- •Українська державна академія залізничного транспорту
- •2 Специфіка філософського знання. Функції філософії
- •3 Філософія в системі культури
- •4 Філософія досократиків
- •Тема 2. Софісти і Сократ. Етика Сократа. Філософія Платона
- •2 Сократ як шукач істини. Етика Сократа
- •3 Філософське вчення Платона про ідеї
- •Тема 3. Філософія Аристотеля, його логіка та естетика
- •2 Вчення Аристотеля про душу та його гносеологія
- •3 Логіка Арістотеля
- •4 Етичні та соціально-політичні погляди Арістотеля
- •Тема 4. Неоплатонізм і середньовічна філософія
- •2.1 Патристика
- •2.2 Схоластика
- •2. 1 Патристика
- •2. 2 Схоластика
- •Тема 5. Англійський матеріалізм XVII століття
- •2 Досвідно-індуктивний метод ф. Бекона
- •Тема 6. Раціоналізм європейської філософії XVII століття.
- •1. Раціоналістична філософія Рене Декарта
- •Тема 7. Професійна філософія Києво-Могилянської академії.
- •2. Вчення г. Сковороди про дві натури і три світи.
- •3. Концепція «сродної праці» і «нерівної рівності».
- •Тема 8. Німецька класична філософія і. Канта. Його гносеологія, етика та естетика
- •2 «Критичний» період філософії і. Канта
- •Тема 9. Діалектична логіка г. Гегеля і філософське вчення к. Маркса
- •1. Система об`єктивного ідеалізму Гегеля
- •2. Діалектика як теорія розвитку у філософії Гегеля
- •3. Матеріалістичне розуміння історії квінтесенція ф-фії Маркса
- •Тема 10. Позитивізм і філософія американського прагматизму
- •1. Засновник філософії прагматизму Чарльз Сандерс Пірс
- •2. Радикальний емпіризм Уїльяма Джемса
- •3. Філософські погляди Джона Дьюї
- •Тема 11. Українська філософія XIX-XX століття
- •1 Філософія українського романтизму (Кири́ло-Мефо́діївське товариство, кордоцентризм п. Юркевича, філософія мови о. Потебні)
- •2. Філософія української національної ідеї (м Драгоманов, і. Франко, д. Донцов, м Міхновський, д. Чижевський)
- •3. Вчення в. Вернадського про ноосферу
- •Тема 12. Філософія життя
- •2 Ф. Ніцше – основоположник «філософії життя»
- •Тема 13. Філософія екзистенціалізму
- •1 Німецький екзистенціалізм м. Гайдеггера
- •2 Французький екзистенціалізм: ж.-п. Сартр та а. Камю
- •Тема 14. Сучасна західна філософія науки
- •2. Теоретичні моделі та закономірності розвитку науки
- •Тема 15. Релігія як соціальне явище. Основні релігієзнавчі концепції
- •2. Походження релігії та її історичні форми
- •3. Структура релігії. Основні функції релігії
- •4.Основні релігієзнавчі концепції
- •Тема 16. Сучасні релігії
- •1. Племені релігії.
- •2. Національні релігії.
- •4. Нетрадиційні релігії сучасності.
- •Тема 17. Сучасна естетика: теоретичні та практичні пошуки
- •2. Проблемне поле естетики
- •3. Основні функції естетики
- •Тема 18. Сучасна соціальна філософія
- •1. Поняття суспільства
- •2. Структура суспільства
4. Нетрадиційні релігії сучасності.
Нетрадиційні релігії – це новоутворення в духовному житті Європі. Так, у США їх число вже давно сягнуло за тисячу. У діяльності цих культів беруть участь мільйони американців переважно молодь. Предметом цілеспрямованого інтересу ці релігії стали в кінці 70-х рр.
Подібні новоутворення - симптоми прояву глибоких кризових процесів у духовному житті Заходу як приклад характерних метаморфоз, які релігія переживає в сучасну епоху. Певним чином ці культи можна розглядати як єдину ідейно-політичну течію, як продукти саме сучасного етапу розвитку суспільства, що породжені спільними причинами і мають спільні характерні ознаки й особливості.
Число цих релігій величезне, але умовно їх можна розподілити на три категорії:
- культи,що проголосили себе новітніми варіантами християнства і передбачають "унікальну", "богооткровенну" істину і єдиний шлях до спасіння людини. Серед них такі відомі організації, як "Сім'я любові" (раніше "Діти Бога"), церква Армагеддона, церква живого слова, Життєвий шлях, Місцева церква, церква Біблійного розуміння,церква уніфікації Сен Мен Муна та ін.;
- групи,що ведуть свій родовід зі Сходу. Найбільш значні: Рух Харе Крішна (Міжнародна свідомість Харе Крішна), Місія божественного світла та ін.;
- ocoбливу групу представляють об'єднання, які займаються переважно "духовними" вправами, психотерапевтичними сеансами і процедурами. Тут виділяється церква сайентології, а також багато малих груп,що проповідують астральні i оккультні уявлення, спиритизм, парапсихологію. Головне в них те, що за своїм походженням вони не пов'язані з релігійними течіями i віросповіданнями.
За своєю організацією i типом повсякденного життя неоре-лігіі вкрай різноманітні. Є серед них жорстокі деспотичні об'єднання, послідовники яких живуть в громадах під пильним контролем свого лідера. Їм притаманне таке:
- на чолі стоїть лідер , який запевняє, що він отримав нове унікальне "одкровення" відносно бога і реальності. На його думку, кожний , хто не поділяє його погляди, не просто помилявся, але і виступає послідовником сатани;
- лідер створює особливу "сім'ю" або комуну, в якій його називають "батьком". Нерідко ті,що вступають до неї, приймають нові iмена;
- керівник встановлює обов'язкові для всіх незаперечні норми поведінки,але зовсім не обов'язково дотримується їх сам.Звичайно він живе в незрівняно кращих умовах, аніж його послідовники;
- групи дотримуються апокаліптичного погляду на світ.Члени організації часто відмовляються від власного майна і змінюють місце проживання;
- застосовується певна техніка контролю над поведінкою навернених , яка звичайно включає ізоляцію від зовнішнього світу. Послідовники культу розглядають таку техніку як релігійну дисципліну.
Кожний культ - це згуртований колектив, що надихається "груповими" цілями . Вступивши в нього, людина відчуває" себе як би часткою "загальної справи", позбавляється відчуття самотності, залучається до тих цінностей і взаємовідношень,які, на її думку, давно забуті оточуючим світом. Керівники громад постійно рекламують свої організації як базиси справжньої людяності , прообрази прийдешнього колективізму " нового віку", рятувальні колонії небожителів.
Більшість в громадах США складають юнаки і дівчата від 18 до 24 років з білого,так званого середнього класу.Як правило,вони мають непогану освіту i в минулому не відчували серйозних матеріальних труднощів.Про що б не говорили наставники нових культів, їх проповіді в кінцевому рахунку зводяться до провіщення близької вселенської катастрофи. Саме iдея "граничності" нашого часу,iсторичного відміру його iснування i складає ту "вищу iстину",яку самоназвані пророки перш за все поспішають сповістити світу. Керівники громад намагаються поставити під свій контроль усі переживання, роздуми,iнтереси своїх підлеглих,настирливо втручаються в їх iнтимні стосунки, регламентують навіть чуття взаємосимпатії, право вибирати друзів i коханих,особливо поза громадою. У громадах особа начебто досягає душевного спокою. Для неї тривожних проблем немає, тому що вже не iснує особи,яку вони могли б хвилювати. Вона зруйнована i повністю розчинилася в групових iнтересах. Тому " нова людина" спокійна i задоволена- що б не відбулося .
Неорелiгiї торують шлях її до України. Такі культи, як Рух Харе Крішна, бахаїзм та iн. мають чимало послідовників. Прикладом виникнення нових культів виступає подібний до сайентологii рух послідовників "Білого братства", або так званого вчення "Юсмалос", що передбачав Божественну програму фохатизацiї Землі ( фохата-світлова енергія кванта). Автор-конструктор всього цього - киянин Юрій Кривоногов, вiн же пророк Юоан Свамі твердить, що це наука про світло, про устрій світу,всієї системи світобудови, про любов Господню, про перетворення і фохатизацію людства. Мовляв, вчення включає: уявлення про Верховну Особу Бога; новий часовий виток, у який входить планета Земля; перевтілення Божественних Монад; прийдешнє; тонкий ангельський світ; перетворення землян ; розкриття Закону вічності; мікроструктуру аури людини ; діагностику душі і тіла; езотеризм космічно-божественної програми Юсмалос тощо. Для обернених у віру Кривоногова людей сучасне суспільство взагалі не iснує, бо, за настановою їхнього "пророка", складається лише з "хулителів безбожників", якi тільки й думають, щоб швидше знищити найсвітліше божество юсмалiан-Марiю Девi Христос.
ЛІТЕРАТУРА
1. Волинка Г.І, Гусєв В.І., Мозкова Н.Г. та ін.. Історія філософії в її зв’язку з освітою: Підручник. За ред.. Г.І. Волинки. – К.: Каравела, 2006. – 480 с.
2. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс: учебник для вузов. Узд. 4-е, перераб. и доп. – М.:»Логос», 2002. – 344 с.
3. Немировская Л.З. - Философия. – М,.1996. – 214 с.
4. Петрушов В.М., Толстов І.В. Філософія: нормативний курс: Навч. посібник.- УкрДАЗТ, 2013. - 312с.
5. Рассел Б. История западной философии и ее связи с политическими и социальными условиями от античности до наших дней. : В трех книгах. Издание ;-е, стереотипное. – М.: Академический Проект: Фонд «Мир», 2004. – 1008 с.
6. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 576 с.
7. Філософія: Навчально-методичний посібник. – Х.: Одіссей, 2004. – 320 с.
8. Хамітов Н.В., Гармаш Л., Крилова С.- Історія філософії. Проблема людини: Навчальний посібник. – К.: Наукова думка, 2000. – 272 с.