Мал. 1 Цільові гриби

Шапкові гриби. До вищих грибів належать добре відомі людині шапкові гриби (див. мал. 2) − хрящі, білі, опеньки, лисички, мухомори тощо, які ведуть сапрофітний або симбіотичний спосіб життя. Вони розростаються і живляться за допомогою гіфів, що обплітають частинки ґрунту (сапрофіти) або корені рослин (симбіонти) і утворюють білу грибницю, на якій виникають органи спороутворення − плодові тіла, що мають пеньок і шапку. Плодове тіло утворене пучками ниток грибниці, які щільно прилягають одна до одної. Зверху шапки нитки гіфів забарвлені. На нижньому боці шапки у одних грибів (білий, маслюк, підберезник тощо) розміщені численні трубочки; ці гриби називають трубчастими. У інших грибів (сироїжки, лисички, рижики та ін.) нижній шар утворений численними пластинками, тому їх називають пластинчастими. В трубках і на пластинах шапки розміщені сумки зі спорами, якими гриби розмножуються. Шапкові гриби розмножуються і вегетативно − частинами міцелію.

Ріст і розвиток грибів у лісі залежать від метеорологічних умов, складу ґрунту, утворення мікоризи тощо. У деяких грибів шапка може досягати 72 см у діаметрі, а маса гриба (наприклад, гриба барана) − 20 кг.

Трубчасті Пластинчасті Сумчасті

Мал. 2 Шапинкові гриби

Трубчастими називаються гриби, в яких нижня сторона шапки, що нагадує губку, складається з дрібних, як правило, круглих трубочок. Ці гриби мають м'ясисті плодові тіла. Серед них є їстівні, неїстівні, а у деякій мірі і отруйні.

До пластинчастих відноситься велика група грибів, які об'єднуються загальною ознакою − наявністю пластинок на нижній стороні капелюшка. Більшість цих грибів їстівні, проте частина з них можна споживати лише після належної кулінарної обробки.

До сумчастих грибів відносяться усі сморчкові і строчок звичайний, які вважаються умовно їстівними.

Лишайники − це особлива біологічна група організмів, яка включає до 20 тис. видів, поширених на всій земній кулі, особливо в місцевостях з помірним кліматом. Ростуть лишайники у найрізноманітніших, часто несприятливих умовах: на деревах, парканах, каменях, склі, на залізних гратах, на поверхні ґрунту.

Лишайники − це комплексні симбіотичні організми, до складу яких входять сумчасті гриби, рідко бази дійні гриби, зелені та синьо-зелені водорості.

Слань різноманітна за формою, розмірами, будовою, забарвленням. Колір слані зумовлений наявністю пігментів у оболонках гіф і плодових тілах лишайників. Розрізняють 5 груп пігментів: зелені, сині, фіолетові, червоні і коричневі.

За морфологічними ознаками розрізняють:

- кіркові або накипні – у вигляді тонкої забарвленої кірочки, дуже щільно зрослої із субстратом. Складають до 80% всіх видів лишайників;

Мал. 3 Типи талому лишайників

- листуваті – вигляд листоподібної пластинки, нещільно прикріпленої до субстрату. Краї слані піднесені. Верхня частина сірувата. Нижня – білувата;

- кущисті – слань має вигляд прямостоячого кущика.

Анатомічна будова лишайників досить проста: зверху і знизу слань оточує щільний корковий шар із тісно сплетених гіф, а між ними розташовані гіфи гриба з одноклітинними водоростями.

Живляться лишайники так: водорість у процесі фотосинтезу утворює органічну речовину, а гриб всмоктує з навколишнього середовища воду з розчиненими мінеральними речовинами.

Розмножуються лишайники переважно вегетативно, частинами талому.

Лишайники – рослини-піонери. Руйнують виділеннями субстрат, підготовляючи умови для зростання інших рослин. Лишайники служать укриттям і їжею для багатьох безхребетних рослин. Ними живляться і деякі крупні хребетні.

Лишайники – індикатори стану навколишнього середовища. Вони дуже чутливі до забруднення повітря.