Загальні поняття

Незбіг показників бухгалтерського (облікового) і податкового прибутку обумовлений тим, що при визначенні бухгалтерських доходів і витрат підприємство керується вимогами П(С)БО, а податкових — нормами Закону про прибуток.

Різниця, що виникає між оцінкою та критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань у бухгалтерському обліку та податковому законодавстві, вважається податковою різницею.

Залежно від можливості або неможливості анулювання податкових різниць у наступних звітних періодах вони підрозділяються на тимчасові та постійні.

Тимчасові податкові різниці (далі — ТПР) виникають у результаті того, що відображення певних показників у складі податкового обліку (ВВ і ВД) не збігається в часі з їх визнанням у складі доходів і витрат для обчислення бухгалтерського прибутку. Такий незбіг буває у звітному періоді, а в одному з наступних періодів він анулюється.

Постійні податкові різниці (далі — ППР) обумовлені показниками, які використовуються при розрахунку бухгалтерського прибутку, але не включаються до розрахунку податкового прибутку або навпаки.

Зазначимо, що обидва показники (і бухгалтерський, і податковий прибуток) відображають результат здійснення одних і тих же операцій одним і тим же суб'єктом господарювання.

Запровадження форми № 7

Методологічні принципи формування в бухобліку інформації про податкові різниці для визначення ВД, ВВ, відстрочених податкових активів і зобов'язань, а також розкриття вказаної інформації у фінансовій звітності визначені в Положенні № 1316. Цим же документом запроваджено нову форму звітності № 7 — «Розрахунок податкових різниць за даними бухгалтерського обліку» (далі — Розрахунок) і встановлено загальні вимоги до його складання.

З Положення випливає, що, відкоригувавши бухгалтерський прибуток на податкові різниці, платник податку на прибуток повинен отримати показник оподатковуваного прибутку. З огляду на цей алгоритм і побудована форма Розрахунку.

Розрахунок є додатком до Приміток до річної фінансової звітності й обов'язково складається платниками податку на прибуток (крім банків, страховиків, неприбуткових установ та організацій). За підсумками року він подається органам державної статистики, органам, до сфери управління яких належать підприємства, та іншим органам і користувачам.

Суб'єкти малого підприємництва – платники податку на прибуток не повинні подавати Розрахунок, оскільки вони складають скорочену фінзвітність, до якої Примітки* не входять.

* Аналогічну думку викладено в Листі № 4874.

Уперше Розрахунок повинен бути поданий за підсумками 2007 року.

Характеристика Розрахунку

Розрахунок можна вважати скороченим варіантом декларації з податку на прибуток підприємства (далі — декларація). Він повторює структуру тієї її частини, де наводиться інформація для визначення об'єкта оподаткування. При цьому коди рядків Розрахунку збігаються з кодами рядків декларації.

У Розрахунку відображаються:

у графі 3 — інформація про регістри, які є джерелами даних для заповнення кожного з рядків Розрахунку;

у графі 4 — показники бухгалтерського обліку (доходи, витрати, амортизація);

у графах 5 та 6 — ППР та ТПР;

у графі 7 — показники податкового обліку (ВД, ВВ, амортизація).

З Розрахунку також випливає, що за допомогою ТПР та ППР значення бухгалтерських витрат, доходів та амортизації «доводяться» до значення ВД, ВВ і податкової амортизації. Подамо розгорнену схему для формування показників Розрахунку.

Дохід	±	ППР за період	±	ТПР за період	=	Валовий дохід
мінус
Витрати	±	ППР за період	±	ТПР за період	=	Валові витрати
мінус
Бухгалтерська амортизація	±	ППР за період	±	ТПР за період	=	Податкова амортизація
дорівнює
Бухгалтерський обліковий) прибуток	±	ППР за період	±	ТПР за період	=	Податковий прибуток