31. Типи хеджування валютних ризиків

Хеджування - це метод страхування валютних ризиків. Методами хеджування (страхування) валютного ризику є: погодження надходжень і платежів (структурне балансування); "валютні кошики" - набір валют, об'єднаних у певних пропорціях, тобто курс валюти стосовно певного набору інших валют; методи короткострокового хеджування - поєднують форвардні, опціонні угоди та угоди "своп"; методи довгострокового хеджування - фінансові ф'ючерси і дисконтування вимог у валюті (уступка права вимоги боргу в іноземній валюті замість негайно сплаченої суми банком у національній або іншій валюті).

Існують дві операції хеджування: на підвищення й на зниження.

Хеджування на підвищення являє собою біржову операцію по купівлі термінових контрактів або опціонів. Хедж на підвищення застосовується, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення курсів у майбутньому. Дозволяє встановити покупну ціну раніше, ніж був придбаний реальний товар.

Хеджування на зниження - це біржова операція із продажем термінового контракту. Хеджер припускає здійснити в майбутньому продаж товару, і тому, продаючи на біржі терміновий контракт або опціон, він страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому.

Хеджування за допомогою форвардної операції. Форвардна операція являє собою взаємне зобов'язання сторін зробити валютну конверсію за фіксованим курсом у заздалегідь погоджену дату. Перевага форвардної операції проявляється у відсутності попередніх витрат і захисту від несприятливої зміни курсу валюти. Недоліком є потенційні втрати, пов'язані з ризиком упущеної вигоди.

Хеджування за допомогою опціонів. Валютний опціон - це право покупця купити й зобов'язання для продавця продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим курсом у заздалегідь погоджену дату або протягом погодженого періоду часу. Перевага хеджування за допомогою опціону проявляється в повному захисті від несприятливої зміни курсу валюти. Недоліком є витрати на сплату опціонної премії

32. Ринки ф’ючерсів: роль біржі

Контракт на поставку певного активу на узгоджену дату в майбутньому називають ф’ючерсним контрактом, якщо він враховує певні вимоги: усі умови контракту стандартизовані (встановлені біржею); сторони контракту вносять грошовий депозит і підтримують необхідний розмір депозиту до дати виконання контракту, чим гарантується його виконання; виконання контракту здійснюється через розрахунково-клірингову палату біржі або розрахунково-кліринговий банк.

Потрібно розрізняти сторони ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’язана виконати поставки базового активу, називається продавцем ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’язана перерахувати грошові кошти проти поставки активу, називається покупцем. Вважають, що покупець ф’ючерсних контрактів займає довгу позицію, а продавець — коротку.

Сама біржа не вважається стороною контракту і не виступає на боці одного з партнерів. У разі ф'ючерсних операцій повна свобода сторін зберігається лише щодо ціни товару, свобода щодо термінів постачання товару обмежена. Решта умов строго регламентована і не залежить від волі сторін контракту. Отже, ф'ючерсні біржі - це ринки цін (тобто ринки цінових вартостей).

33. Валютні опціони

Валютні опціони, як і валютні ф’ючерси, поширені у міжбанківській торгівлі і на спеціалізованих біржах. Валютний опціон являє собою зафіксовані контрактом права (не обов’язки) купити (опціон «саll») або продати (опціон «put») певну суму певної валюти проти іншої валюти за обумовленою ціною (strike price) протягом специфічного періоду. Опціони здебільшого торгуються за всіма головними валютами на зразок ф’ючерсів. Також можлива торгівля опціонними крос-курсами. Купуючи опціон необхідно сплатити комісійні, що мають назву премії. Премії сплачуються незалежно від того, скористався покупець опціону своїм правом чи ні. При укладенні опціонного контракту одна зі сторін отримує право, тоді як інша несе відповідальність. Розрізняють чотири можливі операції:

купівля опціону на купівлю валюти;

купівля опціону на продаж валюти;

продаж опціону на купівлю валюти;

продаж опціону на продаж валюти.

Як правило, купівлю опціонів (іншими словами — «купівлю права») на купівлю або продаж валюти здійснюють компанії, що намагаються забезпечити покриття валютного ризику, а продаж опціонів («продаж права») на купівлю або продаж валюти здійснюється валютними спекулянтами.

Взагалі на вартість опціону впливають:

ціна реалізації;

поточний курс;

терміновий курс;

строк виконання;

уразливість валюти.

Вартість опціону поділяють на справжню та часову. Справжня вартість відповідає потенційному доходу, який володар опціону отримав би, здійснивши операцію на поточному ринку і на терміновому ринках. Наприклад, за поточного курсу EUR/USD =

= 1,1200 та ціні виконання 1,1300 покупець опціону «на продаж» валюти міг би купити її за курсом 1,12 та перепродати за курсом 1,13. Його прибуток становив би 0,0100 дол. США на кожному євро. Тому мінімальне значення премії опціону становитиме 0,0100 євро від суми опціону.

Приклад термінового ринку: Поточний курс EUR/USD =

= 1,1200, курс виконання опціону на продаж валюти EUR/USD =

= 1,1200, поточний курс на момент виконання опціону 1,0000. На момент виконання опціону його володар може купити валюту за поточним курсом 1,0000 та перепродати за курсом виконання 1,1200, отримавши у такий спосіб дохід 0,1200 дол. на кожному доларі. У цьому разі мінімальна вартість премії дорівнюватиме 0,1200 дол.

Справжня вартість опціону залежить від різниці між ціною виконання і строковим курсом. Наприклад, поточний курс EUR/CHF = 1,3500; шестимісячний форвардний курс EUR/CHF =

= 1,50; ціна виконання шестимісячного опціону EUR/CHF = 1,40. Згідно з цими даними справжня вартість опціонів буде такою: для американського опціону на купівлю — 0,1000 (1,5000 –

– 1,4000); для американського на продаж — 0,0500 (1,4000 –

– 1,3500); для європейського опціону на купівлю — 0,1000 (1,5000 – 1,4000); для європейського опціону на продаж — 0,0000, оскільки шестимісячний форвардний курс більший, ніж ціна виконання.

Часова вартість є другою складовою вартості опціону, що пов’язана з вартістю особливих переваг від володіння опціоном. Здебільшого вона залежить від двох параметрів:

уразливості валюти: чим уразливіша валюта, тим вигідніше мати опціон, що захищає від коливань курсу;

терміну виконання опціону: чим більший строк виконання опціону, тим більше шансів у його володаря реалізувати опціон, тому премія опціону збільшиться. Вважається, що премія для валюти з незначними коливаннями збільшується на 50 %, якщо строк виконання зростає вдвічі.

Розрізняють три типи опціонів залежно від співвідношення поточної ціни та ціни виконання опціону:

опціон «at the money» (при грошах) — якщо ціна виконання опціону дорівнює поточному обмінному курсу;

опціон «out of the money» (без грошей) — якщо ціна виконання опціону на купівлю валюти вища від поточного курсу, а для опціонів на продаж — нижча від поточного курсу;

опціон «in the money» (у грошах) — якщо ціна виконання опціону при купівлі валюти нижча від поточного курсу, а при продажу валюти — вища від поточного курсу.

Тип опціону так само, як і інші фактори, є визначальним для його вартості.

Зазвичай вартість опціонів «at the money» та «in the money» вища, ніж для опціону «out of the money».

За процедурою виконання розрізняють опціони таких видів:

Американський опціон — надає покупцеві право, але не зобов’язує його купити чи продати певну кількість базових активів за фіксованою ціною у разу настання терміну контракту або до нього.

Європейський опціон — передбачає ті самі права й зобов’язання, що й американський опціон, однак не може бути виконаний до настання терміну контракту, тобто виповнюється тільки в момент закінчення контракту.

34. Ринкові котирування опціонів

При покупке опционного контракта важны 3 его элемента:цена использования, срок исполнения, премия, которую необходимо за него уплатить. Цена зафиксирована в опционном контракте.

Четыре цены использования ниже спотовой цены (по кассовым сделкам), а три выше. Способность владельца опциона "колл" или "пут" покупать или продавать валюту по фиксированной цене исполнения обеспечивает ему хедж, или спекулятивную позицию. В случае опциона "колл", если действительная цена сущест­венно возрастает относительно цены использования, владелец может использовать право по контракту и продать валюту по курсу "спот" для получения прибыли. В дру­гом случае владелец, ожидающий возрастания премии по опциону "колл", может про­дать контракт, получив при этом прибыль, которая будет примерно равной той прибы­ли, которую бы он получил, если бы использовал опцион, а затем продал валюту на рынке "спот".

В зависимости от соотношения цены использования опциона (владельца) и его цены "спот* в валюте исполнения сделки, может сложится три типа ситуации:

• цена использования опциона совпадает с рыночной (а1те топеу);

• цена использования опциона выгоднее рыночной (т те топеу);

• соотношение цены использования опциона и рыночной цены делает использо­вание опциона невыгодным (ои1 оГтпе топеу).

При покупке опционов маржа не устанавливается.Покупатель платит премию за опцион «кола» или «пут» и если владелец опциона продает его, он получит средства от зависимости от размера премии по данному опциону в данный момент времени.