
- •1.Психологія як наука.
- •2.Педагогіка як наука.
- •3.Поняття про психіку. Види психічних явищ.
- •4.Розвиток психіки й поведінки живих істот.
- •5.Будова і функціонування нервової системи людини.
- •6.Центральна, периферійна та вегетативна нервова система.
- •7.Фізіологічні механізми сну.
- •8.Психічне здоров’я та його забезпечення.
- •9.Свідомість, функції свідомості.
- •10.Етапи розвитку самосвідомості.
- •11.Концепція з.Фройда, д.Узнадже, к.Горні, к.Юнга
- •12.Несвідоме, передсвідоме та підсвідоме.
- •13.Захисні механізми психіки.
- •14.Форми прояву несвідомого.
- •15. Поняття і класифікація психічних процесів людини.
- •16.Поняття, властивості, види уваги.
- •17.Поняття, властивості відчуттів.
- •18.Поняття, властивості, види сприйняття.
- •19.Поняття, процеси, види та розвиток пам’яті.
- •20.Мислення, його види, форми та операції.
- •21.Поняття і види емоцій.
- •22.Воля і вольові якості особистості.
- •23.Поняття і класифікація психічних станів.
- •24.Стани неспання: когнітивні, афективні, вольові.
- •25.Феноменологічні стани: виникнення, прояв, регуляція.
- •26.Поняття „людина, „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”.
- •27.Вітчизняні теорії особистості.
- •28.Психологічна структура особистості.
- •29.Біопсихічні властивості особистості.
- •30.Психосоціальні властивості особистості
- •31.Зарубіжні теорії особистості.
- •2. Теорія комплексу неповноцінності а. Адлера.
- •8. Концепція в. Штерна.
- •9. Концепція особистості к. Хорні.
- •32.Поняття і види темпераменту, походження теорії темпераменту.
- •33.Поведінкові властивості та регулювання прояву темпераменту.
- •34.Прояв темпераменту в навчальній та професійній діяльності.
- •35.Задатки та здібності, види здібностей.
- •36.Обдарованість, талановитість, геніальність.
- •37.Інтелект, функції і структура інтелекту. Характеристики інтелекту.
- •38.Коефіцієнт інтелекту (iq), тести інтелекту.
- •39.Креативність, творчі здібності.
- •40.Поняття характеру, підходи до розуміння характеру.
- •41.Риси і типи особистості.
- •42.Акцентуації характеру.
- •43.Локус-контроль особистості.
- •44.Мотиваційна сфера особистості: поняття, структура.
- •45.Потреби, види потреб.
- •46.Мотиви і процес мотивації.
- •47.Спрямованість особистості та її види.
- •48.Мотивація навчання і професійної діяльності.
- •49.„Я-образ”, „я-концепція” як ядро особистості.
- •50.Самооцінка та рівень домагань.
- •51.Розвиток особистості, його ознаки, фактори, умови та напрямки.
- •52.Діяльність та її структура.
- •53.Види і типи діяльності.
- •54.Спільна діяльність. Становлення спільної діяльності в онтогенезі.
- •55.Поняття та функції спілкування в життєдіяльності людини
- •56.Сторони та види спілкування.
- •57.Види конфліктів та шляхи їх розв’язання.
- •58.Конфлікт: сутність, структура, класифікація
- •59.Соціально-психологічна установка та соціальна перцепція.
- •60.Психологічний вплив на іншу людину в процесі взаємодії.
- •61.Соціальна група: поняття, класифікація, структура.
- •62.Статус і роль людини в групі: поняття, види, взаємозв’язок.
- •63.Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
- •63.Самопочуття людини в групі, соціально-психологічна атмосфера та клімат.
- •65.Міжособистісні стосунки та їх оптимізація
- •66. Взаємозв’язок освіти, навчання, виховання і розвитку особистості.
45.Потреби, види потреб.
Потре́би — це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення.
Потреби поділяють на групи:
фізіологічні;
екзістенціальні;
престижні;
особистісні;
духовні.
Види потреб:
матеріальні: в їжі, одязі, предметах побуту, житлі (вони вважаються базовими)
духовні: в освіті, в підвищенні кваліфікації, в художній творчості, в розвитку науки та мистецтва
соціальні: в медичному обслуговуванні, в вихованні дітей, у вільному часі, в гідних умовах праці і навчання.
За способом задоволення:
індивідуальні
групові
Виділяють потреби існування (їжа,одяг,безпека)і потреби досягнення цілей життя (влада і слава, знання і творчість, духовне удосконалення).
Потреби людей безмежні.
46.Мотиви і процес мотивації.
Мотивація — внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії або певного типу поведінки, пов'язана з її органічними та культурними потребами. Процес мотивації розглядається в широкому плані. Він включає нерозривно пов'язані між собою чотири стадії: власне мотивацію; прийняття рішень; поведінку та задоволення працею. Акцент на прийнятті рішень - результат когнітивного підходу до мотивації. Розгляд трудової поведінки, характеру дій необхідний і тому, що оцінка правильності рішень та її відповідності потребам людини. Процес мотивації розглядається в широкому плані. Він включає нерозривно пов'язані між собою чотири стадії: власне мотивацію; прийняття рішень; поведінку та задоволення працею. Акцент на прийнятті рішень - результат когнітивного підходу до мотивації. Розгляд трудової поведінки, характеру дій необхідний і тому, що оцінка правильності рішень та її відповідності потребам людини. Велике значення, звичайно, має винагорода, але дієвість зовнішньої винагороди залежить від її гласності, справедливості й відстрочки винагороди. Необхідно особливо відзначити роль заключного елемента схеми - загальної задоволеності працею, що залежить не тільки від оцінки винагороди, а й від умов праці, а також інших факторів. Цей елемент є самоцінним. Мотиваційна сфера людини в більшості випадків включає не один, а кілька мотивів, що визначають трудову поведінку. Це означає, що при оптимізації мають місце кілька цілей, які часто вимагають різноспрямованої поведінки.
47.Спрямованість особистості та її види.
Спрямованість особистості — це інтегративна якість, яка визначає сукупність стійких мотивів, що орієнтують життєдіяльність особистості. ;
Спрямованість особистості характеризується її потребами, потягами, бажаннями, інтересами, схильностями, ідеалами, цінностями, світоглядом, переконаннями та мораллю. Сутність спрямованості полягає в тому, що вона дає відповіді на питання не стільки про те, чого хоче людина, скільки про те, чому вона цього хоче, а відтак визначає її поведінку, діяльність.
Загальну характеристику спрямованості особистості можна викласти лише спостерігаючи за життєдіяльністю людини.
Наприклад, спрямованість особистості є складовою «карти особистості» і визначається в процесі дослідження структури особистості. За цією методикою, спрямованість характеризується рівнем, широтою, інтенсивністю та дієвістю, професійна спрямованість.
Рівень спрямованості характеризує соціальну зрілість особистості, ступінь її свідомості і моральності (від повної узгодженості до заперечення).
Широта спрямованості засвідчує коло інтересів особистості (найвища оцінка — професійні, мистецькі, художні, спортивні та інші інтереси, а найнижча — відсутність інтересів).
Інтенсивність спрямованості пов'язується з емоційним забарвленням життєдіяльності і може змінюватися від нечітких потягів через усвідомлене бажання й активне прагнення до повного переконання.
Стійкість спрямованості характеризується її часом: не змінюється з юнацтва — змінюється декілька разів — повна нестійкість мотивів цінностей.
Дієвість спрямованості — це активність реалізації цілей у діяльності: всі переконання і прагнення реалізуються, здійснюється їх більша (менша) частина, реалізуються лише ті, які легко здійснити, або повна пасивність.
Професійну спрямованість може охарактеризувати таке коло питань: професія обрана за бажанням, щоб її отримати — долалися перешкоди і є повне задоволення;