- •Тема: Об’єктивні основи функціонування підприємства.
- •1. Форми організації суспільного виробництва
- •2. Товарне виробництво - матеріальна основа виникнення підприємництва
- •3.Функції ринку та його види
- •Тема 2. Сутність підприємництва
- •1. Історичний розвиток поняття "підприємництво"
- •2. Основні функції підприємництва
- •3. Економічна основа підприємництва
- •4. Економіко-теоретичні знання і підприємництво
- •Тема 3. Економічна свобода.
- •1. Економічна свобода як основна передумова розвитку підприємництва
- •2. Рушійні сили підприємництва
- •3. Принципи та передумови підприємництва
- •Тема 4. Конкуренція як засіб реалізації підприємництва.
- •1. Суть та основні функції конкуренції
- •2. Види конкуренції та їхня роль у розвитку підприємництва
- •3. Державне регулювання конкуренції
- •Тема 5. Мотивація підприємницької діяльності.
- •1. Підприємницькі інтереси та механізм їх реалізації
- •2. Сутність і організація заробітної плати
- •3. Формування ефективної мотивації праці
- •Тема 6. Ризики у підприємницькій діяльності.
- •1. Суть підприємницького ризику
- •2. Види ризику та методи їх оцінки
- •3. Ризик-менеджмент
- •Тема 7. Правовий статус підприємця.
- •1. Підприємець - ключова фігура ринкової економіки
- •2. Права, обов'язки та відповідальність підприємця
- •Права підприємця
- •Обов'язки підприємців
- •Відповідальність підприємця
- •Тема 8. Етика підприємництва та соціальна відповідальність у бізнесі.
- •1. Складові підприємницької етики
- •2. Культура підприємництва та діловий етикет
- •3. Юридична та соціальна відповідальність у бізнесі
- •Тема 9. Види та сфери підприємницької діяльності.
- •1. Приватне, колективне та державне підприємництво
- •2. Види підприємницької діяльності
- •Тема 10. Форми організації підприємництва.
- •1. Організаційні одиниці підприємництва
- •2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •Одноосібне володіння
- •Партнерство (товариство)
- •Корпорація (акціонерне товариство)
- •Тема 11. Поняття та сутність менеджменту.
- •1. Організації та їх загальні властивості.
- •2. Ознаки діяльності менеджера
- •3. Рівні управління.
- •4. Управління, спрямоване на успіх.
- •Тема 12. Основи теорії прийняття управлінських рішень.
- •1. Розширене та вузьке поняття "прийняття рішень". Місце прийняття рішень у процесі управління
- •2. Етапи раціонального вирішення проблем
- •3. Людський та організаційний фактори у процесі прийняття рішень
- •4. Моделювання у процесі прийняття рішень
- •Тема 13. Методи обґрунтування управлінських рішень.
- •1. Методи обґрунтування управлінських рішень
- •2. Методи прогнозування
- •Тема 14. Планування в організації.
- •1. Поняття "планування". Його місце серед функцій управління
- •2. Поняття мети в управлінні та класифікація цілей організації. Концепція управління за цілями
- •3. Поняття стратегії. Елементи та рівні стратегії. Визначення місії фірми
- •4. Зовнішній аналіз: сприятливі можливості й загрози. Внутрішній аналіз: сильні та слабкі аспекти організації. Аналіз стратегічних альтернатив: вибір стратегії бізнесу.
- •5. Реалізація стратегії
- •Тема 15. Організація як функція управління.
- •1. Сутність функції організації та її місце в системі управління. Поняття організаційної діяльності
- •2. Організаційна структура як результат організаційної діяльності. Ступінь складності, ступінь формалізації та ступінь централізації
- •3. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Лінійні, штабні та функціональні типи повноважень
- •4. Типи організаційних структур управління виробництвом, їх особливості, переваги та недоліки
- •5. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом
- •Тема 16. Мотивація
- •1. Поняття мотивації
- •2. Змістові теорії мотивації
- •3. Процесуальні теорії мотивації
- •Тема 17. Управлінський контроль
- •1. Поняття контролю та його місце у системі управління
- •2. Види управлінського контролю
- •3. Етапи та модель процесу контролю
- •4. Дисфункціональний ефект системи контролю
- •5. Основні характеристики ефективної системи контролю
- •Тема 18. Лідерство
- •1. Вертикальний поділ праці в організаціях і необхідність керування. Поняття повноважень, впливу та влади. Форми влади та впливу
- •2. Поняття лідерства
- •3. Поняття стилю керівництва
- •4. Стилі керівництва
- •5. Моделі керування
- •6. Поняття групи в організації
- •7. Формальні та неформальні групи в організаціях
- •Тема 19. Комунікації в управлінні.
- •1. Поняття комунікації та її роль у системі управління
- •2. Види комунікацій
- •3. Перешкоди на шляху до ефективних комунікацій
- •Тема 20.Ефективність в управлінні
- •1. Поняття продуктивності організації
- •2. Комплексний підхід до питань продуктивності
- •3. Управління за критерієм продуктивності
2. Ознаки діяльності менеджера
Для всіх організацій характерні загальні ознаки, враховуючи потребу управління, тому управлінська праця також має багато загальних властивостей.
Г. Мінцберг, який узагальнив найперші вчення та здійснив фундаментальне дослідження праці п'ятьох керівників вищої ланки, зазначає у своїй книзі "Природа управлінської праці": "Для роботи керівника характерні короткочасність, різноманітність та фрагментарність здійснюваної діяльності".
Стосовно змісту роботи менеджера дослідник звертає особливу увагу на ще одну загальну ознаку управлінської роботи — роль керівника, яка, за його визначенням, є "сукупністю певних правил поведінки, що відповідають конкретній установі або посаді".
У своїх працях Г. Мінцберг вирізняє 10 ролей, які відіграють керівники в різні періоди та в різному ступені. Він класифікує їх у межах трьох великих категорій:
1) міжособистісні ролі;
2) інформаційні ролі;
3) ролі, пов'язані з прийняттям рішень.
Як зазначає дослідник, ролі не можуть бути незалежними одна від одної, навпаки, вони взаємозалежні та взаємодіють для створення єдиного цілого, Міжособистісні ролі випливають з повноважень і статусу керівника в організації та охоплюють сферу його взаємодії з людьми. Ці ролі сприяють тому, що керівник може стати точкою зосередження інформації, що дасть йому змогу й одночасно змусить відігравати інформаційні ролі та діяти як центр обробки інформації. Беручи на себе міжособистісні й інформаційні ролі, керівник відіграватиме ролі, пов'язані з прийняттям рішень: розподіл ресурсів, вирішення конфліктів, пошук можливостей з метою організації, ведення переговорів від імені організації. Усі 10 ролей визначають обсяг і зміст роботи менеджера, незалежно від характеру конкретної організації.
Здійснивши аналіз сутності управлінської праці, Г. Мінцберг з'ясував, чим займається керівник. Учені-економісти, які досліджують це питання, погоджуються з його визначеннями і класифікаціями. Немає такого тлумачення роботи менеджера, яке задовольняло б усіх стосовно змісту, ролей і функцій управлінської праці. Поширеним є погляд, які є процес управління, який можна застосувати до будь-якої організації і сутність котрого полягає в реалізації функцій, який має виконувати кожен керівник. Більшість експертів у сфері управління дотримуються такого визначення: управління — процес планування, організації, мотивації та контролю, потрібний для формулювання і досягнення цілей організації. Ці функції взаємодіють між собою, формуючи єдиний процес, тобто безперервний ланцюг взаємопов'язаних дій.
3. Рівні управління.
Хоч усі керівники відіграють певні ролі та виконують функції, це не означає, що багато керівників у великій організації зайняті виконанням однієї й тієї самої роботи. Організації, досить великі для того, щоб забезпечити чіткий розподіл функцій у роботі керівників та некерівників, як правило, мають такий великий обсяг управлінської роботи, яку також потрібно поділити. Одна з форм поділу управлінської роботи має горизонтальний характер: розміщення конкретних керівників на чолі окремих підрозділів. Така робота скоординовується з метою забезпечення успішної діяльності організації. Деяким керівникам доводиться витрачати час на координування роботи інших керівників, які, у свою чергу, також здійснюють координацію. Це відбувається до рівня того керівника, який координує роботу неуправлінського персоналу — людей, що фізично виробляють продукцію або надають послуги. У результаті такого вертикального поділу праці утворюються рівні управління. Зазвичай в організації, щоб визначити, на якому рівні перебуває один керівник стосовно іншого, слід з'ясувати його посаду.
Незалежно від того, скільки є рівнів управління, керівників традиційно поділяють на три категорії. Соціолог Т. Парсонс розглядає ці категорії з погляду функції, що виконує керівник в організації. Згідно з визначенням Т. Парсонса, особи на технічному рівні в основному займаються щоденними операціями та діями, необхідними для забезпечення ефективної праці без перешкод у виробництві продукції або наданні послуг. Особи, котрі перебувають на управлінському рівні, здійснюють управління та координацію всередині організації; вони узгоджують форми діяльності різних підрозділів організації.
Керівники на інституціональному рівні розробляють довготермінові (перспективні) плани, формулюють цілі, роблять усе, щоб організація адаптувалася до різних змін, керують відносинами між організацією та зовнішнім середовищем, а також суспільством, в якому функціонує певна організація.
За загальновживаним способом визначення рівнів управління вирізняють керівників низової ланки, або операційних керівників, керівників середньої та вищої ланок. На рис. 1.1 зображено відповідність між цими рівнями та концепцією рівнів управління за Т. Парсонсом.
Рис. 1.1. Два способи представлення рівнів управління
Молодші начальники, яких також називають керівниками першої (низової) ланки, або операційними керівниками, становлять організаційний рівень, розташований над робітниками й іншими працівниками (некерівниками). Молодші начальники контролюють виконання виробничих завдань з метою безперервного забезпечення інформацією про правильність їх вирішення. Керівники цієї ланки часто відповідають за безпосереднє використання наданих їм ресурсів, таких як сировина й обладнання. Типовою назвою посади на такому рівні є майстер, сержант, завідувач відділу, кафедри, старша медсестра. Загалом більшість керівників — керівники низової ланки.
Роботу молодших начальників координують і контролюють керівники середньої ланки. За останнє десятиріччя середня ланка управління значно збільшилася і за чисельністю, і за значущістю. Керівник середньої ланки часто очолює великий підрозділ або відділ в організації. Характер його роботи більшою мірою визначається змістом роботи підрозділу, ніж організації загалом. Керівники цієї ланки управління займають такі посади: декан, директор філії, армійські офіцери від лейтенанта до полковника. Це проміжна ланка між вищою та низовою, її керівники готують інформацію для рішень, що ухвалюють керівники вищої ланки та передають їх у вигляді завдань керівникам нижчої ланки.
Вищий організаційний рівень — керівництво вищої ланки — менш численний, ніж інші. Типовими посадами цієї ланки є: голова ради, президент, міністр, генерал, ректор. Керівники вищої ланки відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації загалом або для основної частини організації зокрема.