Теорія або концепція

Представник

Основні праці

Основні теоретичні положення

Методологічні особливості

Інституційно-соціальний напрям раннього інституціоналізму

Т.Веблен

«Теорія бездіяльного класу: економічне дослідження інституцій» (1899)

• Приватна власність не тільки відповідає потребі для існування, але також повинна бути інтерпретована як знак відмінності і соціального престижу на додаток до особистих якостей.

• В ринковій економіці споживачі зазнають усіх видів громадського і психологічного тиску, що змушують їх приймати нерозумні рішення.

У методології Т. Веблена наявні елементи істориз хоча йому притаманно багато технократичних властивостей: інституції змін ються тому, що на них впливає людська психологія — це з одного боку, суцільний потік технічних факторів — з іншого. Ця двоїста психолого-те нократична концепція становила основу подальшої розробки представник ми пізнього інституціоналізму сучасних теорій стадій економічного зростання, індустріальної, постіндустріальної та технотронної цивілізацій.

Інституційно-технократичний напрям

Дж. Ґелбрейт

"Американський капіталізм. Теорія урівноважуючої сили" (1952), "Великий крах" (1955), "Епоха невизначеності" (1976),

Вчений аналізує різні аспекти діяльності великих корпорацій у дусі концепції «революції менеджерів». З розвитком технології відбувається зміна соціального статусу власників факторів виробництва (землі, капіталу, праці, підприємницького таланту): влада переходить до того фактору виробництва, який найменш доступний.

До дослідження сучасної американської економіки Дж. Ґелбрейт підходить з позицій історичного процесу, чітко розуміючи, що еволюція всієї системи суспільного життя все більше віддаляє сучасне високорозвинуте демократичне суспільство від епохи класичного капіталізму вільної конкуренції.

Теорія стадій економічного зростання

В.Ростоу

"Стадії економічного зростання. Некомуністичний маніфест" (1960)

На думку В. Ростоу, людство прямує від нужденного життя первісності до суспільства "масового споживання" індустріальної доби. Не приділяючи особливої уваги раннім стадіям економічного розвитку людства, які він вважає застійними, зі слаборозвинутим рівнем споживання, та називає "традиційними", В. Ростоу зазначає, що справжнє економічне зростання починається з XVII—XVIII ст., і спочатку виділяє п'ять стадій економічного зростання.

Теорія стадій економічного зростання, в методологічно порочній концепції стадій зростання технологічний детермінізм поєднується з психологічною, багато в чому волюнтаристською інтерпретацією історичного розвитку, а в цілому вона виступає як пряма апологія капіталізму.

Теорія трьох хвиль розвитку цивілізації

Е.Тоффлер

«Третя хвиля» (1999), Шок майбутнього (2001)

В книзі «Третя хвиля» Тофлер описує три типи суспільства, використовуючи алегорію хвилі. Кожен новий тип суспільства наче хвиля виштовхує попередній на узбіччя історії. Перша хвиля - це суспільство після аграрної революції, що прийшло на зміну первісним мисливцям-збирачам.

Основними рисами суспільства другої хвилі є: нуклеарна сім'я; система освіти, створена на зразок промислового виробництва; і корпорації.

Третя хвиля - це постіндустріальне суспільство, риси якого можна спостерігати у розвинутих країнах, починаючи з середини 50-х рр. ХХ ст. Для характеристики цього суспільства Тофлер підбирає багато слів, а також терміни придумані іншими людьми.

У своїх роботах Тоффлер констатує наявність кризових явищ в індустріальній системі, які пов'язано з тим, що індустріальний світ вступає в нову стадію історичного розвитку, стадію технотронної цивілізації, котра вже не піддається законам індустріалізму. Просування до «нового суспільства» відбувається в процесі розвитку суперіндустріальної цивілізації.

Теорія постіндустріального суспільства

Д.Белл

“Кінець ідеології” (1960)

Система «постіндустріалізму» у Белла характеризується п’ятьма ознаками:

Перехід від виробництва товарів до виробництва послуг;

Переважання серед працівників «класу» професійних фахівців і техніків;

Провідна роль теоретичних знань, як основи нововведень в економіці, політиці і соціальній структурі суспільства;

Орієнтація в майбутньому на методи контролю і оцінка можливих напрямів розвитку технології;

Прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології». Ці процеси, на думку американського соціолога, уже набирають реальних життєвих форм, тоді як риси традиційного капіталізму поступово зникають.

Секторний підхід значною мірою конкретизував методологічні засади постіндустріальної теорії. Виявилося, що перехід від одного технологічного способу виробництва до другого пов'язаний із глибокими структурними змінами в економіці, внаслідок чого для кожної стадії суспільного розвитку характерне домінування певного сектора: доіндустріальна ( сільське господарство, індустріальна ( промисловість, постіндустріальна ( сфера послуг. У постіндустріальному суспільстві промисловість і сільське господарство, тобто матеріальне виробництво, за збереження і навіть збільшення обсягів виробництва займають зовсім незначну питому вагу.

Теорія інформаційного суспільства

М.Кастельс; Т.Сакайя

Т.Сакайя «Вартість, створювана знаннями, або Історія

Майбутнього»; М.Кастельс «Колапс радянського комунізму: погляд з інформаційного суспільства» (1995)

Теоретична концепція постіндустріального суспільства, історична фаза можливого еволюційного розвиткуцивілізації, в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Головними продуктами виробництва інформаційного суспільства мають статиінформація і знання. Характерними рисами теоретичного інформаційного суспільства, є:

збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;

зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті;

зростання інформатизації та ролі інформаційних технології в суспільних та господарських відносинах;

створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

Коли йдеться про періодизацію історичного розвитку людства та його поділ на аграрне, індустріальне та постіндустріальне (інформаційне) суспільство, то ця схема віддзеркалює певні підходи марксизму. Аналіз економічних проблем, що породжуються власністю на інформацію, легше здійснити за допомогою неоінституціонального вчення про права власності та особливості їх специфікації, ніж користуючись неокласичним інструментарієм. коли розглядаються ринок інформації та інформаційна асиметрія, то неокласичні функціональні та математичні залежності, граничні величини, концепції надлишків виробника й споживача стають головним інструментарієм дослідника.

Теорія пост економічного суспільства

В.Іноземцев

«Нариси історії економічної суспільної формації» (1997)

Постекономічне суспільство бачиться автору як комплекснаекономико-социологическая доктрина, що бере своє керівництво в ранніх роботах основоположників марксизму, головним предметом яких були людина і її розвиток у межах поза межами індустріальної цивілізації. Кінцевою метою запропонованої концепції є формулювання системної (цілісної) парадигми господарського розвитку, розкривала внутрішню логіку всесвітньо-історичного процесу насамперед уполитикоекономическихтерминах

• Кооперування людей творців;

• Тези про три епохи : до економічної, економічної, пост економічної.

• Формування цілісної парадигми господарського розвитку.