35. Порівняння опціонів та ф’ючерсних контрактів
Опцион — это контракт как биржевой, то есть стандартизированный, так и небиржевой, по которому продавец-цедент за установленную плату-премию передает покупателю-держателю право, но не обязательство совершать сделки с товарами на наличном рынке, фьючерсными контрактами или иными финансовыми инструментами на срочной и фондовой биржах по определенной цене, сразу же обозначенной точно как минимальная или максимальная, и в течение предварительного установленного периода времени с заранее зафиксированной датой исполнения.
Фьючерсный контракт – это стандартный, юридически обязательный биржевой договор, отражающий требования продавцов и покупателей к количеству, сроку и месту поставки товара.
Отличительный черты фьючерсного контракта: биржевой характер; стандартизация по всем параметрам кроме цены; гарантия биржи того, что все обязательства, предусмотренные данным фьючерсом, будут выполнены; наличие особого механизма досрочного прекращения обязательств по контракту любого из сторон.
Основное различие между опционами и фьючерсами заключается в том, что поставка по фьючерсному контракту обязательна, а по опциону только возможна. Принцип ценообразования опционов примерно такой же, как фьючерсов.
Валютні свопи
Валютний своп — це обмін потоками двох валют за певний період у майбутньому між сторонами угоди. Валютні свопи поділяють на свопи з фіксованими ставками та свопи з плаваючими ставками (процентні свопи):
свопи з фіксованими ставками, що являють собою комбінацію конверсійних угод з різними датами валютування (більш відомі як валютні свопи (currency swap). Вони здебільшого використовуються на ринку forex). Ці свопи будуть детально розглянуті нижче;
свопи з плаваючими процентними ставками (процентні або валютно-процентні свопи), що являють собою обмін активами або зобов’язаннями (вираженими в одній або в різних валютах). Вони переважно використовуються на ринку капіталів.
Ринок свопів з’явився в 60-ті роки, коли вартість інвестиційних премій, введених органами, що контролюють біржову діяльність у Великобританії, обмежили можливості британських компаній інвестувати кошти за рубежем. Компенсаційні позики виникли як метод, що дає змогу обминати ці обмеження. Британська компанія позичала фунти стерлінгів британській філії американської компанії, а американська компанія, у свою чергу, позичала долари США філії британської компанії, що інвестувала їх на території США.
Розглянемо валютні свопи як угоди з двома конверсійними угодами. Операція своп узгоджується дилерами зазвичай як одна угода, що включає відразу дві зустрічні конверсійні операції. Дата виконання ближчої конверсійної угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном угоди — датою закінчення свопу (maturity date).
Валютні свопи класифікують за кількома ознаками:
1. За термінами укладення:
простий своп (стандартний) — перша конверсійна угода укладається на умовах спот, а зустрічна операція — на умовах форвард (свопи типу спот/тиждень (spot/week), спот/місяць (spot/month) і т. д.);
своп форвард/форвард — перша конверсійна угода укладається на умовах форвард, а зустрічна операція — теж на умовах форвард, але на більш тривалий термін;
своп із датами валютування до спота — перша конверсійна угода укладається з датою валютування до спота, а зустрічна операція — на умовах спот.
2. За типом укладання:
своп типу buy/sell (b/s) — якщо в першій конверсійній операції валюта купується, а в зустрічній операції — продається,
своп типу sell/buy (s/b) — якщо в першій конверсійній операції валюта продається, а в зустрічній операції — купується.
Особливості і типи ведення бізнесу в США
На сегодня в США существуют следующие основные организационно-правовые формы компаний:
индивидуальные частные фирмы (ответственность предпринимателя является неограниченной, недостаток заключается в ограниченности финансовых возможностей, исполнение формальностей по регистрации единоличного предприятия не требуется, единственный официальный документ - налоговая декларация)
партнерства (имеют равные права на управление и имущество партнерства, партнерства обладают признаками самостоятельного делового предприятия, предприниматели партнерств несут неограниченную ответственность по обязательствам партнерства, ответственность носит солидарный характер)
корпорации (корпорация представляет собой самостоятельный субъект гражданского права, ведущий независимое от своих членов существование, существование корпорации не может быть прекращено иначе, как по решению суда или самих участников корпорации, принятого на основании устава и законно, По обязательствам корпорации исключительную ответственность несет сама корпорация в пределах принадлежащего ей имущества, Корпорация является объектом двойного налогообложения, поскольку ее доходы облагаются налогом дважды - как прибыль компании и как доход акционеров, которую они получают после ее распределения)
компании с ограниченной ответственностью (LLC) удачно сочетают в себе преимущества налогообложения на одном уровне (как у партнерств), и ограниченную ответственность участников (как в корпорациях).
Каждая форма собственности имеет свои, характерные для нее, внутреннюю структуру и юридический статус, размеры и сферы деятельности. Все формы собственности имеют свои преимущества и недостатки, и выбор каждой из них предполагает как свою степень риска для владельцев, так и свои выгоды.
Складові глобального розміщення виробництва.
Детальні характеристики зазначених профілів корпорації наводяться у табл. 3.1
Рис. 3.1. Матриця «глобалізація — національна відданість»
Основні етапи інтернаціоналізації ТНК
Транснаціональні корпорації у процесі свого розвитку проходять через три основні етапи інтернаціоналізації: 1) початковий; 2) локальної ринкової експансії; 3) транснаціональний. Кожний з цих етапів характеризується не лише специфікою завдань зарубіжної діяльності, але й відмінностями в орієнтації вищого менеджменту, що детально пояснено Говардом Перлмуттером за допомогою моделі EPRG. Відповідно до цієї моделі домінуючим ставленням управлінського персоналу фірми, що не має міжнародного досвіду, є етноцентризм (E), що передбачає розгляд зарубіжних операцій як підпорядкованих діяльності на внутрішньому ринку. При цьому повністю зберігаються критерії оцінки результативності, що використовуються при аналізі роботи фірми всередині країни. Поліцентрична орієнтація (P) підкреслює важливість урахування специфіки соціально-культурного середовища бізнесу в різних країнах і використання розроблених на місцях та адаптованих до локальних умов процедур оцінки й контролю. Регіоцентрична орієнтація (R) фокусується на регіональній організації повноважень і комунікаційних потоків, у той час як геоцентрична, або глобальна, орієнтація (G) передбачає співробітництво між штаб-квартирою і філіями для розробки стандартів і процедур, які відповідають як загальним, так і локальним завданням фірми.
Основні характеристики міжнародних стратегій
У практиці міжнародного менеджменту виокремлюють чотири типи міжнародних стратегій: міжнародні, мультиринкові, транснаціональні і глобальні. Детальні їх характеристики наведені в табл. 3.2.