8. Постембріональний розвиток. Вікова періодизація онтогенезу людини.

Постнатальний (постембріональний) онтогенез – це період життя людини від моменту народження до смерті. У процесі еволюційного розвитку людини змінюється її онтогенез. Для людини як біологічного виду характерне збільшення тривалості внутрішньоутробного періоду, сповільнення статевого дозрівання, поява перехідного періоду – клімаксу – між періодами статевої зрілості і літнього віку.

На даний час немає єдиної схеми періодизації постнатального онтогенезу тому що вона ПОВИННА відображати біологічні (морфологічні, фізіологічні, біохімічні та ін.), психологічні і соціологічні аспекти розвитку і старіння організму. Необхідно зважати на фактори, що в різні періоди життя мають різну інформативність.

Періоди	Межі
Новонародженість	1-10 днів
Грудний вік	10 днів-1 рік
Раннє дитинство	1-3 роки
Перше дитинство	4-7 років
Друге дитинство	8-12 років (хлопчики), 8-11 років (дівчатка)
Підлітковий вік	13-16 років (хлопчики), 12-15 років (дівчатка)
Юнацький вік	17-21 рік (хлопчики), 16-20 років (дівчатка)
Зрілий вік І	22-35 років (чоловіки), 21-35 років (жінки)
Зрілий вік ІІ	36-60 років (чоловіки), 36-55 років (жінки)
Літній вік	61-74 років (чоловіки), 56-74 років (жінки)
Старечий вік	75-90 років
Довгожителі	90 років і старше

9.Методи генетики. Поняття про менделевську генетику. Закономірності спадковості. Взаємодія генів. Зчеплене успадкування ознак. Хромосомна теорія спадковості.

Г. Мендель выдвинул гипотезу чистоты гамет (1866 г.): наследственные задатки не смешиваются, а передаются от родителей в виде дискретных единиц. Эти единицы, представленные парами у особей, остаются дискретными и предаются последующим поколениям в мужских и женских гаметах, каждая из которых содержит только по одной единице наследования. В. Иогансен (1909) назвал эти единицы генами, а Т. Морган (1912) показал, что они локализованы в хромосомах.

I закон Менделя: при схрещуванні двох гомозиготних організмів, що відрізняються однією парою альтернативних ознак, у нащадків першого покоління не відбуватиметься розщеплення за генотипом і фенотипом – вони будуть ідентичні

II закон Менделя: під час схрещування двох гетерозиготних особин, які аналізують зі однією парою альтернативних ознак, у нащадків відбувається розщеплення за генотипом 3:1 і за фенотипом 1:2:1

III закон Менделя: під час схрещування гомозиготних особин, які відрізняються двома і більше парами альтернативних ознак, відбувається вільна комбінація ознак і виявляються нові, не властиві батькам

Закон зчепленого успадковування Моргана: при схрещуванні особин усі гени, що містяться у хромосомах, утворюють так звані зчеплення (вияв у фенотипі однієї ознаки супроводжується виявом іншої)

Якщо одна з Х-хромосом містить рецесивний ген, який зумовлює вияв аномальної ознаки, то носієм ознаки є жінка, а ознака виявляється у чоловіка. Рецесивні ознаки матері передають синам, а батьки – дочкам

Хромосомна теорія спадковості сформульована Т. Х. Морганом за результатами своїх досліджень. За її допомогою з'ясовано матеріальну основу законів спадковості, встановлених Г. Менделем, і те, чому в певних випадках успадкування тих чи інших ознак від них відхиляється. Основні положення хромосомної теорії спадковості такі:

- гени розташовані в хромосомах у лінійному порядку;

- різні хромосоми мають неоднакові набори генів, тобто кожна з негомологічних хромосом має свій унікальний набір генів;

- кожен ген займає в хромосомі певну ділянку; алельні гени займають у гомологічних хромосомах однакові ділянки;

- усі гени однієї хромосоми утворюють групу зчеплення, завдяки чому деякі ознаки успадковуються зчеплено; сила зчеплення між двома генами, розташованими в одній хромосомі, обернено пропорційна відстані між ними;

- зчеплення між генами однієї групи порушується внаслідок обміну ділянками гомологічних хромосом у профазі першого мейотичного поділу (процес кросинговеру);

- кожен біологічний вид характеризується певним набором хромосом (каріотипом) — кількістю та особливостями будови окремих хромосом.