ціноутворення

валютного, бюджетного, кредитного, податкового та цінового регулювання, головною метою функціонування яких є підтримання балансу попиту та пропозиції, споживання та накопичення, товарної та грошової маси.

64. Загальні цілі цінових стратегій.

Мета будь-якої фірми полягає звичайно в забезпеченні рентабельності та отриманні найбільшої суми прибутку. Цю широку мету можна досягати різними шляхами, тому в інтересах фірми — визначити стратегічні пріоритети у питанні встановлення цін. В загальному вигляді можна виокремити три групи цілей, які сфокусовані: на прибутках, на обсягах продажів, на конкуренції.

Цілі, пов’язані з прибутком. З прибутком пов’язані такі цілі, як максимізація прибутку й досягнення заданої норми віддачі на інвестований капітал. Мету отримання заданої норми віддачі на капітал використовують дуже широко, при цьому на практиці вона набуває форми вибору «достатньої ціни», тобто ціни, яка забезпечує за умови запланованого обсягу продажу «розумний» рівень віддачі на інвестований капітал.

Цілі, пов’язані з обсягами продажів. Цілі, які фокусуються на обсягу, спрямовані на максимізацію виручки чи частки ринку, тобто на достатні темпи зростання продажів. Максимізація частки ринку передбачає вибір ціни проникнення, тобто ціни, більш низької порівняно з цінами конкурентів, і такої, яка дасть можливість швидше розширити обсяг продажів і збільшити тим самим свою частку ринку.

Суттєво відмінною стратегією є стратегія «зняття вершків», коли визначається мета отримати більшу виручку за рахунок того, що деякі споживачі чи сегменти готові платити високу ціну у зв’язку з високою цінністю товару.

Цілі, пов’язані з конкуренцією. Цілі, орієнтовані на конкуренцію, складаються або зі стабілізації цін, або з позиціонування відносно конкурентів. У галузях, де домінує одна фірма-лідер, визначають мету встановити стійке співвідношення між цінами на конкуруючі товари і уникнути великих цінових коливань, які здатні підірвати довіру покупців. Другу мету фірма ставить, коли розуміє, що не здатна здійснювати вплив на ринок. Така ситуація типова за наявності домінуючої фірми та стандартизованих товарів. У такому разі організація віддає перевагу концентрації зусиль на конкуренції за неціновими чинниками. Можливі також інші стратегічні цілі, наприклад, виживання.

65. Законодавче регулювання процесів ціноутворення в Україні.

Управління процесами ціноутворення підприємств в Україні ґрунтується на системі законів та законодавчих актів, головними з яких є: -Закон України «Про ціни і ціноутворення»; -Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»; -нормативні документи Верховної Ради України; -нормативні документи Кабінету Міністрів України;

-нормативні документи Державної Податкової Адміністрації України; -роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України; -нормативні документи органів місцевого самоврядування.

Сфера дії Закону України «Про ціни і ціноутворення» поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів організації праці та виробництва.

Законом декларується вільне встановлення цін і тарифів на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, з яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України),

послуги громадського транспорту і зв’язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни Іншим Законом, що чинить значний вплив на процеси ціноутворення, є Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної

конкуренції у підприємницькій діяльності». Цей Закон визначає правові основи обмеження та попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства.

66. Зовнішні фактори, що впливають на ціноутворення.

Вибираючи цінову стратегію, підприємству слід виявити і проаналізувати всі чинники, що можуть вплинути на ціни. Таких чинників досить багато, у більшості випадків вони не контрольовані підприємством. Одні з них сприяють зниженню цін, інші викликають зростання ціни. Нижче наведено чинники, що сприяють підвищенню чи зниженню ціни.

Чинники, що сприяють зниженню ціни: -зростання виробництва; -стрімкий поступ; -зниження виробничих витрат;

-зростання продуктивності праці; -конкуренція; =зниження податків тощо.

Чинники, що викликають зростання ціни: -зниження виробництва; =нестабільність економічної ситуації; -монополістичний стан підприємства; -ажіотажний попит; -збільшення маси грошей в обігу; -зростання податків; -зростання заробітної платні; -зростання ціни робочої сили;

-низька ефективність використання капіталу, обладнання, робочої сили, землі тощо.

Основні зовнішні чинники процесу ціноутворення це ринкове середовище, держава, канали товарообігу та споживачі.

67. Класифікація цін в залежності від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці вантажів. . Ціни, що виникли на основі міжнародних комерційних термінів, одержали назву інвойсних, тобто цін, що вказуються в рахунках-фактурах. у «ІНКОТЕРМС-90» найменування термінів об’єднані в 4 групи, що дає підставу для складання відповідної класифікації інвойсних цін.

Перша група (Е) — це єдина ціна ЕХW, франко-завод, що регулює передачу товару в розпорядження покупця безпосередньо на місці виготовлення товару, при цьому продавець не несе відповідальності ні за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, ні за оплату експортних митних зборів, тому що покупець приймає на себе всі витрати й ризики, пов’язані з доставкою товару.

Друга група (F) поєднує терміни, які означають, що від продавця потрібно доставити товари до даного перевізного засобу, що знаходить відповідне відображення у відпускних цінах. Включає ціни: FCA, франко-перевізник - означає, що продавець виконає свої зобов’язання з постачання після того, як передасть товар, що пройшов митне очищення під час експортування, у розпор ядження призначеного покупцем перевізника; FAS, вільно вздовж борта судна - починаючи з цього моменту, покупець несе всі ризики загибелі чи ушкодження товару; Ціна FOB, франко-борт, означає, що продавець виконав свої зобов’язання з постачання.

Третя група (С) поєднує терміни, які означають, що продавець укладає договір на перевезення товару, але не бере на себе відповідальність за втрату чи ушкодження товару або додаткові витрати. Ціна CFR, вартість та фрахт, означає, що продавець повинен оплатити всі витрати й фрахт; Ціна CIF, вартість, страхування, фрахт, означає, що продавець має ті самі зобов’язання, що і за умовами CFR, але, зобов’язаний забезпечити покупцю морське страхування від ризику загибелі чи ушкодження товару під час транспортування; Ціна СРТ, перевізна плата сплачена, означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до погодженого місця призначення, однак ризики загибелі чи ушкодження товару та будь -які додаткові витрати переносяться з продавця на покупця; Ціна CIP, провізна плата та страхування сплачені, означає, що продавець має ті самі зобов’язання, що й за умовами СРТ, але повинен забезпечити для покупця страхування морських вантажів.

Четверта група (D) поєднує терміни, які означають, що продавець зобов’язаний нести всі витрати і відповідати за можливий ризик під час доставки товарів у країну призначення. Ціна DAF, поставка до границі; ціна DES, поставка із судна; ціна DEQ, поставка з причалу (мито сплачене), враховує ризики й витрати продавця, включаючи мита, податки й інші збори за поставку товару; ціна DDU, поставка без сплати мита; ціна DDP, поставка зі сплатою мита.

Таким чином, якщо за умовами EXW (франко-завод) для продавця передбачений мінімальний перелік зобов’язань, то за умовами DDP—максимальний.

69. Класифікація цін відповідно до впливу держави на ціноутворення.

Під час переходу суспільства до ринку з’являється така класифікаційна ознака, як ступінь свободи цін від впливу держави на їх визначення. Залежно від цієї класифікаційної ознаки вирізняють такі види цін:

1)вільні ціни — складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції, незалежно від якого б то не було прямого впливу державних органів. 2)регульовані ціни — складаються під впливом попиту та пропозиції, але зазнають під час формування певний вплив державних органів, що здійснюється або прямим обмеженням зростання чи зниження цін, або шляхом регламентації рентабельності, або шляхом встановленням граничних надбавок чи коефіцієнтів до фіксованих цін прейскуранта, або шляхом встановлення граничних значень елементів ціни, або яким-небудь аналогічним методом; 3)фіксовані ціни — прямо встановлюються державою в особі будь-яких органів влади й управління. Існують такі форми фіксування цін: прейскурантні

ціни, «заморожування» ринкових вільних цін, фіксування монопольних цін.

Найадекватнішими ринковій економіці є вільні ринкові ціни.

Політика соціального захисту населення на певних етапах розвитку вимагає прямого державного регулювання роздрібних цін на окремі предмети споживання, насамперед на ті, які визначають прожитковий мінімум населення (хліб, молоко, цукор, рослинна олія та деякі інші). У період переходу суспільства до ринкової економіки проблема соціальної захищеності окремих груп населення від зростання роздрібних цін та інфляції здобуває особливу гостроту і повинна бути об’єктом пильної уваги з боку держави.

70. Критерії кількісної оцінки ризику.

Ризик — це ситуативна характеристика діяльності, що може мати невизначений результат і несприятливі наслідки у випадку неуспіху.

Існують три основних критерії кількісної оцінки ризику. Суть першого полягає в тому, що рішення, прийняті в ситуації ризику, повинні насамперед оцінюватися з позиції імовірності досягнення передбачуваного результату і можливого відхилення від поставленої мети. З математичної точки зору, ризик дорівнює різниці між очікуваним результатом дії при наявності точних даних про поточну ситуації і результатом, що може бути досягнуто, якщо ці дані не визначені. За загальним правилом вважається недоцільним прийняття рішень, ймовірність реалізації яких складає 0,4—0,5, тобто рішень, ризик яких виміряється імовірністю 0,5— 0,6 і вище.

З фінансової точки зору, ризик може бути трьох ступенів:

1.припустимий ризик, зв'язаний із втратою прибутку у випадку нереалізації рішень; 2. критичний ризик, пов'язаний з можливістю неотримання (втрати) доходу; 3. катастрофічний ризик, що впливає на ліквідацію позицій фірми, на її платоспроможність; такий ризик є прямою передумовою банкрутства фірми.

Другий критерій кількісної оцінки ризику полягає в тому, що кращим буде те рішення, що в існуючих умовах забезпечує досягнення потрібного результату при менших витратах у порівнянні з іншими варіантами. Суть третього критерію полягає в тім, що кращим буде те рішення, на реалізацію якого затрачається найменше часу.

68. Класифікація цін в залежності від ступеня новизни товару. Відповідно до цієї ознаки вирізняють:

-ціни на нові для підприємства товари, що реалізуються на нових для підприємства ринках; -ціни на нові товари, що реалізуються на освоєних підприємством ринках; -ціни на існуючі товари, що виводяться на нові ринки; -ціни на існуючі товари, що реалізуються на освоєних підприємством ринках

інші їхні форми: у формулі Ласпейреса — середня арифметична форма, у формулі Пааше — середня гармонійна.

Переваги середньоарифметичної форми полягають у тому, що вона дозволяє більш легко робити сам розрахунок індексу і полегшує наступні його перерахунки. Зокрема, при розрахунку по середньоарифметичній зваженій формулі з базисними вагами (формула Ласпейреса) значно легше встановити ваги, досить мати дані про вартість продажів зазначених товарів у базисний період, тобто Р0Q0. Тому індекси цін у більшості розвинених країн будуються по середньоарифметичній зваженій формулі Ласпейреса. Чіткість інтерпретації, економічний зміст і зручність практичного розрахунку формули Ласпейреса зробили її дуже популярною для розрахунку індексу споживчих цін, що показує, у скільки разів змінилися б споживчі витрати в поточному періоді в порівнянні з базисним, якби при зміні цін рівень споживання залишався незмінним.

72. Методи дослідження ринкової кон’юнктури ринку і цінової динаміки.

Оцінка рівня цін — перший етап у статистичному вивченні цін. Рівень цін — узагальнюючий показник, що характеризує стан цін за визначений період часу, на визначеній території, по сукупності товарів і товарних видів із близькими споживчими властивостями. Можна оцінити індивідуальний, середній і узагальнюючий рівень цін.

Для сукупності однорідних товарів на підставі індивідуальних цін можна розрахувати середній рівень цін, що буде виступати як узагальнену характеристику для даної товарної групи. Вибір формули розрахунку середньої ціни залежить від наявності наявної додаткової інформації.

1. Середня хронологічна

практично не змінюється.

Показник рівня ціни може бути розрахований як відносна величина, що виражає купівельну спроможність грошового доходу споживачів (по окремих соціальних групах, у цілому по країні чи по окремих регіонах):

-відношення ціни (індивідуальної чи середній) до середнього грошового доходу населення; -відношення вартості споживчого кошика до середнього грошового доходу населення.

73. Методи непрямого маркетингового ціноутворення.

До методів непрямого ціноутворення відносять маркетингову політику торговельного кредитування, кондицій, а також знижок. Всі вони мають на меті заохотити споживача до контактів з фірмою, до придбання продукції. При цьому споживачі продукції фірми — це не тільки особи, підприємства чи організації, які купують товари для задоволення своїх особистих чи виробничих потреб, а й різноманітні торговельно-посередницькі організації, які купують товари з метою їх наступного перепродажу. Кредитна політика фірм - це визначення і безпосередня реалізація заходів для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальником. До неї також належить купівля банком вимог продавця до покупця для інкасації та лізингу.

Політика кондицій - це встановлення умов платежів і поставок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов'язкові умови поставки продукції. З метою заохочення покупців фірми-постачальники реалізують свої можливості щодо термінів, видів і форм поставок, упаковки і транспортування, надання можливості обміну чи відмови від отриманої продукції та ін.

Одним із найбільш уживаних методів непрямого ціноутворення є маркетингова політика знижок. За своєю комерційною природою знижка може бути однією з двох типів: 1.Планова знижка; 2.Тактична знижка. Планові знижки формуються за рахунок загальної суми накладних витрат і зазвичай настільки замасковані, що іноді їх так і називають — «замасковані». Саме до такого роду знижок можна віднести організацію фірмою-виробником реклами своєї продукції із зазначенням списку торговельних фірм, які торгують даною продукцією. Тим самим фірма-виробник реально економить кошти дилерів на рекламу ними своїх торгових назв, що за економічною природою рівнозначно наданню їм додаткової знижки. Інші типи знижок можна віднести до категорії тактичних. Їх об’єднує економічне джерело— прибуток, а також загальне завдання — створення додаткових стимулів для покупця здійснити покупку. У маркетинговій практиці використовують різні види тактичних знижок.

Кількісні знижки, у тому числі некумулятивні (на кожну окрему торговельну угоду з покупцем) та кумулятивні (на всі купівлі, здійснені протягом певного часу). Знижки не повинні перевищувати суму економії витрат підприємства у зв’язку зі збутом великих партій товару. Подібні знижки складаються за рахунок витрат на продажі, утримання запасів і транспортування товарів.

Касові знижки — знижка за оплату рахунків готівкою або протягом конкретно визначеного періоду. Подібні знижки типові для багатьох галузей діяльності і допомагають покращити стан ліквідності продавця й скоротити витрати, пов’язані з поверненням кредитів та безнадійних боргів. Дуже великий позитивний ефект має прискорена оплата. Цей ефект виникає через те, що:

- прискорюються надходження грошових коштів на рахунок продавця і покращується структура його балансу, що впливає на оцінку позиції фірми інвесторами (у тому числі на курс її акцій на біржах); - зменшуються кредитні ризики, пов’язані з дебіторською заборгованістю;

- скорочуюся витрати фірми на організацію збору дебіторської заборгованості.

Знижки на замовлення, вартість якого перевищує якусь конкретну суму.

Негативні знижки — надбавка до вартості невеликого замовлення.

Функціональні знижки — знижки на товари-новинки за проведення посередником рекламних заходів. Торговельні знижки — оплата посередникам за здійснення торговельних операцій. Чим більше зобов’язань бере на себе посередник з продажу, тим вища знижка.

Сезонні знижки — знижки на сезонні товари, які купують не в сезон. Такі знижки допомагають підтримувати більш-менш стабільний рівень виробництва протягом всього року. Фінальні знижки — знижки на останню партію (одиницю) товару. Залікові знижки — знижки на новий товар у разі повернення старого (використаного) не обов’язкового свого, але обов’язково аналогічного товару. Знижки для збільшення продажів — міра зниження стандартних цін продажу, яка гарантується торговельним посередникам, якщо вони беруть для реалізації нові товари, просування яких на ринок потребує підвищених витрат на рекламу.Знижка на вимогу важливого клієнта — знижка для споживачів, які відіграють важливу роль у діяльності компанії. Це такі покупці, які: - регулярно здійснюють закупки протягом тривалого періоду часу; -належать до категорії «престижний», що дозволяє використовувати факт придбання ними даного товару для його реклами.

76. Методи прямого ціноутворення: визначення ціни в залежності від витрат.

Традиційно ціна товару базується на загальній собівартості його виробництва. У рамках загальної стратегічної моделі Портера, що забезпечує деякі переваги підприємству за рахунок унікальності товару чи рівня його ціни, визначення ціни по витратах орієнтує фірму на широкий ринок і виробництво товарів у великій кількості.

Подібне визначення виходить з того, що ціна повинна покривати повні витрати чи , принаймні, відомі часткові. Калькуляція цін, орієнтована на повне покриття фактично понесених витрат, ґрунтується на собівартості. У цьому випадку відпускна/продажна ціна містить у собі загальну собівартість і розрахунковий прибуток у вигляді визначеної націнки. Така ціна в літературі називається «ціною з надбавкою» чи «витратною ціною».

Недоліки такого способу ціноутворення :

1«Витратна ціна» не відбиває міри цінності/корисності товару для його кінцевого споживача.

2При встановленні такої ціни в розрахунок не приймається сформований рівень попиту на пропонований товар.

3При цьому способі ігнорується вплив цін конкурентів на попит по даній товарній позиції. З цієї причини цінова конкуренція між продуцентами мінімальна.

4Деякі статті калькуляції собівартості (елементи витрат по статтях) змінюються в залежності від обсягу продажу, на який, у свою чергу, може впливати ціна.

5При випуску на ринок нового товару формування витрат по окремих статтях собівартості важко оцінити заздалегідь досить точно, тому «ціна з надбавкою» може носити попередній характер і бути недостатньо надійною.

6.В міру підвищення ефективності виробництва товару відповідно до цього йде зниження його собівартості.

7при розглянутому методі ціноутворення не приймаються до уваги конкретні цілі отримання прибутку, що формулюються у вигляді філософських принципів ведення компанією свого бізнесу на ринку.

Методи ціноутворення на основі витрат можуть використовуватися:

-при встановленні вихідної ціни на принципово нові товари, коли неможливо їх зіставити з вже виробляємими; -при визначенні цін на продукцію, що виготовляється по разових замовленнях, і на нові зразки; -при встановленні цін у галузі, де переважна більшість підприємств користується цим методом; -при визначенні цін на товари, попит на які хронічно перевищує пропозицію.

74.Методи оцінки ризику в розрахунках цін.

Ризик у підприємництві це імовірність виникнення збитків або будь-яких втрат у результаті нездійснення події, що намічалася, передбаченої прогнозом, планом, проектом, програмою. Отже, ризик - ймовірне поняття він може бути і вивчений у термінах теорії імовірності і математичної статистики.

Для оцінки ризику в діяльності підприємства потрібна достовірна інформація, яку можна мати тільки в результаті її накопичування і систематизації. Звідси інформацію з визначення ризику варто умовно розділити на два види: 1.об'єктивну, або статистичну, інформацію, що може бути використана для розрахунку ймовірних характеристик оцінки ризику; 2.суб'єктивні, експертні оцінки, що є пропозиціями експертів, фахівців. Нерідко інтуїтивні, смороду можуть сприяти виробленню найбільш вдалого рішення.

В оцінці підприємницького ризику використовуються наступні основні характеристики: математичне сподівання значення економічного показника, обумовленого непевністю ситуації. За звичай визначається як середньозважене по імовірності всіх можливих його значень, де імовірність шкірного

значення використовується в якості питомих ваг, або статистичної частоти. Математичне сподівання обчислюється по наступній формулі:

абсолютне відхилення можливих випадкових значень економічного показника від математичного сподівання цього показника, тобто його середньозваженого по імовірності значення. Воно характеризує амплітуду мінливості цього показника.

Абсолютні відхилення визначаються по формулі:

дисперсія дає більш загальну оцінку відхилень і являє собою середньозважене квадратів відхилень конкретних показників (варіацій) від математичного сподівання, тобто середнього очікуваного його значення. Дисперсія обчислюється по формулі:

середнє квадратичне відхилення, або стандартне відхилення, являє собою квадратний корінь із дисперсії. Це ймовірна, статистична характеристика більше наближається до інтуїтивних уявлень про оцінку мінливості кон'юнктури ринку, ціннісних показників, оскільки зіставлення ведуться вже не з квадратами відхилень, а з квадратним коренем із суми квадратних відхилень. Інакше кажучи, ймовірні відхилення

приводяться в реальну розмірність. Обчислення середнього квадратичного відхилення здійснюється по формулі:

коефіцієнт варіації випадкової величини V(x) являє собою виражене у відсотках відношення середнього квадратичного відхилення до математичного сподівання, або середньозваженому значенню цієї величини:

Принцип розумної впевненості або розумного ризику в підприємницькій діяльності означає, що в ухваленні рішення керуються таким співвідношенням ймовірностей здійснення і нездійснення події, при котрому приблизно дві третини шансів сприяють успіху й одна третина шансів йому не сприяє. Несприятлива одна третина шансів є стимулятором для розгляду і вживання заходів по їхньому запобіганню.

77. Методи прямого ціноутворення: визначення ціни, орієнтованої на конкуренцію.

При наявності конкуренції прийнятність власних цін для споживача в значній мірі визначається тим, якої компенсації вимагає конкурент.

Вплив фактора конкуренції на ухвалення рішення про встановлення ціни на товар залежить від структури ринку, тобто від числа і типу підприємств, що працюють на ринку. Підприємства, що при визначенні ціни на свій товар виходять винятково з умов конкуренції, встановлюють її нижче ринкових, на рівні ринкових чи вище їх у залежності від лояльності споживачів, наданого сервісу, образа товару, реальної чи передбачуваної відповідної реакції конкурентів.

Метод поточної ціни використовується в першу чергу на тих ринках, де продаються однорідні товари. Підприємство, що реалізує однорідні товари на ринку з високим ступенем конкуренції, фактично має дуже обмежені можливості впливу на ціни. В економічній літературі він називається "конкурентним ринком у чистому виді". Ціни на такому ринку формуються в результаті спільних дій добре інформованих покупців і продавців. "Слідування за лідером" Тут йдеться про орієнтацію на ціни провідних фірм, тобто таких, які посідають на ринку домінуюче становище. У цьому випадку виходять з того, що фірми-лідери мають достатній досвід, добре організовані і знають реальні ринкові ціни. Такий підхід до встановлення цін має місце, як правило, на олігопольних ринках. Ціноутворення з урахуванням реакції конкурентів. Для підприємства в кожному конкретному випадку підвищення рівня конкуренції небажане, а тому запропонована ціна не повинна приваблювати конкурентів на цей ринок. Тендерного ціноутворення, використовується в тих випадках, коли кілька фірм конкурують одна з одною у боротьбі за контракт (наприклад, оголошений урядом тендер). Тендер являє собою ціну, запропоновану підприємством, при визначенні якої виходять насамперед з цін, що можуть призначити конкуренти, а не з рівня власних витрат чи величини попиту на товар. Мета підприємства полягає в тому, щоб домогтися контракту, а тому воно прагне встановити свою ціну на рівень нижче, ніж ціна, запропонована конкурентами.

78. Методи прямого ціноутворення: визначення ціни, орієнтованої на споживача.

Основною домінантою визначення ціни є оцінка інтегральної корисності товару, пропонованого потенційним споживачам. Ця корисність (комплекс корисних властивостей, системна якість товару) визначає готовність споживача заплатити встановлену ціну і, отже, підтримати рівень ефективного попиту.

Метод питомої вартості, що більш правильно було б назвати методом питомої ціни, полягає в тім, що ціна виробу ділиться на величину потужності, продуктивності, чи маси або іншого параметра, що вважається головним для даного товару. Отримана при цьому ціна одиниці головного параметра (питома ціна) може бути використана для орієнтованого розрахунку цін аналогічних виробів з іншими величинами головного параметра.

Метод «Берим». Французька фірма "Берим", ґрунтуючись на статистичних даних по ринкових видах продукції, запропонувала метод розрахунку цін на основі наступної їхньої залежності від головного параметра:

Для розрахунку цін складних виробів на практиці застосовуються різного роду емпіричні залежності, у тому числі математичні параметричні моделі, засновані на кореляційно-регресійному методі.

81. Наведіть види цін на будівельну продукцію, дайте визначення цих цін. Методичні основи ціноутворення в будівництві складалися протягом тривалого періоду. В умовах планової радянської економіки послідовно розвивалася система централізованого державного регулювання кошторисного ціноутворення, здійснюваного Держбудом СРСР.

Особливості ціноутворення в будівництві обумовлені специфікою будівельної продукції: її індивідуальністю, складністю, залежністю від природнокліматичних умов, великим розміром витрат. Ціноутворення в будівництві має індивідуальний характер: ціна кожного виду будівельної продукції визначається на основі кошторису (калькуляції). У ціні враховується вплив природно-кліматичних факторів, регіональних відмінностей в економічних умовах, особливості конкретних видів будівельної продукції. Ціни на будівельну продукцію визначаються на основі проектних матеріалів: креслень, специфікацій і т. д. Кошторисна документація є складовою частиною проекту.

При формуванні цін на будівельну продукцію застосовують витратні методи - шляхом послідовного калькулювання витрат визначаються кошторисні ціни на виробничі ресурси, види робіт, об'єкти і на будівництво в цілому. Види цін на будівельну продукцію:

Кошторисна ціна (кошторисна вартість) - Повний перелік усіх робіт, розцінених по відомих нормах і нормативам. Прейскурантна ціна - Ціна на одиницю продукції(м3 цегельної кладки, м2 поверхні, що фарбується, і т.п.) Договірна ціна - Ціни за згодою сторін.

82. Наведіть визначення життєвого циклу товару.

Життєвий цикл (Life cycle analysis — LCA) — це складова частина концепції товару, за допомогою якої маркетологи намагаються описати життя товару на ринку з моменту розробки виробу до моменту зняття його з виробництва й остаточного зникнення товару з ринку.Періоди, з яких складається ринкове життя товару, утворять стадії життєвого циклу. Інформація про поведінку товару на цих стадіях принципово важлива для розробки стратегії маркетингу фірми, тому що кожна зі стадій має досить чіткі тимчасові границі, свої характерні риси з погляду ринкової поведінки товару.

иттєвий цикл товару — час, упродовж якого товар життєздатний на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця. Від життєвого циклу товару залежить рівень прибутку на кожній із його стадій:

1Впровадження товару на ринок;

2Зростання обсягу продажу внаслідок визнання товару покупцями;

3Стадія зрілості, яка характеризується максимальною прибутковістю;

???Стадія аристократична. Товар загальноприйнятий та наситив ринок; Характеризується мінмальними затратами при значних прибутках. 4Спад обсягу продажу і прибутку.

85. Наведіть головні фактори, що впливають на рівень еластичності попиту. За допомогою характеристик цінової еластичності попиту виміряється кількісна, а іноді і якісна, реакція покупців на зміну ціни (вартісна чутливість).

Для визначення міри чутливості попиту на товари до змін у ціні використовується поняття еластичності попиту від цін. Вона визначається відношенням зміни величини попиту (у відсотках) до зміни цін (у відсотках). Загальним правилом є наступне: чим яскравіше виражена ступінь індивідуалізації товару (диференціація споживацької цінності чи вузька вибірковість реклами), тим у менших діапазонах змінюється цінова еластичність попиту на даний товар.

На рівень еластичності попиту впливають наступні фактори:

-Кількість і присутність замінників товару. Якщо споживач вважає, що існує безліч аналогічних товарів і послуг, з яких можна зробити вибір, то попит, імовірно, буде високоеластичним за ціною. Це означає, що у випадку підвищення цін на товар покупці звернуться до більш доступного за ціною замінника. Зниження цін збільшить реалізацію товарів, відверне покупців від конкурентів чи змусить їх зробити покупку; -Важливість і невідкладність потреби, що задовольняється товаром; -Наявність у товара необхідних для його використання доповнень; -Кількість споживаного товару; -Рівень грошових доходів і витрат споживачів; -Наявність конкурентів; -Використання підприємством заходів щодо стимулювання збуту. -Цінова еластичність залежить також від фактора часу. Попит на товар більш еластичний у тривалому тимчасовому періоді, ніж у короткому; у короткому ж інтервалі часу попит у залежності від ціни більш істотний, ніж у точці (мить часу).

86. Наведіть графічне зображення та дайте характеристику функції попиту, що характеризується "нормальним спадом обсягів продажу". За умови, що для розробки ринкової стратегії фірми звичайно задіяні всі інші інструменти маркетингової політики, то індивідуальна для кожного товару функція попиту (статистична залежність обсягів продажів від цін і, навпаки, цін від обсягів продажів у виді рівнянь, наприклад, простої регресії) показує, яку масу споживацьких цінностей може бути реалізовано за певний період часу за певними цінами .«Нормальний спад» - в умовах високих цін збувається принципово менше товарів, ніж в умовах низьких. Це стосується як лінійних, так і нелінійних залежностей (відносно результативної ознаки)Обсяг продажів Q як функція (результативна ознака) від змінної (причинний чинник) ціни р може бути заданий рівнянням простої регресії виду Q(p) = a + bр — суцільна пряма лінія, чи її нелінійною «флуктуацією» — пунктирні лінії.

87. Наведіть зміст вертикальної цінової диференціації.

Вертикальна цінова диференціація практично здійснюється тоді, коли монополіст продає свій товар на цих ринках за різними цінами. Така нагода трапляється, якщо ринки ізольовані один від одного і розрізняються ціновою еластичністю попиту.

88.Наведіть зміст горизонтальної цінової диференціації.

Ця процедура припускає з боку продуцента/продавця здійснення комплексу заходів щодо сегментації цілісного ринку та ідентифікації сегментів покупців. З погляду прийомів ринкового аналізу, способу диференціації цін і практичної сегментації ринків важливою характеристикою стає дієвість критеріїв вичленовування заданого сегмента. Поширені пропозиції товару в різному виконанні. Наприклад, у скромному, «аскетичному» виконанні, у стандартному виконанні (частка такого товару в структурі внутрішньогрупового асортименту найбільша) і у виконанні типу «люкс».

У цьому разі за кожен варіант виконання товару чи його товарної модифікації з покупця може бути стягнена своя ціна. Так, ціни на поліграфічну книжкову продукцію в м’якій обкладинці, на видання у палітурці з картону чи зі шкіри (фоліанти) можуть істотно відрізнятися.

89. Наведіть класифікацію маркетингових ситуацій, що викликають необхідність прийняття рішень з нової політики цін. Всю безліч ситуацій маркетингу, що викликають необхідність формування нової цінової політики, або зміни існуючої можна класифікувати на кілька типів. Формування цінової політики і прийняття цінових рішень відбувається в наступних ситуаціях: 1. Виведення нового товару на старий ринок; 2.Виведення нового товару на новий для підприємства ринок; 3. Виведення товару, що вже продається на старому ринку на новий для підприємства ринок – тип цінового рішення – встановлення первісної ціни. 1. Підготовка разового договору на постачання товару (надання послуги) – встановлення разової ціни; Зміна попиту. 1. Зміна виробничо-збутових витрат, 2.Проведення спеціальних акцій по підтримці попиту, 3. Зміна загальноекономічної кон'юнктури (інфляція, коливання валютних курсів і т.п.) – тип рішення – встан ціни з ініціативи п-ва; 1.Дії конкурентів 2. Дії органів державного керування -- Встановлення ціни під тиском конкурентів чи уряду.

90. Наведіть класифікацію методів прямого ціноутворення.

У сукупності ціна конкретного товару визначається взаємною дією трьох груп чинників: індивідуальних витрат виробництва та збуту, стану попиту і рівня конкуренції на ринку.

Види методів прямого ц-ння:

Виходячи з витрат: -Середні витрати + прибуток; - Граничне ціноутворення; - Аналіз беззбитковості. Виходячи з попиту: - На основі аналізу суб’єктивних характеристик продукту; - На основі цінової еластичності.

З урахуванням конкуренції: - Метод поточної ціни; -«Простування за лідером»; -З урахуванням реакції конкурентів; - Тендерне ціноутворення. У рамках товарної номенклатури: -За номенклатурною группою; -Обмеження кількості цін.

За географічним принципом: -Зональне ціноутворення; - Ціноутворення відносно базисного пункту; -Франко-ціни; -Ціни «Інкотермс». За типовими умовами: -Біржове ціноутворення; -Ціноутворення з урахуванням державної цінової політики.

Також у маркетингу розрізняють три альтернативних методи ціноутворення.: 1) Ціноутв. засноване на витратах. 2) Ціноутворення з орієнтацією на попит. 3) З орієнтацією на рівень конкуренції.

91. Наведіть класифікацію цін в залежності від території дії.

Класифікація цін залежно від території дії. Відповідно до цієї ознаки вирізняють:ціни єдині;ціни регіональні (зональні, місцеві та ін.).

Єдині ціни встановлюються і регулюються державними органами. Йдеться про такі види продукції і послуг, як, наприклад, газ, електроенергія, транспорт, квартирна плата та деякі інші.

Регіональні та місцеві ціни регулюються регіональними органами влади та управління. У процесі формування ці ціни орієнтуються на витрати виробництва й реалізації, що складаються в даному регіоні. Регіональними є ціни й тарифи на переважну більшість комунальних та побутових послуг, що надаються населенню.

Поряд з державним регулюванням цін дана ознака класифікації цін може бути застосована і до класифікації ринкових цін. Відповідно до цього вирізняють:

ціни внутрішнього ринку, що спираються на величину національної вартості товару. Вони залежать:від рівня продуктивності праці;від структури національного виробництва;від внутрішніх макроекономічних показників держави;ціни світового ринку. Світові ціни спираються на інтернаціональну вартість та на безліч інших чинників. Світові ціни – це, як правило, «ціна продавця» в основних центрах з експорту даного товару і «ціна покупця» у найважливіших центрах його імпорту.

92. Наведіть криву попиту для престижних товарів та дайте пояснення формі цієї кривої.

Крива ринкового попиту для престижних товарів Таке становище пояснюється тим, що споживачі престижних товарів відносять підвищення в ціні на показники підвищеної якості

товарів. Товари з високими цінами найчастіше мають особливу, снобістську привабливість, як це має місце у випадках з розкішними моделями автомобілів, хутром, високомистецькими модними виробами. Високі ціни на товари, що купуються, можуть бути «необхідними», щоб підкреслити особисту репутацію покупця. Це явище називають на ім’я американського економіста й соціолога ефектом Веблена. Проте і для цієї групи виробів підвищення ціни не може бути безмежним, тому що у разі значного її збільшення попит на товари може знизитися.

94. Наведіть необхідні вимоги застосування стратегії високої початкової ціни.

Політика виснажливих цін, чи політика вільного вилучення коштів населення, характеризується тим, що продавець-монополіст запитує на етапі введення продукту-новинки відносно високу ціну за відповідного обмеженого фізичного обсягу товарів, що збуваються, і високих штучних цін. Потім у міру освоєння й насичення ринку на тлі зростаючої конкуренції встановлена спочатку висока штучна ціна поступово знижується. Таким чином, якщо йдеться про пред’явлений платоспроможний попит споживачів, то в даному разі спостерігається явище, яке можна охарактеризувати як своєрідне виснаження доходів споживачів за допомогою диференціації цін у часі.

Найбільша небезпека полягає в тому, що суспільна думка створить підприємцю імідж «визискувача», відзначить клеймом «кровососа», а висока ціна приверне до цього товару увагу конкурентів. Найкраще захищені від конкуренції такі підприємства, що у виключному порядку володіють певними інтелектуальними ресурсами, технологіями, ноу-хау й іншими наукомісткими продуктами.

Переваги стратегії: -Можливість поступового збільшення виробничих і торгових потужностей; -Зменшення небезпеки фінансових втрат, пов’язаних із провалом товару на ринку; -Можливість фінансування маркетингових зусиль із упровадження товару на ринок; -Подальші зміни продажних цін не викликають технічних ускладнень; -Імовірність подальшого освоєння масового ринку завдяки високим стартовим цінам.

95. Наведіть необхідні умови застосування стратегії низьких початкових цін.

На відміну від політики виснажливих цін політика проникаючих цін дозволяє за рахунок відносно низької стартової ціни на товар-новинку (товари піонерні, нові й ринкова новизна), коли є значний фізичний обсяг продуктів, призначених для збуту, і низькі штучні витрати, швидко завоювати масовий ринок. Подальше підвищення продавцем продажної ціни можливо тільки за наявності певних сприятливих обставин.

-Високий рівень реалізації створює передумови для зниження питомих виробничих витрат в умовах значного завантаження наявних потужностей -Низька продажна ціна утримує потенційних конкурентів від виходу на ринок.

-Широка популярність продавця завдяки іміджу низьких цін може бути використана для введення на ринок наступних продуктів. -Зниження ризику виникнення провалу за допомогою використання помірних цін на етапі впровадження товару на ринок.

96. Наведіть основні види франко-цін та структуру їх формування.

залежно від розподілу обов’язків з транспортування товарів і участі постачальників та споживачів у компенсації транспортних витрат проводиться так зване франкування цін (від італійського слова «франко» — у даному випадку «вільне від оплати»). Це означає, що всі витрати з транспортування продукції до названого пункту входять у ціну товару. Існує шість видів франко-цін: 1) Франко-склад постачальника - Витрати на виробництво продукції та маркетинг; + 2) Франко-станція (пристань) відправлення - Витрати на транспортування товарів на станцію (пристань) відправлення; +3) Франко-вагон на станції (пристані) відправлення - Витрати на завантаження та зберігання продукції на станції (пристані) відправлення; +4) Франко-вагон на станції (пристані) призначення - Транспортний тариф від станції відправлення до станції призначення; + 5) Франко-станція (пристань) призначення - Витрати на вивантаження та зберігання продукції на станції (пристані) призначення; + 6) Франко-склад споживача - Витрати на доставку продукції на склад споживача.

97. Наведіть основні принципи вибіркової системи реєстрації цін.Перехід державної статистики на вибіркову систему реєстрації цін передбачає дотримання таких принципів: • відмову від масового документованого, суспільного обліку цін, який в умовах різних форм власності практично неможливий; • повне охоплення всіх форм і видів торгівлі; • формування споживчого кошика, тобто набір товарів-представників; • впровадження системи поправок на зміну якості товарів. Вибіркова сукупність формується за схемою: 1. Періодичність вибірки. Оптимальною вважається щомісячна реєстрація цін.

2. Вибір товарів-представників.

3. Вибір конкретної різновидності товару-представника.

4. Вибір виду реєстрованої ціни. Можливі чотири варіанти реєстрованої ціни товару-представника: сере¬дня арифметична проста, середня арифметична зважена, модальна. За нині діючою методикою реєструється модальна ціна, тобто ціна товару за най¬більшим обсягом реалізації в товарній групі.

5. Вибір території, населених пунктів, підприємств торгівлі. 6. Аналіз рівня і структури цін

інтегровану систему, куди входять: взаємозв’язок цін на товари в рамках асортименту, використання спеціальних знижок і змін цін, співвідношення своїх цін і цін конкурентів, методи формування цін на нові товари.

Для розроблення відповідної цінової політики підприємство повинно чітко визначити цілі ціноутворення. Вони випливають з аналізу становища підприємства на ринку і його загальних цілей на цьому ринку. Політика ціноутворення може переслідувати найрізноманітніші цілі, основні з них: - Максимізація поточних прибутків; - Лідерство в якості товарів; - Лідерство на ринку; - Збереження зайзнятих позицій.

Цілі,розраховані на завоювання та підтримку лідерства на ринку, реалізуються на найбільш ранніх стадіях життєвого циклу товарів-новинок. На основі точного визначення структури витрат розраховуються такі ціни, що дозволяють досить тривалий час працювати з достатнім прибутком, доступні споживачам і не викликають бажання в конкурентів поборотися за лідируючі позиції на ринку. Обираючи цілі цінової політики, спрямовані на досягнення лідерства за якістю товарів, підприємства прагнуть перевершити конкурентів шляхом максимального підвищення якісних характеристик виробів. Поліпшення якості товарів означає і підвищення ціни на них. І якщо таке підвищення розглядається споживачами як цілком припустиме, то підприємство може з успіхом відійти від конкурентної боротьби.

Важливість рішень, які пов’язані з ціновою політикою, можна обґрунтувати так: 1) назначена ціна безпосередньо визначає рівень попиту і відповідно обсяг продажу. 2) ціна продажу безпосередньо визначає рентабельність усієї діяльності, не лише задаючи рівень прибутку, а й фіксуючи через обсяг продажів умови, в яких досягається окупність витрат у межах заданого часового горизонту. Невелика зміна ціни здатна дуже сильно вплинути на рентабельність; 3) ціна продажу впливає на загальне сприйняття товару чи марки і вносить свій вклад у позиціонування марки в очах потенційних споживачів. 4) більшою мірою ніж інші компоненти маркетингу ціна — це зручна база для порівняння конкуруючих товарів чи марок. 5) цінова політика повинна проводитись в одному руслі з іншими складовими стратегії маркетингу. У ціну мають бути закладені витрати на рекламу і просування товару, на упаковку, яка закріплює позиціонування товару. Цінова політика повинна також враховувати стратегію збуту, передбачаючи відповідні торгові націнки, необхідні для досягнення поставлених цілей з охоплення ринку.

105. Наведіть фактори, що сприяють зниженню та зростанню цін. Вибираючи цінову стратегію, підприємству слід виявити і проаналізувати всі чинники, що можуть вплинути на ціни. Таких чинників досить багато, у більшості випадків вони не контрольовані підприємством.

Чинники, що сприяють зниженню ціни: - зростання виробництва; - стрімкий поступ; - зниження виробничих витрат; - зростання продуктивності праці; - конкуренція; - зниження податків тощо. Чинники, що викликають зростання ціни: - зниження виробництва;

- нестабільність економічної ситуації; - монополістичний стан підприємства; - ажіотажний попит; - збільшення маси грошей в обігу; - зростання податків; - зростання заробітної платні; - зростання ціни робочої сили; - низька ефективність використання капіталу, обладнання, робочої сили, землі тощо.

Основними зовнішніми чинниками, що впливають на процес ціноутворення є: ринкове середовище, споживачі, держава та канали товарообігу.

Також значим чином на рівень да динаміку цін впливає фінансово-кредитна система - безпосередній вплив на ціни чинить зміна купівельної спроможності грошової одиниці; НТП - сприяє зростанню цін внаслідок підвищення капіталомісткості виробництва, підвищення заробітної плати робітників та службовців, прискорення морального зносу засобів виробництва, але з іншого боку спрямований на зниження витрат вир-ва, що може бути дуже значним; роль у встановленні ціни прагне грати кожен учасник товарообігу за рахунок особливих угод, використання різних каналів розподілу й збуту тощо; держава: 1) сама встановлює ціни (фіксовані ціни); 2) встановлює правила для підприємств, відповідно до яких останні самі встановлюють ціни (регульовані державою ціни); 3) встановлює правила «ринкової гри», вводячи низку заборон на несумлінну конкуренцію і монополізацію ринку (вільні договірні ціни).

106. Наведіть формулу розрахунку середньої арифметичної зваженої та вкажіть, коли доцільно застосувати що формулу.

Для сукупності однорідних товарів на підставі індивідуальних цін можна розрахувати середній рівень цін, що виступатиме як узагальнена характеристика для даної товарної групи. Вибір формули розрахунку середньої ціни залежить від наявності додаткової інформації. Формула простої середньої ціни майже не знаходить застосування, тому що при цьому не враховуються розбіжності у складі товару.

Середня арифметична зважена ціна:

P Q

P Q , де Q — кількість проданих товарів у натуральних одиницях виміру (метри, літри, кілограми тощо).

Формула застосовується, якщо реєструється кількість проданих товарів чи відсоткові співвідношення кількості проданих товарів.

107. Наведіть формулу розрахунку середньої гармонійної зваженої ціни та вкажіть, коли доцільно застосувати що формулу.

Для сукупності однорідних товарів на підставі індивідуальних цін можна розрахувати середній рівень цін, що виступатиме як узагальнена характеристика для даної товарної групи. Вибір формули розрахунку середньої ціни залежить від наявності додаткової інформації. Формула простої середньої ціни майже не знаходить застосування, тому що при цьому не враховуються розбіжності у складі товару. Середня гармонійна зважена ціна:

використовується вартісний показник.

Як вагу в даній формулі можна використовувати кількість днів торгівлі. У цьому разі передбачається, що щоденний оборот у гривнях практично не змінюється.

108. Наведіть формулу розрахунку середньої хронологічної зваженої ціни та вкажіть, коли доцільно застосувати що формулу.

Для сукупності однорідних товарів на підставі індивідуальних цін можна розрахувати середній рівень цін, що виступатиме як узагальнена характеристика для даної товарної групи. Вибір формули розрахунку середньої ціни залежить від наявності додаткової інформації. Формула простої середньої ціни майже не знаходить застосування, тому що при цьому не враховуються розбіжності у складі товару. Середня хронологічна зважена ціна:

нерівномірно.

109.Наведіть характеристику закупівельних цін на с/г продукцію. Відповідно до класифікації цін за сферою товарного обігу, виділяють закупівельні ціни – оптові ціни, за якими реалізується с/г продукція с/г п-вами, фермами, населенням. На практиці закуп ціни для окремих господарств трансформуються в середні ціни фактичної реалізації, в яких ураховано ціни та кількість продукції, проданої по різних каналах реалізації. Закупівельні ціни – договірні (вільні) ціни, що встановлюються залежно від співвідношення попиту та пропозиції. За своїм складом скл з: - собівартості, - розміру прибутку, необх для продовж здійсн гсп д-ті в умовах ринкових відносин на основі простого й розширеного відтворення; - ПДВ. Найважливішим для розвитку с/г є питання забезпеч цінового паритету в обміні прод-єю між промисл-тю та с/г, еквівалентності цього обміну, недопущення цінового протистояння. Найвідчутніших ударів с/г зазнає під час інфляційного зростання цін, оскільки результати своєї праці воно реалізує раз на рік після збирання врожаю, а мат-тех ресурси купує протягом року в умовах постійного зростання цін. Тому щодо с/г необхідним є економ і соц. підтримування з боку держави – пільгові кредити, забезп мат-тех ресурсами тощо. Забезпечення цінового паритету, еквівалентності обміну між с/г та промисловістю має бути предметом пильної уваги з боку держави.

110.Наведіть характеристику конкурентного середовища, де ціни контролюються підприємством.

Важливий елемент, що впливає на рівень цін, — конкуренція. Залежно від того, хто контролює ціни, вирізняють три види конкурентного середовища: Середовище, де ціни контролюються ринком, Середовище, ціни в якому контролюються підприємством, Середовище, де ціни контролюються державою.

Середовищу, ціни в якому контролюються підприємством, притаманні обмежена конкуренція і відмінності в товарах (послугах). У цих умовах підприємствам відносно простіше функціонувати, одержуючи високі прибутки: їхня продукція поза конкуренцією. І за високих, і за низьких цін на свою продукцію підприємства знаходять покупців, а вибір ціни залежить тільки від стратегії та цільового ринку.

111.Наведіть характеристику конкурентного середовища, де ціни контролюються державою

Конкурентне середовище, ціни в якому контролюються державою, як правило, розповсюджується на транспорт, енергоносії, зв'язок, комунальні послуги, на певні продовольчі товари. Слід підкреслити, що в кожному випадку урядові організації тільки тоді визначають ціну, коли отримують достовірну інформацію, з одного боку, від організації, компанії або галузі, на які це рішення буде мати вплив, а з другого боку — від

зацікавлених сторін, якими, як правило, виступають споживацькі групи та групи виробників.

112.Наведіть характерні риси ринкової кон"юнктури.

Кон'юнктура ринку характеризується визначеним у часі та просторі певним співвідношенням попиту і пропозиції, що формується як сукупність товарногрошових пропорцій під впливом конкретної комбінації діючих чинників. Визначальними показниками ринкової кон'юнктури є ціни, за якими продавці реалізують, а покупці купують товари чи послуги, їхні конкретні величини зазнають коливань відповідно до пануючих тенденцій у русі попиту та пропозиції.

Кон'юнктура може здійснюватись досить динамічно і характеризується різними станами. Існує три основних якісних стани ринкової кон'юнктури: дефіцит товару, надлишок товару, ринкова рівновага. Дефіцит товару характеризує певний стан кон'юнктури ринку, коли платоспроможний попит перевищує пропозицію при фіксованому рівні ціни.Кон’юнктура є невід’ємною рисою формування та розвитку світових товарних ринків, вона вивчається на мікрота макрорівнях. На мікрорівні досліджуються короткотермінові коливання і зміни товарного ринку, а на макрорівні – середні та довгострокові тенденції розвитку ринку, які

враховуються в господарській діяльності на рівні підприємств, галузей та всієї національної економіки. Ринкова кон’юнктура використовується в стратегії управління, у виборі форм та методів конкурентної боротьби, у забезпеченні ефективності зовнішньої торговельно-економічної діяльності. Формування кон’юнктури світових товарних ринків, яка базується на циклічному розвитку світового господарства, відбиває характер ринкової економіки.

117.Основні принципи формування цінової політики.

Основні принципи формування цінової політики торговельного підприємства.

1. Забезпечення взаємозв'язку цінової політики підприємства з загальною стратегією торговельного менеджменту та пріоритет¬ними напрямками розвитку товарообороту. Цінова політика має розглядатися як найважливіша складова стратегії розвитку торго¬вельного підприємства на окремих етапах її реалізації, а її завдання мають відповідати пріоритетним напрямкам розвитку товарообороту.

2. Врахування стану кон'юнктури споживчого ринку та власти¬востей обраної ринкової ніші. Такий взаємозв'язок дозволяє враху¬вати умови формування цін (а відповідно, і торгових надбавок) у від¬повідних сегментах споживчого ринку, характер вимог до цін окремих категорій роздрібних покупців.

3. Врахування затратомісткості реалізації товарів та її дифе-ренціації залежно від місця продажу товарів, рівня торговельного об¬слуговування та інших факторів. Врахування фактора затратоміст¬кості дозволяє забезпечити отримання доходів, не нижчих за мінімальний рівень та, відповідно, - беззбитковість діяльності під¬приємства в цілому.

4. Здійснення активної цінової політики на ринку. Активні фор¬ми цієї політики визначаються такими факторами, як самостійність встановлення розміру роздрібних цін та торгових надбавок, диферен¬ціація підходів до формування рівнів торговельних надбавок на окре¬мі групи товарів та інше. Здійснення активної цінової політики за¬безпечує чітко визначене цінове позиціювання даного торговельного підприємства на споживчому ринку.

5. Забезпечення гнучкості та динамічності цінової політики. Гнучкість та динамічність забезпечується швидкістю реагування розробленої цінової політики на зміни внутрішніх умов розвитку торговельного підприємства та факторів зовнішнього середовища, тобто шляхом своєчасного перегляду окремих її параметрів в залежності від зміни кон'юнктури споживчого ринку, стадії життєвого циклу підприємства, зміни умов господарювання.

118.Оцінка інфляційного очікування.

Оцінка інфляційного очікування при обґрунтуванні цінової стратегії необхідна для:

обліку зміни цін на ринку для розроблення загальної стратегії розвитку підприємства, його профілю і впровадження його продукції на ринки або зберігання позиції підприємства на існуючих ринках реалізації його продукції; обліку зміни цін під час розроблення бізнес-планів як у плануванні діяльності підприємства загалом, так і в обґрунтуванні конкретних показників

бізнес-планів окремих організаційно-технічних заходів, рішень у проектах науково-технічних і технологічних робіт; обґрунтування цін на продукцію підприємства та оцінки можливої зміни цін на ресурси, що споживає підприємство; обліку впливу зміни цін на дохід, виторг підприємства від реалізації продукції;

оцінки зміни цін на витрати виробництва та реалізацію продукції підприємства, включаючи як ціни на засоби виробництва, так і ціни на працю — оплату праці; оцінки фінансових результатів діяльності підприємства — прибутку або можливих збитків, ліквідності, платоспроможності підприємства;

розрахунку відносних цін і вибору оптимальної структури виробництва; інших економічних розрахунків.

Для оцінки інфляційного очікування в ціновій стратегії підприємства рекомендується використовувати такі показники, що прийняті в статистичній практиці і соціально-економічному прогнозуванні:

зведений індекс споживчих цін на товари і послуги (ІСЦ) індекс цін виробників промислової продукції індекс тарифів на вантажні перевезення ндекс цін на матеріально-технічні ресурси індекс цін на сільськогосподарську продукцію індекс цін на послуги для населення

126. Психологічне сприйняття ціни.

Відправною точкою повномасштабного маркетингового дослідження повинен стати комплексний аналіз діяльності підприємства. Такий аналіз дасть змогу оцінити минулу діяльність підприємства (ретроспективний огляд), розглянути його досягнення й невдачі, розкрити причини тих та інших, установити компетентність співробітників та ефективність їхньої роботи, а також відповісти на багато інших запитань, що пов’язані з комерційною активністю. маркетингу такий аналіз прийнято називати ситуаційним аналізом. Він проводиться як комплексно, так і за окремими блоками, напрямами й розділами. Але головним розділом аналізу, що визначає цінову політику маркетингу, є розділ «Ціноутворення», що дасть можливість відповісти на запитання: як встановлювати ціни на товари і як їх змінювати залежно від ситуації на ринку, щоб опанувати певною часткою ринку, одержати запланований обсяг прибутку і т. ін., — тобто, по суті, вирішити оперативні завдання, пов’язані з реалізацією товару у певній фазі його життєвого циклу, відповісти на акції конкурентів тощо. Споживачі товарів впливають на прийняття підприємством рішень за цінами. Тому для найбільш правильного встановлення цін, вибору ефективної цінової стратегії необхідно, насамперед, добре розуміти взаємини між ціною та покупками споживачів. Цей взаємозв’язок визначається тим, що ціна товару в умовах ринкових відносин встановлюється в результаті взаємного тиску продавця і покупця. Першого цікавить вартість, що обумовлюється витратами, другого — споживацька вартість, що визначає, чи є ці витрати суспільно необхідними, тобто чи здатен товар задовольняти суспільні потреби.

Спостерігається тісна залежність між цінами і ринковим попитом на товари, що знаходяться в обернено пропорційній залежності. Цей взаємозв’язок пояснюється двома економічними категоріями: законом попиту і ціновою еластичністю. Психологи, що вивчають торговельні процеси, накопичили деяку інформацію про феномени купівельної поведінки. Ця інформація пов’язана з раціональною оцінкою споживачем (на рівні здорового глузду і підсвідомості) співвідношень продажних цін і якості товару.

У широкому сенсі зв’язок ціни і якості товару — це концепція, відповідно до якої споживачі часто думають, що високі ціни означають високу якість, а низькі ціни пропонованого товару — низьку його якість.

Так, середньостатистичний споживач, намагаючись встановити характер зв’язку між вартістю товару, представленою на ринку у вигляді ціни, і його споживацькою цінністю, розглядає ціну як надійний індикатор товарних якостей за таких суб’єктивних обставин:

покупець не знайомий з даним товаром чи має поверхневе уявлення про нього; оцінюваний товар занадто складний технічно чи технологічно, щоб споживач зміг самостійно розібратися в його позитивних якостях; ризик під час покупки товару вважається занадто високим; недостатня надійність в оцінці товарних властивостей і якостей

127.Регульовані ціни.

Під час переходу суспільства до ринку з’являється така класифікаційна ознака, як ступінь свободи цін від впливу держави на їх визначення регульовані ціни — складаються під впливом попиту та пропозиції, але зазнають під час формування певний вплив державних органів, що здійснюється або прямим обмеженням зростання чи зниження цін, або шляхом регламентації рентабельності, або шляхом встановленням граничних надбавок чи коефіцієнтів до фіксованих цін прейскуранта, або шляхом встановлення граничних значень елементів ціни, або яким-небудь аналогічним методом;

128. Регулювання цін та ціноутворення в Данії.

Вивчення досвіду ціноутворення та регулювання цін закордонних країн дозволяє зрозуміти його закономірності й тенденції, використовувати отримані знання для формування цінового механізму в Україні в період переходу її економіки до ринку.Система ціноутворення в Данії складається під впливом ринкових чинників. Державний вплив на формування цін дуже обмежений і полягає головним чином у сприянні формування максимально сприятливих умов для вільної конкуренції приватних виробників, що самі встановлюють ціни на свою продукцію виходячи з таких критеріїв, як обсяги виробничих витрат, співвідношення попиту та пропозиції тощо. Гнучке застосування системи споживчих податків дозволяє уряду впливати на рівень цін тих чи інших товарів і впливати на споживання в бажаному напрямі (наприклад, обмежувати споживання спиртних напоїв та ін.). Ціни й тарифи в державному секторі, масштаби якого невеликі, визначаються фолькетингом, муніципальною та міською владою. Питома вага встановлюваних безпосередньо державою твердих чи регульованих цін становить близько 6 %. Основним юридичним актом з ціноутворення є Закон про конкуренцію, прийнятий фолькетингом 1 червня 1989 р.

Нагляд за діяльністю монополій в галузі ціноутворення здійснює Рада з питань конкуренції, члени якої призначаються міністром пром-ті на чотирирічний термін. У разі порушення порядку встановлення цін рада зобов’язує підприємця протягом певного терміну (до 1 року) ввести прийнятні ціни на свою продукцію чи використовувати конкретні правила розрахунку цих цін. Якщо підприємець відмовляється надати раді необхідну інформацію і при цьому неодноразово й грубо порушує положення Закону про конкуренцію, то рада може направити спеціальне звертання Міністерству промисловості з викладом своїх пропозицій про характер санкцій стосовно порушника. Тексти звернень публікуються в пресі.

Хоча в Данії фактично відсутня система державних дотацій до цін, однак у сфері споживання надаються державні субсидії на придбання медичних препаратів. Але цей порядок розглядається як елемент системи соціального забезпечення, а не як дотації до цін. Процес ціноутворення на сільгосппродукцію складається під впливом механізму сільськогосподарської політики ЄС. При цьому в Данії існує досить розгалужена система державної підтримки фермерів, що передбачає, зокрема, надання державних гарантій на позики та пільгові рентні умови для капітального будівництва, ведення дренажних і зрошувальних робіт, впровадження енергозберігаючих систем.

136. Ризик у визначенні цін і страхування цін. Встановлення ціни на продукцію, що випускається фірмою, як правило, пов’язане з певним ступенем ризику. З чималою часткою ризику сполучене також і визначення цін на виробничі ресурси (сировину, матеріали, устаткування, паливо, робочу силу тощо). Допущена помилка у встановленні рівня ціни на вироблену продукцію може призвести до значних втрат доходу від реалізації, а у разі великої еластичності попиту від ціни ці втрати зможуть істотно збільшитися. Втрати в обсязі реалізованої продукції можуть виникнути і під час визнач-ня цін на спожиті фірмою послуги. Фірмі необхідно визначити розмір ризику і шляхом порівняння ступеня ризику різних альтернативних варіантів зупинитися на варіанті, який би найбільш мірою відповідав стратегії ризику, обраній керівництвом фірми. Ризики у господарській д-ті виміряються як в абсолютному вираженні — сумою втрат і збитків, так і ступенем ризику, тобто мірою ймовірності недосягнення запланованого рівня ціни. Перший показник характ-є абсолютний ризик, другий — ризик відносний.Абсолютний ризик виражається в гривнях, відносний — у відсотках чи у частках одиниці.

В умовах обмеженої інформації при визначенні цін непросто обрати потрібну емпіричну функцію розподілу ймовірностей. Тому на практиці зручніше користуватися найуживанішими в теорії ймовірностей стандартними функціями розподілу ймовірностей:

- нормальним розподілом ймовірностей, чи розподілом Гауса; - показниковим розподілом ймовірностей, що дуже широко використовується в розрахунках надійності (а розрахунок цін вимагає певних критеріїв надійності);

- розподілом Пуассона, що часто використ-ся в теорії масового обслуговування.

У господарській д-ті варто користуватися принципом доцільного ризику: приймаючи рішення про ціни, необхідно керуватися таким співвідношенням імовірностей здійснення і нездійснення події, за якого не менш двох третин шансів сприяють успіху й третина — не сприяє.

Одна третина шансів, що не сприяє успіху, виступає стимулом для вживання заходів щодо їх усунення. Економісту для характеристики відхилень зручніше користуватися відсотковими співвідношеннями (коефіцієнтами). Коефіцієнт варіації за умови нормального розподілу ймовірностей характеризує інтервал відхилень випадкової величини (ціни) при імовірнісному результаті, що відповідає двом третинам шансів «за» і третині шансів «проти» у відсотковому відношенні до математичного сподівання.

129. Регулювання цін та ціноутворення в Іспанії.

Вивчення досвіду ціноутворення та регулювання цін закордонних країн дозволяє зрозуміти його закономірності й тенденції, використовувати отримані знання для формування цінового механізму в Україні в період переходу її економіки до ринку.

Регулювання і контроль над цінами в Іспанії Д-ва здійснює на товари першої необхідності, а також на ТіП, вир-во яких монополізовано. Списки ТіП, що підпадають під примусове ціноутворення, регулярно публікуються в бюлетенях комерційної інформації. Це стосується в основному продукції П-в держсекторів і деяких часток компаній.

Контроль над формуванням цін здійснюється Вищою радою з цін при Міністерстві економіки і фінансів, що є робочим органом Урядової комісії з економічних питань.

Державне регулювання цін здійснюється на основі дозвільних, повідомних і місцевих цін.

Дозвільні ціни. Держ чи приватна компанія, що передбачає підвищення цін на конкретний товар чи послугу, направляє клопотання у Вищу раду з цін і після одержання дозволу від урядової комісії проводить підвищення цін. Такі ціни встановлюються на:

- соєву олію; - електроенергію, газ, бензин, гас, дизпаливо, нафту для виробництва добрив та інші види палива; - фармацевтичні товари; - страхування в сільському господарстві; - поштові й телеграфні послуги; - послуги телефонного зв’язку;

- залізничні, автомобільні, пасажирські та вантажні перевезення; - морські пасажирські перевезення в межах країни, а також фрахтування суден для даного виду перевезень, повітряні перевезення пасажирів у межах країни.

Повідомні ціни. Підвищення цін на такі товари, як стерилізоване молоко, рослинна олія, фуражне зерно, мінеральні добрива відбувається після повідомлення Вищої ради з цін про майбутнє підвищенні за один місяць до його здійснення.

Місцеві ціни. Підвищення цін на такі товари і послуги, як водопостачання для потреб населення, міські пасажирські перевезення, залізничні перевезення, послуги клінік, санаторіїв, лікарень, належать до компетенції провінційних комісій з цін.

У всіх випадках клопотання, що направляються до Вищої ради з цін чи в провінційні комісії, повинні містити: * опис товарів і послуг, на які пропонується підвищення цін; * структуру витрат виробництва; * опис способів реалізації товарів і послуг;

* діючі ціни й тарифи на ці товари і послуги, а також передбачувані нові ціни й тарифи; * обґрунтування зростання витрат виробництва, а отже, збільшення цін.

Список товарів і послуг, ціни на які підпадають під державне регулювання, значно скоротився в останні роки. Так, кількість галузей економіки, де існувало активне втручання держави в ціноутворення, скоротилося з 174 до 21. Нині питома вага встановлюваних безпосередньо державою регульованих цін у загальній структурі споживчих цін становить близько 10 %.

130. Регулювання цін та ціноутворення в США.

Вивчення досвіду ціноутворення та регулювання цін закордонних країн дозволяє зрозуміти його закономірності й тенденції, використовувати отримані знання для формування цінового механізму в Україні в період переходу її економіки до ринку.

Розглянемо, за допомогою яких заходів і методів здійснюється державне регулювання цін в США.

Помітне прискорення темпів зростання оптових та роздрібних цін на внутрішньому ринку США в 1970-х рр., переростання помірної інфляції в галопуючу призвели до необхідності модифікації економічної стратегії країни. Першою найбільш природною реакцією держави стала спроба перемогти інфляцію за допомогою методів прямого регулювання цін. У серпні 1971 р. з ініціативи адміністрації Р. Ніксона в США вперше за післявоєнні роки був установлений централізований контроль над цінами. Хоча президент Р. Ніксон і був проти встановлення прямого контролю над цінами і заробітною платою, однак складне економічне становище країни і тиск суспільної думки змусили його піти на крайні заходи.

Цьому сприяли такі обставини:

*у сформованій економічній ситуації зниження рівня інфляції викликало б вкрай хворобливі наслідки, насамперед збільшення масштабів безробіття; *домінувала точка зору, що інфляція може бути обмежена без зменшення зайнятості у разі, якщо буде введено контроль над цінами.

Не маючи альтернативної програми непрямого регулювання економіки, президент був змушений піти на заморожування цін і зар. пл. Слід зазначити, що в короткостроковому періоді пряме регулювання цін сприяло стабілізації економіки країни: до осені 1972 р. знизилися темпи підвищення оптових та роздрібних цін, трохи збільшилася зайнятість, став швидко зростати ВНП. Однак незабаром виявилися негативні наслідки централізованого регулювання. Заморожування цін і заробітної плати обмежувало міжгалузевий перелив капіталів, гальмувало інвестиційну політику, знижувало рівень ділової активності, стримувало зростання доходів. Уже в травні 1974 р. адміністрація Л. Форда відмовилася від прямого контролю над цінами.

Спроби прямого регулювання цін відбувалися і в наступні роки. Вони торкалися, насамперед, внутрішніх цін на енергоносії, що, відбиваючи зростання імпортних цін на нафту, нафтопродукти й природний газ, росли в 1974—1981 р. високими темпами, стимулюючи розкручування інфляційної спіралі. Заморожування внутрішніх оптових цін на нафту, нафтопродукти та природний газ, стримуючи розвиток інфляційних тенденцій, призвело до низки негативних наслідків в економіці. Зменшення інвестицій в енергетичне господарство, відсутність зацікавленості видобувних корпорацій у розробці нових родовищ нафти й природного газу через контроль над рівнем цін призвели до того, що імпорт нафти в США, незважаючи на зростання світових цін, продовжував аж до 1981 р. збільшуватися високими темпами. Р. Рейган після свого обрання президентом у січні 1982 р. скасував контроль над внутрішніми цінами на нафту й нафтопродукти. «Контроль над цінами стримав виробництво, стимулював споживання, придушував технологічні досягнення і робив США більш залежними від енергетичного імпорту», — так коментував Рейган своє рішення.

Нині американська адміністрація, обмежуючи державне фінансування і пряме регулювання цін на окремі товарні групи, робить наголос на активному використанні ринкових важелів і методів непрямого регулювання, що сприяють загальному оздоровленню економічного становища в країні. У цілому такий підхід робив останні роки стабілізуючий вплив на розвиток інфляційних процесів.

Серед основних напрямів непрямого регулювання цін можна виокремити такі: * регулювання дисконтної ставки федеральних резервних банків; * скорочення дефіциту державного бюджету; * федеральні закупівлі товарів і послуг; * податкова політика.

Ці напрями державної макроекономічної політики впливають на зміну співвідношення попиту та пропозиції на внутрішньому ринку США й у такий спосіб визначають базові пропорції обміну та рівня цін.

Пряме державне регулювання цін зараз застосовується лише у високомонополізованих галузях, що підпадають під юрисдикцію антитрестівського регулювання. Так, спеціальні комісії встановлюють тарифи на користування електроенергією і деякі комунікаційні послуги. Усього в США державою регулюється від 5 до 10 % цін.

Особливо варто зупинитися на державному регулюванні цін на продукти аграрного комплексу. У рамках федеральних с/г програм фермери, що займаються вирощуванням зернових, одержують від Мін-ва сіл. госп-ва США позики на фінансування вир-ва.Зібраний врожай вони можуть продавати за ринковими цінами і розплачуватися за позики частиною виторгу. У такий же спосіб регулюються ціни в молочній промисловості. Конгрес визначає «справедливий» рівень контрольних цін на молоко, олію, сир. Якщо ринкові ціни знижуються нижче цього рівня, то продукти скуповує держава і використовує їх на: безкоштовні сніданки для школярів; допомогу біднякам; продовольчу допомогу слаборозвинутим країнам, а також продає іншим державам.

Сільськогосподарський закон, прийнятий у США в 1985 р., вніс зміни в американську аграрну політику: були істотно знижені заставні ставки, що визначають обсяг наданих фермерам кредитів. Для пшениці й кормового зерна рівень заставних ставок становить у даний час 75—85 % середньоринкової ціни за попередні 5 років, при цьому міністру с/г надано право знижувати їхній рівень ще на 20 % з метою підвищення конкурентоспроможності американської продукції на світовому ринку. При цьому держава прагне підтримувати співвідношення між цінами на сільськогосподарські продукти і товари, що придбаваються фермерами. У цілому контроль над цінами здійснюють антитрестовські управління Міністерства юстиції і Федеральна торгова комісія.

131. Регулювання цін та ціноутворення в Швеції.

Вивчення досвіду ціноутворення та регулювання цін закордонних країн дозволяє зрозуміти його закономірності й тенденції, використовувати отримані знання для формування цінового механізму в Україні в період переходу її економіки до ринку.

Викликає інтерес досвід державного регулювання цін у Швеції. Насамперед, слід зазначити, що тут спостереження і контроль над цінами веде спеціальний орган — Державне управління цін і конкуренції, підлегле Міністерству цивільної адміністрації. Крім того, у всіх 23 губерніях Швеції існують контори з проведення такої роботи чис-тю від 2 до 10 чол. І це на 9­мільйонне населення!

На думку шведських експертів, заморожування цін ефективне лише в короткостроковому плані — для відновлення різких дисбалансів на ринку і придушення сплесків інфляції. Закон про регулювання цін надає право здійснювати заходи для прямого впливу на ціни (заморожування) у разі війни чи небезпеки її виникнення або у разі загрози значного загального підвищення цін. Законом передбачена також можливість для держави встановлювати максимальний рівень цін на окремі товари; вводити порядок, за якого підвищення цін дозволяється лише після подання попереднього повідомлення про це та обґрунтування розміру підвищення.

Кардинальні рішення з питань державного регулювання цін, конкуренції й доходів приймаються тільки па­ламентом.

Вплив на рівень цін здійснюється через державну монополію та державні заходи. Так, існує державна монополія на вино-горілчані вироби, поштові й деякі інші види телекомунікацій, поштових послуг, на аптечну торгівлю. Значний вплив на ціни чинить державний енергетичний концерн і шведські залізниці.

Крім того, держава твердо регулює закупівельні ціни на такі найважливіші види сільськогосподарської продукції, як зерно, молоко, м’ясо, яйця й низка інших продуктів харчування та сільськогосподарської сировини, з урахуванням інтересів фермерів. Щорічно в переговорах між урядом та об’єднанням с/г виробників за участю представників споживачів встановлюється рівень цін на продовольчі товари. Основна форма відшкодування витрат с/г виробникам пов’язана зі щорічним фіксуванням щодо високого гарантованого рівня цін, що закріплюється в переговорах між урядом і фермерами.

Важливе джерело коштів для субсидування сільського господарства Швеції — митні збори на імпортовану сировину. Вони встановлюються в розмірі різниці між більш високими цінами на внутрішньому ринку і цінами зовнішнього ринку.

Особлива сфера ціноутворення — ціни на житло. З урахуванням їх надзвичайно високого рівня держава видає житлові субсидії й позики.

Слід зазначити, що у Швеції з урахуванням зростання цін ведеться індексація доходів населення (один раз на рік). Враховується індекс цін на товари, що входять у мінімальн. споживчий кошик, однак індексація доходів має обмежені масштаби. Фактично вона вважається заходом, що сприяє врахуванню інфляції в механізм ціноутворення. Індексація має місце лише в окремих угодах тривалого характеру, а також у контрактах з наймання житла та приміщень. Певною формою індексації доходів є нарахування базових сум, що використовуються для щорічного нарахування пенсій. Для обчислення базової суми, що фіксується на рік, враховуються споживчі ціни.

Застосування тих чи інших форм контролю над цінами та їх обмеження змінюються залежно від економічної ситуації та динаміки цін. Дуже істотним є обмеження частки заробітної плати, що компанії мають право переносити на ціни. Так, останніми роками ця частка варіювала від 40 до 65 %. Природно, що введення такого обмеження впливає на можливості збільшення заробітної плати.

132. Регулювання цін та ціноутворення в Японії.

Вивчення досвіду ціноутворення та регулювання цін закордонних країн дозволяє зрозуміти його закономірності й тенденції, використовувати отримані знання для формування цінового механізму в Україні в період переходу її економіки до ринку.

У Японії заборонено встановлювати несправедливі як монопольно високі, так і монопольно низькі ціни, що переслідують мету «вибити» конкурента з ринку. Введено обмежувальні заходи щодо одночасного підвищення цін. Вони поширюються на галузі, де обсяг виробництва перевищує 30 млрд йен. Якщо в таких галузях більше двох фірм у межах трьох місяців підняли ціну приблизно на ту саму величину в абсолютному вираженні чи у відсотках, то Комісія зі справедливих угод вправі зажадати від них доповіді про причини такого підвищення і у разі необхідності почати розслідування. Винятки передбачені лише на випадок різкого погіршення ділової кон’юнктури, коли ціни падають нижче витрат і виникає погроза банкрутства значної кількості фірм галузі. З дозволу комісії в таких випадках допускається узгодження виробниками обсягів виробництва, продажів, капіталовкладень, рівнів завантаження устаткування та цін. Коли комісія одержує заяву з проханням про дозвіл таких дій, вона зобов’язана в короткий термін оприлюднити причини своєї згоди чи відмови.

Приймаючи рішення, вона зобов’язана консультуватися з міністром, до сфери компенсації якого входить галузь.

Держава регулює ціни на рис, пшеницю, м’ясо й молочні продукти, залізничні тарифи, тарифи на водо- і теплопостачання, електроенергію і газ, освіту й медичне обслуговування. У цілому регулюється близько 20 % споживчих цін.

133. Регулювання цін та ціноутворення Греції.

Вивчення досвіду ціноутворення та регулювання цін закордонних країн дозволяє зрозуміти його закономірності й тенденції, використовувати отримані знання для формування цінового механізму в Україні в період переходу її економіки до ринку. Держ. регулювання ціноутворення в Греції здійсн-ся як шляхом безпосер-го визначення цін і контролю за їх дотриманням, так і проведенням політики цін і доходів на певних етапах розвитку країни в рамках загальноек. політики чи в окремих галузях економіки. Нині ціни приблизно на 20 % найменувань споживчих товарів і послуг регулюються державними органами. Правовою основою регулювання цін є указ президента, затверджений у 1989 р. Він являє собою Кодекс ринков рег-ня, відповідно до положень якого всі товари і послуги, що підлягають ціновому рег-ню, поділ-ся на 2 групи. Перша група — ТіП, встан-ня цін на які входить у компетенцію уряду та інших держ і частково держ організацій. Це с/г продукти масового вир-ва (пшениця, тютюн, родзинки), тарифи на електроенергію, громад. транспорт, зв’язок і поштові відпр-ня, авіапасаж перевезення та деякі інші послуги. Розгляд питань зміни цін зд-ся комітетом за поданнями різних міністерств і держав­них компаній або з ініціативи самого комітету чи уряду.До другої групи входять усі інші ТіП. Регулювання цін цієї групи товарів і послуг здійснює міністр торгівлі.

ТіП другої групи поділ-ся на три категорії:

1) істотні недостатні; 2) істотні достатні; 3) несуттєві.

На ТіП першої категорії встановлюється верхня межа ціни чи максимальний прибуток (у відсотковому чи абсолютному вираженні) окремо для оптового й роздрібного торговця (підприємства). До цієї категорії, насамперед, входять основні продукти харчування, на 10 з яких встановлюється верхня межа ціни (два види сирів, чотири види хліба, борошно одного сорту і цукор, на який встановлюється оптова ціна). До цієї категорії належать також безалкогольні напої, послуги ресторанів, барів, закусочних (низьких категорій), сільськогосподарські знаряддя, деякі види автомобілів і нові запчастини до них, бензин, мазут, дизпаливо, зріджений газ, послуги таксі — усього 121 позиція.

Ціни на ТіП другої категорії — деякі види сировини та напівфабрикатів, вироби зі шкіри, гіпс, азбест, окремі види домашнього обладнання, послуги автостоянок, ресторанів вищих категорій і розважальних закладів, пунктів хімчистки (всього 86 видів) піддані менш суворій регламентації і контролюються тільки з метою запобігання одержання торгового надприбутку. При цьому питання отримання надприбутку вирішується в кожному конкретному випадку.

Ціни на товари й послуги третьої категорії, що не вважаються товарами першої необхідності, формуються вільно, без участі органів державної влади.Список товарів, що входять у ту чи іншу категорію, досить рухливий. Наприклад, нині кількість товарів із твердо встановлюваною ціною скоротилася з 84 до 10. З 1979 р. міністр торгівлі одержав право визначати граничну ціну, граничний торговий прибуток чи припустиме збільшення ціни, у відсотках до існуючих, на усі види товарів і послуг другої групи. Для підготовки рішень щодо зміни цін у Міністерстві торгівлі створений Дорадчий комітет, у роботі якого беруть участь представники зацікавлених міністерств, федерацій промисловості, торговельних палат, кооперативів, різних галузевих союзів і та ін. Остаточне рішення приймає міністр торгівлі.

Контроль за дотриманням регульованих цін і збір інформації про рівень цін, що складаються на ринку, здійснює спеціальний відділ Міністерства торгівлі. У веденні цього міністерства знаходиться також спеціальна служба — ринкова поліція, що систематично здійснює контроль над цінами на ринках і в магазинах. За порушення правил про ціни чи правил конкуренції Комітет з конкуренції уповноважений виносити рішення про стягнення штрафів у розмірі від 300 до 30 тис. дол. США.

134. Регулювання цін та ціноутворення у Фінляндії. Вивчення досвіду ціноутворення та регулювання цін закордонних країн дозволяє зрозуміти його закономірності й тенденції, використовувати отримані знання для формування цінового механізму в Україні в період переходу її економіки до ринку. Фінляндію в 1980-ті рр. називали «скандинавською Японією», оскільки вона досягла високого рівня ек-го розвитку і посіла одне з провідних місць у світі за рівнем життя населення. І хоча економіка Фінляндії спирається в основному на приватну власність і вільне підпр-во — Д-ва відіграє роль важливого регулятора ек. розвитку країни і, зокрема, політики встановлення цін.

У політиці ціноутворення державі належать важливі функції. Через Міністерство торгівлі здійснюються планування та контроль над цінами на продукти харчування, зерно, енергоносії (особливо бензин), продукцію вино-горілочної промисловості. Значна роль державного сектору в кредитуванні підприємництва, орієнтованого на реалізацію товарів і послуг за цінами, доступним для середніх і нижчих шарів населення. Фірми, що організують продаж товарів за низькими цінами, одержують від держави кредит на значні терміни під низькі відсотки. У цілому сис-ма ціноутворення Фінляндії відрізняється гнучкістю і стимулюванням споживання, особливо в галузі роздрібних цін і послуг.

У соціально орієнтованій ринковій економіці Фінляндії через ціни, податкове регулювання забезпечується проведення низки заходів, спрямованих на підвищення життєвого рівня населення. Взяти, приміром, торгівлю овочами, фруктами, цитрусовими. У цій північній країні цілий рік є досить представницький вибір таких продуктів за невисокими цінами. Держава заохочує торгівлю вітамінізованими продуктами, не обкладаючи податком їх ввезення у країну, а в деяких північних районах існують також пільги на їх реалізацію.

Практично всі національні програми у найважливіших галузях економіки Фінляндії ґрунтуються на планово-розрахунковому ціноутворенні, тому що ринкове ціноутворення ефективно регулює лише поточні потреби суспільства.

Таким чином, держава в цивілізованих країнах не усувається від контролю за ціноутворенням на внутрішньому ринку і від раціонального регулювання цін, причому вирішує ці завдання різноманітними методами, з урахуванням особливостей розвитку ринкової економіки в кожній із них..