Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та адміністративно- територіальних одиниць (ато) у нс.

План.

6.1 Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС.

6.2 Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади.

6.3. Принципи побудови системи державних органів управління та нагляду за безпекою життєдіяльності

6.4. Принципи забезпечення безпеки життєдіяльності

6.5. Інформаційне забезпечення системи управління

6.6. Долікарська допомога при надзвичайних ситуаціях.

6.1 Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС.

6.1. Правові основи безпеки життєдіяльності

Становлення суверенної України повинно супроводжуватися створенням безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини. Основне місце в цьому процесi посідає законодавство у галузі регулювання відносин з охорони здоров’я людини та навколишнього середовища i забезпечення безпеки в надзвичайних ситуаціях й ситуаціях повсякденного житгя, тобто безпеки життєдіяльності. Ці відносини регулюються нормативними актами різної юридичної сили — конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади.

Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає законодавство України про охорону здоров я, про охорону праці, про дорожній рух, про цивільну оборону, про охорону навколишнього середовищатощо.

Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р.із змінами i доповненнями, внесеними законами України, проголошують, що кожна людина має природне невід’ємне i непорушене право на охорону здоров’я. Суспільство i держава вiдповiдальнi перед сучасним i майбутніми поколіннями за рівень здоров’я i збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту i відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги i запровадження здорового способу житгя.

Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року iз змінами i доповненнями регулює суспільні відносини, якi виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає вiдповiднi права i обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок органiзацii державної санiтарно-епідемiологiчної служби i здійснення державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду в Україні.

Дуже важливе значення має Закон „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНIД) та соціальний захист населення”.Закон викладено в новій редакції (згідно iз Законом України від З березня 1998 року 155/98-ВР).

Синдром набутого імунодефіциту (СНIД) — особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (В1Л) i через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті.

Законодавство про охорону праці складаються з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів.

Закон України „Про охорону праці”від 14 жовтня 1992 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя i здоров’я в процес i трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи i органiзацii або уповноваженим ним органом i працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища i встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні

Закон України «Про пожежну безпеку»від 17 грудня 1993 року проголошує, що забезпечення пожежної безпеки с невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства i навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежно безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних i фізичних осіб у цій галузі нёзалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Закон України «Про дорожній рух»визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення безпечних i комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з Законом «Про цивільну оборону України»від З лютого 1993 року кожен має право на захист свого життя i здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Мiнiстрiв України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адмiнiстрацiй, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ i організацій незалежно від форм власності i підпорядкування.

Еколого-правове регулювання ґрунтується на нормах Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, який передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.