46. Сутність і класифікація фінансових ризиків. Місце ризиків у фінансовому менеджменті. Політика управління фінансовими ризиками.

Під фінансовим ризиком підприємства розуміється імовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності. Фінансові ризики класифікуються по наступних основних ознаках: 1. По видах: ризик зниження фінансової стійкості підприємства; ризик неплатоспроможності; інвестиційний ризик; інфляційний ризик; процентний ризик; валютний ризик; депозитний ризик; кредитний ризик; податковий ризик; криміногенний ризик тощо. 2. По комплексності дослідження: простий та складний фінансовий ризик. 3. По джерелах виникнення: зовнішній, систематичний або ринковий ризик; внутрішній, несистематичний або специфічний ризик. 4. По фінансових наслідках: ризик, що спричиняє тільки економічні втрати; ризик, що спричиняє упущену вигоду; ризик, що спричиняє як економічні втрати, так і додаткові доходи. 5. По характері прояву в часі: постійний та тимчасовий фінансовий ризик. 6. За рівнем фінансових утрат: припустимий; критичний; катастрофічний фінансовий ризик 7. По можливості передбачення: прогнозований та непрогнозований фінансовий ризик. Управління фінансовими ризиками є одним з найважливіших функціональних завдань фінансового менеджменту. На практиці цю сферу управління фінансами здебільшого виокремлюють у специфічний напрям діяльності фінансового менеджменту – ризик-менеджмент. Система управління ризиками включає такі етапи: 1) Виявлення ризиків 2)ідентифікація ризиків – інвентаризація всіх ризиків, які загрожують підприємству; 3)оцінка ризиків – відображення наслідків впливу ризиків та ймовірності їх настання в кількісному виразі; 4)нейтралізація ризиків – вжиття відповідних заходів щодо зменшення ймовірності настання ризиків і зменшення наслідків їх впливу. Організація ефективного ризик-менеджменту забезпечується в результаті розробки дійової політики управління ризиками, яка містить систему цілей та завдань управління ризиком; методи і засоби досягнення цих цілей. Політика управління ризиками знаходить своє відображення у стратегії і тактиці виявлення та нейтралізації ризиків.

47. Методи управління фінансовими ризиками.

Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків являють собою систему методів мінімізації їхніх негативних наслідків, що обираються і здійснюваних у рамках самого підприємства. Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання наступних основних методів. 1. Запобігання ризику: відмовлення від здійснення фінансових операцій, рівень ризику по яких надмірно високий; відмовлення від використання високих обсягах позикового капіталу; відмовлення від використання тимчасово вільних грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях. 2. Лімітування концентрації ризику: граничний розмір (питома вага) позикових коштів, використовуваних у господарській діяльності; мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі; максимальний розмір депозитного внеску, розташовуваного в одному банку. 3. Хеджування. У вузькому прикладному значенні термін хеджування характеризує внутрішній механізм нейтралізації фінансових ризиків, заснований на використанні відповідних видів фінансових інструментів (як правило, похідних цінних паперів — деривативів). 4. Диверсифікація: диверсифікованість видів фінансової діяльності; диверсифікованість валютного портфеля („валютного кошика") підприємства; диверсифікованість депозитного портфеля; диверсифікованість кредитного портфеля, тощо. 5. Розподіл ризиків. Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків заснований на частковому їхньому трансферті (передачі) партнерам по окремих фінансових операціях. 6. Самострахування (внутрішнє страхування): формування резервного (страхового) фонду підприємства; формування цільових резервних фондів; формування резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів; нерозподілений залишок прибутку, отриманої в звітному періоді. 7. Страхування фінансових ризиків представляє собою захист майнових інтересів підприємства при настанні страхової події спеціальними страховими компаніями (страхувальниками) за рахунок грошових фондів, що формують ними шляхом отримання від страхувальників страхових премій.