- •Тема: Об’єктивні основи функціонування підприємства.
- •1. Форми організації суспільного виробництва
- •2. Товарне виробництво - матеріальна основа виникнення підприємництва
- •3.Функції ринку та його види
- •Тема 2. Сутність підприємництва
- •1. Історичний розвиток поняття "підприємництво"
- •2. Основні функції підприємництва
- •3. Економічна основа підприємництва
- •4. Економіко-теоретичні знання і підприємництво
- •Тема 3. Економічна свобода.
- •1. Економічна свобода як основна передумова розвитку підприємництва
- •2. Рушійні сили підприємництва
- •3. Принципи та передумови підприємництва
- •Тема 4. Конкуренція як засіб реалізації підприємництва.
- •1. Суть та основні функції конкуренції
- •2. Види конкуренції та їхня роль у розвитку підприємництва
- •3. Державне регулювання конкуренції
- •Тема 5. Мотивація підприємницької діяльності.
- •1. Підприємницькі інтереси та механізм їх реалізації
- •2. Сутність і організація заробітної плати
- •3. Формування ефективної мотивації праці
- •Тема 6. Ризики у підприємницькій діяльності.
- •1. Суть підприємницького ризику
- •2. Види ризику та методи їх оцінки
- •3. Ризик-менеджмент
- •Тема 7. Правовий статус підприємця.
- •1. Підприємець - ключова фігура ринкової економіки
- •2. Права, обов'язки та відповідальність підприємця
- •Права підприємця
- •Обов'язки підприємців
- •Відповідальність підприємця
- •Тема 8. Етика підприємництва та соціальна відповідальність у бізнесі.
- •1. Складові підприємницької етики
- •2. Культура підприємництва та діловий етикет
- •3. Юридична та соціальна відповідальність у бізнесі
- •Тема 9. Види та сфери підприємницької діяльності.
- •1. Приватне, колективне та державне підприємництво
- •2. Види підприємницької діяльності
- •Тема 10. Форми організації підприємництва.
- •1. Організаційні одиниці підприємництва
- •2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •Одноосібне володіння
- •Партнерство (товариство)
- •Корпорація (акціонерне товариство)
- •Тема 11. Поняття та сутність менеджменту.
- •1. Організації та їх загальні властивості.
- •2. Ознаки діяльності менеджера
- •3. Рівні управління.
- •4. Управління, спрямоване на успіх.
- •Тема 12. Основи теорії прийняття управлінських рішень.
- •1. Розширене та вузьке поняття "прийняття рішень". Місце прийняття рішень у процесі управління
- •2. Етапи раціонального вирішення проблем
- •3. Людський та організаційний фактори у процесі прийняття рішень
- •4. Моделювання у процесі прийняття рішень
- •Тема 13. Методи обґрунтування управлінських рішень.
- •1. Методи обґрунтування управлінських рішень
- •2. Методи прогнозування
- •Тема 14. Планування в організації.
- •1. Поняття "планування". Його місце серед функцій управління
- •2. Поняття мети в управлінні та класифікація цілей організації. Концепція управління за цілями
- •3. Поняття стратегії. Елементи та рівні стратегії. Визначення місії фірми
- •4. Зовнішній аналіз: сприятливі можливості й загрози. Внутрішній аналіз: сильні та слабкі аспекти організації. Аналіз стратегічних альтернатив: вибір стратегії бізнесу.
- •5. Реалізація стратегії
- •Тема 15. Організація як функція управління.
- •1. Сутність функції організації та її місце в системі управління. Поняття організаційної діяльності
- •2. Організаційна структура як результат організаційної діяльності. Ступінь складності, ступінь формалізації та ступінь централізації
- •3. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Лінійні, штабні та функціональні типи повноважень
- •4. Типи організаційних структур управління виробництвом, їх особливості, переваги та недоліки
- •5. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом
- •Тема 16. Мотивація
- •1. Поняття мотивації
- •2. Змістові теорії мотивації
- •3. Процесуальні теорії мотивації
- •Тема 17. Управлінський контроль
- •1. Поняття контролю та його місце у системі управління
- •2. Види управлінського контролю
- •3. Етапи та модель процесу контролю
- •4. Дисфункціональний ефект системи контролю
- •5. Основні характеристики ефективної системи контролю
- •Тема 18. Лідерство
- •1. Вертикальний поділ праці в організаціях і необхідність керування. Поняття повноважень, впливу та влади. Форми влади та впливу
- •2. Поняття лідерства
- •3. Поняття стилю керівництва
- •4. Стилі керівництва
- •5. Моделі керування
- •6. Поняття групи в організації
- •7. Формальні та неформальні групи в організаціях
- •Тема 19. Комунікації в управлінні.
- •1. Поняття комунікації та її роль у системі управління
- •2. Види комунікацій
- •3. Перешкоди на шляху до ефективних комунікацій
- •Тема 20.Ефективність в управлінні
- •1. Поняття продуктивності організації
- •2. Комплексний підхід до питань продуктивності
- •3. Управління за критерієм продуктивності
Тема 13. Методи обґрунтування управлінських рішень.
1. Методи обґрунтування управлінських рішень
Ефективне прийняття рішень потрібне для виконання управлінських функцій, тому процес прийняття рішень є центральним у теорії управління. Вчені-економісти, які досліджують науку управління, намагаються підвищити ефективність організації шляхом збільшення здатності керівництва до прийняття обґрунтованих та об'єктивних рішень у ситуаціях виключної складності за допомогою моделей і кількісних методів.
Залежно від інформаційних умов, в яких приймаються управлінські рішення, методи їх обґрунтування поділяються на три групи:
1) методи, що застосовуються в умовах повної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення. До них належать аналітичні методи та методи математичного програмування;
2) методи, що використовуються в умовах імовірнісної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення (серед них ті самі методи математичного програмування та статистичні методи);
3) методи, що застосовуються в умовах невизначеності інформації про ситуацію прийняття рішення, серед яких розрізняють переважно теоретико-ігрові методи.
Опанування методів теорії статистичних рішень передбачає вміння використовувати специфічні критерії, серед яких основними є:
— критерій Уолда — критерії песимізму та найбільшої обережності, мета якого полягає у виборі найкращого варіанта рішення за умов очікування несприятливого розвитку ситуації;
— критерій оптимізму, мета застосування якого передбачає досягнення максимального результату в умовах, коли сподівання особи, котра приймає рішення, пов'язані виключно з оптимістичним сценарієм розгортання подій;
— критерій коефіцієнта оптимізму (критерій Гурвіца) мас на меті врахувати рівень оптимізму особи, яка приймає рішення, і таким чином досягти більшого ступеня адекватності алгоритму розрахунків кінцевих результатів реалізації альтернатив та відчуттів (інтуїції, сподівань) особи, котра їх здійснює. Слід зауважити, що поряд із високим рівнем суб'єктивізму в розрахунках коефіцієнта оптимізму цьому методу властивий і такий недолік, як орієнтація на крайні (екстремальні) результати тієї чи іншої альтернативи за різних умов їх реалізації;
— критерій Лапласа за допомогою алгоритму розрахунку усуває останній недолік попереднього критерію і ставить за мету вибір найліпшої альтернативи тоді, якщо настання тих чи інших умов їх реалізації є явищем випадковим;
— критерій жалю (критерій Севіджа) також може розглядатись як критерій крайнього песимізму, але показниками, що оптимізуються, вважаються не виграші (прибуток, дохід, обсяг обігу, частка ринку тощо), а втрачені можливості (неотримані прибуток, дохід, обсяг обігу, частка ринку тощо) або ризики, що намагаються мінімізувати.
Під час вивчення методики застосування методів обґрунтування управлінських рішень в умовах імовірнісної визначеності інформації про ситуацію варто звернути увагу на особливості використання методів "платіжна матриця" та "дерево рішень". Враховуючи взаємозалежність подій та явищ у діяльності організацій, сфера застосування методу "дерево рішень" досить широка.
Сутність кожного рішення, прийнятого керівництвом, полягає у виборі найкращої альтернативи з декількох запропонованих за конкретно та попередньо визначеними критеріями. "Платіжна матриця" — один із методів статистичної теорії рішень, що допоможе керівникові у виборі одного варіанта з декількох. Він особливо корисний за потреби визначення, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей.
Загалом "платіжна матриця" корисна, якщо:
— є обмежена кількість альтернатив або варіантів стратегії для вибору між ними;
— те, що відбудеться, з повною визначеністю невідомо;
— результати прийнятого рішення залежать від того, яку саме обрано альтернативу та які події насправді мають місце.
Крім того, керівник повинен мати змогу об'єктивно оцінювати ймовірності ревалентних подій та розраховувати очікуване значення такої ймовірності. Очікуване значення альтернативи або варіанта стратегії — це сума можливих значень, помножених на відповідні можливості.
Дослідження свідчать: коли встановлено точні значення ймовірності, методи "дерево рішень" і "платіжна матриця" забезпечують прийняття якісніших рішень, ніж традиційні підходи.
"Дерево рішень" — популярний метод науки управління, що використовується з метою вибору найліпшого напряму дій із запропонованих варіантів. "Дерево рішень" — це схематичне представлення проблеми прийняття рішень. Так само як "платіжна матриця", "дерево рішень" дає керівникові можливість урахувати різні напрями дій, співвіднести з ними фінансові результати, скорегувати їх відповідно до визначеної їм ймовірності, а потім порівняти альтернативи. Концепція очікуваного значення — невід'ємна частина методу "дерево рішень".
Важливими методами обґрунтування управлінських рішень є кількісні, якісні методи прогнозування й експертні методи прийняття рішень. Серед методів прогнозування управлінських рішень розрізняють кількісні і якісні. До першої групи належать: нормативний, параметричний методи, метод екстраполяції, індексний метод; до другої — експертний, функціональний методи та метод оцінювання технічних стратегій.
Експертні методи обґрунтування управлінських рішень широко застосовуються, коли для прийняття рішень неможливо використовувати кількісні методи. З усього різноманіття експертних методів у практичній діяльності менеджерів найчастіше використовується метод простого ранжування та метод вагових коефіцієнтів. Останній за методикою застосування дає змогу досягти вищого рівня точності розрахунків значущості того чи іншого об'єкта оцінювання (чинника, елемента, процесу тощо) шляхом більшої диференціації оцінок експертів стосовно об'єктів оцінювання.