3. Стиль переговорів

Французький стиль ділового спілкування - прямий наслідок їх системи освіти, яка орієнтована на виховання незалежних і критично настроєних громадян, причому, на відміну від більшості протестантських країн з їх прихильністю до вузького професіоналізму, вищі верстви суспільства особливу увагу приділяють вивченню філософії, історії мистецтв, французької історії і культури, причому все це не в збиток основній професії, яку опановують до тонкощів.

В результаті демонстрації настільки гармонійного виховання, закордонний партнер, як правило, буває зачарований своїм французьким колегою, але (теж, як правило) знаходить, що підтримувати з ним ділові стосунки виявляється завданням не з легких.

Цей процес значно спрощується, якщо врахувати деякі національні особливості французького бізнесу: у діловому житті цієї країни велике, а деколи і вирішальне значення мають особисті зв'язки і знайомства. Тому нових ділових партнерів прагнуть знайти через посередників, пов'язаних дружніми, сімейними або фінансовими відносинами, причому ретельно звертають увагу на те, щоб подібні контакти велися на належному ієрархічному рівні.

Після встановлення попередніх контактів, французькі бізнесмени починають ретельно готуватися до майбутніх переговорів, скрупульозно збираючи інформацію про потенційного ділового партнера і його бізнес, а якщо врахувати пристрасть тамтешніх підприємців досконально вивчати всі аспекти та можливі наслідки запропонованих пропозицій, то неважко здогадатися, що переговори з французами протікають в значно більш повільному темпі, ніж, наприклад, з американцями.

Французи майстерно, і з добірністю відстоюють той чи інший принцип або свою позицію, але не схильні до торгу чи розміну поступками. У результаті виявляється, що французи самі переговори ведуть досить жорстко, але, як правило, не мають ніякої «запасний позиції». Саме тому представники французької делегації на переговорах часто вибирають конфронтаційний тип взаємодії.

Оскільки для французів національна культура взагалі і такий її феномен, як мова, зокрема, - предмети ледь не релігійного поклоніння, важливим чинником при проведенні переговорів та ділових зустрічей є використання французької мови в якості офіційної. Той, хто готовий на це піти, заздалегідь має певну фору у взаєминах з французькою стороною, але слід врахувати, що французи особливо чутливі до помилок іноземців у своїй мові, а ступінь володіння ним оцінюють по свободі риторики. Втім, у випадку високої зацікавленості вашого партнера в підсумки переговорів, він може погодитися і на англійську мову. У цьому випадку можете вважати, що ви заздалегідь отримали найбільшу поступку.

У Франції ділові переговори починаються, як правило, в 11 годин ранку. Розклад їх стандартний: процедура подання, підтвердження заздалегідь досягнутих домовленостей, позначення тем переговорів. Все це триває приблизно півтори години, потім всім учасникам пропонується типовий французький сніданок з аперитивом - дуже зручний захід, який при відомій навичці може сприяти успіху переговорів. Справа в тому, що кухня для французів - предмет національної гордості, і будь-які захоплені коментарі на цей рахунок сприймаються з щирою гордістю. Тільки не варто забувати декілька простих правил: не прийнято залишати їжу на тарілці, не прийнято підсолювати її по своєму смаку або користуватися прянощами, це що стосується кулінарного боку сніданку. З протокольного боку слід пам'ятати, що про справи можна говорити тільки після того, як буде подана кава, до цього моменту краще поговорити про культуру чи мистецтво. Це відбувається з національною звички відразу не зачіпати в розмові питання, яке найбільше цікавить. До нього підходять поступово, після довгої розмови на різні нейтральні теми, а до головного приступають ніби мимохіть, без натиску - «між грушею і сиром», тобто в кінці обіду. Діяти навпаки вважається не тільки ознакою поганого тону, але і невеликого розуму: демонструючи свій інтерес, ви опиняєтеся в ролі прохача, а наразившись на негативну відповідь, ставите в незручне становище як себе, так і партнера.

Варто відзначити ще декілька особливостей: французи не відрізняються точністю і не завжди пунктуальні. На прийомах вони слідують правилу: чим вищий статус гостя, тим пізніше він приходить. Так що, будучи запрошеним на вечерю з президентом французької компанії, ви завжди ризикуєте сісти за стіл хвилин на 30-40 пізніше наміченого терміну.

А ось отримати запрошення на домашній вечерю у Франції це - ознака виняткової честі і довіри, яку просто обов'язково необхідно виправдати ретельним дотриманням етикету: прибути на вечерю на 15 хвилин пізніше запланованого часу, захопивши в якості подарунка квіти, коробку цукерок і шампанське. З квітами слід бути обережніше: вони повинні бути, по-перше, не білі, по-друге, не можна дарувати хризантеми та гвоздики. Перші приносять тільки по сумним випадкам, а другі, як вважається у Франції, приносять в дім нещастя.