Оноре де Бальзак (1799 - 1850)

Митець і гроші. Народився Бальзак у місті Турі 20 травня 1799 р. Дід його був селянином, а батько «вийшов у люди» і перетворився з «Бальса» на «Бальзака», додавши до свого прізвища шляхетську частку «де». У 7 років Оноре почав навчання у Вандомському училищі. Йому там не дуже подобалося: предмети викладались абияк, а дисципліна була суворою. Бальзак не був першим учнем, хоча багато читав і тоді-таки захопився писанням. Після того, як хлопчик захворів, батьки забрали його додому. У 1814 р. родина Бальзаків оселяється у Парижі. Оноре продовжив навчання в приватних школах, відвідував лекції у Сорбоні, всесвітньо відомому університеті, і відбував практику в адвокатській конторі. Уже за тих років Бальзак спізнав на собі французьку дійсність.

Заглиблення в «прозу» життя посилювалося ускладненням власних матеріальних обставин. У 1819 р. батько Бальзака залишив службу без пенсії, і Оноре, того самого року отримавши диплом юриста, змушений був заробляти собі на хліб. Професія адвоката його не приваблювала. Він мріяв стати письменником. Родина не ставала йому на заваді, а навіть посильно йому допомагала: на сімейній раді було ухвалено встановити Оноре іспитовий термін два роки та фінансувати його. За той час він мусив довести, що в нього є справжнє покликання до письменництва і що він здатен створити значний твір. Бальзак спробував виконати умови угоди, написавши віршовану драму «Кромвель». Вибір жанру був вмотивований комерційними міркування, оскільки автор планував заробити гроші. Перша спроба вийшла не дуже вдалою, адже молодий пиьменник робив тільки перші кроки на літературній ниві і не мав досвіду. Невдача не злякала його, і він продовжував писати.

З 1821 р. Бальзак живе у мансарді, спілкується з журналістами і створює низку модних тоді «готичних романів», спочатку в співавторстві, а потім самостійно. В них можна побачити обов’язковий набір прийомів і тем, властивих такому типу літератури: руїни замків, таємниці, кістяки, сатанинські пристрасті і небесно чисте кохання. Ці твори також писалися з разрахуноком на заробіток, але не принесли Бальзакові бажаних грошей. З іншого боку, вони відіграли і позитивну роль у становленні письменника: саме на них він вигострює свою майстерність, щоб після 1829 р., коли з’явився роман «Останній шуан», увійти до французької літератури одним із найоригінальніших авторів.

Замолоду Бальзака переслідують й інші негаразди: з метою швидкого накопичення капіталу він бере участь у ризикованих справах, які зазнають краху. З’являлися борги, які треба сплачувати. Отож, він на власному досвіді відчуває вплив на душу людини руйнівної сили грошей. Поразки й розчарування є пізнанням посутньої природи світу, без чого Бальзак не зміг би стати геніальним письменником. Згадані обставини багато в чому ускладнили його життя. Боротьба з кредиторами – одна з найпопулярніших тем анекдотів, пов’язаних із його ім’ям. Аби позбутися боргів, Бальзак писав безупинно, створюючи роман за романом, працюючи по шістьнадцять годин на добу та одержуючи аванси від видавців за ненаписані твори. Крім того, він був світською людиною, завойовував серця жінок, мав імідж трохи кумедного «денді», на підримання якого Бальзак витрачав чималі кошти. Встигнути скрізь він міг тільки завдяки життєлюбності й працьовитості, які, мов потік, нуртували і виливалась на сторінки його книжок.

На шляху до епопеї. Найбільшим здобутком Бальзака є цикл романів «Людська комедія». Першим кроком в реалізації цього хадуму стало звернення Бальзака до жанру «фізіологічного нарису», який не має нічого спільного з фізіологією в медичному тлумаченні цього слова. Це художня публіцистка, яка розкриває сучасні типи і розробляє багатий матеріал соціально-побутових і психологічних спостережень. Згодом письменник використає його для створення новел. Саме так виник його всесвітньо відомий твір «Гобсек», що був спочатку «фізіологічним нарисом» про лихваря. Від початку 1830-х рр. Бальзак пише великі прозові твори – романи і повісті: «Шагренева шкіра»(1830-1831), «Полковник Шабер» (1832), «Ежені Гранде» (1833), «Батько Горіо» (1834), «Пошуки абсолюту» (1833-1835), «Історія величі і падіння Цезаря Бірото» (1837), «Банкірський дім Нуссінгена» (1837), «Темна справа» та ін. Ще на ранніх етапах творчості Бальзак виявив схильність писати твори циклами, внаслідок чого поступово виник задум об’єднати усі романи в епопею ( її план сформувався 1834 р.). У 1840 р. з’явилась і назва– «Людська комедія», а 1842 р. – «Передмова» (виклад ідейного задуму епопеї). До епопеї увійшло майже все, створене Бальзаком у 1830-х рр. та написане після 1842 р.: романи «Втрачені ілюзії» (1837-1843), «Кузина Бетта» (1846), «Кузен Понс» (1846-47), «Розкоші і злидні куртизанок» (1838-1847) та ін. Останній роман Бальзака «Селяни» залишився незавершеним. Письменник аж до відходу в небуття у 1850 р. працював над структурою «Людської комедії», переробляючи тексти і вводячи їх до одних чи інших розділів.