6. Культура і корупція.

Протягом 80-х років французька корупція перебувала в прихованій фазі - порушення здійснювалися, але особливої ​​уваги ніхто на це не звертав. У 90-ті роки таємне стає явним. Арештам все нових і нових політиків давно вже перестали дивуватися, рахунок пішов на двозначні цифри. Найкорумпованішими виявилися мери. Під слідством їх було більше дюжини. Найбільш чесні серед них брали у фірм гроші для проведення виборчої кампанії, обіцяючи потім своїм спонсорам допомогу на місцевому ринку. Інші просто крали з міського бюджету, а потім витрачали у відповідності зі своїми смаками - меркантильні зводили вілли і котеджі, легковажні подорожували.

Франція, одна з найвищих за рівнем бюрократизації країна в Європі. Кількість регулюючих законів, інструкцій і обмежень, з якими стикається французький бізнесмен - більша, ніж в Україні. Великими є податки і страхові виплати. Але при цьому в Україні паперу оформляються місяцями, тут - тиждень. Що стосується корупції - вона є, але в іншій якості, ніж у нас. У Франції хабар дається для того, щоб зробити щось незаконне або отримати те, на що ти не маєш права. У нас же часто хабар дають для того, щоб отримати те, що належить за законом. Корупція у Франції проявляється в іншому вигляді і на іншому рівні. Законослухняний громадянин з нею не стикається в повсякденному житті. А законослухняний бізнесмен не стикається в повсякденному бізнесі.

Чинне законодавство Франції включає низку нормативно-правових актів, спрямованих на боротьбу з корупцією, що стосуються насамперед фінансових зловживань. Так, у 1990 році ухвалено закон, згідно з яким кредитні установи мають особливо уважно ставитися до капіталів, походження яких пов'язане з організованою злочинністю. Йдеться про виявлення порушень, пов'язаних із фальсифікацією чеків та векселів, переданих на інкасацію. Законодавець закріплює право на негайне зупинення функціонування рахунку, якщо буде встановлено, що службовець відкрив його з метою ухилення від податків. Для захисту інтересів суспільства виконання контрольних функцій покладено і на недержавні комерційні структури, зокрема на фінансово-кредитні установи.

Крім того законодавство Франції зобов'язує фінансових посередників встановлювати особу свого клієнта, зокрема і випадкового, надавати довідки про третіх осіб, на користь яких здійснюються перерахування, передбачає відповідальність банківського працівника в разі прийняття фальшивого документа. Фінансові посередники, зокрема й банки, зобов'язані сповіщати спеціальні адміністративні служби про суми внесків на рахунок, якщо виникає підозра, а також про операції з такими коштами. У цьому випадку обов'язок додержання професійної таємниці знімається. Спеціалізована державна служба має право вимагати припинення такої операції або відкласти її здійснення до вирішення питання про наявність або відсутність факту правопорушення.

Серед інших особливостей можна представити наступні. Члени французького парламенту зобов’язані декларувати будь-які подарунки незалежно від їхньої вартості.

Законодавством Франції встановлено обмеження щодо володіння частками у статутному капіталі комерційних підприємств, які виступають постачальниками робіт, товарів та послуг для відповідного органу влади або перебувають під його контролем чи прямим підпорядкуванням. У Франції створено спеціальний орган для контролю за декларуванням доходів посадових осіб — Комісію з питань прозорості політичного фінансування. Крім того, забезпечення дотримання обмежень щодо можливості працевлаштування у приватному секторі посадових осіб, повноваження яких були припинені, покладається на три комісії з питань професійної етики.

Французи дійсно викорінили хабарництво на дорогах. Французькі автоінспектори поборами не займаються. А ось в економічній сфері випадки корупції зустрічаються. Ось, наприклад, група високопоставлених осіб з військових і урядових кіл за солідну винагороду у вигляді комісійних "пробила" постачання бойових кораблів Тайваню в обхід закону. Справа потрапила до суду. Там і застряла на багато років.

Боротьба з корупцією налічує у Франції багато десятків років. Корупція вважається серйозним злочином і суворо карається. В кінці 2007 року в країні прийнятий новий закон про боротьбу з корупцією. Він істотно посилив покарання, передбачені антикорупційними статтями Кримінального кодексу. Наприклад, стаття 433 пункт 1 у новій редакції передбачає покарання у вигляді тюремного ув'язнення до 10 років і штрафу в 150 тисяч євро за спробу - прямо або побічно - підкупити посадову особу, наділену державною владою. При цьому хабаром вважається дорогий подарунок і пропозиція або обіцянка "посприяти" у вирішенні якого-небудь питання. А ось якщо хабар у будь-якій формі взяв суддя або інший судовий працівник, то йому загрожує вже 15-річний тюремний термін, штраф розміром 225 тисяч євро та позбавлення громадянських прав, тобто заборона на роботу в державній адміністрації і можливість бути обраним до парламенту чи місцевих органів влади.

Виправлені статті Кримінального кодексу Франції детально перераховують різноманітні випадки корупції і визначають покарання за неї. Варіантом корупції вважається, наприклад, укладення ділового контракту з порушенням закону або навіть влаштування на роботу особи, у якої менше прав, ніж в іншого претендента того ж робочого місця. Корупція - не обов'язково дія. Під це поняття у Франції підпадає і бездіяльність до вигоди того, хто дає хабар. А ось чоловік, який повідомив про факт корупції "куди слід", береться владою під захист від імовірної помсти або переслідувань у будь-якій формі. У цьому випадку "месник" ризикує потрапити за грати.

Дієвим профілактичним заходом у припиненні корупції вважається "прозорість" отримання доходів. Французи щорічно надають в податкове відомство декларації, на підставі яких нараховуються податки. У країні діє закон, що зобов'язує президента Франції, прем'єр-міністра, міністрів і парламентаріїв при вступі на посаду оприлюднювати не лише свої доходи, але і розміри статку. Якщо статок перевищує 750 тисяч євро, то з нього стягується в залежності від розмірів спеціальний податок, який поповнює так званий Фонд солідарності. Але не всім заможним французам це подобається.

Індекс сприйняття корупції (англ. Corruption Perceptions Index, CPI) — щорічний рейтинг країн світу, що укладається організацією Transparency International з 1995 року. Країни у рейтингу впорядковані за показником рівня корупції, який базується на оцінках підприємців та аналітиків за десятибальною шкалою. У 2011 році Франція посіла 25 місце у рейтингу з індексом у 7 пунктів серед 182 країн (у 2010 році – те ж саме 25 місце з рейтингом 6,8).