Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра регіональної економіки

Тема: «Соціально-демографічний потенціал регіонів України»

Виконала: студентка 1 курсу,

ФЕФ, група 103,

Моружко Анастасія

Викладач: Лукаш Ірина Михайлівна

Зміст:

1. Демографічний потенціал України та його характеристика;…………………………………………………………….3

2. Сучасна демографічна ситуація в Україні;……………….3-4

3. Причини депопуляційних процесів:………………………5-7

   1. Смертність;

   2. Народжуваність;

   3. Міграційні процеси;

4. Населення регіонів України і система демографічних показників:……………………………………………………….7-8

   1. Соціальна політика;

   2. Природні чинники, густота населення;

5. Демографічні проблеми та шляхи їх вирішення;……….9-11

6. Демографічні аспекти відтворення людського потенціалу регіонів України;…………………………………………11-13

7. Прогнози:…………………………………………………13-16

   1. Держкомстату;

   2. Експертів;

   3. ООН.

8. Джерела……………………………………………………..16

Демографічний потенціал та його характеристики

Під демографічним, потенціалом слід розглядати людський потенціал, іншими словами - кількість населення, частку трудових ресурсів (працездатного населення), вікові та статеві показники, динаміку природного та механічного руху населення тощо.

Основними характеристиками демографічного потенціалу є:

• співвідношення показників природного руху населення, що розглядаються за певний проміжок часу;

• статево-вікова структура населення;

• співвідношення показників механічного руху населення.

Сучасна демографічна ситуація в Україні

Для сучасної демографічної ситуації в Україні характерні:

• різке зменшення народжуваності, збільшення смертності і відсутність природного приросту;

• постаріння населення, збільшення «навантаження» на працездатну його частину;

• скорочення тривалості життя як чоловіків, так і жінок;

• погіршення здоров’я нації;

• інтенсифікація міграційних процесів, вплив яких на демографічні та соціально-економічні показники суперечливий і нерідко негативний.

Основним чинником, що обумовлює скорочення чисельності населення України, є режим його відтворення, який характеризується тенденціями зростання депопуляції (смертність перевищує народжуваність), що не забезпечує навіть простого заміщення поколінь (таблиця чисельності українського населення за 2013-2014 роки – дані Держкомстату України).

Причини депопуляційних процесів

Назвемо причини, що впливають на депопуляційні процеси. Першою або традиційною причиною залишається висока смертність на фоні низької народжуваності. В середньому по країні смертність перевищує народжуваність у співвідношенні 1,7 до 1.

В розрізі регіонів України найвища смертність спостерігається в Чернігівській області - 18.6 на 1000 осіб, найнижча - в м. Київ та Закарпатті - 9.8 та 11.8 осіб відповідно. Смертність сільського населення стабільно вища, що пов'язано з рівнем старіння сільського населення та становить від 12.1 на Закарпатті до 27.2 в Чернігівській області. Найнижчі показники смертності серед міського населення мають Рівненська (9.5), Івано-Франківська (9.6), Тернопільська область та м. Київ (9.8), найвищі - східні регіони - Луганська (15.6) та Донецька області (15.8).

Особливістю демографічної ситуації в Україні є кризовий стан здоров'я і життєздатності населення - високий рівень захворюваності дітей та дорослих, передчасна смертність у працездатному віці, перевищення більш як втричі чоловічої смертності над жіночою.

Другою причиною є проблеми родинного плану, зокрема питання фізичного здоров'я, матеріально-фінансового становища, так і морально-психологічного стану родин.

Результатом зниження народжуваності та зростання смертності є старіння населення. За період між переписами 1959 та 2001 рр. частка осіб у віці 60 років і старше зросла з 12,3 до 25,5 %. За даними перепису 2001 р., частка осіб у віці 60 років і старше в міських поселеннях становила 19,1, а в сільській місцевості — 26,1 %2. Питома вага осіб 65 років і більше в Україні наближається до країн Західної Європи. Такі тенденції обумовлюють демографічне навантаження на працездатне населення України та спричинюють зростання частки населення, що потребує соціального захисту. На початок 2001 р. на кожну 1000 осіб працездатного віку припадало 723 непрацездатні, зокрема у міських поселеннях — 629, у сільській місцевості — 950 непрацездатних.

За сучасної вікової структури навіть у разі повної ефективності заходів щодо підвищення середньої тривалості життя додатковий природний приріст можливий лише за умови, якщо сумарний коефіцієнт народжуваності (кількість дітей, які народжує одна жінка протягом життя) перевищить 2,3 найближчими роками і досягне 2,5 через 10—12 років. Очікується, що до 2015 р. питома вага осіб, старших 60 років, сягне 21,7 % загальної чисельності населення (серед жінок 26,0, чоловіків 16,8 %). Відповідно прогнозується зростання демографічного навантаження на населення працездатного віку. За оптимістичним прогнозом, його рівень досягне 604 особи непрацездатного віку на 1000 осіб населення у працездатному віці. Середня очікувана тривалість життя за прогнозованими розрахунками свого мінімального значення досягне у 2005 р. і становитиме, за оптимістичними варіантами, для чоловіків — 59,2 року, для жінок — 68,4 року.

Протягом тривалого часу частота реєстрації шлюбів знижується. Так, якщо у 1959 р. на 1000 осіб населення припадало 11,6 зареєстрованих шлюбів, то у 2002 р. — 6,6. Збільшується водночас кількість розлучень, яка, відповідно, становила — 1,2 та 3,8 розлучення. Збільшується частка бездітних і однодітних родин, а це ще більше погіршує демографічні перспективи держави. Дві третини сімей з дітьми до 18 років мають лише одну дитину. Середня величина сім’ї в Україні від 1989 р. практично не змінюється і становить 3,2 особи (у містах — 3,1, в селах 3,4). Велике занепокоєння викликає зниження дітородних установок сім’ї, на відновлення яких необхідний час — не менше тривалості життя одного-двох поколінь. До 2015 р. очікується стабілізація шлюбності на рівні 6—8 ‰ із певним підвищенням розлученості на рівні — 3,5-4 ‰. Унаслідок втрат чисельних шлюбних контингентів та поширення незареєстрованих шлюбів немає підстав сподіватися на відродження високих рівнів шлюбності у найближчій перспективі.

Вплив на репродуктивну поведінку родини такого показника, як її матеріально-фінансове становище, вважається як прямим, так і опосередкованим. Починаючи з 90-х років минулого століття, саме соціально-економічні реформи призвели до зменшення добробуту багатьох родин та вплинули на зміну ставлення людей до великих родин і, відповідно, до народження дітей.

Наступним чинником, що також впливає на демографічну ситуацію, є трудова міграція українців до інших країн. За деякими оцінками, щороку країна втрачає близько трьох мільйонів чоловіків та жінок.

Скорочення кількості населення залежно від міграційних процесів становить близько 1/3 частини загального обсягу кількісних втрат. В Україні наприкінці 80-х — на початку 90-х рр. відбулися суттєві зрушення в міграції населення (дані Держкомстату України).

Міграційний рух населення у січні-серпні 2014 року

Осіб				На 10000 осіб наявного населення
кількість прибулих	кількість вибулих	міграційний приріст,скорочення (–)	кількість прибулих		кількість вибулих	міграційний приріст,скорочення (–)
Україна	325911	312439	13472		113,8	109,1	4,7
Вінницька	16307	15226	1081		151,5	141,5	10,0
Волинська	9402	7727	1675		135,5	111,4	24,1
Дніпропетровська	22408	23051	-643		102,4	105,3	-2,9
Донецька2	21176	23832	-2656		73,4	82,6	-9,2
Житомирська	11483	10425	1058		136,8	124,2	12,6
Закарпатська	4187	4124	63		50,0	49,2	0,8
Запорізька	11662	12189	-527		98,8	103,3	-4,5
Івано-Франківська	9179	7938	1241		99,7	86,2	13,5
Київська	21973	13275	8698		191,0	115,4	75,6
Кіровоградська	9089	8769	320		138,5	133,6	4,9
Луганська2	9315	9770	-455		62,6	65,7	-3,1
Львівська	15244	16218	-974		90,2	96,0	-5,8
Миколаївська	9424	8345	1079		121,3	107,4	13,9
Одеська	18829	17734	1095		118,1	111,2	6,9
Полтавська	14039	12506	1533		144,9	129,1	15,8
Рівненська	10961	10459	502		141,9	135,4	6,5
Сумська	9842	9892	-50		130,8	131,5	-0,7
Тернопільська	7913	7649	264		110,8	107,1	3,7
Харківська	23877	23785	92		131,2	130,7	0,5
Херсонська	8323	8506	-183		116,7	119,3	-2,6
Хмельницька	12964	11727	1237		149,1	134,9	14,2
Черкаська	11309	9830	1479		135,0	117,3	17,7
Чернівецька	5975	5848	127		98,8	96,7	2,1
Чернігівська	8674	7628	1046		122,5	107,7	14,8
м. Київ	22356	25986	-3630		117,1	136,1	-19,0

¹ Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.

Таким чином, щоб зупинити скорочення кількості населення, необхідно зробити не лише локальні кроки, а реалізувати цілісну загальнонаціональну програму, спрямовану на підвищення рівня народжуваності і створення необхідних для цього умов в освітній і медичній галузях. Ще у 2006 році Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України запропонував уряду Проект стратегії демографічного розвитку в Україні до 2015 року. Тодішнім урядом була також прийнята Концепція державної програми підтримки родини у 2006-2010 роках. Основними напрямками підтримки родин можуть бути такі: по-перше, це введення стимулів для родин, які зважилися на народження більше, ніж однієї дитини. Це, зокрема, є сприятливою умовою для тих родин, які бажають мати декількох дітей. По-друге, введення матеріальних стимулів для збільшення народжуваності. Також важливим моментом є створення сприятливих житлових умов для родин, зокрема багатодітних. Для цього є нагальним вирішення питання соціального житла.