37. Фундаменталістські течії в іудаїзмі, буддизмі, індуїзмі.

Становленню іудаїстського фундаменталізму сприяли: загострення питання про критерії зарахування до національного співтовариства (так, визнаний євреєм відповідно до державного закону Ізраїлю може не бути їм за релігійним законом – алахе), проблема збереження історичної наступності єврейської громади і самовизначення держави Ізраїль, активізація процесу мирного врегулювання на Близькому Сході після Кемп-Девідської угоди. Для сучасних іудейських фундаменталістів догмати про богообраність народу Ізраїлю, про дарування Богом землі Палестини у вічне володіння євреям є підґрунтям ідеологічної і політичної програми. Як зазначає І. Кудряшова, сучасний Ізраїль дає найяскравіший приклад варіативності фундаменталістської свідомості: у країні співіснують ультранаціоналістична організація „Гуш Еминім” („Блок Віри”), що проводить інтенсивну колонізацію земель у прикордонних з Йорданією районах (історична територія Іудеї і Самарії), та антисіоністська „Харедим” [10, с. 68].

Іудаїзм сповідує віру в єдиного бога Ягве (Яхве), який, згідно з ученням, з нічого створив Всесвіт (у тому числі й людину) і керує ним.

Ягве — могутній, всесильний, вимагає від людей покірності. За розповіддю у книзі "Буття", Ягве дуже роз­сердився, дізнавшись, що Адам і Єва зірвали яблуко з де­рева пізнання добра і зла. Він вигнав їх з раю і назавжди прокляв людський рід. Давні євреї уявляли Бога таким, якими були їх володарі, — сильним, могутнім, жорстоким. Віруючий єврей від народження і до смерті повинен відчу­вати страх перед Богом.

Іудейський культ містить численні настанови, розпо­рядження, вимоги, обмеження і заборони. В іудаїзмі існує 613 приписів: 365 заборон і 248 повелінь (за кількістю днів у році — 365 і частин людського тіла — 248). Іудаїзм прискіпливо ставиться до виконання обрядів і свят. Ок­ремі вимоги збереглися ще з первіснообщинної релігії давніх євреїв. Наприклад, заборони щодо споживання продуктів: вся їжа поділяється на дозволену (кашерну) і недозволену (трефну). Заборонено одночасно вживати м'ясну і молочну їжу, а на свинину та зайчатину накладе­но табу. Талмуд містить три тисячі постанов про їжу. Релігійної покірності Ягве вимагає і вчення про по­тойбічний світ, за яким люди поділяються на добрих і злих. Добрі — ті, що дотримуються релігійних вимог, завжди виявляють покірність. Злі — ті, що мають багато гріхів. Після смерті душа людини переходить до Бога, а він, на терезах визначивши, скільки у неї гріхів, спрямо­вує душу — в пекло чи рай. Трактування релігійної ідеї у Старому Завіті пов'язане з обґрунтуванням ідеї національної винятковості єврейсь­кого народу. В Торі розповідається, що жорстокий і невблаганний Ягве вирішив зробити євреїв обраним народом. У Біблії йдеться, що Бог уклав з прабатьком давніх євреїв (Авраамом), угоду, за якою він узяв євреїв під свій захист, а вони повинні поклонятися лише Ягве. Тому всі народи, які не визнають Ягве, є ворогами єврейського народу. Цим мотивована, наприклад, заборона шлюбів між євреями і не євреями.

За дотримання Завіту Ягве гарантує праведникам спасіння та царство Боже. Царство небесне пов'язане з приходом посланця Ягве — месії.

В іудаїзмі месіанізм тісно пов'язаний з ідеями національної винятковості єврейського народу: месія прийде тільки до євреїв, лише вони будуть врятовані; всі інші народи приречені на загибель. А в майбутньому ут­вердиться панування єврейського народу над усім світом. Основу моралі іудаїзм вбачає в десяти біблейських за­повідях, дарованих Мойсеєм людям від імені Бога. Пору­шення їх вважається злочином перед Богом.

Вони гласять (глава 20 книги "Вихід"):

1. Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства, хай не буде тобі інших богів переді мною!

2. Не роби собі подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що у воді, під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм; бо Я — Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що ка­рає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить мене, і що чинить милість До тисячі поколінь тих, хто любить Мене і хто дотри­мується моїх заповідей,

3. Не прикликай імення Господа, Бога твого, даремно,

бо не помилує Господь того, хто призиватиме його Ймен­ня даремно.

4. Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — су­бота для Господа, Бога твого.

5. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на Землі.

6. Не вбивай!

7. Не чини перелюбства!

8. Не вкради!

9. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього.

10. Не бажай дому ближнього свого, не бажай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

В иудаизме фундаменталистами называют последователей ортодоксального учения. Последние верят, в то, что письменный Закон (Тора) был вручен Моисею непосредственно Богом на горе Синай v отсюда ортодоксы требуют неукоснительного исполнения всех предписаний Торы. Соображения относительно источников Пятикнижия, выдвинутые еврейскими учеными либерального толка, в расчет не принимаются. Более того, ортодоксы верят, что устное учение восходит к Самому Богу, поэтому обладает той же ценностью, что и письменный Закон.

Религиозный фундаментализм крайне силен в Израиле. Здесь существует несколько политических партий, отстаивающих иудейский фундаментализм. Так или иначе, на религиозный фундаментализм ориентирован 41 депутат кнессета (из 120). Некоторые организации напрямую руководятся иудейским духовенством. Например, в движении ШАС ("Сефардские стражи Торы") предвыборный список составляется Советом мудрецов Торы, в который входят наиболее уважаемые раввины восточных еврейских общин.

Любопытно, что далеко не все иудейские ортодоксы являются сторонниками создания государства Израиль. Так, религиозная иудейская организация "Натурей карта" ("Стражники города"), основанная рабби Амраном Блау, считает сионизм нарушением талмудической клятвы не создавать еврейского государства до прихода мессии.

В індуїзмі і буддизмі можливості для виникнення фундаменталістських рухів набагато слабкіше. Це пояснюється, насамперед, відсутністю суворої системи священних норм, що не дозволяє сприймати їх як соціально-політичні цілі, пріоритетним значенням самовдосконалення, відсутністю клерикальної організації. Специфіка індійської ситуації в тому, що на відміну від Європи, що секуляризувалася в XVII ст., національне відродження Індії ХІХ-ХХ століть мало очевидний релігійний характер. Слід відмітити, що фундаменталізм в Індії має двоїстий характер: ісламський та індуїстський („комуналізм” або „хіндутва”). Націоналізм та індуїзм тісно переплелись в ідеології хіндутви, що виступає проти світської державності. Секуляризації, західного лібералізму, опозиційно ставиться до християнства та ісламу (радикальні течії). Якщо партія ІНК („Індійський національний конгрес”) досить послідовно дотримується секуляризму, проголошеного головним принципом державної політики ще Дж. Неру, то БДП („Народна партія”) активно впливає на поширення та поглиблення процесу „шафранизації”. Проте, на думку російського індолога Д. Абрамова, в ідеології сучасної хіндутви фундаменталізм відсутній, оскільки вона немає власне того, що ми розуміємо під релігійним фундаментом [1, c. 93]. Саме тому індуїстські та буддистські версії фундаменталізму проявляються скоріше у вигляді культурної винятковості і націоналізму. Так, під час громадянської війни в Шрі-Ланці буддизм став прапором сингальських шовіністів у боротьбі проти тамілів-індуїстів і т.і.

Если фундаменталистские тенденции внутри ислама тщательно изучаются и приковывают к себе внимание мировой общественности, то возрожденческие тенденции индуизма изучены в значительно меньшей степени. В этой связи встает вопрос, насколько укладывается процесс индуизации и его идеологическая основа – хиндутва -в концепцию фундаментализма.

С точки зрения традиции, облик современного индуизма во многом парадоксален. Показателен пример отношения к кастово-иерархической стратификации, незыблемой ведической основе индуизма. Значительная часть идеологов хиндутвы пытается пренебречь кастовой системой, стремясь при этом оставаться в рамках традиции. Другие, напротив, стараются укрепить варнашраму (традиционное социальное деление на варны и касты), включив в нее мусульман и христиан в качестве шудр – низших каст. По их мнению, такое включение может предотвратить обращение представителей низших каст в христианство или в ислам[23]. При анализе реальной ситуации многие исследователи исходят из того, что на данный момент на севере Индии кастовая система уже фактически разрушена. Сами кастовые границы постепенно становятся все более гибкими. Через восприятие высшей касты низшая каста, проживающая на одной территории с высшей, может воспринять обычаи и традиции последней и тем самым постепенно повысить свой статус. Процесс, занимавший в древности столетия, теперь в отдельных случаях может протекать за несколько лет. Трудно предсказать, как эти процессы будут происходить на юге Индии (Андхра Прадеш, Тамилнаду, Керала, Карнатака). С одной стороны Юг более религиозен, с другой – он же и более секуляризован. Индусское население южных штатов преимущественно предпочитает верить для себя, при этом разделяя современные западные ценности, веру в демократию и либерализм.

Надо сказать несколько слов и об индуистском фундаментализме. В Индии весьма успешно действует "Раштрия сваямсевак сангх" ("Союз добровольных служителей нации" - РСС), около 4 млн. членов (в основном - студенты). РСС имеет свои военизированные подразделения и профсоюзы, обгоняющие по численности профсозы коммунистов и ИНК. Далее следует назвать ультрарадикальную организацию "Шивсена" ("Армия Шивы"), прославившуюся своими силовыми акциями против "осквернения индуизма". Радикальные индуисты в 1992 году снесли знаменитую мечеть в Бабри-масджид в городе Айодхъе (штат Утар Прадеш), построенную исламскими завоевателями на месте храма бога Рамы. Сейчас индуистские фундаменталисты враждуют с мусульманами, но и не только с ними. В последнее время участились случаи нападений на католиков. Молодёжная организация «Баджранг дал» («Отряд сильных»), наиболее активно и агрессивно отстаивающая идеи индуистского фундаментализма, неоднократно устраивала в Айодхъе массовые процессии. В 80-х – 90-х гг. XX в. индуисты проводили здесь также многочисленные мирные политические мероприятия. Акция 6 декабря 1992 года оказалась роковой: организованная толпа разрушила мечеть. Началась резня между мусульманами и индуистами, особенно ожесточённой она была в Бомбее. Тогда в результате столкновения погибло свыше 2 тыс. человек..."

В странах Дальнего Востока и Южной Азии, в районах распространения буддизма и индуизма, по-видимому, не было заметной фундаменталистской активности. Во-первых, потому что эти философско-религиозные учения не знают ни Откровения, ни ортодоксии. Они отталкиваются от идеи, а не от богодуховенного текста - идею можно по-разному воспринимать и толковать; а возможно ли к ней "вернуться" и защищать ее от нее самой, оставаясь в ее орбите? Во-вторых, они не обладают структурной жесткостью, которая характерна для христианства с его ортодоксией и церковной организацией. Поэтому в буддизме и индуизме отсутствует прямая контролируемая зависимость между предписаниями Неба и человеческой активностью. Кроме того, они в принципе способны "переварить" едва ли не любую идейную конструкцию. Словом, в отличие от религий Откровения они не нуждаются в очищении, в радикальных трансформациях фундаменталистского типа с переменой жизненных условий общества. В них элемент фундаментализма можно усмотреть разве что в призыве вернуться к древним авторитетам, древним книгам как мировоззренческой базе, которым традиция придала сакральный статус.