Збірка 2
.pdfнеформальна освіта є незамінними чинниками для зміни підходів людей з тим, щоб вони мали можливість оцінювати і вирішувати проблеми, що стоять перед ними у галузі сталого розвитку. Вони також мають вирішальне значення для забезпечення поінформованості з питань екології і етики, формування цінностей і підходів, вироблення навиків і заохочення поведінки, сумісного із сталим розвитком і метою забезпечення основ ефективної участі населення в процесі прийняття рішень. В ім’я ефективності, освіта з питань навколишнього середовища і розвитку повинна стосуватися питань динаміки фізичного/ біологічного, соціально-еконо-мічного середовища і розвитку (включаючи, можливо, духовне) людини, бути невід’ємним елементом всіх дисциплін, використовувати всі формальні і неформальні методи та ефективні засоби комунікації.
Цілі
36.4. З урахуванням того, що країни, регіональні і міжнародні організації розроблять свої власні пріоритети і плани щодо впровадження діяльності, відповідно до своїх потреб, політики і програм, пропонуються наступні цілі:
а) схвалити рекомендації, прийняті на Всесвітній конференції «Освіта для всіх: задоволення потреб у базовому навчанні»2 (Джомтьєн, Таїланд, 5-9 березня 1990 року), прагнути до забезпечення загального доступу до базової освіти, досягти охоплення початковою освітою щонайменше 80 відсотків дівчаток і 80 відсотків хлопчиків початкових класів за допомогою формальної шкільної і неформальної освіти, знизити рівень неграмотності серед дорослих, принаймні наполовину, у порівнянні з рівнем 1990 року. Зусилля повинні бути сконцентровані на скороченні високого рівня неграмотності, заповненні прогалин у базовій освіті серед жінок, приведення рівня грамотності жінок у відповідність з рівнем чоловіків;
b) якомога скоріше добитися підвищення поінформованості з питань навколишнього середовища і розвитку в усіх верствах суспільства в світових масштабах;
с) забезпечити доступність освіти з питань навколишнього середовища і розвитку, пов’язаної з соціальною освітою, від молодшого шкільного віку до зрілого віку всіх верств населення;
d) сприяти включенню в усі навчальні програми концепцій у галузі навколишнього середовища і розвитку, включаючи демографію, зокрема аналіз причин виникнення серйозних проблем у галузі навколишнього середовища і розвитку в місцевому контексті,
221
використовуючи найбільш точні наукові дані та інші відповідні джерела знань і приділяючи особливу увагу подальшій професійній підготовці осіб, відповідальних за прийняття рішень на всіх рівнях.
Діяльність
36.5. З урахуванням того, що країни, регіональні та міжнародні організації розроблять свої власні пріоритети і плани щодо впровадження діяльності, відповідно до своїх потреб, політики і програм, пропонуються наступні заходи:
а) всім країнам пропонується схвалити рекомендації Джомтьєнської конференції і прагнути забезпечити застосування її Рамок дій. Це передбачає розробку національних стратегій і заходів, спрямованих на задоволення потреб в базовому навчанні, забезпечення загального доступу і сприяння рівності, розширення засобів і охоплення освітою, створення сприятливих політичних умов, мобілізацію ресурсів і зміцнення міжнародного співробітництва з метою усунення існуючої економічної і соціальної нерівності, а також нерівності, пов’язаної з належністю до тієї або іншої статі, що перешкоджає досягненню цих цілей. Неурядові організації можуть зробити важливий внесок у розробку і впровадження навчальних програм і повинні користуватися визнанням;
b) протягом наступних трьох років урядам слід прийняти заходи з підготовки або поновлення стратегій, спрямованих на включення навколишнього середовища і розвитку, як центрального питання в рамках навчальної діяльності на всіх рівнях. Ця діяльність повинна здійснюватися у співробітництві зі всіма секторами суспільства. В цих стратегіях повинні бути викладені політика і заходи, визначені потреби, видатки, засоби і графіки їх впровадження, оцінки і огляду. Необхідно провести ретельний аналіз навчальних програм з метою забезпечення багатодисциплінарного підходу з врахуванням питань навколишнього середовища і розвитку, їх соціально-культурних, демографічних аспектів і зв’язків. Належну увагу на рівні громад необхідно приділити певним потребам і різноманітним системам отримання знань, включаючи науковий, культурний і соціальний аспекти;
с) країнам пропонується створити консультативні національні координаційні органи з питань екологічної освіти або провести «круглі столи» з участю представників різноманітних екологічних організацій, організацій з питань розвитку, освітніх, жіночих та інших організацій, включаючи неурядові організації, з метою заохочення
222
партнерства і сприяння в справі мобілізації ресурсів. Ці органи будуть служити джерелом інформації і виступати в ролі координаційних центрів з міжнародних зв’язків. Вони будуть сприяти мобілізації та полегшенню участі різноманітних груп населення і громад у справі оцінки їхніх потреб і розвитку необхідних навиків для розробки та впровадження своїх власних ініціатив у галузі навколишнього середовища і розвитку;
d) органам, відповідальним за питання освіти, при відповідній допомозі з боку громадських груп неурядових організацій, рекомендується надавати сприяння у проведенні або розробці програм попередньої професійної підготовки і підвищення кваліфікації за місцем роботи для всіх викладачів шкіл, адміністраторів і плановиків у галузі освіти, а також осіб, що забезпечують неформальну освіту в усіх секторах. У цих програмах розглядалися б характер і методи освіти з питань навколишнього середовища і розвитку та використовувався б відповідний досвід неурядових організацій;
е) відповідним органам слід забезпечити надання допомоги кожній школі у справі підготовки робочих планів діяльності у галузі навколишнього середовища за участю учнів і викладачів. Школи повинні залучати учнів до участі в місцевих і регіональних дослідженнях з питань санітарного стану навколишнього середовища, включаючи постачання питною водою, санітарію, продовольство і екосистеми, і у відповідних заходах, пов’язуючи ці дослідження з питаннями утримання національних парків, заповідників, екологічних пам’ятників тощо і проведенням в них наукових досліджень;
f)органи, відповідальні за питання освіти, повинні сприяти розповсюдженню перевірених навчальних методик і розробці новаторських методів навчання в класах. Вони також повинні визнавати відповідні традиційні навчальні системи в місцевих громадах;
g)протягом двох років система Організації Об’єднаних Націй повинна провести всеосяжний огляд своїх навчальних програм, включаючи питання професійної підготовки і поінформованості населення, переоцінку пріоритетів і перерозподіл ресурсів. Міжнародній програмі з екологічної освіти ЮНЕСКО/ЮНЕП слід у співробітництві з відповідними органами системи Організації Об’єднаних Націй, урядами, неурядовими організаціями і іншими підрозділами розробити протягом двох років програму, що забезпечила б врахування рішень Конференції в рамках існуючих структур Організації Об’єднаних Націй, адаптованих до потреб
223
викладачів на різноманітних рівнях і в різноманітних умовах. Необхідно надати сприяння регіональним організаціями і національним органам у справі розробки аналогічних паралельних програм і заходів шляхом проведення аналізу з питань, яким чином можна мобілізувати різноманітні верстви населення з метою оцінки і задоволення їх потреб у галузі освіти з питань навколишнього середовища і розвитку;
h)необхідно поширити, протягом п’яти років, обмін інформацією шляхом розвитку технологій і потенціалу, необхідних для сприяння освіті з питань навколишнього середовища і розвитку та підвищенню поінформованості населення. Країнам слід співробітничати між собою, з різноманітними соціальними секторами і групами населення
усправі підготовки навчальних посібників, що стосуються регіональних проблем і ініціатив у галузі навколишнього середовища і розвитку з використанням навчальних матеріалів і ресурсів, що відповідають їх потребам;
i)країни могли б надавати підтримку університетам, іншим вищим навчальним закладам і мережам у галузі освіти з питань навколишнього середовища і розвитку. Міждисциплінарні курси могли б бути забезпечені всім студентам. Необхідно поширювати існуючі регіональні мережі і заходи, а також діяльність національних університетів, що сприяють науковим дослідженням і розвивають єдину методику підходу до питань сталого розвитку; необхідно встановлювати нові партнерські зв’язки і контакти з діловими та іншими незалежними секторами, а також зі всіма країнами з метою передачі технології, «ноу-хау» і знань;
j)за підтримки міжнародних організацій, неурядових організацій та інших секторів країни могли б зміцнити або створити національні або регіональні центри передових знань з питань навколишнього середовища і розвитку в рамках міждисциплінарних наукових досліджень і освіти у галузі екологічних наук, права і раціонального вирішення конкретних екологічних проблем. Такими центрами могли б стати університети або існуючі мережі в кожній країні або регіоні, сприяючи спільним науковим дослідженням, а також розповсюдженню інформації і обміну нею. На глобальному рівні ці функції повинні виконуватися відповідними установами;
k)країнам слід заохочувати і розвивати діяльність у галузі неформальної освіти на місцевому, регіональному і національному рівнях, співпрацюючи з особами, що займаються питаннями неформальної освіти та іншими громадськими організаціями, а також
224
надаючи їм підтримку. Відповідні органи системи Організації Об’єднаних Націй у співробітництві з неурядовими організаціями повинні заохочувати розвиток міжнародної мережі для досягнення глобальних цілей у галузі освіти. На національному і місцевому рівнях необхідно проводити громадські і наукові форуми для обговорення питань навколишнього середовища і розвитку та вироблення альтернативних пропозицій для керівників, котрі приймають рішення;
l)органам, відповідальним за питання освіти, при відповідній підтримці з боку неурядових організацій, включаючи жіночі організації і організації корінних народів, слід сприяти проведенню всіх видів програм освіти дорослих, щоб забезпечити безперервність освіти у галузі навколишнього середовища і розвитку, здійснюючи ці заходи на основі діяльності початкових/ середніх шкіл і в рамках рішення місцевих проблем. Ці органи і промислові кола повинні заохочувати школи бізнесу, а також промислові і сільськогосподарські школи, щоб вони включали ці теми в свої навчальні програми. Промислові корпорації повинні включати питання сталого розвитку в свої програми у галузі освіти і професійної підготовки. Програми на післяуніверситетському рівні повинні включати конкретні курси, спрямовані на подальшу підготовку осіб, відповідальних за прийняття рішень;
m)урядам і органам, відповідальним за питання освіти, слід забезпечувати більш широкі можливості для жінок в нетрадиційних галузях і усувати існуючі в навчальних програмах стереотипи щодо жінок. Цього можна досягти шляхом розширення можливостей отримання освіти, включення жінок в програми високого рівня, як студентів, так і викладачів, зміни політики прийому і комплектування викладацькими кадрами, створення стимулів шляхом організації центрів догляду за дітьми. Першочергову увагу необхідно приділяти питанням освіти молодих жінок і програмам, спрямованим на підвищення рівня грамотності жінок;
n)урядам слід підтвердити права корінних народів, якщо необхідно – законодавчим чином, з тим щоб їхній досвід і розуміння концепції сталого розвитку використовувались у вигляді складової частини заходів у галузі освіти і професійної підготовки;
о) Організація Об’єднаних Націй могла б виконувати контрольну і оціночну функцію щодо рішень Конференції Організації Об’єднаних
225
Націй з питань навколишнього середовища і розвитку, що стосуються питань освіти і поінформованості, через посередництво відповідних установ Організації Об’єднаних Націй. За сприяння урядів і неурядових організацій, за необхідності, вона повинна представляти і розповсюджувати рішення в різноманітних формах, забезпечувати безперервне впровадження і огляд наслідків рішень Конференції для питань освіти, зокрема на основі проведення відповідних заходів і конференцій.
Засоби реалізації
а) Фінансування та оцінка видатків
36.6.За оцінками секретаріату Конференції середньорічна загальна сума видатків (1993-2000 роки) на впровадження заходів в рамках цієї програмної галузі складе приблизно 8-9 млрд дол. США, включаючи суму приблизно в 3,5-4,5 млрд дол. США, що надаються міжнародним співтовариством на безоплатній або пільговій основі. Цей кошторис видатків є орієнтовним і приблизним і ще не розглядався урядами. Фактичні видатки і умови фінансування, в тому числі будь-які непільгові умови, будуть залежати, окрім іншого, від конкретних стратегій і програм, рішення про впровадження яких буде прийняте урядами.
36.7.З урахуванням конкретного становища країн, більш широка підтримка заходів у галузі освіти, підготовки кадрів і підвищення поінформованості населення, що мають відношення до навколишнього середовища і розвитку, могла б надаватися у відповідних випадках шляхом прийняття наступних заходів:
а) надання більш пріоритетного значення цим секторам при розподілі бюджетних засобів, забезпечення їх захисту від структурних скорочень;
b) перерозподіл засобів, в рамках існуючих бюджетів, на цілі освіти на користь початкової освіти з наданням особливої уваги питанням навколишнього середовища і розвитку;
а) сприяння створенню умов, при яких велика частина видатків покривається місцевими громадами, а більш багаті громади надають допомогу біднішим;
d) отримання додаткових засобів від приватних донорів, концентруючи увагу на найбільш бідних країнах і тих країнах, де рівень грамотності нижче 40 відсотків;
226
е) сприяння списанню частини заборгованості в обмін на виділення засобів на цілі освіти;
f)скасування обмежень на створення приватних шкіл і збільшення обсягу засобів, що надходять від неурядових організацій, та неурядовим організаціям, включаючи дрібні низові організації;
g)сприяння ефективному використанню існуючих можливостей, наприклад, навчання в школах у декілька змін, більш широке використання відкритих університетів та інших методів заочного навчання;
h)сприяння використанню засобів масової інформації для цілей освіти при низькому рівні видатків або безкоштовно;
i)заохочення партнерських зв’язків між університетами в розвинених країнах і країнах, що розвиваються.
В. Розширення поінформованості населення
Основа для діяльності
36.8. Досі існує досить поширене нерозуміння взаємозв’язку між всіма видами діяльності людини і навколишнім середовищем, що пояснюється неточною або недостатньою інформацією. Особливу нестачу відповідних технологій і спеціальних знань відчувають країни, що розвиваються. Необхідно підвищити рівень розуміння населенням проблем навколишнього середовища і розвитку, розвинути почуття причетності до їх вирішення, досягти більшої зацікавленості в процесі сталого розвитку і відданості його забезпеченню.
Цілі
36.9. Мета полягає у сприянні широкій поінформованості населення, що є невід’ємною частиною глобальних зусиль у галузі освіти, спрямованих на зміцнення підходів, цінностей і заходів, сумісних зі сталим розвитком. Важливо підкреслити принцип передачі повноважень, звітності і ресурсів на найбільш відповідний рівень, причому перевагу слід віддавати відповідальності і контролю місцевих органів за діяльністю з підвищення поінформованості населення.
Діяльність
36.10. З урахуванням того, що країни, регіональні і міжнародні організації розроблять свої власні пріоритети і плани щодо впровадження відповідно до своїх потреб діяльності, політики і
227
програм, пропонуються наступні заходи:
а) країнам слід зміцнити існуючі консультативні органи або створити нові органи з метою розповсюдження суспільної інформації з питань навколишнього середовища і розвитку і координувати діяльність, зокрема, з Організацією Об’єднаних Націй, неурядовими організаціями і важливими засобами масової інформації. Вони повинні заохочувати участь населення в обговоренні політики і оцінок у галузі навколишнього середовища. Уряди повинні також надавати сприяння і підтримку у справі передачі інформації з національного рівня на місцевий через існуючі мережі;
b) системі Організації Об’єднаних Націй слід удосконалювати свої зв’язки з широкими верствами населення в ході огляду своєї діяльності у галузі освіти і підвищення поінформованості населення з метою сприяння більш активній участі і координації всіх частин системи, особливо її інформаційних органів і дій на регіональному та національному рівнях. Необхідно здійснювати систематичні обстеження рез ультативності кампаній з підвищення поінформованості населення, враховуючи потреби і внесок конкретних громадських груп;
с) слід, за можливістю, заохочувати країни і регіональні організації до надання послуг у галузі розповсюдження суспільної інформації з питань навколишнього середовища і розвитку з метою підвищення поінформованості всіх груп, приватного сектору і особливо керівників, котрі приймають рішення;
d) країнам слід створювати стимули для навчальних закладів всіх рівнів, особливо вищих навчальних закладів, з тим, щоб вони вносили більш вагомий вклад у розширення поінформованості населення. Навчальні матеріали всіх видів і для всіх аудиторій повинні грунтуватися на найбільш точній наявній науковій інформації, включаючи природничі, психологічні і соціальні науки, з урахуванням естетичних і етичних чинників;
е) країнам і системі Організації Об’єднаних Націй слід розвивати стосунки у галузі співробітництва із засобами масової інформації, популярними театральними групами, а також індустрією розваг і рекламними агентствами на основі проведення дискусій з метою мобілізації їхнього досвіду в справі формування у населення моделей поведінки і споживання та широкого використання їх методів. Таке співробітництво також поширить активну участь населення в обговоренні питань навколишнього середовища. ЮНІСЕФ повинен розробити розрахований на дітей матеріал для засобів масової
228
інформації у вигляді навчального посібника, забезпечуючи тісне співробітництво між позашкільним сектором суспільної інформації і шкільною навчальною програмою, — починаючи з рівня початкової освіти. ЮНЕСКО, ЮНЕП та університети повинні поширювати плани попередньої навчальної підготовки журналістів з питань навколишнього середовища і розвитку;
f)у співробітництві з науковими колами країнам слід розробити шляхи використання сучасних технологій комунікації з метою ефективного охоплення всіх верств населення. Національні і місцеві органи, відповідальні за питання освіти, і відповідні організації Організації Об’єднаних Націй повинні, по можливості, більш широко застосовувати аудіовізуальні методи, особливо в сільських районах у рамках мобільних груп, шляхом підготовки за участю місцевих кадрів теле- і радіопрограм для країн, що розвиваються, на основі використання методів взаємодії різноманітних засобів масової інформації, поєднання передової методики з народними засобами інформації;
g)країнам слід, за можливістю, надавати підтримку пов’язаним з екологією заходам у галузі відпочинку і туризму на основі Гаагської декларації по туризму (1989 рік), поточних програм Всесвітньої туристської організації і ЮНЕП, належним чином використовуючи музеї, історичні пам’ятники, зоопарки, ботанічні сади, національні парки та інші, а також райони, що перебувають під охороною;
h)країнам слід заохочувати розширення участі неурядових організацій у вирішенні проблем у галузі навколишнього середовища
ірозвитку на основі впровадження спільних ініціатив у підвищенні поінформованості населення і поліпшенні механізмів взаємодії з іншими верствами суспільства;
i)країнам і системі Організації Об’єднаних Націй слід поширювати взаємодію з корінними народами і, по можливості, залучати їх до діяльності з раціонального використання, планування і розвитку у галузі навколишнього середовища в районах їх проживання та сприяти розповсюдженню традиційних і придбаних в процесі соціального розвитку знань з допомогою засобів, що базуються на місцевих звичаях, особливо в сільських районах, поєднуючи ці зусилля, за необхідності, з використанням електронних засобів масової інформації;
j)ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, ПРООН і неурядовим організаціям слід розробити допоміжні програми, що передбачають залучення молоді і
229
дітей до розгляду питань навколишнього середовища і розвитку, такі як дитячі і молодіжні слухання, здійснювані на основі рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей (А/45/625, додаток);
k)країнам, Організації Об’єднаних Націй і неурядовим організаціям слід сприяти мобілізації чоловіків і жінок в рамках кампаній з розширення поінформованості населення, підкреслюючи роль родини в діяльності з охорони навколишнього середовища, внесок жінок у передачу знань і соціальних цінностей, а також розвитку людських ресурсів;
l)необхідно сприяти підвищенню поінформованості населення щодо наслідків насильства в суспільстві.
Засоби реалізації
а) Фінансування та оцінка видатків
36.11. За оцінками секретаріату Конференції середньорічна загальна сума видатків (1993-2000 роки) на впровадження заходів в рамках цієї програмної галузі складе біля 1,2 млрд дол. США, включаючи біля 110 млн дол. США, що надаються міжнародним співтовариством на безоплатній або пільговій основі. Цей кошторис видатків є орієнтовним і приблизним і ще не розглядався урядами. Фактичні видатки і умови фінансування, в тому числі будь-які непільгові умови, будуть залежати, окрім іншого, від конкретних стратегій і програм, рішення про впровадження яких буде прийняте урядами.
С. Сприяння професійній підготовці
Основа для діяльності
36.12.Професійна підготовка є одним з найбільш важливих засобів розвитку людських ресурсів, що сприяють переходу до більш сталого світу. Вона повинна мати конкретне професійне спрямування
зметою заповнення прогалин у знаннях і навиках, що допомогло б людям знайти роботу і взяти участь у заходах, що стосуються навколишнього середовища і розвитку. Одночасно програми професійної підготовки повинні сприяти підвищенню поінформованості з питань навколишнього середовища і розвитку у вигляді двостороннього навчального процесу.
Цілі
36.13.Пропонуються наступні цілі:
230