2.1. Характеристика Карася сріблястий Carassius auratus gibelio

Протягом останніх років у Запорізькому водосховищі цей вид зайняв одне з провідних місць серед промислових видів риб. Феноменом стрімкого розвитку популяції сріблястого карася в умовах водосховища, окрім постійних зариблень водойм, є його висока здатність до адоптацій в різних умовах існування.

Карась сріблястий має коротке, високе, покрите сріблястою лускою витягнуте тіло, стиснуте з боків, з опуклою спиною. Забарвлення спини темно-зелене, боки й черево сріблясті. Має довгий спинний плавець, велику луску, багато зябрових тичинок і хребців, а також мале число променів в анальному плавці . Рот кінцевий, без вусиків. Очеревина чорна. Хвостовий плавець виїмчастий. Довжина до 44 см. Маса: до 3 кг ,на Запорізькому водосховищі зареєстровані вилови особин масою 2,40 кг.

Рис. Карась сріблястий

Вид із величезним сучасним ареалом, що охоплює Євразію й Америку. Природним ареалом сріблястого карася є Китай, Японія, острови Тайвань і Хайнань. Завдяки штучному розведенню він поширився в усьому світі. У Росії китайський карась та його породи (золоті рибки) уперше з'явилися в XVII столітті, їх розводили та утримували в царських ставках. Згідно з однією точкою зору, поширення сріблястого карася в Європі є результатом дуже давнього завезення з Китаю або Японії , відповідно до іншої, у Центральній Європі він є автохтоном. В області карась сріблястий широко розповсюджений, численний вид на акваторії різноманітних водойм області: зустрічається в ріках, водосховищах, гідротехнічних каналах, ставках, озерах. Є еврибіонтним видом із високим рівнем пристосування до різних типів місцеперебувань. Мешкає в стоячих, слабопроточних водоймах із густою рослинністю і м'яким ґрунтом, зустрічається і на ділянках водосховищ з глибинами до 13 м і швидкою течією.

Статевозрілим стає у віці 2–4 роки. Плодючість від 37 до 421 тис. ікринок. Нерест порційний, починається у травні, стабільно відмічається відкладання двох порцій і, відповідно, наявність двох груп молоді з різними розмірно-ваговими показниками. Еврифаг. До складу їжі входять донні організми та водні рослини, планктон, детрит, водорості, личинки комах, черв′яки, інші безхребетні. Восени та весною крупні особини часто поводяться як хижаки, споживаючи дрібну рибу.

2.2. Характеристика Плітки Rutilus rutilus

Плітка - тугоросла річна форма плітки (баблиці), що мешкала в районі дніпровських порогів, характеризувалась дрібними розмірами і мала середню довжину промислових особин 15 - 20 см. Тому під час утворення водосховища і в подальший період його становлення плітка вважалася малоцінною і як промисловий об’єкт мала другорядне значення. Її частка в загальний уловах знаходилась на рівні 8,8%.

Рис. Плітка

Промислова продуктивність Запорізького водосховища з плітки дорівнює в середньому 2,7 кг/га. Це у декілька разів вища, ніж у Київському водосховищі(0,6), приблизно однаково з Канівським (2,9) і Каховським(2,3) водосховищами та набагато нижче, ніж у Кременчуцькому водосховищі (12,2кг/га). Потрібно також враховувати той факт,що за показниками засвоєння квот промисловий запас плітки у Запорізькому водосховищі використовується не повністю, а лише на 50 – 70%.

Динаміка промислових уловів свідчіть про те, що чисельність популяції плітки за остані 10 років поступово знизилась. В загальних уловах її частка знизилась з 35% до25%. За даними контрольних та промислових ловів останнього десятиріччя віковий склад популяції плітки налічує 11 вікових груп (3- 13- річок). Ядро сучасної популяції плітки складають 3-5- річні особини (76-80%). Частка риби 6-7 років складає 7-22%, а старше 10 років – не перевищує 0,5%.

Середньо виміряна довжина промислових особин плітки дорівнює 23,3см ,а середньо виважена маса – 265,3г. Порівняно з літературними даними, за період існування водосховища середня довжина промислових особин плітки збільшилися на 17-25%, а середня маса – майже на 37%. Очевидно,у прискоренні темпів росту та покращені екстер’єрних показників плітки позитивну роль відіграли генотипні особливості акліматизованої тарані. Показники росту, а також значення коефіцієнтів вгодованості за Фультаном, (2,36) та жирність (3-4бали) свідчать про сприятливі умови нагулу для даного виду риб.

У плітки помітно виражений статевий диморфізм : самці за довжиною на 8-12% дрібніші за одновікових самиць. У віці до 5 років різниця в показниках щорічного приросту маси між різностатевими особинами досягає 70%. Зі збільшенням віку різниця в темпах росту між самицями і самцями скорочується, але фактичні показники довжини і маси тіла у самиць залишаються вищими порівняно з одновіковими самцями.

2.3. Характеристика