1.7. Профілактика

ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИХ ПОРУШЕНЬ

1.7.1. Анатомія і фізіологія центральної та периферичної нервової системи, її вікові особливості

Будова нервової системи. У нервовій системі розрізняють два відділи: центральну нервову систему (головний і спинний мозок) і периферичну (нерви, які відходять до всіх органів) (мал. 44).

Центральна й периферична нервові системи складаються з нерво­вих клітин, або нейронів. Вони різноманітні за формою і розмірами. У кожному нейроні є тіло, велика кількість коротких відростків - дендри­тів і один довгий - аксон. Скупчення тіл нервових клітин із їх дендрита­ми утворюють сіру речовину. А біла речовина складається з нервових волокон (аксонів), покритих мієліновою оболонкою. Аксони виходять за межі мозку, утворюючи нерви, які зв'язують мозок з різними орга­нами тіла.

Властивості нервової системи. Основні функціональні власти­вості нервової тканини - збудливість і провідність. Збудливість - здатність реагувати на різноманітні впливи як зовнішнього, так і внут­рішнього середовища організму. Провідність - здатність проводити збудження.

У нервовій системі внаслідок завданого подразнення виникає фізіо­логічний процес - збудження. Воно передається по нервах.

Розрізняють доцентрові, відцентрові я змішані нерви.

Доцентрові нерви проводять імпульс тільки від органів чуттів у центральний відділ нервової системи. їх ще називають чутливими.

Відцентрові нерви проводять імпульс із центрального відділу до периферійних робочих органів. їх називають руховими.

Змішані нерви проводять імпульс в обох напрямках.

Нервова система - це єдиний комплекс нейронів, які стикаються кінцевими розгалуженнями. Місце стикання окремих нейронів нази­вають синапсом. На тілі однієї нервової клітини загальна кількість синапсів досягає 100 і більше, а на дендритах - навіть кількох тисяч.

На місці контакту відцентрових нервів із робочим органом (м'я­зом) є кінцеві розгалуження, названі ефектором, а розгалуження до­центрових нервів, що сприймають подразнення, - рецептором.

176

Мол. 44. Центральна і периферична нервова система людини:

1 - головний мозок; 2 - спинний мозок; 3 — соматичні нерви; 4 - вегетативні нерви.

Рефлекс і рефлекторна дуга. Процес збудження, який виник у ре­цепторі та проходить у центральну нервову систему по доцентровому нейрону, де збудження з доцентрового нейрона переходить на проміж­ний, а з нього на відцентровий. По відцентровому нейрону збудження досягає органа, викликаючи його діяльність. Шлях, що складається із трьох названих нейронів, називають рефлекторною дугою. Інколи вона

177

може складатися з двох (доцентрового і відцентрового), а іноді з чоти­рьох і більше нейронів. Найчастіше зображають дугу двонейронною.

Діяльність організму, викликана збудженням, яке надійшло в орган від рецептора, пов'язана з центральною нервовою системою.

Центральна нервова система

Головний мозок є найбільшим органом новонародженого. Його маса становить у середньому 1/8-1/9 маси тіла, а до кінця першого року життя - 1/11-1/12, тоді як у дорослого - тільки 1/40 маси тіла. У дитячому віці мозок росте порівняно мало: його маса збільшується в 3,76 раза, а маса всього тіла - у 21 раз. За зовнішнім виглядом мо­зок дитини в загальних рисах нагадує мозок дорослого, хоча борозни виражені слабше, деяких зовсім немає. Проте за своєю мікроскопіч­ною будовою головний мозок є незрілим органом. Тканина мозку в новонароджених дуже багата на воду. Майже немає мієлінових обо­лонок нервових волокон, на розрізі сіра речовина мало відрізняється від білої. Ця особливість головного мозку мікроскопічно визначається до 4-5 років, коли він ще розвивається морфологічно. Але ознаки не­зрілості в різних відділах виражені неоднаково. Найзрілішими є старі в еволюційному відношенні ділянки, які містять життєво важливі цен­три (мозковий стовбур і гіпоталамус). Найнезрілішою (морфологічно й функціонально) є кора великого мозку. Хоча вона функціонує вже у новонародженого, значення її в цьому віці невелике. У новонародже­них у функціональному відношенні переважає вплив таламопалідарної системи, що спричинює рефлекторно-стереотипний і атетозоподібний характер рухів. Згодом дедалі більшого значення набуває функція сму­гастого тіла й кори великого мозку, рухи стають координованішими й цілеспрямованішими, у поведінці дитини все більшу роль відіграють умовні рефлекси, які починають формуватися в перші місяці життя.

Спинний мозок у момент народження є зрілішим утворенням. Відносно хребта він довший, ніж у дорослого, доходячи в новонаро­джених до нижнього краю другого поперекового хребця.

Спинномозкова рідина новонародженої дитини дещо відрізняєть­ся від спинномозкової рідини старших дітей. Вона багатша на клітини і білок. В 1 мл спинномозкової рідини новонародженої дитини налічу­ється в середньому 15 клітин. Вміст білка може досягати 600-1000 мг/л, а в недоношених дітей -1500-1800 мг/л. Вміст клітин із віком поступово зменшується і становить у З місяці незалежну від віку кількість - 4 клі­тини в 1 мл. Вміст білка також зменшується, досягаючи мінімуму у віці 3-9 місяців (200 мг/л). У дітей до 10 років верхня межа норми білка становить

178

300 мг/л, а в дорослих - 400 мг/л. Оскільки гематоенцефалічний бар'єр новонароджених дітей проникніший, співвідношення між рівнем глюкози спинномозкової рідини і крові вище, ніж у дітей поза періодом новонародженості. Воно становить не менш як 2/3, тим часом як пізніше рівень глюкози спинномозкової рідини може дорівнювати половині його рівня в крові.

Периферичні нерви. Основною особливістю є порівняно пізня мієлінізація черепних нервів, яка закінчується у 15-місячному віці, а спинномозкових - у 3-5 років. Через відсутність мієлінової оболонки або неповної мієлінізації швидкість проведення збудження по нерву в перші місяці життя знижена.

Вегетативна нервова система функціонує в дитини з моменту народження, коли зливаються окремі вузли й утворюються могутні сплетення симпатичної частини — вегетативної нервової системи.

1.7.2. Захворювання нервової системи, їх профілактика

Захворювання нервової системи різноманітні й пов'язані з пе­ренесеними інфекціями, травмами, порушеннями в генетичному апа­раті та ін.

Загальну групу захворювань нервової системи складають запальні або інфекційні захворювання (нейроінфекції). Вони займають перше місце за частотою в дитячому віці. У запальний процес можуть втя­гуватися всі відділи, оболонки й судини головного та спинного моз­ку, периферичної нервової системи. У зв'язку з переважним уражен­ням головного і спинного мозку розрізняють енцефаліти (запалення головного мозку) і мієліти (запалення спинного мозку), радикуліти (запалення корінців спинномозкових нервів), плексити (запалення нервових сплетень, запалення периферичних нервів), менінгіти (за­палення мозкових оболонок). Інколи запальний процес захоплює всі відділи нервової системи - і головний, і спинний мозок, і їх оболонки, корінці та нервові стовбури.

Інфекційні запальні ураження кровотворних судин головного і спинного мозку спричинюють розвиток васкулітів (запалення стінок кровоносних судин). Васкуліти часто супроводжують перебіг менінгі­тів, енцефалітів, мієлітів.

Важливий розділ патології складають порушення внутрішньоутробного розвитку нервової системи. Ці порушення спричинюються

179

ся різними шкідливими впливами на плід під час вагітності: вірусні захворювання матері, недостатній матково-плацентарний кровообіг, іонізуюча радіація, алкоголем під час вагітності, хімічними речовина­ми та ін.

Пренатальна патологія нервової системи об'єднує різні патоло­гічні стани, зумовлені впливом на плід шкідливих факторів до часу по­логів (пренатальний вплив), під час пологів (інтранатальні) та в ранні терміни після пологів (постнатальні). У пренатальному періоді пато­генними факторами, що впливають на плід, можуть бути різні захво­рювання матері (токсикози вагітності, інфекції, вплив деяких хімічних і лікарських препаратів, порушення обміну речовин). Патологічні фак­тори спричинюють гіпоксію плоду (кисневе голодування), що, в першу чергу, уражує мозок. Інтранатальне ураження, тобто ураження нервової системи під час пологів, або пологова черепно-мозкова і спинно-мозкова травма, є ускладненням під час пологів. їх спричинюють вузький таз жінки, затяжні або швидкі пологи, передчасне відходження навколо­плідних вод, передчасне відшарування плаценти, обгортання пуповини навколо шиї плоду, неправильне положення плоду та ін.

Спадково-дегенеративні (вроджені) захворювання нервової сис­теми - велика група захворювань, які зумовлені порушенням генетич­ної інформації.

Наступну групу захворювань складають травматичні ураження нервової системи. Др цієї групи відносять струс мозку, защемлення або розрив окремих нервових стовбурів.

Окрему групу захворювань складають інтоксикації, тобто отру­єння нервової системи. Від інтоксикації потерпає весь організм. Проте деякі речовини переважно впливають на нервову систему - це алко­голь, солі свинцю, ртуті, високі дози деяких антибіотиків,- тоді часто уражується слуховий нерв.

Пухлини нервової системи трапляються рідко.