3. Част. Розм. Майже, уже. — Забу­ла десь і тая смерть про мене (л.Глібов); Вона й досі не знає, як се сталося. Так десь воно мало бути (м.Ко­цюбинський).

ДЕСЯТЕРО, -тьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: спортсменів, хлопців, лошат, гу­сей, діток; нас було чоловік з десятеро. Пор. двоє.

ДЕСЯТИНА. Давня східносло­в'янська одиниця земельної площі, яка дорівнює 1,09 га (2400 квадратних сажнів).

ДЕФЕКТИВНИЙ - ДЕФЕКТ­НИЙ

Дефективний. Який має психічні або фізичні вади (про людину): дефе­ктивні діти, дефективний хлопець.

Дефектний. Який має дефект, де­фекти, з дефектом, зіпсований, по­шкоджений (про предмети); в якому перелічуються дефекти: дефектна де­таль машини, дефектний примірник книжки, дефектна відомість.

ДЕФЛЯЦІЯ, -ї, ор. -єю. Вилучен­ня урядом з обігу частини надлишко­вої грошової маси, випущеної в пе­ріод інфляції.

8 — 4-2287 1

ДЕХТО - ДЕ ХТО

Дехто, декого, займ. Деякі люди. Дехто з давніх хліборобів і заспорить з Мироном (Панас Мирний); Серед гур­ту сонних дехто починає ворушитись, дехто підводиться (Леся Українка); Спереду кілька мужиків. Брудні й обі­рвані. Де в кого синяки (А.Головко).

Де хто, присл. із займ. Цигане мовч­ки дивувались. Поки поснули де хто впав (Т.Шевченко); По вечері гості примощуються, де кому вигідніше (М.Коцюбинський); Музика стихла, гості розмішувались де хто (М.Лазор-ський); Аж листя бриніло від того го­лосу. Де хто йшов, там і спинявся (А.М'ястківський).

ДЕЦИ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "десята частина"; пишеться разом: децилітр, дециметр.

ДЕЧИЙ - ДЕ ЧИЙ

Дечий, -його, займ. Чийсь.

Де чий, присл. із займ. Ноги самі привели до річки. Поникав понад бере­гом, позаглядав, де чиї каюки стоять (О.Гончар).

ДЕЩО - ДЕ ЩО

Дещо. 1. р. дечого, займ. Небагато чого; щось; що-небудь таке, чого не хочуть називати. — Я дещо чула з її розмови (І.Нечуй-Левицький); Бага­то дечого ще плела куховарка (Панас Мирний); Я щось маю розпитати, Де­що розказати (Т.Шевченко).

2. присл. Трохи. її дещо грубувата, горем підточена краса, її міцна доладна постать також вражають Якова (М.Стельмах).

Де що, присл. із займ. Вони їли і мір­кували, де що вигідніше продати (М.Коцюбинський); Де що було при­битого снігами та морозом задавлено­го — все оживало, чепурилося, раділо

[13

ДЕЯ

(С.Васильченко); — Гей, люди добрі! Та через це злодійкувате насіння ніяк буде стебельця на дворі вдержати: об­несуть де що є (Лесь Мартович); Всі щедрі, як не знають, де що береться (Вас.Шевчук).

ДЕЯК - ДЕ ЯК

Деяк, присл. зрідка. Якось. — Ану, може, я його деяк здурю (І.Франко).

Де як, присл. із займ.

ДЕЯКИЙ - ДЕ ЯКИЙ

Деякий, -кого, займ. Точно не ви­значений; невеликий тощо. — Вже деяку уяву маю про вас (М.Стельмах); Бійці сиділи деякий час (О.Гончар).

Де який, присл. із займ. — Навіщо бирка ? Я вам із зав язаними очима ска­жу, де який сорт (О.Гончар); — Він тільки дивиться, щоби де який гріш за-рвати! (Б.Лєпкиіі)', — Спасибі людям: не женуть з хати. Де весілля, де похо­рон, де яка оказія — я вже й там (В.Потапенко).

ДЖУРА, ч. Зброєносець у козаць­кої старшини (XVI—XVIIIст.). [Юліан:] Батьку отамане! Це джура мій, Кузьма (І.Карпенко-Карий); Від табору скакав гетьманський джура з гетьманським убранням і з булавою (Д.Мордовець).

ДЗВІН. 1. р. дзвона. Ударний сиг­нальний підвісний інструмент. За­дзвонили до церкви. Гук дзвона рознісся попід вербами (І.Нечуй-Левицький); Плечі в нього були широкі, руки довгі, голос приглушеного чавунного дзвона (Григорій Тютюнник); Нараз вдарили у дзвона (М.Лазорський).

2. р. дзвону. Деренчливі металеві звуки; дзвінке звучання. У палату до­линули протяжні звуки дзвону (С.Скля-ренко); Розсипається небесний дріб по даху і співають ринви одноманітну піс-

ню в переливах легкого дзвону (М.Хви­льовий); Скільки пташиного дзвону (С. Олійник).

ДИ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "по­двійний", "двічі"; пишеться разом: дивакцина, дивініл.

ДИВАН - ДУВАН

Диван¹, -а. Великі м'які меблі для сидіння й лежання.

Диван², -у. В деяких мусульмансь­ких країнах — список розподілу дер­жавних доходів, податково-фінансо­ве відомство, урядова установа в су­дових та адміністративних справах.

Диван³, -у. Назва збірки ліричних творів (переважно одного автора) у східних літературах (у перській, араб­ській).

Дуван, -у, заст. Здобич і поділ її.

ДИВІДЕНД, -у, мн. -и, -ів. Прибу­ток, одержуваний акціонером пропо­рційно вкладеному ним капіталу: да­вати дивіденди. Пох. дивідендовий.

ДИВІЗІЙНИЙ - ДИВІЗІОН­НИЙ

Дивізійний. Прикм. від дивізія: ди­візійний штаб, дивізійна артилерія.

Дивізіонний. Прикм. від дивізіон: дивізіонна розвідка.

ДИЗ... — ДИС... Префікс, що означає утруднення, порушення, роз­лад, поділ, втрату; надає поняттю не­гативного або протилежного змісту. Диз... пишеться перед голосними (дизасоціація, дизосмія), дис... — пе­ред приголосними б, г, к, п, т, ф {дис­баланс, дисгармонія, дискваліфікація, диспропорція, дистрофія, дисфункція).

ДИЛЕР, -а. Член фондової біржі та банк, які здійснюють продаж цін­них паперів, валют, коштовних мета-

ДИП

лів діють від свого імені і власним коштом.

ДИМАР - ДИМОХІД - КОМИН

Димар, -я, ор. -ем. 1. Труба для від­ведення диму з печі, кочегарки тощо.

2. Прилад для обкурювання бджіл.

Димохід, -ходу. Димар, а також ка­нал для виходу диму в димар.

Комин, -а. 1. Нижня частина димо­ходу варистої печі.

2. Те саме, що димохід.

ДИМНИЙ - ДИМОВИЙ - ДИ­МЧАСТИЙ

Димний. 1. Який виділяє дим, з ди­мом; який складається з диму; спов­нений диму, просякнутий димом; який пахне димом або має присмак диму: димна піч, димне полум 'я, дим­ний викид, димна головешка, димне приміщення, димне місто, димні руїни, димна гіркота, димна каша.

2. Схожий на дим, кольору диму: димна хмара, димна мла, димні сутін­ки, димний світанок.

Димовий. 1. Який стосується диму як скупчення дрібних твердих части­нок та газоподібних продуктів, що виділяються при згорянні: димовий вихор, димовий стовп, димові гази, ди­мовий туман.

2. Призначений для виходу диму: димовий отвір, димова труба.

3. Здатний утворювати густий дим; який служить для утворення сму­ги диму як засобу маскування тощо: димовий захист, димова заслона, ди­мовий сигнал, димова міна, димова шашка.

Димчастий. Подібний до диму: дим­часта завіса, димчастий топаз (кварц), димчасті окуляри.

димохід див. димар.

8* 1

димчастий див. димний. ДИНАМІКА - ДИНАМІЧНІСТЬ

Динаміка. 1. Розділ механіки, який вивчає закони руху тіл залежно від сил, що діють на них: класична дина­міка, динаміка твердого тіла, закони динаміки, лекції з динаміки.

2. Стан руху, хід розвитку, зміни чогось: динаміка державного бю­джету, динаміка продуктивності пра­ці, динаміка будівництва, динаміка сюжетного розвитку.