Завдання для ерудитів.
Можна використати ті, які подані на с. 85 підручника.
«Гобсек»
Гроші правлять життям. Повість О. де Бальзака «Гобсек» є ключовою для розуміння такої центральної теми усієї творчості письменника, як гроші, їхня роль у суспільному житті та їхня влада над людиною. Головний герой твору лихвар Гобсек висловлює чимало цікавих спостережень з цього приводу, які складаються у своєрідну філософську систему.
Перша теза Гобсека – відносність усіх цінностей, їхня залежність від оточення. «На світі немає нічого постійного. Існують лише умовності – свої для кожного клімату1». Мораль, релігія, самопожертва, альтруїзм – це все пусті слова, за якими ховається інстинкт, який, між іншим, і є чимось постійним і незрушним – інстинкт самозбереження. «В суспільствах європейської цивілізації його називають особистим інтересом». Саме він визначає основні форми існування людини у суспільстві, головна з яких – двобої егоїзмів. «Ну а щодо звичаїв, – зазначає Гобсек, – то люди скрізь однакові: повсюди точиться боротьба між бідними та багатими, повсюди вона неминуча». Звідси випливає головний висновок лихваря-філософа – треба у житті спиратися на щось таке, що дасть змогу задовольнити власний егоїзм і керувати егоїзмами інших. І така сила – золото. «Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль. Так от, у золоті все це є у зародку, і воно все дає у житті».
Усвідомивши цей принцип, Гобсек підкоряє своє життя служінню золоту, запроваджує цілу систему самовиховання і в такий спосіб стає одним із справжніх володарів Парижа. З височини відкритого ним філософського принципу він спокійно і з насолодою споглядає усе розмаїття театру життя. «Так от, усі людські пристрасті, розпалені зіткненнями інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, і я влаштовую їм огляд, а сам живу спокійно. Тобто вашу наукову допитливість, своєрідну боротьбу, в якій людина завжди зазнає поразки, я замінюю вивченням усіх потаємних пружин, що рухають людством. Одне слово, я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді мною ніякої влади».
У наведених словах Гобсека не важко помітити і позицію самого Бальзака. Обидва згодні в тому, що гроші оголюють і уособлюють основний людський інстинкт – принцип егоїзму. І герой, і його творець також намагаються зайняти позицію відсторонених спостерігачів на виставі під назвою життя, бо чим іншим, як не низкою картин пристрастей, «розпалених зіткненням інтересів», є «Людська комедія»?
Світська красуня – уособлення розбещеного жіноцтва. Отже, золото є визначальною силою життя. Вплив матеріальних чинників на поводження сучасної людини переконливо доводить доля Анастазі де Ресто, яка живе виключно задля власної насолоди. Вона постає безсовісною істотою, для якої немає нічого святого. Навіть майбутнє власного сина має для неї другорядне значення порівняно з примхами її коханця Максима де Трая. Один із найжахливіших актів «Людської комедії» розігрується на очах адвоката Дервіля, який у повісті виконує функцію оповідача, і Гобсека, коли жінка перевертає постіль щойно померлого чоловіка у пошуках заповіту, аби знищити його і далі пускати по вітру його статок. «Яке видовище постало перед нашими очима! У кімнаті був справжній погром. Графиня стояла посеред розкиданого повсюди одягу небіжчика, паперів, зібганого жужмом ганчір’я і розгублено дивилася на нас блискучими очима, розпатлана, з виразом розпачу на обличчі. Страшно було бачити такий хаос біля смертного ложа. Не встиг граф випустити дух, як його дружина повиламувала з письмового столу всі шухляди, порозбивала усі скриньки, порізала портфелі – килим навколо неї був усіяний клаптями паперу та уламками дерева, її зухвалі руки обнишпорили геть усе». За блискучою зовнішністю світської красуні, твердить Бальзак, ховається розбещена і хтива самиця. Її справжню сутність дуже легко побачити, варто тільки поглянути на її фінансові справи, на її приватне життя, і все приховане стане явним.
Для Гобсека (як, поза сумнівом, і для Бальзака) образ Анатазі де Ресто має символічне значення. Ця світська дама постає уособленням сучасної людини, надто слабкої, егоїстичної, надто розбещеної, аби опиратися спокусам цивілізації. За доказ цього може правити той факт, що композиційно її історія покликана проілюструвати головний принцип ставлення Гобсека до життя – використовуючи різноманітні фінансові важелі, бути водночас режисером і глядачем драми людського життя. Приклад Анастазі де Ресто має на меті довести Дервілю і читачеві, що лихвар (або йому подібні) має абсолютну владу над світом.
Трагедія нагромаджувача. Проте чи не перетворюється цей всевладний режисер на ще одного з тих жалюгідних акторів, владою над якими він так пишається? Безумовно, Гобсек – видатна і навіть по-романтичному непересічна постать. Він знає життя і бачив світ. У нього таємнича біографія. «Зморшки його жовтавого лоба зберігали таємниці життєвих випробувань, раптових жахливих подій, несподіваних удач, романтичних пригод, незмірних радощів, голодних днів, розтоптаного кохання, нажитого, втраченого і віднайденого багатства, безлічі випадків, коли життя його було в небезпеці й урятуватися щастило тільки завдяки миттєвим, рішучим заходам, які виправдовувала необхідність». Гобсек має глибокий аналітичний розум, здатний оцінити рівень особистості інших (наприклад, самого Дервіля або Фанні Мальво). Але, незважаючи на таку виключну обдарованість, Гобсек, як і його жертви, врешті-решт сам є заручником власної жадоби до золота і розігрує ще одну трагікомедію на виставі життя.
Вже на початку повісті читач помічає, що Гобсеку довелося заплатити надто велику ціну за власну фінансову могутність – його особистість постає чимось потворним і навіть патологічним. Його вік і стать неможливо визначити, він розмовляє «завжди тихим, лагідним голосом» і ніколи не сердиться. Рухи його розмірені, завжди однакові. «Це була людина-автомат, яку щоранку накручували». Він не відає жалю до інших. «Якщо людяність, спілкування з ближніми вважати релігією, то Гобсек у цьому відношенні був атеїстом». Ім’я героя, яке має символічний переклад «Сухоглот», натякає те, що він не переймається добором засобів у боротьбі з конкурентами і нещадній експлуатації клієнтів. Бальзак знаходить жахаючі, навіть жорстокі порівняння, аби змалювати поводження лихваря зі своїми жертвами: вони іноді «обурювалися, кричали в нестямі – а тоді раптом западала мертва тиша, наче в кухні, коли там ріжуть качку».
Переконливим свідченням руйнації особистості Гобсека є його непомірна ощадливість і нестримна скнарість, яка набуває рис манії. Тут читач має справу з ще одним проявом романтизму у творчості письменника – з так званою «бальзакіською пристрастю». Маючи мільйони, Гобсек живе в занедбаній кімнаті, сам ходить по кредиторах, причому пішки, і пишається тим, що сплачує лише сім франків податків. Торкаючись до золота, він перестає контролювати себе і втрачає весь свій розум. Придбавши дешево фамільні діаманти де Ресто, Гобсек «підхопився на ноги і пустився в танець, приказуючи: «А діаманти в мене! Діаманти тепер мої! Чудові діаманти! Бездоганні діаманти! …». Ця люта радість, це злісне торжество дикуна, що заволодів блискучими камінчиками, змусили мене здригнутись. Я отетерів, заціпенів», – здивовано зазначає Дервіль. Кульмінацією жадібності Гобсека є опис його запасів, які знайшов адвокат після смерті старого: гнилі харчові продукти поряд із коштовним посудом, книгами, вазами, картинами; гроші, які лихвар ховав по всій кімнаті.
Розкриваючи драматичний процес деградації Гобсека під тиском власної пристрасті до золота, Бальзак зумів підняти одну з вічних проблем, з якими стикається людство: у своїй повісті великий французький письменник доводить, що культ матеріального і байдужість до моральних проблем нівечить душі людей.
До рівня ідеалу. Є в повісті й позитивні герої в бальзаківському тлумаченні цього поняття: це оповідач адвокат Дервіль та його дружина Фанні Мальво, яких вирізняють вміння стримувати свої інстинкти, порядність і чесність. Життєві принципи Дервіля не виражені безпосередньо. Читач може судити про них за тим, яким чином адвокат оцінює події. Тут очевидно проявляються його тверезість, демократизм, вміння цінювати рівень інших особистостей, стриманість і розуміння, що гроші – це таке вже надійне опертя. Не можна ствереджувати, що Дервіль не розуміє їхнє значення у житті, але також він усвідомлює, що набагато важливіше мати міцні духовні цінності. Викладаючи події, Дервіль намагається бути максимально об’єктивним і доброзичливим і ставленні до персонажів своєї розповіді. Для Бальзака він – моральна норма буття, з якою співставляються вчинки інших героїв новели.
Фанні Мальво становить різкий контраст з Анастазі де Ресто. Недарма не тільки Дервіль (який згодом одружується на ній), а й Гобсек ставиться до неї шанобливо. Її небагата, але чиста й затишна кімната, атмосфера любові до праці, щирості, душевної чистоти, справжньої доброчесності настільки вразили лихваря, що він вигукнув: «… От із кого вийшла б хороша дружина і мати. Я зіставляв її життя, доброчесне й самотнє, з життям графині, яка, почавши підписувати векселі, неминуче скотиться на саме дно ганьби». У такий спосіб Бальзак доводить, що не всі сучасні люди обовязково зіпсовані, що деякі з них можуть підійматися до рівня справжнього ідеалу завдяки самодисципліні й обмеженню тваринних інстинктів.
У письменницькій майстерні. Стиль новели О. де Бальзака становить поєднання романтичних та реалістичних ознак. Цілком романтичним залишається відображення образу Гобсека, який попри свою приземленість і матеріальність поводиться як герой «готичних» романів попередньої літературної епохи. Лихвар занадто екзотичний і винятковий, для того, щоб бути «простим типом», зображення якого прагне письменник-реаліст. Крім того, психологія Гобсека є дещо спрощеною: його вдача сформована однією «домінуючою пристрастю» – скнарістю.
Поряд зі «слідами» романтичної естетики читач має змогу побачити й інші важливі суто реалістичні ознаки стилю письменника, зокрема такий, як розкриття персонажа у тісному зв’язку з середовищем, насамперед із речами. Повість «Гобсек» – один із найкращих взірців використання побутової деталі як засобу проникнення у внутрішній світ героїв. Так, опинившись у кімнаті лихваря, Дервіль заглядає в камін і звертає увагу на те, що навіть «взимку головешки … завжди тільки жевріли, поховані під купою попелу». Саме житло нагадує лігво: дім похмурий і вологий, без подвір’я, розташування кімнат нагадує розташування монастирських келій, освітлення погане. Одне слово, важко уявити, що в цьому помешканні живе справжній мільйонер. Проте таке нагромадження негативних вражень в описі виконує характерологічну функцію – у такий спосіб письменник розкриває маніакальну пристрасть до золота. «Дім та його мешканець, – підсумовує оповідач, – пасували один до одного – як ото скеля та приліплена до неї устриця».
Важливу роль для осмислення образу Гобсека в новелі має композиційний прийом обрамлення, використаний Бальзаком: історія лихваря, розказана Дервілем, «взята у своєрідну рамку». На перший і останніх сторінках твору читач має справу зі складною грою оповідних перспектив. Початковий абзац поданий від автора, який описує події від третьої персони однини минулого часу. Далі автор відтворює розмову віконтеси де Гранльє зі своєю дочкою Каміллою, яку «підсхлуховує» адвокат Дервіль. Предметом бесіди віконтеси з дочкою є її закоханість в Ернеста де Ресто, чия мати має погану рептуацію. Дервіль вирішує втрутитися в розмову, щоб розповісти історію Гобсека з метою захистити права і гідність Ернеста і таким чином довести, що юнак може бути гідним нареченим Камілли. Перш ніж Дервіль розпочне виклад і стане основним оповідачем у новелі, автор знову вступає в свої права, щоб повідомити читачеві чимало важливої інформації про персонажів і поміж іншим оголосити свою моральну оцінку Дервіля. Автор описує його як чесного, розумного, працьовитого молодого чоловіка, що своїми здібностями і чесністю завойював повагу і довіру збоку родини Гранльє. Така висока авторська харакеристика є достатньої підставою для того, щоб читач визнав за Дервілем право судити Гобсека, Анастазі де Ресто, Фанні Мальво, інших персонажів. Дервіль стає моральним мірилом твору, чий голос фактично тотожній авторському. У фінальних абзацях новели оповідна функція реалізується вже не автором і не Дервілем, а самими учасниками розмови – самою віконтесою де Гранльє і графом де Борном, які також висловлюють своє ставлення до почутого. Тут знову з’являється важливий аспект моральної оцінки історії Гобсека, але точки зору автора і Дервіля, з одного боку, і віконтеси де Гранльє та графа де Борна, з другого, не збігаються. Автор і Дервіль усособлюють позицію, яка вимогає заперечення людського егоїзму, тоді як віконтеса і граф як типові світські людини є дуже «гнучкими» у питання моралі і більше переймаються проблемою, чи є Ернест де Ресто гідним Камілли. Таким чином, завдяки використанню прийому обрамлення утворюється ефект множиності моральної оцінки образу Гобсека, а також і всієї «філософії золота», яку він обстоює. Сама новела має відкритий фінал, коли остаточні висновки залишаються за читачем.
Варто звернути увагу й на майстерність Бальзака у створенні портретів персонажів. Так, в освітленні Гобсека переважають жовтаві і сріблясті напівтони, складна гра світлотіні. Обличчя лихваря, монументальне і незворушне, автор називає «місячним ликом». Ця кольорова гама поєднується з дрібними, але надзвичайно чітко виписаними деталями: «гострий ніс, подовбаний на кінчику віспою, скидався на свердлик, а губи були тонкі, як у алхіміків або старих карликів, зображених на картинах Рембрандта і Метсю». Згадані портретні характеристики також сприяють розкриттю складної вдачі Гобсека і чималою мірою підсилюють навколо нього атмосферу таємниці і пекельності.
Завдання і запитання.
Складіть тези основних положень філософії Гобсека. Якого, на його переконання, блага із усіх земних варто домагатися? Як він обгрунтовує своє твердження? Чи вважає слушними міркування Гобсека щодо справжньої природи світу Дервіль? А сам автор?
Як, з погляду Бальзака, гроші впливають на духовність людини? Простежте це на прикладі долі Анастазі де Ресто.
«Гроші – ultima ratio mundi (останній закон світу – лат.)» неодноразово проголошував Бальзак. Як ця ідея розкривається в повісті «Гобсек» на прикладі долі її головного героя?
На думку Бальзака, чи існують сили, що протистоять руйнівному впливу матеріального ідеалу? Схарактеризуйте цей моральний ідеал на прикладі образів Фанні Мальво і Дервіля. Порівняйте образи Анастазі де Ресто і Фанні Мальво. На чиєму боці Гобсек і автор? Чому?
Знайдіть у тексті повісті 5-6 прикладів використання побутової деталі як засобу проникнення у внутрішній світ Гобсека. Яким чином через оточення характеризується цей персонаж?
Яку функцію в новелі виконує «прийом обрамлення»?
Зверніть увагу на деталі портрета Гобсека: волосся, риси обличчя, очі, ніс, голос, вчинки і повсякденну поведінку. Які враження у вас викликає ця людина?
Чи є пристрасть Гобсека «бальзаківською»? Доведіть свою думку. Якого ефекту намагається досягти автор, розкриваючи вдачу свого героя у такий спосіб?
Роздивіться ще раз діаграму 2. Які елементи романтичного та реалістичного стилів, позначені на ній, втілено у новелі «Гобсек»?
Яку роль відіграють гроші у сучасному суспільстві? Чи погоджуєтесь ви з оцінкою їх Бальзаком як жахливої руйнівної сили? Обгрунтуйте свою позицію.
Далі завдання з підручника с. 92 треба зберігти
1Переклад В.Шовкуна.