2. Укушене місце: перев язати руку вище укусу.

УКУСИТИ (ВКУСИТИ), укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, за­вдати болю, впившись зубами, хобот­ком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу, муха вкусила.

2. (чого) розм. Відкусити, надкуси­вши частину чогось: Івась укусив пи­рога.

387

УЛЬ

улад — у лад див. влад.

УЛЬТИМО, невідм., с. У банківсь­кій практиці — останній день місяця, кварталу чи року; у комерційній та біржовій практиці — останній робо­чий день певного періоду, встановле­ний як термін виконання раніше укладеної угоди з товарними або фон­довими цінностями.

УЛЬТРА, невідм., ч. і ж. розм. Уча­сники й прихильники найреакцій-ніших, украй правих угруповань фа­шистського типу.

УЛЬТРА... Префікс, що означає "над", "крайній", "за межами": уль­тразвук, ультраморфізм, ультрамікро-би, ультрамодний, ультрацентрифуга.

умить — у мить див. вмить.

умовлятися див. домовлятися.

УМФОРМЕР, -а. Електрична ма­шина для перетворення постійного струму однієї напруги на постійний струм іншої напруги.

униз — у низ див. вниз.

унизу — у низу див. внизу.

уникати див. вникати.

УНІ... Перша частина складних слів, що означає "єдино", "одно"; пишеться разом: унівалент, уніформа.

УНІВЕРСІАДА. 1. Міжнародні комплексні спортивні змагання сту­дентів.

2. Студентські змагання з чого-не­будь узагалі; конкурс.

УНІТАРНИЙ. Об'єднаний, єди­ний, який становить собою одне ціле. У словосп.: унітарна держава — фор­ма державного ладу, за якої територія держави не має в своєму складі феде­ративних одиниць (республік, штатів тощо); унітарні перетворення — пере­творення, спрямовані на об'єднання.

УНІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Об'єднання, союз держав (під владою одного мо­нарха, на основі договору).

2. Об'єднання православної і като­лицької церкви під владою Папи Римського при збереженні традицій­них форм православної обрядовості.

3. Назва міжнародних адміністра­тивних союзів.

УНЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Одиниця маси: в англійській системі мір — 28,350 г; у ряді країн Латинської Аме­рики — близько 28,7 г.

2. Одиниця маси, що застосовува­лася в аптекарській практиці: росій­ська — 29,860 г; британська — 31,1035 г.

3. Міра рідини: у СІЛА — 29,57 куб. см; у Великій Британії — 28,41 куб. см.

4. Старовинна іспанська, італійсь­ка, мексиканська й марокканська срібна монета.

УОСОБЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УОСОБИТИ, -блю, -биш. 1. Вира­жати явища природи, предмети в об­разах живих істот: фантастичні істо­ти часто уособлювали природу.

2. Надавати чому-небудь конкрет­ного вираження, реального образу, матеріальної форми. Він довго оглядав храм, Будду, чотирьох страшних воїнів на протилежних стінах, що уособлю­вали охоронців усіх чотирьох сторін світу (Ю.Збанацький); Колись люди боялися прокурора, бо він уособлював жандармерію, сибірську каторгу, страш­ні тортури (В.Кучер).

3. Найповніше, найдосконаліше втілювати в собі якісь властивості, якості, бути виявом, вираженням чо­гось: уособлювати велику силу, уособ­лювати в собі народну мудрість.

упень — у пень див. впень, уперед див. вперед, упереміж, упереміжку — упереміш, уперемішку див. впереміж.

уперше — у перше див. вперше.

УРВ

упливати див. впливати. УПОВНОВАЖЕННЯ - ПОВНО­ВАЖЕННЯ

Уповноваження, р. мн. -ень. Надан­ня кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладати мої оповідання (М.Коцю­бинський).

Повноваження. Право, надане ко­му-небудь для здійснення чогось, а також приймати рішення на власний розсуд: надзвичайні повноваження, необмежені повноваження. Потрібно було негайне втручання відповідальної особи з широкими повноваженнями (П.Панч); Олександр Васильович пере­дає всі свої повноваження старшому помічникові (В.Логвиненко).

упоперек — у поперек див. впопе­рек.

упору — у пору див. впору.

УПРАВА - ВПРАВА

Управа. 1. Установа, яка займаєть­ся громадськими, становими та ад­міністративними справами: волосна уп­рава, лікарська управа, рудна управа.

2. розм. Сила, здатна зупинити ко­гось в його незаконних діях, сваволі тощо: знайти на нього управу, немає управи на нього.

Вправа. Розвиток певних якостей, навичок систематичною роботою; спеціальне завдання для набуття або закріплення певних навичок, знань.

УПРАВЛІННЯ - ПРАВЛІННЯ

Управління, р. мн. -шь. 1. Те саме, що керівництво 1: управління виробни­цтвом.

2. зрідка. Те саме, що керування 1: управління електровозом.

3. Адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації,

що відає певною галуззю господарсь­кої, наукової, військової і т. ін. діяль­ності: житлове управління, управління метеослужби.

Правління. 1. Час, період, протя­гом якого певна особа здійснює вер­ховну владу над кимсь, чимсь; форма керівництва: князівське правління, са­модержавне правління.

2. Виборний орган, апарат, що ке­рує установою, організацією, підпри­ємством тощо: правління кооперативу.

Пор. керівництво.

управляти див. керувати.

упроваджувати див. запроваджу­вати.

уп'ятеро — у п'ятеро див. вп'ятеро.

уп'ятьох — у п'ятьох див. вп'ятьох.

ураження див. враження.

ураз див. враз.

УРАНАТ, -у, мн. уранати, -ів. Сіль уранової кислоти.

УРАНІТ, -у. Радіоактивний міне­рал чорного кольору, який складаєть­ся з двоокису й триокису урану з до­мішкою окису торію.

УРБАНІЗАЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Про­цес зосередження населення й еконо­мічного життя у великих містах.

2. Поширення рис і особливостей, властивих місту, промисловому цент­ру.

УРБАНІЗМ, -у. 1. Тематика, по­в'язана з життям великого сучасного міста.

2. Напрям у будівництві міст у XXст., який стверджував потребу створення міст-велетнів.

УРВИЩЕ. Стрімкий, прямовис­ний схил гори, берега тощо; глибоке провалля (звичайно між горами). Стала [Маруся] над якимсь урвищем (Г.Хоткевич); Правий берег був висо­кий, з кам'яними урвищами (О.Дон-

УРД

ченко); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С.Чор-нобривець).

УРДУ, невідм., ж. Офіційна мова Пакистану й одна з основних мов Індії.

УРЕМА - УРЕМІЯ

Урема. Листяні ліси (з тополі, верби, черемхи тощо) в заплавах великих річок лісостепової, степової та напівпустельної зон.

Уремія, -ї, ор. -єю. Гостре або хро­нічне самоотруєння організму, спри­чинене недостатністю функції нирок.

урешті — у решті див. врешті.

урешті-решт див. кінець кінцем.

УРИВЧАСТИЙ - УРИВИСТИЙ

Уривчастий. 1. Який переривається через короткі проміжки; який різко обривається: уривчаста мелодія, урив­часта розповідь, уривчасті дзвінки, уривчасті слова.

2. Який містить у собі неповні да­ні: уривчасті відомості.

Уривистий. 1. Те саме, що уривчас­тий.

2. Який має стрімкі, прямовисні схили, береги: уривистий яр, уривиста річка.

урівень, урівні див. врівень.

УРІЗАТИ (ВРІЗАТИ), уріжу, урі­жеш. 1. (чого). Ріжучи, відокремити частину від цілого; поранити щось: урізати шматок сала, урізати хліба, урізати пальця.

2. (що). Укоротити, зменшити: урізати поли, урізати халяви, урізати платню.

...УРІЯ. Кінцева частина складних слів, яка вказує на зв'язок з поняттям "сеча".

УРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "сеча",

"сечовина", "сечові органи"; пише­ться разом: уробактерії, урогематома, урометр.

урода див. врода.

урозбрід див. врозбрід.

урозгін див. врозгін.

уроздріб див. вроздріб.

урозріз див. врозріз.

урозсип див. врозсип.

урозтіч див. врозтіч.

уруна див. вруна.

уряд — у ряд див. вряд.

УСВІДОМЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УСВІДОМИТИ, -млю, -миш. Осяга­ти розумом, сприймати свідомо, ро­зуміти значення, сенс чогось. Щасли­ві батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною хвилиною сиротіють дедалі більше й більше (Ю.Яновський); Він добре усвідомлює, що зустріч з Вален­тиною неминуча (М.Руденко); Що вскочив у халепу, це він уже усвідомив (А. Головко).

Немає потреби заміняти ці слово­сполучення рідковживаними дава­ти (дати) собі звіт, не давати собі звіту.

усемеро — у семеро див. всемеро.

усередині — у середині див. всере­дині.

усередину — у середину див. всере­дину.

усімох — у сімох див. всімох.

УСЛАВЛЮВАТИ - ОСЛАВЛЮ­ВАТИ

Уславлювати, -юю, -юєш. Велича­ти когось, щось: уславлювати Вітчиз­ну, уславлювати людину.

Ославлювати. Переважно поши­рювати погану славу (плітки, осуд тощо); знеславлювати: ославлювати жінку.

услід — у слід див. вслід.

усміх див. усмішка.

УСМ

УСМІХАТИСЯ (ВСМІХАТИСЯ) -ПОСМІХАТИСЯ

Усміхатися (всміхатися), усміхну­тися (всміхнутися). Усмішкою вияв­ляти певні почуття (переважно ра­дість, задоволення тощо), а також пе­реносно. Видно, люблять цю дівчину усі — так ласкаво до неї усміхаються (Г.Хоткевич); Він усміхається скупо, краєм рота (О.Гончар); Очі в неї усміхались од щастя (В.Земляк); Вона бачить, що я зайшов у двір, і ще здале­ку всміхається (Є.Гуцало).

Посміхатися, посміхнутися. 1. По­смішкою виявляти своє почуття або ставлення до когось, чогось (перева­жно з відтінком іронії, глузування то­що). Лнка лише загадково посміхалась і не відповідала (М.Трублаїні); Яків ко­люче посміхається (М.Стельмах).

2. Те саме, що усміхатися. Посміха­лась вона тільки очима, і посмішка бу­ла лагідна (Ю.Смолич); Регулювальни­ки майже ніколи не посміхалися, вони були надто заклопотані (П.Загре-бельний).

УСМІШКА - УСМІХ - ПО­СМІШКА - ПОСМІХ

Усмішка. 1. Особливий порух м'я­зами обличчя (губ, очей), який пока­зує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене зда­ля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у ву­сах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка /7(М.Терещен-ко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук).

2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні.

Усміх, -у. Те саме, що усмішка 1. На устоньках її рожевих усміх сяє (М.Вороний); Лйгюль ще зберігала

усмішку на своїх устах, але усміх те­пер був гіркий, зболений (П.Загребель-ний); Мою душу пройняло тепло, наче той усміх призначався мені (Є.Гу­цало).

Посмішка. 1. Особливий вираз об­личчя (губ, очей), що виражає глузу­вання, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. — Здоров, — придивля­ється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жар­том, але стримався, зате глузливу по­смішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У по­смішці ховається осуда: — А що, з тво­їх ліричних міражів Багато хліба в на­шім домі буде? (Г.Чубач).

2. Те саме, що усмішка 1. На його обличчі грала лагідна посмішка (О.До­світній); У моєї коханої очі ніжні і ніжна посмішка, що ж ніжніше — не знаю (В.Винниченко); Весела посміш­ка ніколи не збігала з гарненького об­личчя дівчини (Ю.Шовкопляс); Вар­вара Павлівна заясніла посмішкою (В.Собко); Проміняться очі в старої, на поморщеному лиці квітує посмішка (А.М'ястківський).

Посміх, -у. 1. Те саме, що посміш­ка. -— А, се ви!.. — мовила на вітання баронеса і ледве примітний посміх чув­ся в тих словах (Леся Українка); В очах Шмалія майнув посміх, а голос по-добрішав (М.Стельмах); Вона скривила уста в подобизні посміху (П.Загребе-льний).

2. Глузливий жарт. [Іфігенія:] Не­вже тобі, суворій, грізній, личить Ро­бити посміхи над бідними людьми?! (Леся Українка); Наталія Миколаївна не знала, як їй прийняти ті Довбнині речі: чи за посміх над її злиднями, чи | над її непорядком (Панас Мирний).

УСТ

3. Той, з кого глузують; посміхови­сько. З посміху люди бувають (при­слів'я); Цілу ніч прождав я... Сором і безслав'я/ Хлопця одурила, Посміхом зробила! (О.Олесь).

усовувати див. усувати.

усоте див. всоте.

УСТАВКА - ВСТАВКА (УСТАВ­КА)

Уставка. Вишита вставлена смуж­ка на плечах жіночої сорочки. Мали­нові оксамитові обшивки та уставки простягались аж до пліч (І.Нечуй-Ле-вицький); Дуже до лиця їй був гуцуль­ський одяг: і сорочка вишивана з устав­ками, і киптар писаний, сухозлоттю золочений (В.Гжицький).

Вставка (уставка). Будь-що встав­лене: орнаментальна вставка, встав­ка (уставка) в рукопису.

УСТАНОВА - ЗАКЛАД

Установа. Організація, що відає якоюсь галуззю народного господар­ства, торгівлі, науки, культури і пра­цює в цій галузі — урядова, політич­на, торговельна, наукова, дослідна, проектна тощо (Кабінет Міністрів, універмаг, академія, інститут, кон­структорське бюро).

Заклад, -у. Організація, яка прова­дить навчально-виховну, культурно-освітню, оздоровчу роботу тощо (школа, інтернат, університет, інсти­тут, дитячий садок, дитячий будинок, лікарня, санаторій тощо).

устаткування див. обладнання.

уступ див. вступ.

УСУВАТИ, УСбВУВАТИ - ВСУ­ВАТИ, ВСбВУВАТИ

Усувати, усовувати, -ую, -уєш. До­водити щось до зникнення, ліквіду­вати; позбавлятися когось: усувати (усовувати) недоліки, усувати (усову-

вати) перешкоди, усувати (усовувати) вартових.

В усіх інших значеннях усувати, усовувати вживаються паралельно зі всувати, всовувати.

усуміш див. всуміш.

УТВЕРДЖУВАТИ - ЗАТВЕР­ДЖУВАТИ

Утверджувати, -ую, -уєш, утверди­ти, -джу, -диш. Установлюючи щось, робити міцним, непорушним: утвер­джувати (утвердити) владу, утвер­джувати реалізм у літературі, утвер­джувати (утвердити) себе.

Затверджувати¹, затвердити. Схва­лювати що-небудь; узаконювати щось; визнавати законним призначення ко­гось на якусь посаду, роботу: затвер­джувати, затвердити проект, за­твердити порядок денний. Пох.: за­тверджений, затвердження.

Затверджувати², затвердити, -джу, -дйш. Завчати: затвердити таблицю множення. Пох. затверджений.

УТИЛІЗАЦІЯ, -і, ор. -єю. Доціль­не використання, застосування чого-небудь; переробка: утилізація відхо­дів виробництва, утилізація відходів тепла.

УТИЛІТАРИЗМ, -у. 1. Напрям в етиці, який визнає користь чи зиск критерієм моральності.

2. Вузький практицизм, прагнення мати з усього безпосередню мате­ріальну вигоду; дріб'язковий практи­цизм.

УТИЛІТАРНИЙ. Пройнятий дріб'­язковим практицизмом; вузькопрак­тичний: утилітарні погляди, утилітар­ний підхід до справи, утилітарні знання, утилітарне значення, утилітарне став­лення до життя. Пох. утилітарність.

УЯВ

УТИСКУВАТИ, УТИСКАТИ -ВТИСКУВАТИ, ВТИСКАТИ

Утискувати, -ую, -уєш, утискати. Насильно, несправедливо обмежувати чиїсь права та дії, піддавати утиску.

В усіх інших значеннях утискува­ти, утискати вживаються паралельно зі втискувати, втискати.

утілювати див. запроваджувати.

утім — у тім див. втім.

УТОПІЗМ, -у. Утопічні погляди, теорії; нездійсненність планів.

УТОПІЯ, -ї, ор. -єю. Учення про соціальну перебудову, про ідеальний суспільний лад, яке не ґрунтується на науковому розумінні об'єктивних за­кономірностей суспільного розвитку; фантазія, нездійсненна мрія тощо.

утори див. втора.

утретє — у третє див. втретє.

утримувати див. стримувати.

утричі див. втричі.

утроє — у троє див. втроє.

утрьох — у трьох див. втрьох.

УФОЛОГІЯ, -ї, ор. -єю. Галузь знань, яка вивчає нерозпізнані літаю­чі об'єкти і пов'язані з ними явища.

учвал див. вчвал.

УЧЕНЬ - ШКОЛЯР

Учень, учня, ор. учнем. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спе­ціалізованій школі, хто навчається певному фаху, ремеслу: учні старших класів, вчителі та учні, учень морської школи.

2. Послідовник чиїхось поглядів, учення.

Школяр, -а, ор. -ем. 1. Учень за­гальноосвітньої школи: школярі схо­дились до школи.

2. перен. розм. Доросла людина, яка поведінкою, вчинками нагадує ди­тину.

учетверо — у четверо див. вчетверо.

учитель див. педагог.

учотирьох — у чотирьох див. вчоти­рьох.

ушестеро — у шестеро див. вшестеро.

ушістьох — у шістьох див. вшістьох.

УШКбДЖУВАТИ, -ую, -уєш, УШКбДИТИ, -джу, -диш. 1. Завда­вати шкоди; ранити, уражати тощо: ушкоджувати (ушкодити) руку, ушко­джувати (ушкодити) очі.

2. Робити непридатним для корис­тування; псувати, ламати: шкідники ушкоджують рослини. Підкидали [кон­куренти] огонь у його магазини, ушко­джували його апарати (І.Франко).

Пох.: ушкоджений, ушкодження, ушкоджуватися.

УШУ, невідм., с. Традиційне ки­тайське військове мистецтво, яке в своїй основі має філософські, етичні та психофізичні аспекти; ушу являє собою набір специфічних фізичних вправ, що включають прийоми бою з різними видами зброї і без неї.

УЯВА - УЯВЛЕННЯ

Уява. Здатність уявляти — змальо­вувати, створювати, відтворювати щось у думках, свідомості; фантазу­вання. Вж. зі сл.: багата, буйна, дитя­ча, дитини, збуджена, мимовільна, по­етична, творча, художня, убога, хво­ра, людини, письменника; плід уяви, си­ла уяви, залишитися в уяві, спливати в уяві. — Стійте, стійте, давні чари, Хай в уяві щастя г/?дє/(Г.Чупринка); З оповідання Марти він змалював у своїй уяві образ лагідної, терпеливої, пасив­ної дівчини (БЛепкий); Ридання стру­снули її тілом, а в уяві випливло усміх­нене Романове лице (Вал. Шевчук).

Уявлення. Знання, розуміння чо­гось. Вж. зі сл.: викривлене, загальне,

УЯВ

наше, неточне, повне, помилкове, пра­вильне, релігійне, слабе, чітке, про мис­тецтво, про письменника, про розви­ток суспільства; давати уявлення, збе­рігати уявлення, складати уявлення, спростовувати уявлення.

УЯВНИЙ. Який не існує в дійсно­сті, а створений уявою, в уяві: уявне

задоволення. Імператор Іоанн був задо­волений уявним боєм і велів видати всім гребцям і воїнам, які брали в ньому участь, нагороду (С.Скляренко); Го­ворила [Зоня] до своїх уявних слухачів (Ірина Вільде); Зрештою, між уявним і дійсним завжди існуватиме якась не­відповідність (Н. Рибак).

ф

Ф (еф). Як назва літери вживається в с. р.: початкове ф\ як назва звука вживається в ч. р.: твердий ф.

ФАБРИКА - ЗАВОД

Фабрика. Промислове підприємс­тво з механізованими процесами ви­робництва, яке випускає переважно товари легкої та харчової промисло­вості. Вж. зі сл.: бавовнопрядильна, кондитерська, взуттєва, меблева, па­перова, прядильно-ткацька, рукавична, сірникова, стрічкоткацька, суконна, текстильна, ткацька, трикотажна, тютюнова, шоколадна. У скл. сл.: птахофабрика (велике підприємство, яке постачає продукти птахівництва); фабрика-кухня (велике підприємство з механізованим приготуванням страв). Пох. фабричний.

Завод, -у. 1. Велике промислове підприємство з механізованими про­цесами виробництва, яке випускає переважно товари важкої промисло­вості. Вж. зі сл.: асфальтовий, бетон­ний, вагоноремонтний, газовий, елект­ромеханічний, комбікормовий, консерв­ний, металургійний, пивоварний, про­тезний, силікатний, содовий, суднобу­дівний, телевізорний, трубний, турбін­ний, хіміко-фармацевтичний, хімічний,

цегельний, цукровий, шинний, завод ме-талоконструкцій. У скл. сл.: авіаза­вод, автозавод, верстатозавод, радіоза­вод, спиртозавод, хлібозавод, завод-ав-томат, завод-гігант, завод-експортер.

2. Підприємство для розведення породистих та племінних тварин: кін­ний завод, рибоводний завод, устрич­ний завод.

Пох. заводський.

ФАБРИКАТ, -у. Готовий фабрич­ний виріб, завершений продукт ви­робництва, придатний для споживан­ня без додаткової обробки.

...ФАГ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттям "який поїдає", "який поглинає": бактеріо­фаг, ентомофаг.

...ФАГІЯ. Кінцева частина склад­них слів, що вказує на зв'язок з по­няттям "ковтання": аерофагія, антро­пофагія.

ФАТО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "по­їдання, пожирання", "який стосуєть­ся бактеріофага"; пишеться разом: фагоцити, фагодіагностика, фагопро­філактика.

ФАЗО... Перша частина складних слів, що відповідає слову фазовий;

394

ФАН

пишеться разом: фазоамплітудний, фа-зовимірювання, фазокомпенсатор, фа­зометр.

ФАЙ, фаю, ор. фаєм. Щільна шов­кова або бавовняна тканина з тон­кими поперечними рубчиками.

ФАЙЛ, -у. Цілісна сукупність да­них у зовнішній пам'яті комп'ютера, що має власну назву і яку розгляда­ють у процесі передавання й обробки інформації як єдине ціле.

факс див. телефакс.

ФАКСИМІЛЕ, невідм., с. 1. Точне відтворення яким-небудь чином ру­копису, документа, чийогось підпису.

2. Точне відтворення картини за допомогою фотомеханічної репроду­кції; факсимільна репродукція.

ФАКТ - ФАКТОР - ФАКТАЖ

Факт, -у. Дійсна, невигадана по­дія, явище, приклад; те, що служить підтвердженням якогось положення, висновку: неспростовний факт, оче­видний факт, історичний факт, ана­лізувати факти.

Фактор, -а. Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, явища; чинник: важливий фактор, моральний фактор, фактор стабілізації.

Фактаж, -у. Сукупність фактів.

ФАКТОРИНГ, -у. Різновид торго­вельно-комісійної операції, який по­єднується з кредитуванням обігового капіталу клієнта; включає інкасуван­ня дебіторської заборгованості клієн­та, кредитування й гарантію від кре­дитних та валютних ризиків.

ФАЛЬСИФІКАТ, -у. Підробка, підроблений продукт, виріб.

ФАЛЬСТАРТ, -у. Передчасно взя­тий старт кимсь із учасників змагання.

ФАНАТИЗМ - ФАНАТИЧНІСТЬ

Фанатизм, -у. Сліпа відданість своїй вірі й нетерпимість до інших віру-

вань; надзвичайна відданість якимсь ідеям, поглядам.

Фанатичність, -ності, ор. -ністю. Властивість фанатичного: фанатич­ність переконань.

ФАНЕРОЗбЙ, -ю, ор. -єм. Най­більший етап геологічної історії, що охоплює палеозойську, мезозойську, кайнозойську ери.

ФАНТАЗУВАННЯ - ФАНТАЗЕР­СТВО

Фантазування, р. мн. -ань. Дія за знач, фантазувати. Він любив Федорове фантазування, знав, що мрійність, то, можливо, єдине багатство й радість його друга (Ю.Збанацький).

Фантазерство. Захопленість фанта­зіями, схильність до фантазування: небезпечне фантазерство.

ФАНТАСТИКА - ФАНТАСТИЧ­НІСТЬ

Фантастика. 1. Поняття, образи, створені уявою, що не відповідають дійсності; жанр літератури, пов'яза­ний з цими явищами: наукова фанта­стика.

2. Щось вигадане, нереальне, по­в'язане з фантазією.

Фантастичність, -ності, ор. -ністю. Властивість фантастичного; наяв­ність фантастики в чомусь: фантас­тичність фабули, колорит фантасти­чності.

ФАНТОМ. 1. р. -у. Щось нереаль­не, що існує лише в уяві; ілюзія; при­вид. Понад голови люду того Йдуть всесвітні бурі, Панства, царства встають і падуть, Мов фантоми пону­рі (М.Вороний); Туга за фантомом щастя — се щастя. Досягнення прино­сять розчарування (У.Кравченко).

2. р. -а. Модель людського чи тва­ринного тіла або частини тіла нату-

ФАР

рального розміру, що служить наоч­ним приладдям у навчальному закла­ді, є експонатом у музеї тощо.

фарба див. барва.

ФАРБО... Перша частина склад­них слів, що відповідає слову фарба; пишеться разом: фарборозпилювач.

ФАРМАЦІЯ, ФАРМАЦЕВТИ­КА - ФАРМАКОЛОГІЯ

Фармація, -ї, ор. -єю, фармацевти­ка. Наука, що вивчає питання добу­вання, обробки, виготовлення, стан­дартизації, зберігання та відпускання лікарських засобів: експериментальна фармація (фармацевтика).

Фармакологія. Наука, що вивчає дію ліків на організм і встановлює методи й принципи їх застосування.

ФАРСІ, невідм., ж. Одна з ірансь­ких мов, поширена в Ірані, Афганіс­тані, Пакистані, Індії, Іраку, Об'єд­наних Арабських Еміратах, у країнах Закавказзя та Середньої Азії; перська мова.

ФАРФОР - ФАЯНС

Фарфор, -у. 1. Мінеральна маса із суміші каоліну, пластичної глини, кварцу та польового шпату (переваж­но білого кольору), яка використову­ється для виготовлення тонкого по­суду, виробів декоративного та при­кладного характеру, ізоляційних ма­теріалів тощо: ваза з фарфору, сервіз із китайського фарфору.

2. збірн. Вироби з такої маси: коле­кція старовинного фарфору, севрський фарфор.

Пох. фарфбровий {фарфорове виро­бництво, фарфоровий сервіз).

Фаянс, -у. 1. Мінеральна маса з особливих сортів глини з домішкою гіпсу та інших речовин, яка викорис-

товується для виготовлення кераміч­ного посуду, статуеток тощо: чашки з фаянсу.

2. збірн. Вироби з такої маси, обпа­лені й покриті поливою.

Пох. фаянсовий (фаянсова маса, фаянсовий завод, фаянсовий посуд).

ФАС¹, -у. Лицьовий бік, вид спе­реду; прямолінійна ділянка фортеч­ної огорожі або польового укріплен­ня з певним напрямом вогню.

ФАС², -у. Різновид комерційних умов постачання та оплати товарів у міжнародній торгівлі при морському й річковому їх транспортуванні.

ФАСбННИЙ - ФАСОНИСТИЙ

Фасонний. Зроблений за фасоном (зразком); пов'язаний з виготовлен­ням виробів за певним зразком; який має складну конфігурацію (про тка­нину): фасонні різці, фасонні роботи, фасонна тафта.

Фасонистий, розм. 1. Гарного, мод­ного фасону: фасонистий одяг.

2. Якому притаманні показний шик, франтуватість: фасонистий хло­пець.

ФАТАЛЬНИЙ - ФАТАЛІСТИЧ­НИЙ

Фатальний. 1. Неминучий, невід­воротний; який виражає прирече­ність, покірність долі, нещастю тощо: фатальна зумовленість, фатальна не­минучість, фатальні очі.

2. Який зумовлює характер (пере­важно негативний, небажаний) на­ступних дій тощо: фатальний вплив, фатальна зустріч.