проектів:
- •7. Як враховується ризик та інфляція при розрахунках ефективності інноваційного проекту?
- •2 Організація праці наукових кадрів
- •Таблиця 8.1 – Деякі особливості різновидів праці, складаючих процес виготовлення нової техніки
- •3 Нормування праці
- •4 Оплата праці
- •5 Особливості і принципи управління персоналом в інноваційній організації
- •6. Мотивація та стимулювання творчої діяльності
- •7. Кадрова політика в сфері інноваційної діяльності на залізничному транспорті
- •1. Кадри інноваційного підприємства – це:
- •2 Державна система правової охорони інтелектуальної власності
- •3 Патенти на винаходи і корисні моделі
- •4 Ліцензування
- •5 Оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •1. Основою правового регулювання інноваційної діяльності є громадянське законодавство, яке включає в себе:
- •4. Згідно з законодавством України, майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:
- •II Основна література
- •II Додаткова література
3.3 Бізнес-інкубатори
Під фірмою-інкубатором розуміють організацію, створювану місцевими органами влади або великими компаніями з метою вирощування нових компаній. Головна перевага бізнес-інкубатора для починаючих підприємців, що найчастіше відчувають фінансові труднощі, полягяє в тому, що інкубатори надають їм «дах над головою» на пільгових умовах, за цінами нижчими від ринкових (принаймні, спочатку), а також консультаційні та інші послуги.
Для повноцінної діяльності бізнес-інкубатор повинен мати необхідні приміщення (виходячи з закордонного досвіду — 1000-2000 кв. м), матеріально-технічну базу (офісна техніка, Інтернет, навчальні класи, конференц-зал, бібліотека), кваліфікований штат, а також консультантів і викладачів, що працюють, як правило, на контрактній основі.
Концепція бізнес-інкубатора передбачає ротацію фірм-клієнтів, тому в інкубаторі, як правило, не повинне бути довгострокових або передчасних договорів про оренду приміщення. Термін їх «життя» в інкубаторі складає від 2 до 5 років. Якщо підприємство за цей час зміцніє, то йому варто знайти собі приміщення поза інкубатором і звільнити місце для нової молодої фірми.
Для починаючих підприємств важливим є питання про величину орендної плати. У перший рік оренди вона повинна бути сприятливою для підприємця. Поступово, протягом декількох років її збільшують до відповідної ринкової ціни. Орендна плата в бізнесі-інкубаторі, як правило, містить у собі також оплату за:
надання комунальних і комунікаційних послуг (включаючи Інтернет);
надання сучасного офісного устаткування і копіювальної техніки;
консультації, посередницьку діяльність і послуги з боку менеджменту бізнесу-інкубатора.
Добір клієнтів у бізнес-інкубатор повинний проводиться на конкурсній основі. При цьому претендент повинний обґрунтувати, що його проект має реальні шанси на успіх і є конкурентноздатним, а сам він відповідає вимогам до керівника інноваційного підприємства (рівень освіти, досвід роботи тощо.
Існують фірми-інкубатори трьох типів.
Перший тип - безприбуткові. Вони самі численні. Стягнута ними орендна плата з фірм-орендарів від 15 до 50% нижче середнього рівня. Безприбуткові фірми-інкубатори субсидіюються місцевими організаціями, зацікавленими в створенні робочих місць і економічному розвитку регіону. Орендарями можуть бути промислові фірми, дослідницькі, конструкторські та сервісні організації.
Фірми-інкубатори другого типу - прибуткові. Це приватні організації, загальна кількість яких постійно збільшується. На відміну від безприбуткові фірми-інкубатори другого типу, як правило, не пропонують знижених тарифів на послуги, але вони дозволяють орендарям, надаючи їм широкий спектр послуг, платити тільки за ті, котрими орендар фактично скористався.
Інкубатори третього типу формуються як філії вищих навчальних закладів. Вони надають найбільш ефективну допомогу компаніям, що збираються здійснювати розробку і випуск технологічно складних виробів. Орендна плата може бути досить високою, але вона включає можливість користуватися інститутськими лабораторіями, технічним обслуговуванням, обчислювальною технікою, бібліотекою, мати контакти з викладачами.
Потреба в бізнес-інкубуванні зумовлена соціально-економічною природою малого підприємництва: протягом трьох років роботи виживає лише 14–30% новостворених малих підприємств. Тоді як у бізнес-інкубаторі ця чисельність значно зростає і становить 85–86%.
Бізнес-інкубатори визнані одним з найбільш результативних елементів підтримки підприємництва у світі, вони знижують кількість невдач у бізнесі до 20%. Вони виявилися настільки вдалою формою підтримки нового підприємництва, що за останні роки їхнє число продовжує стрімко рости не тільки в США, але й в інших країнах світу. Усього у світі нараховується вже більш 2000 самостійно діючих бізнесів-інкубаторів. Після США, найбільше поширення вони одержали в Західній Європі.
Перша асоціація бізнес-інкубаторів була створена у США в 1985 році. На сьогоднішній день вона залишається найбільшою і нараховує близько 800 членів з різних країн світу. Подібні асоціації давно діють практично у всіх країнах Західної Європи. У Польську асоціацію інкубаторів і технопарків входить близько 90 членів, серед яких 40 — безпосередньо бізнес-інкубатори.
У Росії перше таке об’єднання було створено в 1990 році (асоціація «Технопарк»). Перші бізнес-інкубатори в Росії створювалися в рамках програм міжнародної допомоги. У 1996 році за рішенням 22 засновників — бізнес-інкубаторів з регіонів Росії та інших структур (програми яких орієнтовані на розвиток бізнесів-інкубаторів) було створено Некомерційне партнерство «Національна співдружність бізнесів-інкубаторів» (НСБИ).
В даний час у Росії функціонують більш 70 бізнес-інкубаторів. У середньому кожний з них надає підтримку 15-20 підприємствам з середньою чисельністю працюючих 7-12 чоловік. Серед них є бізнес-інкубатори класичного типу, що поєднує під своїм дахом підприємства самого різного профілю: від автосервісу до кондитерської і спеціалізовані — для розвитку в регіоні слабкого сектора бізнесу (є швейні, медичні, сільськогосподарські бізнес-інкубатори). Особливе місце займають технологічні бізнес-інкубатори, орієнтовані на розвиток науково-технічних фірм.
Крім того, все активніше створюються бізнес-інкубатори, орієнтовані на соціальну адаптацію незахищених шарів населення. У цьому випадку перевага при прийомі до інкубатора віддається фірмам, співробітники яких представляють, наприклад, етнічні меншості, або сільських жителів, або жінок. З 1998 року при фінансовій підтримці Фонду Сороса в 5-ти областях Росії (Смоленській, Московській, Калінінградській, Нижегородській, Астраханській) була реалізована програма «Соціальна адаптація кадрових військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку» (САВ), що припускає створення бізнес-інкубаторів для підтримки підприємницької ініціативи колишніх військових.
В Україні, так само як і в Росії, створення перших бізнес-інкубаторів стимулювалося міжнародною фінансовою допомогою. Так наприкінці 90-х років Агентство міжнародного розвитку США (USAID) фінансувало виконання Програми розвитку бізнес-інкубаторів в Україні (BID). У рамках цієї програми були створені технологічний бізнес-інкубатор «Харківські технології», бізнес-інкубатор Херсонської торгово-промислової палати, бізнес-інкубатор Об’єднаного профкому Чорнобильської АЕС у м. Славутичі й ін.
Головною метою створення бізнес-інкубатора в Славутичі було забезпечення робітниками місцями звільнених службовців Чорнобильської станції. Він розміщений на території спеціальної економічної зони «Славутич». У керування інкубатору переданий інженерно-лабораторний комплекс загальною площею 3500 кв. м і прилягаюча до комплексу територія. Основна сфера діяльності - виготовлення приладів контролю рівня забруднення навколишнього середовища.
Бізнес-інкубатор Херсонської торгово-промислової палати — центр, що поєднує підприємства, державні органи і громадські організації, зацікавлені в підтримці розвитку малого бізнесу в регіоні. Він надає починаючим підприємцям комплекс послуг, необхідний для успішного становлення і розвитку малого підприємства:
навчання по програмах менеджменту, маркетингу, фінансової діяльності і бізнесу-планування малого підприємства;
допомога в створенні бізнес-планів;
маркетингові дослідження конкурентноздатності продукту і методів його просування на ринок;
консультування з усіх питань діяльності підприємства;
оренду приміщень;
офісні послуги;
сприяння у фінансуванні проектів.
При цьому договір про оренду приміщень укладається на термін не більш 3 років з можливістю продовження його ще на 2 роки. Орендна плата в перший рік складає всего 50-60% ринкової ціни. Протягом наступного років вона поступово збільшується до відповідної ринкової ціни. Причому для підприємств сфери обслуговування орендна плата може бути трохи вище, ніж для виробників.
У 1998 році було створено перше об’єднання українських бізнес-інкубаторів — Асоціація Українських бізнес-інкубаторів і інноваційних центрів (УАБІІЦ). Членами Асоціація є 100 фізичних і 60 юридичних осіб. Переважно це керівники бізнес-інкубаторів, центрів підтримки підприємництва й інших громадські організації. У той же час членами Асоціації є успішні підприємці, науковці, українські і закордонні консультанти.
На теперішній час в Україні, за даними Держпідприємництва, зареєстровано понад 70 бізнес-інкубаторів. За даними ж нещодавно проведеного УАБІІЦ моніторингу діяльності бізнес-інкубаторів, їхня чисельність виявилася значно меншою і складає лише близько 10-ти бізнес-інкубаторів, які реально працюють. Серед них Білоцерківський, Славутицький, Хмельницький, Сімферопольський, Львівський, Полтавський, Івано-Франківський бізнес-інкубатори. Така ситуація спричинена, насамперед, досі законодавчо не визначеним поняттям бізнес-інкубатора. У Господарському кодексі України взагалі не згадується такої організації, як бізнес-інкубатор.
Практично у всіх країнах світу інкубатори користуються підтримкою держави, що виконує фінансування програм по розвитку малих форм підприємництва, особливо в науково-технічній сфері.
Але говорити про зрілі форми українських бізнес-інкубаторів ще не приходиться. Незважаючи на офіційну державну підтримку (наприклад, розпорядження Кабінету міністрів 2001 року про всебічну підтримку місцевою владою діючих і існуючих бізнес-інкубаторів) ця ідея ще не знайшла широкого застосування і належного розвитку.