Діаграма 1. Образ людини за о. Де Бальзаком
Структура «Людської комедії». У «Передмові» до «Людської комедії» О. де Бальзак також розглядає творчість Вальтера Скотта, якого вважає одним із своїх попередників на ниві романістики. Їх обох об’єднує прагнення проникнути у внутрішні історичні процеси, тільки різниця між ними, на думкою французького письменника, полягає в тому, що він зосереджується на зображенні сучасності, тоді як Вальтер Скотт пише про минуле. Ще одного, з погляду Бальзака, бракувало Скоттові – зв’язку творів між собою. «..Він не замислювався над тим, щоб зв’язати одну повість з іншою і таким чином створити цілу історію, кожний розділ якої був би романом, а кожний роман – добою. Звернувши увагу на цей брак зв’язку... я тієї самої миті уявив собі план, зручний для виконання моєї праці, і саму можливість її здійснення». Таким принципом зв’язку є так звана «техніка перехідних персонажів». Загалом у творах «Людської комедії» діє понад 1000 персонажів, які мандрують з книги в книгу і становлять цілісний самодостатній світ. Французький письменник Андре Моруа, який тривалий час вивчав творчість Бальзака, писше із цього приводу: «...він залишив нам не тільки велику кількість романів, але й історію цілого суспільства; дійові особи його творів – лікарі, судді, державні діячі, титарі, лихварі, світські дами, куртизанки – переходять з тому в том, що й надає життєздатності та вірогідності створеному ним світу». Здається, немає такого суспільного типу, якого б Бальзак не описав. Ось як треба тлумачити відомий вислів романіста, що справжнім істориком в «Людській комедії» є французьке Суспільство, а автор «залишається його секретарем».
Структура «Людської комедії» вирізняється гармонією частин. Кожному твору Бальзак призначив особливе місце у складній схемі. Усі романи, повісті, оповідання поділяються на три великих групи: «Етюди про звичаї» (найвагоміша частина епопеї), «Філософські етюди» та «Аналітичні етюди». Кожна з цих груп виконує свою функцію в розкритті задуму письменника. «Етюди про звичаї» – справжня енциклопедія французького суспільства. Тут зосереджені численні спостереження над побутом і соціальною поведінкою, які складаються в широку панораму. У свою чергу, цей розділ розпадається на шість підрозділів або сцен: «Сцени приватного життя», «Сцени провінційного життя», «Сцени паризького життя», «Сцени військового життя», «Сцени політичного життя», «Сцени сільського життя». У такий спосіб Бальзак охоплює всі найважливіші галузі життєдіяльності.
Кожен підрозділ «Етюдів про звичаї» відповідає певній фазі розвитку людини. Логіка Бальзака в розташуванні текстів є така: людський організм у своєму розвиткові проходить періоди народження, дитинства, юних років, доби ілюзій та ідеалізму (цей етап символізують «Сцени приватного життя»). Потім настає час зрілих років з їх напруженням пристрастей і вадами, та найвищий ступінь егоїзму («Сцени провінційного життя», «Сцени паризького життя», «Сцени політичного життя», «Сцени військового життя»). Завершує цикл старість і осмислення прожитого, підсумки, «вечір тривалого дня», перемога мудрості та моральності («Сцени сільського життя»).
«Етюди про звичаї» мають служити фундаментом для філософських узагальнень, які письменник робить у «Філософських етюдах». Саме в них, на думку Бальзака, найяскравіше розкриватиметься той соціальний механізм суспільства, заради якого романіст і розпочав свою велетенську працю. Вивершенням усієї споруди покликані бути «Аналітичні етюди», які відтворюють життя людини у поєднанні окремого і загального.