- •1. Світогляд як духовно практичне засвоєння світу. Структура та типи світогляду
- •2. Філософія як предмет. Функції філософії
- •3. Проблеми філософії стародавньої індії та китаю
- •4. Антична філософія:особливості розвитку та морально-етична спрямованість
- •Елліністична філософія
- •5. Основні досягнення та проблеми філософії доби середньовіччя. Роль християнства у формуванні середньовічної філософії
- •6. Філософія відродження:гуманістичний характер, науково-природничі погляди, соціально-політичні ідеї
- •7. Філософія нового часу. Пошуки продуктивного методу пізнання:емпіризм, раціоналізм
- •8. Філософія просвітництва:проблеми свободи людини
- •9. Особливості та досягнення класичної німецької філософії
- •10. Своєрідність російської філософії та її основні напрямки
- •11. Філософія маркса і енгельса як програма радикальної перебудови людства
- •12. Основні напрямки та особливості західної філософії xXст.
- •13. Джерела української філософської культури. Філософська думка епохи київської русі
- •14. Зародження та розвиток філософії в києво-могилянській академії
- •15. Г.Сковорода-родоначальник української класичної філософії
- •16. Філософські ідеали м.Костомарова і т. Шевченка
- •17. Сучасна філософська думка в україні та українській діаспорі
- •18. Філософське розуміння буття. Основні виміри буття
- •19. Матерія, спосіб та форми її існування
- •20. Свідомість як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що розвивається
- •21. Проблема походження, розвитку і сутності свідомості. Свідомість і мова
- •22. Суспільна свідомість та її структура
- •23. Форми суспільної свідомості та їх вплив на індивідуальну свідомість
- •24. Взаємозв’язок свободи та відповідальності. Проблема вибору
- •25. Діалектика як вчення про розвиток та універсальні звязки
- •26. Категорії діалектики та їх суть
- •27. Закон єдності і боротьби протилежностей
- •28. Закон переходу кількісних змін у якісні
- •29. Закон заперечення заперечення
- •30. Проблема пізнання у філософії. Об'єкт та суб'єкт пізнання
- •31. Чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне пізнанння
- •32. Наукове пізнання, його суть, рівні та методи
- •34. Практика як критерій істини. Види практики
- •33. Пізнання та знання. Проблема істини в філософії. Суть істини
- •35. Суспільство як самоорганізуюча і саморозвиваюча система. Основні елементи суспільного життя та їх взаємозв'язок
- •36. Роль географічного природного середовища у житті суспільства
- •39. Політична система суспільства та її чинники
- •40. Духовне життя суспільства. Поняття культура
- •42. Історчна різноманітність і єдність типів суспільства. ФОрмація і цивілізація
- •43. Рушійні сили історичного розвитку. Роль і місце насильства в історії
- •44. Філософська концепція людини. Сутність характеристики людини
- •45. Філософський зміст понять індивід,індивідуальність,особистість
- •46. Сенс життя людини.Проблема людського щастя
- •47. Самореалізація особи. Роль особистості в історії
- •49. Цінності в житті людини та суспільства. Базові цінності людського буття та вищі духовні цінності
- •50. Глобальні проблеми людства та проблеми виживання людини
- •Білет37 Демографічні чинники суспільного розвитку
- •Білет41 Національні культури та культура загальнолюдська
27. Закон єдності і боротьби протилежностей
Сутність діалектичного підходу до явищ і предметів світу полягає в тому, що розвиток кожного з них відбувається не інакше як шляхом роздвоєння на протилежні сторони, властивості, тенденції і взаємодії їх. Такими сторонами, властивостями і тенденціями можуть бути нове й старе, те що народжується й відмирає, позитивне й негативне, прогресивне і регресивне. Наявність і взаємовідношення таких протилежностей не тільки надають якісної визначеності речам, але й виступають кінцевою причиною їх виникнення, зміни і зникнення. Характеризуючи головне, найбільш істотне в процесі розвитку, діалектика розкриває його джерело, рушійну силу. Таким джерелом, такою рушійною силою розвитку вона вважає суперечності, властиві всім явищам і предметам. Не існуючи одна без одної, протилежності не нейтральні а взаємодіють між собою, тобто знаходяться як в єдності, так і "боротьбі". Єдністю протилежностей вважають їх взаємозв'язок, і покладання. "Боротьба" ж протилежностей означає їх взаємовиклключеність, зіткнення, протидію. У русі і розвитку кожної матеріальної системи виявляються нероздільність і взаємодія протилежностей. Такими притягання й відштовхування,дія і протидія, асиміляція і дисиміляція, спадковість і мінливість, виробництво й споживання. Зв'язок, взаємодія протилежностей становлять суперечності. Діалектична суперечність є взаємовідношення протилежностей. Єдність і "боротьба" їх у суперечності органічно зв'язані: як немає єдності без "боротьби" протилежностей, так і немає їх "боротьби" без єдності. Діалектика разом з тим виходить з того, що суперечності у матеріальному світі загальні й об'єктивні. Вони властиві всім предметам і явищам, діють як у природі і суспільстві, так і в пізнавальній діяльності людини.
28. Закон переходу кількісних змін у якісні
Предметом закону є перехід від незначних і прихованих, поступових кількісних змін до змін корінним, відкритим - якісним, де якісні зміни настають не випадково, а закономірно, внаслідок накопичення непомітних і поступових кількісних змін, не поступово, а швидко, раптово, у вигляді стрибкоподібного переходу від одного стану до іншого стану, через ломку лінійного закону зміни і переходу до нелінійних законам та формами зміни. Закон переходу кількісних змін у нову якість - момент закону розвитку заходи [1].
Основа закону - взаємозв'язок двох властивостей - якості і кількості.
Для опису, будь-яке явище можна "розщепити" на якісну і кількісну визначеності [2]. Категорія " якість "означає таку визначеність явища, яка відрізняє предмет серед інших, робить його тим, що він є [2]. Кількість виражає те загальне, що властиво різних речей, в чому вони подібні, є сукупністю множин і величин, що характеризують річ. Знайти кількісну визначеність речі - означає порівняти її з іншою, що володіє тим же властивістю [2].
Незважаючи на істотні відмінності, кількість і якість розглядаються в діалектичний матеріалізм як частини одне цілого, що представляють собою сторони одного і того ж предмета. Ця єдність називається мірою і є кордон, визначальну межі можливого кількісного зміни в рамках даної якості.
Перехід кількісних змін за межі заходи (як інтервалу кількісних змін, в межах якого зберігається якісна визначеність предмета) веде до зміни якості предмета, тобто до його розвитку. У цьому і полягає закон переходу кількості в якість - розвиток здійснюється шляхом накопичення кількісних змін в предметі, що призводить до виходу за межі міри і скачкообразному переходу до нової якості [2].
При порушенні заходів кількісні зміни тягнуть за собою якісне перетворення. Таким чином, розвиток виступає як єдність двох стадій - безперервності і стрибка. Безперервність у розвитку - стадія повільних кількісних накопичень, вона не зачіпає якості і виступає як процес збільшення або зменшення існуючого. Стрибок - стадія корінних якісних змін предмета, момент або період перетворення старої якості до нового. Ці зміни протікають порівняно швидко навіть тоді, коли приймають форму поступового переходу.
Виділяють наступні види стрибків:
за масштабом якісних змін: внутрішньосистемні (частки) і міжсистемні (корінні);
за спрямованістю змін, що відбуваються: прогресивні (що ведуть до виникнення більш високої якості) і регресивні (що ведуть до зниження рівня структурної організації об'єкта);
за характером обумовлюють протиріч: спонтанні (дозвіл внутрішніх протиріч) і індуковані (в результаті впливу зовнішніх факторів).
Принцип переходу від кількісних змін до якісних отримав суттєвий розвиток і конкретизацію в синергетики. Значно деталізовані і поглиблені знання про переходах (скачках) на всіх рівнях розвитку матерії, від елементарних частинок до суспільства [3].