Порушення постави школяра

Різні відхилення від описаної нормальної постави, які називають­ся її порушеннями чи дефектами, не є захворюванням. Умови навко­лишнього середовища та функціональний стан м'язів мають відповід­ний вплив на форму роботи хребта. Можуть змінюватися його вигини (збільшуватися або зменшуватися), положення поясу верхніх і нижніх кінцівок, з'являється схильність до асиметричного положення тіла. Таке положення тіла поступово стає звичним, і неправильна установка може закріпитися. На формування дефектів постави істотно впливає неправильне фізичне виховання, а отже, недостатній фізичний розви­ток дитини, порушення умов гігієнічного виховання (тісний одяг, м'яке ліжко тощо), а також перенесені в ранньому дитинстві хвороби (рахіт, туберкульоз, інфекційні захворювання).

Значно поширене останнім часом порушення постави, яке виявля­ється в тому, що одне плече стає нижчим від другого, лопатки розмі­щені не на одному горизонтальному рівні, хребет помірно відхилений вбік. Порушення постави, під час прогресування спричиняє викрив­лення хребта - сколіоз. У такому випадку потрібне кваліфіковане ліку­вання в ортопеда.

141

Під час порушення постави створюються неспри­ятливі умови для функціонування внутрішніх органів, знижується життєва ємкість легенів, порушується ді­яльність серцево-судинної системи. Слабка й недостат­ньо розвинута м'язова система знижує витривалість до фізичних навантажень та працездатність.

Найбільш поширені порушення постави у шко­лярів:

Мал. 15.

Постава

з круглою

спиною.

Постава з круглою спиною характеризується змен­шенням вигину шийного й особливо поперекового від­ділів та збільшенням вигинів грудного хребта (мал. 15). Зовнішні ознаки круглої спини: фізіоло­гічний грудний вигин хребта збільшений, голова нахилена вперед, дугоподібна спи­на, звислі плечі, крилоподібні лопатки, грудна клітка западає, дещо звислий жи­віт, який випинається, сплющені сідниці, трохи зігнуті в колінах ноги. При круглій спині зв'язки і м'язи розтягнуті, грудні м'язи вкорочені й не забезпечують максимального розгинання хребта, що зменшує глибину вдиху та дихальну екскурсію грудної клітки.

Мал. 16.

Постава з кругловвігнутою спиною.

Постава з кругловвігнутою спиною характеризується збільшенням фізіологічних вигинів у передньо-задньому напрям­ку: в грудному і поперековому відділах (мал. 16). У верхній частині тулуба наяв­ні такі самі зміни, як і при круглій спині. В нижній частині внаслідок збільшення кута нахилу таза (нахилений вперед) різ­ко збільшується поперекова кривизна, поперекова ді­лянка сильно ввігнута, черевна стінка розтягнута (від­вислий живіт).

Мал. 17.

Постава

з плоскою

спиною,

Постава з плоскою спиною характеризується зменшенням усіх фізіологічних вигинів хребта, осо­бливо в поперековій ділянці, тому ресорна функція хребта знижена (мал. 17). У таких людей грудна кліт­ка сплющена, вузька, м'язи спини ослаблені, лопатки переважно відстають від хребта. Основною причиною сплющення спини є недостатній кут нахилу таза.

142

Сколіотична постава-дуга хребта випукла, поверну­та вправо або вліво, найчастіше у грудному відділі у фрон­тальній (лобовій) площині.

Мал.18. Хребет у вигляді невеликої дуги відхилений уліво, ліве плече вище від правого, трикутники талії асиметричні.

Умови, які спричиняють порушення постави

Мол, 19. Носіння портфеля в одній

і тій же руці спричиняє перекошення

плечового поясу, однобічний нахил тулуба

та розвиток сколіотичної постави.

Мал. 20. а - співвідношення центру ваги тулуба та точки опори сидіння:

1 — правильне; 2 — неправильне; б - правильне і неправильне

положення тіла під час сидіння за столом.

143

Мал. 21. а- неправильне сидіння внаслідок невідповідності розмірів меблів зросту школяра; б - неправильне сидіння під час відпочинку.

Мал. 22. Неправильна робоча поза в майстерні: ^! верстак низький; тулуб дуже нахилений вперед, ноги зігнуті в колінних суглобах.

Мал. 23. Читання книжок лежачи на боці

або спині з надмірно високою подушкою сприяє

закріпленню нерівномірної «тяги» м'язів

тулуба та викривленню хребта.

144

Найчастіше деформацією хребта в дітей є сколіоз. Сколіоз - це бічне викривлення хребта, поєднане з його скручуванням (торсією), зумовлене хворобливими змінами в хребті та навколохребтових ткани­нах, тобто кісткової, нервово-м'язової і сполучної. Тому сьогодні ско­ліоз називається сколіотичною хворобою. Сколіотична хвороба - не локальне викривлення хребта, а загальне тяжке захворювання, при яко­му в патологічний процес утягуються всі системи та органи людського організму. Захворюваність дітей на сколіотичну хворобу становить у середньому 2—9 % у віці від 5 до 15 років. Частіше вона виникає у дів­чаток (6:1) унаслідок меншого розвитку м'язів. Сколіоз відзначається при багатьох захворюваннях (рахіт, дистрофія, хронічні хвороби ле­гень) і здебільшого є одним із їх проявів. За патогенетичними ознаками розрізняють дискогенний, гравітаційний та міотичний сколіози.

Дискогенний сколіоз розвивається внаслідок порушення обміну в сполучній тканині, зміни структури хребців, ослаблення зв'язку між-хребцевого диска з тілами хребців. У місці ураження виникає викрив­лення хребта і зміщення диска. Водночас студенисте ядро зміщується ближче до опуклої сторони викривлення, що спричиняє первинний на­хил хребта із напруженням м'язів тулуба і зв'язок, унаслідок чого фор­муються вторинні викривлення і розвивається сколіоз.

Гравітаційний сколіоз характеризується контрактурою (скорочен­ням) м'язів, великими і грубими рубцями на тулубі, перекошенням таза тощо. Безпосередньою причиною деформації є зміщення загального центру ваги і дія маси тіла вбік від вертикальної осі хребта.

Міотичний сколіоз виникає на ґрунті поліомієліту, міопатії та інших хвороб, які спричиняють функціональну недостатність м'язів тулуба.

За морфологічними ознаками сколіоз поділяють на структурний і неструктурний.

Структурний сколіоз - сколіоз, що супроводжується змінами структури хребців, які входять у дугу викривлення, зокрема їх торсія (скручування).

Неструктурний сколіоз - різні функціональні стани (сколіотична постава, аналогічна поза при радикуліті - так званий рефлекторно-бо­льовий сколіоз).

За локалізацією вершини викривлення сколіоз поділяють на верхньогрудний, грудний, грудопоперековий, поперековий та комбінова­ний із двома первинними викривленнями: грудним і поперековим. Ком­бінований сколіоз досить поширений. За формою викривлення розріз­няють С і S-подібний сколіози (мал. 24).

145

Мал. 24. Види сколіозу: а — грудний; б - загальний лівобічний; в — S-подібний.

Характерними ознаками для сколіозу є невеликий нахил голови в бік опуклості викривлення (дуги) хребта у грудному відділі, таз зміщу­ється у протилежний бік. Надпліччя і лопатка тоді підняті зі сторони опуклості дуги й часто відходять від тулуба («крилоподібні лопатки»). Остисті відростки хребців відхилені від серединної лінії спини до сто­рони викривлення.

Ноги максимально розігнуті в колінах та злегка нахилені вперед. У ділянці талії заглиблення виражені з боку вигнутості дуги (асиме­тричні). Видно реберні набухання (найчастіше при грудному і верхньогрудному сколіозі), у поперековому відділі наявний м'язовий валик уздовж хребта з боку випуклості дуги викривлення (при поперековому й груднопоперековому сколіозі), з'являється асиметрія в положенні со­сочків молочних залоз, зміщується пупок (із серединною лінією живо­та). Часто спостерігається біль у спині.

Розрізняють чотири ступені сколіозу: І - дуга викривлення хребта від 1 до 10 градусів; II - від 11 до 30 градусів; III - від 31 до 50 градусів; IV ступінь - понад 50 градусів. Звичайно, якщо йдеться про ступені викривлення, мають на увазі такі критерії.

При першому ступені хребет відхилений убік від серединного положення, тулуб трохи зрушений, асиметрія лопаток, трикутників та контурів талії, поява м'язового валика на випуклій стороні. При ви­гинанні хребта до горизонтального рівня - нерівність контурів грудної клітки на рівні викривлення.

Другий ступінь має ті ж самі види і, крім того, м'язовий валик, легкий реберний горб. Характерне збільшення викривлення.

146

Третій-четвертий ступені - реберний і грудний горб, вкорочен­ня тулуба, подовження кінцівок, деформація грудної клітки спереду.

При сколіозі І ступеня викривлення хребта зникає, якщо дитина випрямляється або лежить, коли м'язи звільняються від навантажен­ня. Щоб виявити скручування (повертання) хребта, потрібно оглянути дитину спереду (для виявлення верхньогрудного типу сколіозу) та зза­ду (для виявлення інших типів викривлення), у положенні стоячи, при цьому світло повинно падати на оголене тіло ззаду. Випинаючі остис­ті відростки краще позначити брильянтовим зеленим (зеленкою), щоб легше визначити положення їх відносно серединної лінії спини. Треба враховувати, що в дітей із підвищеною повнотою або добре розвину­тою мускулатурою деформація менш виражена.

Дитина повинна нахилитися вперед, не згинаючи ніг, із вільно опущеними руками. Так на випуклій стороні дуги виявляється викрив­лення реберного набухання (при верхньогрудному і грудному типах сколіозу) або вираженого м'язового валика в поперековій ділянці (при груднопоперековому й поперековому типах сколіозу). Для початкової стадії груднопоперекового сколіозу характерне скорочення (контракту­ра) клубово-поперекового м'яза на боці, протилежному опуклості дуги викривлення хребта.

Розвиток сколіозу сьогодні пояснюється порушенням обміну ре­човин у сполучній тканині (диспластичні явища) опорно-рухового апарату. Не випадково у хворих часто проявляються і такі явища, як дисплазія (порушення розвитку органів або постнатального періоду) кульшових суглобів, плоскостопість.

До основних факторів належать: ранній прояв (чим раніше ви­явлено ознаки сколіозу, тим більша ймовірність його прогресування); період посиленого росту (статеве дозрівання); виражене скручування хребта (понад 10 градусів); вкорочення (контрактура) клубово-попере­кового м'яза; часті захворювання, що спричиняють ослаблення орга­нізму; нестабільний хребет, який характеризується надмірною рухли­вістю (особливо в поперековому відділі), що виходить за межі фізіоло­гічних границь, ступінь його стабільності залежить від стану зв'язок і м'язів, які огортають хребет; наявність інших ознак диспластичних явищ у кульшових суглобах, плоскостопість, зрощені хребці та інші вроджені аномалії. Верхньогрудний і грудний типи сколіозів різняться більш складним перебігом.

Профілактика порушень постави починається з раннього дитин­ства. До неї входять загальні заходи, спрямовані на зміцнення здоров'я дітей, і спеціальні - для забезпечення правильного положення тіла.

147

До загальних заходів належать: організація раціонального режиму, забезпечення достатньої тривалості сну дітей, перебування на свіжому повітрі, організація повноцінного харчування, правильне поєднання активної діяльності й відпочинку. Важливе значення належить добору меблів: постіль не повинна бути м'якою, розміри меблів мають відпо­відати зросту дітей.

Потрібно слідкувати за правильним сидінням за столом, що означає, по-перше, сидіти на стільці на всю його глибину, щоб спина впиралася у спинку стільця; по-друге, лікті повинні вільно розміщуватися на сто­лі при прямому положенні тулуба, щоб не нахилятися до стола або під­німати лікті до рівня грудей. Тому якщо вдома немає спеціальних дитя­чих меблів, які відповідають зросту дитини, то за наявності високого стола на стілець підкладають волосяну тверду подушку або спеціальну дерев'яну підставку чи просто товсту подушку. Дитині не дозволяється лягати на стіл, вона повинна сидіти прямо. Прямолінійне сидіння на стільці рекомендується і під час перегляду кінофільмів, телевізійних програм. Важливе значення має попередження втоми (вона спричиняє те, що під час сидіння дитина через деякий час приймає неправильну позу).

Спеціальні заходи профілактики порушень постави - це система­тичні заняття фізичними вправами, починаючи з масажу й гімнастики на першому році життя. Потрібно методично правильно проводити фізич­ні заняття, залучати всі елементи, потрібні для формування м'язів пле­чового поясу, живота, м'язів спини, вправи для рівноваги, рухливі ігри.

Відхилення постави у дітей дошкільного віку виправляється за до­помогою спеціальних вирівнювальних вправ (перевірка постави перед дзеркалом, вправи для зменшення грудного кіфозу, вправи з гімнастич­ною паличкою тощо).