48. Вимірювання ризику. Сутність стандартного відхилення.

Можливість прогнозувати з максимальним ступенем імовірності ту чи іншу подію в майбутньому дозволяє відпрацювати у планах і прогнозах стратегію протидії ризику. Співвідношення ступеня ризику і дохідності оцінюється за статистичними методами, ймовірності дозволяють дати кількісну характеристику ризику. Так, ймовірність настання (чи не настання) тієї чи іншої події, як правило, можливо чисельно виміряти у відсотках або інших відносних величинах. Існує кілька методів вимірювання ризиків, які використовуються для вибору варіанта вкладення інвестицій. 1. Метод аналогій складається з вивчення досвіду інвестування, оцінки результатів реалізованих проектів та екстраполяції їх на перспективу.2. Метод моделювання ґрунтується на теорії ігор. Гіпотетичний інвестиційний проект (модель) “програється” з метою визначення реакції конкурентів.3. Демонстраційний метод дозволяє визначити громадську думку стосовно інвестиційного проекту та з’ясувати коло потенційних інвесторів. 4. Методи математичної статистики дозволяють з’ясувати ймовірність настання події, розрахунки проводяться з метою мінімізації можливих збитків, тобто визначаються ймовірність рівня втрат. Стандартне відхилення (середньоквадратичне) - лінійні коливання індивідуальних значень ознаки від середнього. У світовій економічній літературі стандартне відхилення є одним з найпоширеніших абсолютних показників вимірювання ризику. Найменше значення стандартного відхилення характеризує найменший ризик, і, відповідно, найбільше - найбільший ризик. Стандартне відхилення демонструє, як у середньому коливатиметься ознака по кожному проекту з огляду на невизначеність і конфліктність умов, в яких працюватиме фірма.

49. Сутність, цілі та завдання аналізу фінансових звітів.

Головна мета аналізу фінансових звітів – своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. При цьому необхідно вирішити такі завдання: 1. На підставі вивчення взаємозв’язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства. 2. Прогнозування можливих фінансових результатів, тобто прибутку та рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розроблення моделей фінансового стану за різних варіантів використання ресурсів. 3. Розроблення конкретних заходів, які спрямовані на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства. Найважливіше завдання – з’ясування фінансового стану за звітний період. Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4), дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті звітів. За допомогою аналізу фінансових звітів проводять: попереднє (загальне) оцінювання фінансового стану підприємства та змін його фінансових показників за звітний період; аналіз оборотності оборотних активів; аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; аналіз фінансових результатів підприємства; оцінювання потенційного банкрутства; аналіз дохідності (рентабельності); аналіз використання капіталу; аналіз рівня самофінансування; аналіз валютної самоокупності.