73. Парадокси фінансової глобалізації

Оскільки найбільш глобаліз сегментом світ ек є міжн фін ринок, цілком закономірно проводити аналіз його на предмет виявлення певних парадоксів, які дозвол виявити не тільки певні закономірності розв глоб процесів, лае й певні недосконалості або бар’єри на шляху роз глоб процесів. Глоб ринків передбач усунення бар’єрів між внутр та міжн ринками та розвиток різн зв’язків між ними. Капітал має вільно пересуват з вн ринку на світ і навпаки. Він має рухатись туди, де прибутк та ефективн є вищими, а ніж на місц рівні. Дослідж, показ, що на міжн фін ринках існують 3 парадокси, що ставлять під сумнів ідею глоб. І парадокс „домашнього заміщення” грунт на клас ідеі про те,що диверсифіков фін портфель призводить до більш вис очикув прибутків,аніж не диверсифік. Відповідно до класич підходів міжн приб по акціям можуть владіти вис ступеням кореляції. Це дозволяє уявити ,що на внутр ринку існує певна межа скорочення ризику, яка може бути знач чином розширена шляхом виходу на міжн ринок. ІІ Парадокс Філдстайна-Хоріока. Не обмеж функціонування міжн ринку капітал дозволяє внутр норми інвестицій відхилятися від норми нагромадж. Отже, нагромадж поза залежн від місця розташув повин бути ефективно використ по всьому ринку. Ін вест не обмеж тільки нац кордонами і нац нагромадж, оскіль джерелом ін вест ресурс повинен бути і міжн ринок капіт Парадокс „низьк мобільності чист потоків капіт”. Показн мобільн чист пот капіт є динаміка сальдо рах поточн опер. Гол парадокс ринку тов і послуг, який є част глоб – це суперечність лібераліз і протекціонізму. Всупереч ідеї лібераліз світ тов ринків, яка реаліз під егідою СОТ досі зберіг значні бар’єри на шляху вільн руху тов маси. При чому, ці бар’єри ініціюються не кр 3-го світу, а розвин кр. В США зберіг вел кільк митн тариф на імпорт таких товарів.: -харч прод,-текстиль, – обяг, – ювелір прикраси, – залізн вагони. В Китаї прожовж блокада іноземн участі в ряді галузей нац ек.

74. Взаємодія країн Центру та країн Периферії в умовах глобалізації

Світове господарство як система має свою структуру. Тривалий час паралельно існувало три точки зору на його структуру: формаційна концепція; концепція «трьох світів» і концепція «центру та периферії». Останнім часом найбільшого поширення набула третя концепція, згідно з якою світова економіка має свій «центр» (найбільш розвинуті країни) та «периферію» (країни, що відстають від «центру» за рівнем економічного розвитку). В економічній літературі до центру головним чином відносять розвинуті країни з ефективним ринковим господарством, які розвиваються по типу змішаної економіки (або соціального ринкового господарства), тобто країни з гнучким економічним механізмом, здатним динамічно адаптуватися до світогосподарської кон’юнктури, експортуючи високотехнологічну продукцію. Периферія — це в основному країни, що розвиваються, які, зазвичай, мають сирови нну спеціалізацію, недостатньо ефективний механізм економічного саморозвитку, відносно низький рівень внутрішньої інтегрованості народного господарства. Значно ускладнює можливості динамічного економічного розвитку цих країн і зовнішній борг, який перевищує 1 трлн дол. Переваги такого підходу полягають у тому, що структура світового господарства розглядається тільки з точки зору критеріїв економічного розвитку.  Між «центром» та «периферією» чіткої межі немає. До «центру» належать, як правило, країни Західної Європи (у першу чергу ЄС), США, Канада, Японія, деякі країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Нова Зеландія, Австралія та Ін.). До світової «периферії» належать всі інші національні економіки, але вони в свою чергу розподіляються на групи за ступенем віддаленості від «центру».