8. Стратегії і типи конфліктних ситуацій.

Типи конфліктів: по сторонам конфлікту: внутрішньоособистісні, міжособистісні, міжгрупові, по М.Дойч: 1. Справжній конфлікт: існує об'єктивно та сприймається адекватно 2. Випадковий або умовний конфлікт: залежить від легко змінюваних обставин, що не усвідомлюється сторонами 3. Усунутий конфлікт - явний конфлікт, за яким ховається інший, прихований конфлікт, що лежить в основі явного. 4. Невірно приписаний конфлікт - між помилково понятими сторонами і як результат з приводу помилково тлумачать проблем. 5. Латентний конфлікт - який повинен був відбутися, але якого немає, оскільки він з тих чи інших причин не усвідомлюється сторонами. 6. Помилковий конфлікт - відсутні об'єктивні підстави для конфлікту і останній існує тільки в силу помилок сприйняття, розуміння.               Традиційні стратегії поведінки, які обираються учасниками конфлікту: - Домінування (конкуренція, суперництво, боротьба) - Догляд (уникнення, ігнорування) - Поступливість (іноді пристосування) - Співпраця (кооперація, інтеграція) - Компроміс            Стратегії поведінки мають вирішальне значення для подальшого розвитку конфлікту і кінцевого результату.

Моделі та стратегії конфліктної взаємодії Особливість конфліктної взаємодії визначена моделями розвитку конфліктної взаємодії і стратегіями поведінки. Так, Анцупов, А.Я. і Баклановскій, С.В. посилаються на модель розвитку конфліктної взаємодії Гришиної, Н.В. Моделі розвитку конфліктної взаємодії (по Гришиної, Н.В.) Анцупов А.Я., Баклановскій С.В. Конфліктологія у схемах і коментарях. Виходячи з моделі Гришиної, конфліктна взаємодія опонентів розвивається на тлі ситуаційного контексту, що включає загальний кооперативний або конкурентний характер взаємодії сторін, умови перебігу конфлікту, наявність «третіх сил», а також колишній досвід взаємодії сторін та ін Колишній досвід відносин визначає формування певного ставлення до ситуації, типу взаємодії з партнером: - Позитивний досвід відносин (розбіжності успішно долалися або відсутні) - позитивна установка на досягнення домовленостей; - Опонентам не завжди вдавалося досягти угоди і повністю долати виникаючі протиріччя (невизначений досвід подолання розбіжностей) - невизначена установка, пов'язана з відсутністю впевненості в можливості домовленості; - Досвід негативного емоційного взаємодії (у колишніх конфліктних ситуаціях нерозуміння опонентами один одного супроводжувалося яскравими негативними емоціями) - небажання домовлятися, актуалізація негативних емоцій. Сформовані установки починають визначати параметри взаємодії сторін. Характеристики таких параметрів пов'язані з урахуванням цільових компонентів у вирішенні виниклих протиріч, які конфліктуючі сторони ставлять перед собою в ситуації, що склалася. Це позначається на відмінностях у сприйнятті кожним іншого учасника конфлікту. В одному випадку метою опонентів по конфліктної ситуації буде прагнення прийти до обопільного взаєморозуміння. В іншому випадку мова піде про просте вирішення проблеми, усунення її причини, коли зовсім не обов'язково розуміти один одного або шукати порозуміння. Нарешті, третій варіант розвитку подій може передбачати ще один напрямок - шлях, пов'язаний з суперництвом. Незважаючи на те, що предмет розбіжностей може здаватися досить стійкою складовою конфліктної ситуації, обсяг рассогласований здатний змінюватися виходячи з характеру взаємин з партнером. Залежно від сприйняття протилежної сторони розвивається сама взаємодія і відбувається вибір засобів впливу, які використовують учасники конфлікту по відношенню один до одного. Вони реалізуються в конкретних типах взаємодії: - Співпраця - тип взаємодії в конфліктній ситуації, при якому його учасники прагнуть до дозволу виниклого між ними протиріччя, орієнтуючись на збереження позитивних відносин і спираючись на них у процесі взаємодії; - Кооперація - тип взаємодії, учасники якого прагнуть до дозволу виниклого протиріччя незалежно від фактора взаємин між ними, спираючись на формальні можливості вирішення протиріч; - Конкуренція - тип взаємодії в конфліктній ситуації, при якому учасники в першу чергу прагнуть не до дозволу існуючих між ними протиріч, а до «перемоги» над протиборчої стороною засобами, використовуваними при боротьбі з противником. Говорячи про стратегії поведінки в конфліктній ситуації, які також визначають конфлікт як спосіб взаємодії слід згадати двомірну модель стратегій поведінки Томаса - Кіллмена (рисунок 3) і тривимірну модель стратегій поведінки модель Ємельянова - допрацьована модель Томаса - Кіллмена (додаток 2.2.2).              Двомірна модель стратегій поведінки Томаса - Кіллмена              При аналізі конфліктів на основі розглянутої моделі важливо пам'ятати, що рівень спрямованості на власні інтереси чи інтереси суперника залежить від трьох обставин: - Змісту предмета конфлікту; - Цінності міжособистісних відносин; - Індивідуально-психологічних особливостей особистості. Класичний підхід К. Томаса і Р. Кіллмена зручний для виділення основних стратегій поведінки. Більш глибокий варіант аналізу зроблений С. М. Ємельяновим. Він доповнив модель виміром цінності міжособистісних відносин (додаток 2.2.3). Як і раніше, основу моделі складають орієнтації учасників конфлікту на власні інтереси й інтереси протилежної сторони.              Тривимірна модель стратегій поведінки Ємельянова Якісна характеристика обирається поведінки - оцінка інтересів в конфлікті - співвідноситься з кількісними параметрами: низьким, середнім, високим рівнем спрямованості на інтереси. Дослідження показують, що рівень спрямованості на власні інтереси чи інтереси суперника залежить від трьох обставин: - Змісту предмета конфлікту; - Цінності міжособистісних відносин; - Індивідуальних психологічних особливостей особистості. Цінність міжособистісних відносин для опонентів займає особливе місце в оцінці моделей і стратегій поведінки в конфлікті. Так, якщо міжособистісні відносини (партнерство, товариство, дружба, любов та ін) не представляють цінності, то поведінку опонента в конфлікті буде відрізнятися деструктивним змістом чи крайніми позиціями в стратегії (примус, боротьба та ін.) Тривимірна модель стратегій поведінки в конфлікті дозволяє більш повно врахувати значущі фактори процесу формування конфліктної поведінки. У цьому випадку зміст від ділових стратегій постає в дещо модифікованому вигляді: - Догляд (уникнення, бездіяльність) - міжособистісні відносини не грають вирішальної ролі, не стають вони і причиною, яка змушує вирішити проблему. В сукупності з низькою особистою зацікавленістю у вирішенні суперечності, відсутністю бажання враховувати інтереси опонента ці характеристики дозволяють піти від активних дій, але не уникнути конфлікту в майбутньому; - Примус (боротьба, суперництво) - в порівнянні з поставленою метою цінність міжособистісних відносин при реалізації даної стратегії незначна. Не беруться до уваги і потреби опонента. На перший план виходять особисті інтереси. Подібний стиль поведінки характерний для деструктивної моделі, як правило, руйнує взаємини сторін; - Поступка (пристосування) - це свого роду жертвування особистими інтересами, заява, що справжні інтереси лежать за межами конфліктної ситуації. Опонент прагне зберегти певний рівень взаємин, визнає пріоритет суперника; - Компроміс - стратегія балансу між збереженням і розвитком відносин, з одного боку, і дотриманням інтересів сторін - з іншого. Її основою стають обопільні і розумні відступи у вимогах; - Співпраця - стратегія, яка визнає високу цінність, як міжособистісних відносин, так і інтересів сторін конфлікту. Чітке усвідомлення перша характеристика дозволяє шукати всі можливі варіанти вирішення проблеми при максимальному врахуванні вимог опонентів. У конфлікті використовуються комбінації стратегій, а може домінувати і одна. У конфліктах по вертикалі опоненти часто змінюють стратегію поведінки. Підлеглі йдуть на це частіше, ніж керівники. Часом конфлікт починається з кооперативної поведінки, проте при його невдачі в хід пускається суперництво, яке може також виявитися неефективним. У цілому виділяють три моделі поведінки індивідів у конфліктних ситуаціях: - Конструктивна модель. - Деструктивна модель. - Конформістська модель. Зазначені моделі обумовлені предметом конфлікту, спосіб конфліктної ситуації, цінністю міжособистісних відносин і індивідуально-психологічними особливостями суб'єктів конфліктної взаємодії. Крім того, моделі поведінки відображають установки учасників конфлікту на його динаміку і спосіб дозволу. Конструктивна модель поведінки особистості в конфлікті характеризується тим, що індивід прагне залагодити конфлікт, націлений на пошук прийнятного рішення, відрізняється витримкою і самовладанням, доброзичливий до суперника, відкритий і щирий, лаконічний і небагатослівний в спілкуванні. При деструктивної моделі індивід постійно прагне до розширення і загострення конфлікту, принижує суперника, негативно відгукується про партнера, проявляє підозрілість і недовіру до суперника, грубо порушує етику спілкування. Конформістська модель характеризується тим, що особистість поводиться пасивно, схильна до поступок, непослідовна в оцінках, судженнях, поведінці, легко погоджується з точкою зору суперника, відходить від гострих питань. Родіонова О.А. Психолого-соціальні основи вирішення конфліктів: навчальний посібник. СПб., 2005. С.11 Найбільш прийнятною моделлю є конструктивна модель поведінки в конфліктній ситуації. Деструктивна ж модель поведінки здатна перетворити конструктивний конфлікт в деструктивний і тому є небажаною і шкідливою, що приводить конфлікт у глухий кут. Конформістська модель поведінки сприяє агресивності суперника, а іноді і провокує її. Така модель може грати і позитивну роль. Коли суперечності, які викликали конфлікт, носять несуттєвий характер, то конформистское поведінка веде до швидкого загасання і вирішенню конфлікту. Найбільш наочним прикладом конструктивної моделі вважають двомірна модель стратегій поведінки особистості в конфліктній взаємодії Томаса - Кіллмена. Нарешті, конфлікт як спосіб взаємодії зумовлений типом конфлікту, класифікацією. Різні класифікації конфліктів представлені в першому розділі цієї курсової роботи. Таким чином, особливість конфліктної взаємодії визначена моделями розвитку конфліктної взаємодії і стратегіями поведінки. Так, Анцупов А.Я. і Баклановскій С.В. посилаються на модель розвитку конфліктної взаємодії Грішиній Н.В. Залежно від сприйняття протилежної сторони розвивається сама взаємодія і відбувається вибір засобів впливу, які використовують учасники конфлікту по відношенню один до одного. Вони реалізуються через конкретні типи взаємодії - співробітництво, кооперацію або конкуренцію. Говорячи про стратегії поведінки в конфліктній ситуації, які також визначають конфлікт, як спосіб взаємодії, слід згадати двомірну модель стратегій поведінки Томаса - Кіллмена і тривимірну модель стратегій поведінки модель Ємельянова. У цілому виділяють три моделі поведінки індивідів у конфліктних ситуаціях - конструктивна, деструктивна та конформістська моделі. Нарешті, конфлікт як спосіб взаємодії зумовлений типом конфлікту, класифікацією.