- •2.Рівні організації живої матерії. Зв'язок між молекулярно-генетичним та онтогенетичним рівнями організації живої матерії.
- •3.Сучасний погляд на організацію генома людини.
- •5. Поняття про метаболізм. Співвідношення пластичного та енергетичного обміну у метаболізмі.
- •6.Онтогенез. Його основні етапи.
- •7.Ембріональний розвиток. Періоди ризику в ембріогенезі.
- •8. Постембріональний розвиток. Вікова періодизація онтогенезу людини.
- •9.Методи генетики. Поняття про менделевську генетику. Закономірності спадковості. Взаємодія генів. Зчеплене успадкування ознак. Хромосомна теорія спадковості.
- •10. Поняття про мінливість. Модифікаційна мінливість та норма реакції.
- •11. Мутаційна мінливість. Поняття про мутагени та спадковий монтаж людини.
- •12. Спадкові хвороби людини.
- •13.Вікова періодизація розвитку опорно-рухової системи людини.
- •14. Вікова періодизація розвитку дихальної системи людини.
- •15. Вікова періодизація розвитку нервової системи
- •1 Етап. Нервова пластинка.
- •16. Вікова періодизація розвитку м’язової системи людини.
- •18. Вікова періодизація розвитку травної системи людини.
5. Поняття про метаболізм. Співвідношення пластичного та енергетичного обміну у метаболізмі.
Постійний обмін речовин із навколишнім середовищем — одна з основних властивостей живих систем. У клітинах безперервно йдуть процеси біосинтезу (асиміляція, або пластичний обмін), тобто за участю ферментів з простих органічних сполук утворюються складні: з амінокислот — білки, із моносахаридів — полісахариди, із нуклеотидів — нуклеїнові кислоти тощо. Усі процеси синтезу йдуть із поглинанням енергії. Приблизно з такою ж швидкістю йде і розщеплювання складних молекул до більш простих з виділенням енергії (дисиміляція, або енергетичний обмін). Завдяки цим процесам зберігається відносна постійність складу клітин. Синтезовані речовини використовуються для побудови клітин та їх органоїдів і заміни витрачених або зруйнованих молекул. При розщеплюванні високомолекулярних з'єднань до більш простих виділяється енергія, необхідна для реакцій біосинтезу.
Сукупність реакцій асиміляції і дисиміляції, яка лежить в основі життєдіяльності й обумовлює зв'язок організму з навколишнім середовищем, називається обміном речовин, або метаболізмом.
Пластичний і енергетичний обміни нерозривно пов'язані. Вони є протилежними сторонами єдиного процесу обміну речовин. Реакції біосинтезу потребують витрати енергії, яка відновлюється реакціями енергетичного обміну. Для здійснення реакцій енергетичного обміну необхідний постійний біосинтез ферментів і структур органоїдів, які в процесі життєдіяльності поступово руйнуються.
6.Онтогенез. Його основні етапи.
Онтогенезом називають сукупність процесів, що протікають в організмі, з моменту утворення зиготи до смерті. Його підрозділяють на два етапи: ембріональний і постембріональний.
Ембріональним вважають період зародкового розвитку з моменту утворення зиготи до виходу з яйцевих оболонок чи народження, у процесі зародкового розвитку ембріон проходить стадії ділення, гаструляція, первинного органогенезу і подальшого диференціювання органів і тканин.
Ділення. Діленням називають процес утворення багатоклітинного одношарового зародку — бластули.
Для ділення характерно: 1) розподіл кліток шляхом мітозу зі збереженням диплоїдного набору хромосом; 2) дуже короткий мітотичний цикл; 3) бластомери не диференційовані, і в них не використовується спадкоємна інформація; 4) бластомери не ростуть і надалі стають все менше; 5) цитоплазма зиготи не перемішується і не переміщається.
Постнатальний (постембріональний) онтогенез – це церіод життя людини від моменту народження до смерті. У процесі еволюційного розвитку людини змінюється її онтогенез. Для людини як біологічного виду характерне збільшення тривалості внутрішньоутробного періоду, сповільнення статевого дозрівання, поява перехідного періоду – клімаксу – між періодами статевої зрілості і літнього віку.
7.Ембріональний розвиток. Періоди ризику в ембріогенезі.
Антенатальний розвиток (грец. ante — перед, natus — народження) — це час, коли новий організм розвивається всередині материнського організму або всередині яйця, насінини тощо і завершується народженням. У людини антенатальний розвиток складається з двох періодів: ембріональний, або зародковий, період (грец. embrion — зародок) — перші 8 тижнів розвитку та плідний, або фетальний (грец. fetus — плід) — з 9-го тижня, коли зародок має вже всі системи органів. Починаючи з 9-го тижня зародок людини називають плодом. У людини вагітність (антенатальний розвиток) триває 38–42 тижні.
1-ий критичний період внутрішньоутробного розвитку (стадія прогенезу) триває з 1-го по 15-й день вагітності (перші 2 тижні) і включає процеси запліднення та імплантації. Пошкодження заплідненої яйцеклітини (зиготи) в перші 2 тижні вагітності призводить до її самовільного переривання, позаматкової вагітності та формування вад розвитку плода.
У перші 6-8 днів розвиток вагітності забезпечується гормонами яєчників та гіпофіза, в цей час у яйцеклітині відбувається посилене ділення з формуванням бластули.
2-ий критичний період триває з 16-го по 75-й день вагітності і включає стадії органогенезу (або ембріогенезу) та плацентації.
На стадії ембріогенезу відбуваються інтенсивне диференціювання клітин організму плода, формування внутрішніх органів і систем.