Структура «Людської комедії»
« Етюди про звичаї»
«Сцени приватного життя»: «Гобсек» (Gobseck, 1830), «Тридятирічна жінка» (1831-1834), «Полковник Шабер» (1844), «Батько Горіо» (1834 – 1835) та ін..
«Сцени провінційного життя»: «Турський священик» (1832), «Ежені Гранде (1833), «Уславлений Годісар» (1834), «Музей старожитностей (1837), «Втрачені ілюзії» (1837-1843) та ін..
«Сцени паризького життя»: «Цезарь Бірото» (1837), «Чиновники» (Les Employés, 1838), «Банкірський дім Нусінгена» (1838) та ін..
«Сцени політичного життя»: «Випадок часів терору» (1830), «З.Маркас» (1841), «Темна справа» (1841) та ін..
«Сцени військового життя»: «Шуани» (1829)), «Пристрасть у пустелі» (1830) та ін..
«Сцени сільського життя»: «Сільський лікар» (1833), «Сільський священик» (1841), «Селяни» (1844) та ін..
«Філософські етюди»: «Елексир довголіття» (1830–1831), «Шагренева шкіра» (1831), «Пошуки абсолюту» (1834), «Пробачений Мельмот» (1834-1835), «Прощенный Мельмот» (Melmoth réconcilié, 1835), «Серафіта» (1835) та ін..
«Аналітичні етюди»: «Фізіологія шлюбу» (1829 р.)
У художньому світі митця. Художній світ творів Бальзака, як і художній світ кожного великого майстра, можна відгадати за однією фразою. Він складається з гармонійного поєднання різноманітних елементів. З одного боку, мистецтво романіста символізує новий етап розвитку реалізму, оскільки знаходиться у тісному, безпосередньому зв’язку з досягненнями природничих і соціальних наук. Письменника вирізняє прискіпливий інтерес до вивчення середовища, де відбувається дія творів і яке формує характер дійових осіб. Ось чому в творах Бальзак таку важливу роль відіграють величезні за розміром описи речей, подробиць побуту, деталей, які допомагають розкрити внутрішній світ героїв. Не менш прискіпливо вдивляється письменник в їх обличчя, в одяг, в манеру поводження і мовлення. Ще одна важлива ознака реалістичного стилю методу Бальзака – створення типів шляхом «об’єднання численних однорідних характерів» ув одному. І, нарешті, «Людська комедія» є однію з найпослідовніших у світовій лтературі спроб створити енциклиподію суспільства, що засвідчує прагнення Бальзака реалізувати на практиці такий принцип реалістичного роману, як панорамність.
Поряд з ретельно розробленими оточенням і типами, художній світ письменника вирізняє надзвичайно висока енергетика, доволі часто похмура і навіть пекельна, яка несе відбиток романтичного стилю. Великою мірою такий ефект створюється завдяки використанню романістом особливого методу показу психологічного життя персонажів, який літературознавці охрестили «бальзаківською пристрастю». ЇЇ ознаками є маніакальний характер, могутня сила, яка знищує врешті-решт її носія. «Чи це скнарість Гранде, чи це розпуста барона Юло, чи це гурманство і маніакальні схильності кузена Понса, чи це кохання Анрієтти де Мордюс, або батьківська любов Горіо – Бальзак неодмінно показує, як почуття, що охоплює цих людей, розростається, неначе жахливий рак, і врешті-решт бере гору над іншими почуттями» (А.Моруа). Ця пристрасть є пружиною, яка надає руху всьому роману.
Діаграма 2. Новаторство О. де Бальзака-романіста.
«Втрачені ілюзії»: чого варто позбуватися? «Втрачені ілюзії», шедеврів Бальзака, розповідає про двох друзів. Один із них, на ім’я Люсьєн де Рюбампре, писав поезії, а другий, Давід Сешар, мріяв стати винахідником. У романі Бальзак звертається до однієї зі своїх улюблених тем: поступової втрати молодою людиною власних юнацьких ілюзій. Романіст описує момент становлення її характеру. Це, як на Бальзака, дуже виграшна ситуація для розкриття законів суспільства. У ній, як у краплі води, віддзеркалюється така важлива проблема, яку людям доводиться розв’язувати рано чи пізно, – вибір шляху в житті. У людини, на думку письменника, є два варіанти: або потурати своїм бажанням - це легко і приємно, але це - загибель, або обмежувати себе – єдиний шанс досягти геніальності.
У романі предствалено різні типи втрати ілюзій. Точніше, герої Бальзака розлучаються з різними ілюзіями і роблять з цього неоднакові висновки. Для Люсьєна ілюзії – щирість почуттів і відкритість серця. Тим часом його добрі прагнення молодих років під тиском досвіду перетворюються на практицизм і цинізм. Щоправда, у Люсьєна цей процес перевтілення відбувається складно і не завершується остаточно: навіть у фіналі роману бальзаківський герой має в собі ще чимало привабливого.
Цей молодий поет символізує суперечливість людської натури. У ньому поєднуються обдарованість і благородство з егоїзмом і готовністю до компромісів. «Однаково легко він переходить від доброго до поганого і від поганого до доброго», – зазначає письменник. Амбіції Люсьєна непомірні, але характер слабкий. Бальзак описує його як талановитого й безвольного «раба обставин». Його життєві успіхи починаються у провінційному французькому містечку Ангулемі. Тоді він ще був Люсьєном Шардоном – це прізвище його батька, міського аптекаря. Привабливий юнак захоплюється поезією й отримує запрошення до салону Луїзи де Баржетон, яка вважає себе заступницею мистецтв. Вона збуджує в Люсьєнові смак до успіху і слави, але, опинившись із ним у Парижі, розчаровується в ньому через його провінційність. Після того Люсьєн змушений прокладати собі шлях самотужки.
Вибір між важкою працею і гонитвою за легким успіхом юнакові доводиться зробити в Парижі майже відразу. З одного боку, він знайомиться з членами Співдружності поетів, які сповідують самодисципліну і культ моральної чистоти («Геній – це терпіння», каже душа гуртка д’Артез). З другого боку, на нього впливає журналіст Етьєн Лусто. Він розкриває бідному провінціалу матеріальну сторону видавництв, газет. Люсьєн опиняється на роздоріжжі: він може жити як благородні духом, але бідні члени Співдружності, або, забувши моральні проблеми, поринути в продажну журналістику і швидко заробити гроші. Характер Люсьєна, пише Бальзак, підштовхує його на другий шлях.
Люсьєн швидко опановує головне правило журналіста-заробітчанина – не боятися торгувати своїм пером. Він підноситься вгору з небезпечною легкістю. Пророцтва членів Співдружності поетів починають збуватися: журналістська непорядність Люсьєна завжди поряд із його непорядністю як людини. Він готовий на все заради слави і ледь не віддає своєї коханої Коралі патронові. Але все-таки не віддає. Щось утримує його від цього ганебного кроку. Деякі його вчинки також свідчать, що він ще не остаточно зіпсована істота, наприклад, не прислухається до поради кинути Коралі і повернутись до Луїзи де Баржетон. Урешті-решт Люсьєн зазнає поразки в столиці, і це його падіння зумовлене залишками чесності у коханні та недосвідченістю в інтригах.
Сучасна людина слабка, стверджує Бальзак образом Люсьєна. Навіть рішення цього героя накласти на себе руки несерйозне: надто легко геній злочинів Вотрен втягує його в нові авантюри. Розплата з собою відкладається до наступного разу (це станеться тільки в романі «Розкоші і злидні куртизанок»).
Якщо Люсьєн утілює непослідовність сучасної людини, то його друг – винахідник-невдаха Давід Сешар – хворий на ідеалізм, хай і прекрасний, але нежиттєздатний. Його ілюзії зовсім іншої природи. Діяльність, якою він займається, дуже корисна для людей. Давід має непогану освіту, благородство душі, талант. Він винаходить дешевий спосіб вироблення паперу, але не може скористатись результатами своєї праці. Герой твору страждає від злигоднів, несправедливості: навіть рідний батько ошукує й експлуатує його. Усі проблеми Давіда пояснюються тим, що хоча він і розуміє реалії життя, але не може їм опиратись. Йому бракує волі, характеру і підприємливості. Він завжди віддає ініціативу людям, морально набагато гіршим за нього, зокрема, братам Куенте. Люсьєн і Давід – протилежні полюси людської природи: або цинізм, або повна непрактичність.
Виходом із такого становища, на думку Бальзака, є тверезий, мужній погляд на життя, своєрідний стоїцизм Співдружності поетів. Члени гуртка добре знають матеріальну сторону світу, але, на відміну від Люсьєна, це не робить їх цинічними. Відрізняються вони і від невдалого винахідника. Важко уявити, щоби хтось із них так легко віддав бодай часточку свого творчого набутку.
Найкраще цей ідеал втілює д’Артез, письменник і вчений, якого критики одностайно називають другим «я» Бальзака. Романіст змальовує благородну бідність його кімнати, де є лише те, що потрібно для праці. «Неможливо стати великою людиною маленькою ціною», – каже д’Артез Люсьєнові. Це означає, що треба бути жорстоким до себе в питаннях моралі, пошуків істини і власного стилю в літературі. Спосіб життя Даніеля д’Артеза – самотні роздуми і критицизм. Він заробляє лише стільки, скільки треба для руху вперед. Для нього і його друзів ілюзіями є надії на те, що можна досягти щастя суто матеріальними засобами. На їхню думку, як і на думку самого письменника, не буде нічого поганого, якщо людство знайде в собі мужність позбутися таких ілюзій.
Роман «Втрачені ілюзії» – один з найкращих взірців бальзаківського мистецтва. В ньому набувають подальшого розвитку усі принципи письменницького стилю: типізація, спостереження за побутом і звичаями та ін. Коли б постала потреба відшукати в західноєвропейській літературі сторінки, де концентровано проявився би такий прийом, як вплив середовища на героя, то найліпшим був би епізод охолодження почуттів Луїзи де Баржетон і Люсьєна в Парижі. У «Втрачених ілюзіях» великий романіст зображує широку панораму французької дійсності. Про масштабність задуму письменника свідчить хоча б те, що в творі відображено всі основні класи французького суспільства: провінційне дворянство, паризькі світські салони, діяльність нової буржуазії. Деякі теми Бальзак порушив уперше в світовій літературі і розкрив їх із неперевершеною глибиною. Це, насамперед, світ журналістики, яка постає в романі як безсоромна фабрика продажу думок (такий викривальний підхід Бальзака спричинив тоді багато галасу). Перед читачем проходять описи друкарні, театру, портрети видавців тощо – величезний обсяг життєвого матеріалу, який тільки бальзаківська геніальність здатна подавати в гармонії. Одне слово, в «Людській комедії» роман «Втрачені ілюзії» – «капітальна річ...» – саме так оцінив цей твір сам Бальзак в листі до Е.Ганської.
Завдання і запитання.
1.Які обставини життя Бальзака впливали на формування його світогляду та естетики?
2. Прочитайте характеристику Бальзака, надану Е. Золя. Яку роль в житті та творчості Бальзака відграють гроші?
3. Що повязує Бальзака з Україною?
4. Роздивіться діаграму 1 і схарактеризуйте погляди О. де Бальзака на людину. Порівняйте їх з поглядами Стендаля.
5. Що таке “техніка перехідних персонажів” і яку роль вона відіграє в композиції епопеї Бальзака?
6. Що таке «бальзаківська пристрасть»? Які її ознаки?
7. Роздивіться діаграму 2. У чому полягає новаторство Бальзака-реаліста?
8. Яким чином Бальзак розкриває тему «втрачених ілюзій» в однойменному романі? Чому ця тема набула такого поширення в літературі реалізму?