11. Своєрідність сюжету та композиції «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

І.  Роман  з оригінальною  композицією . (Слушно зауважив О. і. Білецький, до­слідник творчості Панаса Мирного, що  композиція  твору «схожа на будинок і багатьма прибудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом». Це пов'язано, зокрема, з тим, що спочатку твір був повістю під назвою «Чіпка», яка потім була перероблена братом, письменником І. Біликом. Цей співавтор написав низку розділів, змінив структуру твору, переробив певні епізоди й по­ліпшив стиль.)

II  Композиція  твору як засіб висловлення головної думки. (Кількість і обсяг час тин і розділів вказують на невипадковість такої побудови: у  романі  чотири час­тини, а розділів ЗО (відповідно, І містив 7 розділів, II — шість, III — дев'ять, IV — вісім). Третя і четверта частини дещо більші, але всі мають завершений зміст.)

1.     Принцип побудови. (Це РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ПРИНЦИП, який надає можливос­ті широких зіставлень і узагальнень. Ретроспективний принцип робить зо­браження подій масштабним і у часі, і у просторі. (РЕТРОСПЕКТИВА — ЗВЕР­НЕННЯ ДО МИНУЛОГО).

2.     Значення другої частини. (Друга частина є екскурсом у далеке минуле — до історії села Піски, Авторам знадобився ПІВТОРАСТОЛІТНІЙ ЗРІЗ ЧАСУ, щоб показати історичні витоки деформації моралі, пов'язані з руйнуванням усталеного національно і релігійно зумовленого порядку життя козацько­го села. Село втратило спочатку традиції козацької вольності, а потім і волю — було подароване Катериною II вірнопідданому генералу. Відтак почалися деформації моралі, які потім вилилися у пияцтво, розбій, грабіж­ництво, вбивство. «Неволя, як той гад, задурманила людям голови». Тепер за тих відповідають і вирішують пани, а значить, кожен за себе ніби й не відповідає: «Зубожіло село... Обшарпане, обтіпане... Стали прокидатись де- где й злодіячки — новина в Пісках!» Це «не подобалося» деяким дослідни­кам, бо доводило: втрата  волі  вела до руйнації моралі, етики, деформації психіки народу.)

3.     Сюжетні лінії  роману . ( Роман  має основну та другорядні сюжетні лінії. Го­ловна сюжетна лінія пов'язана з розгортанням долі селянина-бунтаря Чіп­ки Вареника. Другорядні — це лінії Грицька, Христі, родини Ґудзів, Мо­трі, а також Лушні, Матні, Пацюка, Пороха. У третій і четвертій частинах усі ці сюжетні лінії сплітаються, показуючи багатогранність зв'язків і вза­ємовпливів головного героя з іншими. їх суперечливість і неоднозначність відбивається на психіці головного героя і зумовлює його вчинки та спосіб мислення. На перший план у  романі  висунуто саме ті образи, які демон­струють характерні тенденції суспільного розвитку. Саме це дає змогу зро­зуміти настрої епохи, її суть.)

4.      Елементи символіки у  романі . (Вже сама назва  роману  — перефразований вислів з біблійної «Книги Іова», який спочатку виконував роль епіграфа до  роману , вказувала на головний символ.  Воли  — алегоричний образ зне­доленого селянства.  Віл  — узагальнений образ філософського наповнення, адже  віл  — це й покірність, і сила, зручна у хазяйстві. Отакою силою й був народ. Цей образ-символ — ключ до прочитання головної ідеї твору — українці в ярмі. Про це свідчать і деталі.)

5.     Художні засоби. (Передусім це виразний ПЕЙЗАЖ, завжди гармонійний і психологічним станом героїв (ліричний пейзаж — фон зустрічі Чіпки з Га­лею, дощова погода — тло роздумів Чіпки про таємницю бачка, вогненна заграва від запаленого хутора — супутник Мотрі, котра йде до волості зая­вити на сина та його банду). Дуже виразною є МОВА. Не лише індивідуалізо­вана мова героїв, а й мова як засіб характеристики націонаїьно-сусгіільних явищ (денаціоналізація і деморалізація через військо шляхом русифікм ції — додавання -ов до прізвища, як у батька Чіпки — Хрущов, а не Хруиі Після цього, зрікшись і прізвища батьків, людина втрачала зв'язок з три диціями і мораллю своїх предків. Так сталося і з Максимом Гудзем (розді ї з виразною назвою «У москалях»). Виразна у мовному відношенні і психо­логічно точна картина приїзду генеральші до пісків і протистояння селян, козаків і московського панства. Характеристика пані Польської українції дуже виразна: «Мазепи! обливанці... а не люди!».)

III. Розкриття ідеї — наслідок  композиції . (Зважаючи на все сказане, а також н:і те, шо за радянських часів ота сама «незручна» друга частина бачила світ лише двічі — у 1968 та 1989 роках, можна дійти висновків про ідею твору. Ця ідей полягає в усвідомленні того, як деградує у неволі бездержавний народ, як ги нуть у болоті спотвореного неволею суспільства кращі представники народу, розтрачуючи сили на карні злочини.)