4. Стилі керівництва

Р. Лайкерт і група його послідовників запропонували класифікувати стилі керівництва шляхом порівняння груп із високою та низькою продуктивністю праці по континууму, що розміщений у межах від однієї крайності — зосереджений на роботі, до іншої — зосередженої на людині.

Керівник, зосереджений на роботі, насамперед піклується про проектування завдань і створення мотиваційної системи винагород з метою стимулювання продуктивності праці та трудових звершень.

Керівник, зосереджений на людині, концентрує увагу на вдосконаленні людських стосунків, створенні сприятливого мікроклімату, дає підлеглим максимальну свободу й активно залучає їх до участі в прийнятті управлінських рішень.

Для підтвердження того, що в межах континууму є проміжні ланки, Р. Лайкерт запропонував чотири базових системи стилю керівництва:

1) експлуататорсько-авторитарна;

2) прихильно-авторитарна;

3) консультативно-демократична;

4) партисипативно-демократична.

Керівників, які належать до першої системи, характеризують як типових автократів з диктаторськими нахилами. Жорстка експлуатація підлеглих, вимогливість відрізняє їх від так званих прихильних автократів, котрі поєднують тоталітарні властивості з ініціативою підлеглих. Мотивація досягається не тільки примусово, а й через винагороди. На думку Р, Лайкер-тй, четверта система є найдієвішою.

Група в університеті Огайо розробила систему, відповідно до якої поведінка керівника класифікується за двома параметрами: структура й увага до підлеглих. Згідно з цим поглядом керівники можуть впливати на людей за допомогою поведінки, що розрізняється за структурою та увагою.

Структура передбачає таку поведінку, коли керівник розподіляє виробничі ролі між підлеглими, розписує завдання та вимоги до їх виконання; планує та складає графіки робіт; розробляє підходи до їх виконання; турбується про виконання завдання.

Увага до підлеглих передбачає поведінку керівника, який впливає на людей шляхом задоволення потреб вищого рівня. При цьому керівник бере участь у двосторонньому спілкуванні, допускає участь підлеглих у прийнятті рішень, спілкується у доброзичливій формі.

Було виявлено, що люди можуть поводитися по-різному з підлеглими і структуруванням проблеми.

Американський дослідник Р. Блейк і його помічниця-асис-тент Д. Моутон, спостерігаючи за діяльністю менеджерів різних рангів, переконалися, що їх діяльність відбувається у "силовому полі" між вектором "виробництво" та вектором "людський фактор" (рис. 9,1).

За допомогою цієї решітки можна визначити п'ять таких основних типів управлінської поведінки:

1) диктатор;

2) демократ;

3) песиміст;

4) маніпулятор;

5) організатор.

Р. Блейк і Дж. Мутон відповідно охарактеризували різні типи менеджерів.

Код 9 : 1 визначає стиль управління, який максимально орієнтований на виробництво. Це жорсткий тип адміністратора, який приділяє мінімум уваги персоналу і сприймає його лише як виконавців власних розпоряджень. Його девіз: "Результат — це все!" Підлеглі намагаються вийти з-під тиску диктатора, а він відповідає тотальним контролем діяльності. Менеджер 9:1 — незадовільний керівник.

Код 1 : 9 протилежний попередньому типові менеджера; його не надто хвилює продуктивність праці; девіз: "Постійно залишатися самим собою". Перевагу надає демократичному стилю керівництва.

Код 5 : 5 орієнтований на створення команди. Проте його прагнення "вполювати двох зайців одночасно" часто призводить до посередніх результатів.

Код 1:1 — приклад незадовільного керівництва. Лібералізм, мінімум зусиль, безхарактерність або некомпетентність адміністрації спричинюють анархію в колективі.

Код 9:9 — це ідеальний і, як правило, недосяжний на практиці стиль керівництва, який дозволяє досягти блискучих результатів. Виконання роботи забезпечується спільними зусиллями всього колективу. Розвинута система заохочення, висока продуктивність праці.