3. Формування ефективної мотивації праці

На кожному підприємстві, незалежно від його організаційно-правової форми, крім підприємців-власників задіяні менеджери, спеціалісти, працівники різних професій. Для досягнення успіху у підприємницькій діяльності потрібна наявність у кожного працівника особистої зацікавленості у високих результатах спільної праці. Отже, ефективна мотивація праці повинна регулювати трудові відносини. Це досягається шляхом виявлення інтересів підприємця та найманого працівника, їх співпадання.

Підприємець зацікавлений у тому, щоб всі наймані ним працівники розкривали свій потенціал, намагались досягнути високих результатів діяльності. Водночас підприємець зацікавлений у тому, щоб працівники сприяли йому у втіленні в життя його задумів.

За яких умов може бути досягнена ця мета підприємця?

Практика підприємства свідчить про те, що формування ефективної мотивації праці всіх учасників підприємницької діяльності потребує використання точної кількісної оцінки трудового внеску кожного. Крім того, потрібні форми стимулювання, які б доводили причетність кожного працівника до загального успіху фірми.

Винагороди за виконання працівником своїх обов'язків включають: заробітну плату, додаткові пільги, премії та різні виплати. Гроші представляють най впливовіший інструмент регулювання трудових відносин.

Але підприємницька діяльність має новаторський, творчий характер. Тому сам процес виконання роботи, відчуття досягнення результату, успіху, зміст і значущість виконаної роботи є суттєвою внутрішньою винагородою. Створення з боку підприємця сприятливих умов для творчої, продуктивної діяльності, заохочення ініціативи та самостійності працівників суттєво підвищують ефективність мотивації праці.

Конкуренція активізує зусилля підприємців у досягненні високих ринкових результатів. У поєднанні з економічним і соціальним партнерством підприємців з найманими працівниками, пошук шляхів взаєморозуміння та співробітництва стимулюють підприємництво, роблять його більш ефективним і соціально значущим.

Ефективна мотивація праці всіх учасників підприємницької діяльності - невід'ємна складова частина управління бізнес-процесами в ринкових умовах господарювання.

Тема 6. Ризики у підприємницькій діяльності.

1. Суть підприємницького ризику

Становлення ринкових відносин в Україні характеризується динамічною зміною економічної ситуації, зростаючою невизначеністю розвитку складових господарської системи. Звідси - поява невпевненості підприємця у досягненні кінцевих результатів діяльності, неясність у визначенні можливих прибутків або втрат. Особливо це притаманне інноваційному підприємництву, початковим стадіям будь-якого бізнесу або здійсненню нових підприємницьких задумів.

Ринкова система господарювання базується на економічній свободі підприємця. Регулювання підприємницької діяльності відбувається через встановлення норм її здійснення, дією системи оподаткування. Все інше визначається інтересами виробників і споживачів, дією ринкових конкурентних сил. Але конкурентно-ринкове середовище вбирає свободу

багатьох учасників підприємницької діяльності. За таких умов вигода для одних може обернутися збитками для інших. Це означає, що підприємець постійно стикається з невизначеністю, неповнотою інформації, а отже - з підвищеним ризиком.

Які ж дії мусить застосовувати підприємець у такій ситуації?

Найбільш легким варіантом відповіді може бути та, що підприємець повинен шукати справу без ризику, вести бізнес із заздалегідь визначеним результатом. Але така поведінка вступає в суперечність зі змістом підприємницької діяльності. При такому підході взагалі дуже важко розпочати власну справу або вийти зі своєю продукцією на нові ринки, оновити товари та послуги. Тому правильною відповіддю може бути тільки та, що підприємець повинен не уникати ризику, а передбачати його, намагаючись уникнути.

Характерною особливістю підприємницького ризику є його пряма залежність від умов конкретної угоди або дії у виробництві, закупці чи реалізації продукції. Отже, висновок: найбільш вагомими складовими ризику виступають непередбачливість ринкової кон'юнктури, обсягів попиту та його структури, поведінки споживачів, рівня цін.

Таким чином, підприємницьким ризиком слід вважати ризик, який виникає в усіх сферах діяльності бізнесмена: виробництві, реалізації товарів та послуг, фінансовому та торговельному посередництві, здійсненні науково-технічних і комерційних проектів. У кожній сфері підприємницької діяльності ризик пов'язується з можливою втратою (повною або частковою) ресурсів, що є у розпорядженні підприємця. Це можуть бути матеріальні, фінансові, інтелектуальні та інші ресурси.

Крім того, ризик пов'язується з можливою втратою доходів або їх недоодержанням порівняно з очікуваним результатом. Як правило, втрата або недоотримання доходів знаходяться в прямій залежності від раціонального використання ресурсів.

Схематично наведені залежності зображені на рис. 1.8,

Отже, ризик - це небезпека втрати повністю або частково ресурсів або доходів. Іншими словами, ризик має якісну й кількісну оцінки. Якщо відбувається та чи інша подія в ринковому середовищі, то можливими можуть стати три економічні результати: негативний (програш, збитки), нульовий і позитивний (виграш, вигода).

Рис. 1.8. Організація заробітної плати

Для визначення кількісної міри ризику застосовують базові показники, що використовуються для порівняння декількох альтернативних рішень. Це можуть бути розрахункові або очікувані показники прибутку, витрат, виручки. Вони представлені у бізнес-плані, техніко-економічному обгрунтуванні підприємницького проекту, розрахунках за тією чи іншою угодами. Звідси стає зрозумілим, що втратами у підприємництві слід вважати зниження прибутку або доходу у порівнянні з очікуваними величинами. Отже, винесення правильного рішення, детальне опрацювання підприємницького проекту, вивчення можливих втрат та їх величини виступає основою запобігання ризику.